РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД ІСТОРИЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Тлумачення предметного поля суспільних та гуманітарних наук, особливо таких, які претендують на статус міждисциплінарних, тобто апріорі намагаються визначити точки дотику із спорідненими науковими дисциплінами, є досить складною справою у методологічному та понятійному сенсі. Соціологія історії у цьому контексті не є винятком.

Упродовж другої половини XX ст. ця галузь науки досить інтенсивно розвивалася насамперед у Західній Європі та США. Однак, незважаючи на це, так і не склалася більш-менш загально прийнятна аргументована думка щодо, так би мовити, дисциплінарної «прописки» історичної соціології. Кожна з «батьківських» дисциплін упереджено намагається зарахувати її до власної єпархії «спеціальних знань», покликаних обслуговувати лише істориків або лише соціологів. Водночас розвиток соціологічної теорії обумовив суттєвий інтерес до історії. Звернення до її методів, фактологічного матеріалу розширює обрії та предметні рамки соціології, поліпшує розуміння соціальних тенденцій, явищ, процесів.

Об'єкт дослідження, яким опікується історична соціологія, — буття особи, суспільства, цивілізації у су спільно-і сторичному часово-просторо- вому континуумі. Предмет історичної соціології становить вивчення міждисциплінарного, синтетичного використання історичної методології та соціологічних процедур верифікації минулого різних соціальних об'єктів, структур та інститутів з метою аналізу сучасного та прогнозування майбутнього. Галузь історичної соціології — це історичний розвиток соціальних структур та соціальних відносин [74, с. 17].

Отже, якщо представники різних соціальних дисциплін будуть враховувати історичний характер своїх об'єктів дослідження, то прірва між ними та історичною соціологією поступово зменшуватиметься. Проте ще тривалий час зберігатиметься понятійна плутанина між спорідненими соціальними науками. Знаходження понятійної «спільної мови» досі лишається ключовим завданням, яке слід вирішити до розробки будь-яких міждисциплінарних підходів.