Нормативний прогноз

сприяє визначенню шляхів і термінів досягнення можливих станів об'єкта політичного прогнозування. Головне для нього - передбачити способи і час, необхідні для до­сягнення заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, мети. Такий прогноз відповідає на питання: якими шляхами досягти бажаного?

У політичній сфері за періодом попередження (відповідно до характеру і темпів розвитку явищ) розрізняють прогнози:

-  оперативні (до одного місяця);

-  короткострокові (до одного року);

-  середньострокові (до п'яти років);

-   довгострокові (понад п'ять років, зазвичай в межах п'ят- надцяти-двадцяти років);

-  стратегічні (понад двадцять років).

Об'єктивна основа прогнозування політичних подій поля­гає в тому, що їхнє майбутнє приховане в теперішньому, тобто існує потенційно; нове міститься в старому (минулому), але тільки гіпоте­тично, ймовірно. Тому для прогнозування майбутнього необхідне пізнання дійсності, точніше можливостей, тенденцій, прихованих у політичній системі. Завдяки цьому науковий прогноз розкриває майбутнє (ще невідоме) політичної події, зумовлене її передісто­рією, а також станом на певний час.

У пізнанні дійсності важливим є знання історії. "Хто не знає минулого, не володіє теперішнім, не достойний майбутнього", - гласить народна мудрість. Суспільство, яке знає своє минуле, інак­ше організовує своє сьогодення і майбутнє. Ця закономірність про­стежується на прикладі колишнього Радянського Союзу, коли в період гласності було відкрито інформацію про сталінізм, ГУЛАГ, репресії, голодомор, Чорнобиль. Це стало однією з причин колапсу СРСР, демократизації політичної системи. Тому одним з найдра­матичніших напрямів політичної боротьби є боротьба за історичні знання.

Побачити в минулому майбутнє можна за допомогою законів розвитку об'єктів політичного прогнозу. Одним із них є закон при­чинності, який гласить, що явище має свою причину, тобто його породжують певні умови. Тому будь-яке пізнання вимагає усві­домлення причин явища. Знаючи їх, можна передбачити наслідки. А якщо для суспільства ці наслідки небажані, суб'єкти політики, усвідомивши це, мають час для пошуку можливостей нейтралі­зації цих причин.

Для успішного прогнозування на основі законів необхідне знання їхньої системи, механізму дії та використання. Хоча істо­рія розвивається за об'єктивними законами, але творять її люди, прискорюючи або уповільнюючи її розвиток. Багато в чому це за­лежить від того, наскільки беруть до уваги ці закони. Ігнорування їх або невміння ними користуватися призводить до суб'єктивізму й авантюризму в політиці.

Процес пізнання законів надто складний, зумовлені закона­ми відносини людей постійно змінюються. Наприклад, політичні відносини виявляються як політичні інтереси. Тому в механізмі соціально-політичних законів важливу роль відіграє такий об'єк­тивний чинник, як соціально-політичні інтереси, потреби та стиму­ли, які постійно змінюються. У прогнозуванні важлива інформація про інтереси, потреби і стимули усіх верств населення. Суттєвим є й те, що закони, які діють у соціально-політичній сфері, виявля­ються як тенденції або можливості, не завжди втілюючись в дійсність. Це ускладнює вироблення прогнозу на основі закону суспільного розвитку. Тому якщо політичні претензії класу, со­ціальної групи враховують об'єктивний хід історії, політичні про­цеси розвиватимуться без суспільних потрясінь. Чим менше узго­джуються політичні інтереси з об'єктивними закономірностями розвитку, тим вища ймовірність непередбачуваних політичних конфліктів і потрясінь.

У цій справі важливо розрізняти механізм дії і механізм ви­користання соціально-політичних законів. Механізм дії законів об'єктивний, функціонує незалежно від того, чи знають про нього люди і чи намагаються його застосувати. Механізм використання законів належить до суб'єктивних чинників. Адже використання законів є свідомим застосуванням знань, діяльністю відповідно до законів. Механізм дії законів і механізм їхнього використання різняться настільки, наскільки механізм дії є пізнаним і застосо­вується в плануванні, прогнозуванні, управлінні. З пізнанням і практичним застосуванням законів механізм використання законів поступово стає механізмом їхньої дії.

Механізм дії і використання законів складається з таких ланок:

-  вироблення політики, заснованої на пізнаних законах;

-  планування і прогнозування;

-  виявлення і розв'язання суперечностей;

-  залучення, активізація та організація людей для реалізації вимог законів і розв'язання суперечностей;

-   використання конкретних форм і засобів реалізації вимог законів.

Сукупно ці ланки є прогностичною валідністю - якісною характеристикою точності передбачення подій.

Прогнозування є обов'язковою умовою механізму дії законів, передбачаючи цілеспрямовану діяльність людей. Для прогнозу­вання політичних подій, процесів велике значення має знання полі­тичної ситуації.

Об'єктивною основою прогнозування є також системне структурування політичного явища, процесу. Поняття "система" означає сукупність елементів, які, перебуваючи у зв'язках між собою, утворюють певну цілісність. Позаяк система передусім є певною цілісністю, її властивості не збігаються із сукупністю властивос­тей її елементів. Крім того, система за своєю природою ієрархіч- на. Тому кожний її елемент можна розглядати як систему, а саму систему - як один із компонентів більш широкої системи.

Елементи політичної системи перебувають у постійному розвитку. Тому наскільки багатоманітне політичне життя суспіль­ства, настільки багатоманітні й політичні процеси, кожен з яких є об'єктом прогнозування.

Отже, прогнозування як процес наукового дослідження пе­редбачає визначення мети, отримання, обробку, оцінку й аналіз інформації, окреслення перспектив реалізації прогнозу. Ефектив­не політичне прогнозування можливе тільки за постійного кори­гування прогнозів з урахуванням найновішої інформації.