Політичний маркетинг –

 сукупність форм, методів і техно­логій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідо­мості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

На основі специфічних особливостей політичної діяльності називають такі функції політичного маркетингу.

-   формування інформаційного банку, що охоплює дані ста­тистики, різноманітної урядової та неурядової звітності, резуль­тати досліджень економіки, політики, психології, демографії тощо;

-  вироблення методів аналізу та обробки даних інформацій­ного банку, виокремлення ключових показників, що найповніше характеризують об'єкти та суб'єкти політики;

-  оцінювання й аналіз умов політичного ринку, маркетинго­вого середовища (мікро- й макро-). Мікросередовище - сукупність сил, які діють під безпосереднім контролем або керовані даною партією, соціальною групою, лідером тощо. Макросередовище - глобальні чинники: економічні, соціальні, політичні, психологічні, демографічні та ін.;

-   аналіз ринкових можливостей певних партій, суспільних інституцій, ідей, особистостей;

-  вироблення оцінних і прогнозних моделей політичного по­питу, життєвого циклу об'єктів і суб'єктів політики (партій, програм, ідей, лідерів), а також політичної поведінки суб'єктів політики;

-  аналіз ефективності політичного маркетингу, коригування форм і методів політичної діяльності та ін.

Ґрунтуючись на базових характеристиках ринку влади (демо­кратичного чи тоталітарного), виокремлюють відповідно політич­ний маркетинг демократичного і тоталітарного суспільств.

Типологія політичних об'єктів і суб'єктів дає змогу виокреми­ти політичний маркетинг політичних, державних та інших інститу­цій, окремих організацій, політичних лідерів, а також ідей, програм, концепцій, доктрин тощо. Невід'ємними складовими політичного маркетингу є дослідження політичного ринку (через вивчення гро­мадської думки), виборча інженерія і політичне рекламування як важливі інструменти політичної боротьби за будь-яких суспіль­них умов і політичних режимів.

Однією з найважливіших складових політичного маркетингу є вивчення особливостей функціонування ринку влади в певному суспільстві. Дослідження останнього передбачає вивчення та аналіз:

-  політичної культури суспільства;

-  рівня розвитку партійно-політичних структур;

-  прошарку політичних лідерів (політичної та правлячої еліти);

-  настанов суспільної свідомості.

Якщо перші три чинники досліджують традиційними мето­дами політичного аналізу, то стереотипи суспільної свідомості - шляхом вивчення громадської думки. Вивчають її через опосередко­вані засоби масової інформації (документи органів влади, сус­пільно-політичних організацій), прямі (особисті контакти працівни­ків органів управління з населенням на зборах, мітингах, страйках, прийом громадян, листування) й спеціалізовані канали надходження інформації.

Спеціалізовані канали висловлювання громадської думки є найнадійнішими, оскільки з допомогою соціологічних і психоло­гічних методів дають змогу отримувати репрезентативну (адек­ватну) інформацію з широкого кола питань. Вони домінують у політичному маркетингу.

Опитування громадської думки за методом його здійснення поділяють на опитування методом інтерв'ю та анкетні опитування.

Інтерв 'ю проводять у формі розмови інтерв'юера з респон­дентом (опитуваним), занотовуючи його відповіді вручну або на аудіо- чи відеоплівку.

Анкетне опитування передбачає фіксований порядок за­питань і варіанти відповідей. Розрізняють такі види анкетних опи­тувань громадської думки:

-  роздавальне;

-  телефонне;

-  пресове;

-  поштове (у тому числі електронною поштою);

-  комп'ютерне.

Роздавальне опитування - основний вид анкетного опиту­вання, під час якого дослідник безпосередньо вручає анкету рес­пондентові, отримуючи її після заповнення. Використання при цьому спеціальних процедур уможливлює забезпечення надій­ності, репрезентативності та якості опитування, гарантує повер­нення всіх анкет. Телефонне анкетне опитування передбачає спілкування інтерв'юера та респондента на відстані. Якщо рес­пондент є постійним учасником опитувань певної соціологічної мережі, можливе використання автовідповідачів. За аналогічною схемою проводять опитування з допомогою електронної пошти та персональних комп'ютерів, встановлених у респондентів. За телефонного опитування часто використовують електронно-обчис- лювальну техніку, коли результати відповідей через спеціальні пристрої вводять у комп'ютери соціологів. Попри легкість органі­зації, незначні витрати та масштабність можливого охоплення, кількість повернених анкет становить у середньому 5%. Існує й проблема репрезентативності, оскільки відповідають на анкету лише ті, хто цього сам хоче. Пресове опитування передбачає опуб­лікування анкет у газеті, отримання їх від респондентів поштою. Маючи великий респондентський масив, можна суттєво підвищи­ти надійність інформації через так званий ремонт вибірки - на­ближення її соціально-демографічних параметрів до відповідних параметрів населення тих територій, де проводять опитування гро­мадської думки. Але проблема репрезентативності в разі прове­дення пресових опитувань є досить складною, і її потрібно врахо­вувати, оцінюючи результати дослідження.