Управління конфліктом

 - врегулювання, розв'язання, при­душення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інте­ресах суспільства в цілому чи окремих його суб'єктів.

Правильно організоване управління забезпечує мінімізацію неминучих політичних, соціальних, економічних і моральних втрат, оптимізацію певних сфер суспільного життя. Соціально- політичний розвиток не є наслідком конфлікту, як і не є наслідком уявної безконфліктності. Позитивну його якість забезпечує умін­ня впливати на конфлікт у потрібному напрямі.

Вважають, що оптимальним варіантом дій щодо конфлікту є запобігання та відвернення. Адже конфлікт виникає, коли порушуєть­ся консенсус, а консенсус з'являється, коли врегульовується конфлікт.

Для локалізації конфліктогенного поля важливо вміти ви­брати способи і стиль поведінки в конфліктній ситуації. їх умовно поділяють на морально-правовий, силовий, реалістичний (примусово-переговорний), ідеалістичний, інтегративний.

Морально-правовий (нормативний) підхід. За цього підходу можливе врегулювання конфлікту з допомогою правових і мораль­них норм. Результативність залежить від того, чи є між сторонами згода щодо цих норм.