Технологія прийняття політичного рішення - це процес реалізації політичної мети на основі накопиченої інформації.

Кожне політичне рішення є невід'ємним елементом політич­ного процесу, результатом попередніх дій. Іншими словами, це своєрідний процес, за якого накопичена інформація, розвиваючись, перетворюється на відповідні спонукальні акти (вказівки, розпо­рядження, накази тощо). Політичні рішення є елементом полі­тичного процесу і не можуть існувати статично. їх класифікують:

1. За спрямованістю на конкретну проблему.

-  рішення правильне (проблема вирішується відповідно до

мети);

-  рішення нейтральне (проблема залишається на поперед­ньому рівні);

-   рішення неправильне (проблема стає ще гострішою, за­гальна ситуація погіршується).

2.  Як правові та неправові.

Правові - рішення, прийняті згідно з конституцією, закона­ми та розпорядчими актами конкретної держави.

Неправові - рішення, прийняті всупереч чинним законам і актам.

3.  На основі суб'єктно-об'єктних відносин. Це означає, що суб'єкт влади при прийнятті рішення може одночасно бути і його об'єктом. Верховна Рада України, наприклад, приймає певні рішен­ня щодо організації власної діяльності.

4.  За ступенем значущості:

-  значні, або кардинальні;

-  чергові (радикально ситуації не міняють);

-  нейтральні (прийняті з незначних суспільно-політичних питань, наприклад, утворення різних дорадчих органів, тимчасо­вих комісій, робочих груп тощо).

5.  За термінами дії, виконання, реалізації:

-  довготривалі (різноманітні мораторії);

-  безперервної дії (дія багатьох статей конституції країни);

-   короткотривалі (рішення про заборону мітингу, пікету, страйку тощо).