3.13. Соціологія освіти

Об'єктом соціології освіти є освіта у принаймні двох значеннях: по-перше, як соціальний інститут, який виконує функції соціалізації, тобто підготовки та включення індивіда в різні сфери діяльності суспільства; по-друге, як процес та результат засвоєння систематизованих знань і навичок, набутих індивідом самостійно або в процесі навчання у навчальвих закладах.

Предмет соціології освіти — система освіти як соціокультурний інститут, його взаємодія з іншими соціальними інститутами, суспільством загалом, а також с о ціо культур ні процеси у сфері освіти. Навчальний процес перебуває в компетенції педагогіки.

Система освіти розглядається як соціальний інститут, що здійснює соціалізацію через навчання та виховання. Система освіти формує та визначає класову структуру (концепція меритократії). Соціальний контроль, який спирається на норми, ідеали, засоби стимулювання та покарання, також формується через виховання.

Часто як об'єкт соціології освіти розглядають соціальне середовище, в якому функціонують інститути системи освіти. Проте, на відміну від педа­гогіки, соціологія освіти досліджує соціальні умови виникнення, функціо­нування та розвитку освіти як соціального інституту, її зв'язки з іншими соціальними інститутами, функції освіти, системи та підсистеми, об'єкти та суб'єкти освіти, структуру, сутність та зміст навчального процесу, управління освітою, структуру та динаміку ролі освіти в житті суспільства.

Так, зокрема, етнічні відмінності у психології розглядаються як результат творчості народної педагогіки [282, с. 227]. Зазначимо, що освіта є основним інститутом, який перманентно забезпечує процес соціалізації.

Французький філософ М. Фуко предметом, який циркулює в галузі освіти, визначив габітус як сукупність схем (матриць) сприйняття мислення та по­ведінки, які відтворюються певною соціальною групою. Виходячи з цього «репертуару», індивід відповідно до власних життєвих обставин обирає свою стратегію поведінки.

Врешті, національна культура детермінується моделями дитячого виховання, своєрідністю мови, стилю мислення [278, с. 280]. У цьому кон­тексті в європейській освітній традиції ключові зміни сталися напередодні епохи Просвітництва. Зокрема, творчість чеського педагога Яна Амоса Каменського визначила традиції дидактики на століття [367, с. 23].

Нові зміни в системі освіти відбулися на початку інформаційної ери. Однак вони загострили проблему, визначену Е. Фроммом. Вчений казав, що сучасна людина думає, що гає час, коли діє не швидко, але вона не знає, що робити з виграним часом, крім як вгаяти його [309, с. 91]. Педагоги все частіше вчать словам, а не ділам.

На кожному етапі формування свідомості робиться крок назад, в обхід поколінь, які є головними носіями змін, розуми найбільш радикальні об'єднуються з найбільш консервативними.

Чинниками, які впливають на розвиток освіти вирішальним чином, є умови життя та потреби соціального замовлення.

Спробуємо гіпотетично визначити основні етапи розгортання циклів освіти на вищому історичному рівні. Для до індустріального суспільства таким революційним моментом стало винайдення писемності і створення початкової системи набуття та передачі знань. Інволюційна стадія цього етапу циклу пов'язана, найімовірніше, з іманентними процесами освоєння знань. Досить поширеною є функціональна неграмотність та повна неписемність. У період розвинутого середньовіччя ключовим для системи освіти став розвиток церковної інфраструктури освіти (монастирі). Натомість коево- люційна стадія позначилася суттєвим зростанням інтенсивності здобуття знань. Справжнім проривом до світської освіти стала еволюційна доба в розвитку освіти, яка ідентифікується з періодом Відродження.

Наступний цикл у розвитку освіти започаткував революційний етап, який в умовах формування індустріального суспільства, відразу після Великої фран­цузької революції, був пов'язаний з перетворенням освіти на один з головних факторів соціальної мобільності та стратифікації. Для цього циклу розвитку осві­ти були властиві певні суперечності між універсальною та спеціальною освітою. Зазначені чинники діяли і під час інволюційної та еволюційної фаз циклу.

Постіндустріальне суспільство висуває нові вимоги до розвитку сис­теми освіти. Фактично на межі XXI ст. ми опинилися перед новим револю­ційним періодом у циклах розвитку інституту освіти.