2.4. Літературна еволюція історичних сюжетів (розвиток фабулістики)

Загальновідомо, що одне з найголовніших місць у літо­писних пам'ятках 30-80-х рр. XVIII ст. займає воєнна тема­тика. Через це на перший план виходить проблема реконструкції стереотипів сприйняття воєн і соціальних ка- таклізмів, які були характерними для суспільства XVII — XVIII ст. З цієї точки зору особливий інтерес викли­кають козацько-селянські повстання кінця XVI — першої половини XVIII ст. і Національно-визвольна війна, котра зламала усталений порядок життя Речі Посполитої й розпо­чала новий державотворчий період української історії. Події Руї ни, що призве ли до ве личез них лю дських жертв, матеріальних збитків, знищення багатьох населених пун­ктів, політичної деморалізації верхівки й занепаду Правобе­режжя також не могли не залишити глибокого сліду в ментальності українців. Вистачало трагічних подій в історії багатостраждального українського народу й у XVIII ст. "Світові, де нормативний порядок обернувся на свою про­тилежність, — пише Н.Яковенко, — мали відповідати при­кмети "кінця часів" — нелюдські злочини, святотатство, моторошні візії повальної загибелі, незвичайні кари, нечу- вані пропорції "наших" і ворогів тощо. Тобто людина тих часів була внутрішньо готова вірити будь-яким чуткам про такі речі, а також — що не менш важливо — мала в запасі достатньо розлогий арсенал мандрівних топосів, аби дуже барвисто описувати ці "страшилки" чи переповідати їх як нібито достовірні новини..."^[199]. Як свідчить практика, визна­чення джерел есхатологічних фабул, що базуються на Свя­тому Письмі, не становить особливих труднощів. Однак, коли в основі сюжету "лежить якась репліка античної чи житійної традиції, зокрема — засвоєна через вторинне пе­реломлення у проповідях, то проблема для дослідника ви­глядає набагато заплутанішою" .

Тепер для прикладу спробуємо встановити історію двох по шире них літопис них фабул.