Процес прийняття політичного рішення має наступні етапи:

1) підготовчий (відбір і аналіз інформації);

2)  розробки проекту рішення (проекту програми);

3)  затвердження і прийняття до виконання рішення;

4)  реалізації прийнятого рішення;

5)  автономне існування результатів реалізованого рішення, поширення його наслідків.

Дотримання вимог усіх етапів може забезпечити прийнятому рішенню адекватність щодо ситуації. Це ще залежить і від компе­тентності тих, хто готує його, і ступеня врахування громадської думки, знання суспільно-політичної ситуації.

Технологія підготовки і прийняття політичного рішення розпочинається з аналізу суспільно-політичних відносин у тій сфері, якої воно стосуватиметься. Спершу необхідно вивчити, на­скільки предмет майбутнього рішення відповідає реальності, чи не стосуватиметься воно псевдопроблем, удаваних відносин. Відтак необхідно серед багатьох подій і явищ вирізнити саме тен­денційні, а також визначити їх сутнісні особливості. На цьому етапі важливою є об'єктивність інформації, доступ до її джерел.

На етапі підготовки проекту політичного рішення може працювати одна особа або група осіб. За колективної підготовки проекту є більше шансів серед альтернативних точок зору знайти ту, яка задовольнила б інтереси багатьох. Особливо важливим є колективне вироблення рішень, що стосуються інтересів великої групи людей - конституцій, меморандумів, програм і заяв політич­них партій, об'єднань, груп тощо. На цьому етапі великого значен­ня набуває визначення перспективи рішення (прогностичний аналіз того, наскільки дієвим, результативним буде рішення, як сприятиме воно розв'язанню проблем у суспільстві, між суб'єктами політич­ного процесу).

Не менш складним є процес затвердження політичного рішення та прийняття його до виконання. Іноді він відбувається в безкомпромісній політичній боротьбі. І хоча в парламентах, окремих політичних партіях відпрацьований певний механізм розгляду і прийняття рішень, боротьба навколо них нерідко триває довго, гостро і непрогнозовано. Особливо складними є ці процеси в краї­нах зі слабкими демократичними засадами і традиціями, де немає чіткого поділу влади між її гілками і механізмів противаг, що час­то зумовлює прийняття нелегітимних рішень, а отже, перешкод­жає створенню відповідних умов для їх реалізації. Легітимність рішень - це насамперед дотримання чинних законів. Залежить вона і від сприйняття громадянами ідеї, змісту політичного рішення. Поєднання цих умов здатне забезпечити виконання прийнятого рішення. Незаконність політичного рішення породжує різні "групи тиску", лобістські групи. В демократичних суспільствах лобію- вання певних рішень, законів давно набуло цивілізованих форм, стимулює ефективне їх виконання. Це офіційні виступи в парла­ментах, на з'їздах, інших зібраннях політичних партій, у засобах масової інформації, організація листів, телеграм, дзвінків тощо.

Здійснення ухваленого політичного рішення є складним, часто тривалим і суперечливим процесом. Воно пов'язане з відпо­відними змінами соціально-політичної, економічної ситуацій. Тому після прийняття рішення, як правило, ще залишається ймовірність багатовекторності, непрогнозованості розвитку політичного проце­су. Це вимагає від усіх, хто причетний до його прийняття, певних зусиль щодо його реалізації. Нерідко виникає необхідність допов­нення, радикального доопрацювання уже прийнятого рішення.

Технології прийняття політичних рішень великою мірою зумовлені характером політичного режиму. За авторитаризму, тота­літаризму рішення приймають здебільшого в закритому, таємно­му режимі вузьким колом людей, не беручи до уваги точки зору опозиції. За демократичних режимів дбають про чіткість проце­дури прийняття політичних рішень, використовуючи компроміс, консенсус. Це сприяє уникненню соціальних, політичних конф­ліктів, забезпечує стабільний розвиток суспільства.

Стрижнем політичної діяльності, політичної участі, а зна­чить і використання різноманітних політичних технологій, є влада, яку здобувають або демократичним (всенародні вибори), або не­демократичним (насильство, авторитаризм, диктатура) шляхами. Іноді ці шляхи поєднуються або взаємодоповнюються.

Відповідно до виборчої системи (мажоритарна, пропорцій­на, змішана, куріальна) суб'єкти політики обирають певні виборчі технології.

Питання для обговорення

1. Виділіть та розкрийте зміст основних етапів процесу прий­няття політичного рішення.

2.  Назвіть "оптимальні відповідники" виборчих систем їх виборчим технологіям?

Рекомендована література

1. Державна політика: аналіз і впровадження в Україні: Авто- реф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / В.В.Тертичка / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2004. - 36 с.

2. Колодій А., Климансъка Л., КосминаЯ., Харченко В. Полі­тологія: Підруч. для вищ. закл. освіти. - К.: Ельга-Н, 2000. - 582 с.

3. Основи демократії. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. А.Колодій. - К.: Вид-во "Ай Бі", 2002. - 684 с.

4. Пал Л.А. Аналіз державної політики / Пер. з англ. І.Дзю- би. - К.: Основи, 1999. - 422 с.

5.   Теоретико-методологічні засади формування державно- управлінських рішень: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. / В.Д.Бакуменко / Укр. акад. держ. упр. при Президен­тові України. - К., 2001. - 36 с.

6.  Тертичка В.В. Державна політика: Аналіз та здійснення в Україні. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. - 750с.