Інтегративний підхід.

Передбачає, що кожна зі сторін, відмовившись від своїх попередніх цілей і цінностей, знаходить нові, взаємоприйнятні. А позаяк вибір цілей і засобів їх досягнення теоретично безмежний, то обов'язково знайдеться вибір неконфлік- тного характеру.

Щодо поведінки в конфліктній ситуації вирізняють такі її типи:

-  пряме протиборство чи конкуренція;

-  ухилення;

-  пристосовництво;

-  уступки, співробітництво.

Важливу роль у врегулюванні конфлікту відіграє вивчення принципів і стадій управління конфліктним процесом. Деякі вчені серед стадій називають такі: інституціоналізація, інтернаціоналі­зація, раціоналізація.

У політології існує поділ на етапи процесу управління кон­фліктом:

1.  Інституціоналізація - встановлення чіткої процедури вре­гулювання конфлікту. Первісний конфліктний аналіз має отримати подальший розвиток у рішеннях державних органів і в норматив­них актах.

2. Легітимізація конфлікту. На цьому етапі слід проаналізувати норми та правила у формі законів, указів, протоколів, меморандумів.

3.    Управління конфліктом - структурування конфліктую­чих груп. На цьому етапі важливо не протидіяти, а допомагати офор­мленню нових партій, рухів і подібних організацій. Звісно, вони стануть конфліктною силою дотично до груп, які репрезентують інші інтереси, але водночас і посередницькими структурами, що об'єднають індивідів у співтовариства. Неорганізовані індивіди потенційно є небезпечнішими для конфлікту, ніж ті, що належать до організованих груп.

4.   Послідовне ослаблення конфлікту завдяки переведенню його на інший рівень. Для реалізації даної процедури використо­вують шкалу, що охоплює можливі рівні напруженості конфліктів у таких варіантах: "друг - союзник - партнер - співробітник - су­перник - противник" і т. ін. Французький дослідник Ж. Фове виріз­няє такі рівні: "відносини співробітництва - відносини протидії - відносини суперечностей - непримиренні відносини". Американський політолог М.Амстутц включає в простір конфлікту такі етапи: на­пруженість - незгода - суперництво - суперечка - ворожнеча - агре­сивність - війна. Це необхідно для розуміння, наскільки реальним є редукція конфлікту, а також для того, щоб розмістити на певній шкалі наявний спектр особистостей чи організацій і визначити перспективу конфліктних відносин із ними.

Для вирішення конфлікту існують і спеціальні конфлік- тологічні процедури , парламентські дебати, узгоджувальні комісії, громадський, арбітражний, третейський суди, адміністративний процес, кримінальне судочинство, Конституційний Суд.

Питання для обговорення

1.  Англійський першоматеріаліст Томас Гоббс вказував на три основні причини конфлікту: суперництво, недовіру, жадобу слави. Чи погоджуєтесь Ви з цим твердженням? Обґрунтуйте.

2.  Визначте спеціальні конфліктологічні процедури, які да­ють можливість вирішити існуючі конфлікти.

3.  Назвіть та розкрийте зміст основних етапів процесу уп­равління конфліктом.

Рекомендована література

1. Будіянський М.Ф. Правова конфліктологія: Навч. посіб. / М.Ф.Будіянський, С.І.Дмитрієва, А.О.Дмитрієв. - О.: Астропринт, 2005. - 120 с.

2.  Конфліктологія та теорія переговорів: Підручник / Є. Ти­хомирова, С.Постоловський. - Рівне: Перспектива, 2007. - 389 с.

3. Конфліктологія: Підручник / За ред. Л.М.Герасіної, М.І.Па- нова. - X.: Право, 2002. - 256 с.

4. Нагаєе В.М. Конфліктологія: Курс лекцій (модульний ва­ріант). - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 198 с.

5.                                   ПіренМ.І.   Конфліктологія: Підручник. - К.: МАУП, 2003. -

360 с.

6.  Сенюшкіна Т.О. Попередження та врегулювання етнічних конфліктів: державно-управлінський вимір (проблеми теорії, мето­дології, практики): Монографія. - О.: ОРІДУ НАДУ. 2005. - 368 с.