9.1. Застосування психологічного консультування в політичній та управлінській сфері як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності

ми для того щоб допомагати іншим ставати більш динамічними та енергійними.

У полі взаємодії політики й управління технології систем­ного підходу в управлінні організаційними процесами можуть бути використані при вирішенні таких управлінських завдань, зокрема:

•   виробленні політики;

•   концептуально-змістовному наповненні управління, ціле- покладання;

•   керівництві і контролю персоналу;

•   формуванні корпоративної культури;

•   удосконаленні управлінських відносин;

•   делегуванні та розподілі повноважень;

•   забезпеченні соціально-психологічного супроводу управ­лінської діяльності;

•   піклуванні про персонал;

•   співпраці з командою;

•    самоменеджменті;

•   забезпеченні зворотного зв'язку;

•   прийнятті рішень;

•   покращенні системи моніторингу;

•   виявленні аспектів управління, де необхідна допомога, навчання та дослідження;

•   упередженні "вигорання" та інше.

Філософія системного консультування в управлінні організа­ціями виходить з того положення, що будь-яка система управлін­ня має величезний потенціал, який, проте, може бути не реалізо­ваним. Здатність до розвитку будь-якої системи (окремої людини, групи чи організації), віра в існування в неї потенціалу бути здо­ровою, творчо адаптуватись до обставин, що весь час змінюються, - основний принцип системного управління процесами. Застосуван­ня технологій системного підходу в політичній та управлінській діяльності давно вже знайшло своє практичне втілення, оскільки їх ідеологія базується на загальних закономірностях взаємодії живих систем і навколишнього середовища. При цьому, якщо на індивідуальному рівні може задовольнятися потреба в індивіду­альному розвитку, то на рівні "соціального організму" це буде ско­ріше співвідноситись з процесом життєдіяльності групи, органі­зації чи співтовариства.

Системні теорії в контексті оптимізації управлінської діяль­ності як один із важливих аспектів сучасного менеджменту знай­шли відображення в дослідженнях західних учених U.Grau, І.МоІІег Важливим аспектом практичного застосування технологій психологічного консультування є їх використання в процесі прий­няття управлінських рішень.

Узагальнюючи практичний досвід застосування системних технологій у процесі управлінської взаємодії, можна сформулю­вати головну мету їх впровадження: управління процесами сус­пільного розвитку, забезпечення та ефективне використання людських ресурсів, їх професійний і соціальний розвиток.

Застосування системних технологій та забезпечення психо­логічного супроводу управлінської діяльності є вагомим ресурсом для покращення механізмів взаємодії політики й управління, оскільки їх наукові та практичні здобутки шукають відповіді на питання, від чого залежить ефективність управлінської взаємодії та що може зробити керівник для забезпечення успіху? Саме це є на сьогодні актуальним і своєчасним.

Особливістю системного консультування в процесі політичної й управлінської взаємодії є системний погляд на наявну ситуацію, а предметом діяльності системних консультантів є фокусування уваги на живій системі взаємозв'язків, яка може бути презентова­на через різноманітні свої прояви (феномени), а саме:

•  морфологічні (структура, побудова організації з точки зору ієрархії і границі, історії та міфи організації);

•   функціональні (способи комунікації та взаємодії, коаліції, альянси, симптоми та їх функціональні ролі в системі);

•   аксіологічні (ціннісні установки, заповіти попередніх поколінь);

•  управлінські (хто встановлює правила, які правила мають владу).

Дослідження цих феноменів і складає основу професійної діяльності системних консультантів. Навколо цих понять будуються як гіпотези про наявність проблемних зон, так і стратегії подальшо­го розвитку системи. Фокусом їх діяльності є передусім системне розуміння питання, що відображає головну ідею виникнення про­блем, за яких не система "має" проблему, радше навпаки - навколо якоїсь, можливо, навіть випадкової поведінки, діяльності або теми у процесі комунікації про проблему утворюється ситуаційно-ха­рактерна соціальна система.

З точки зору системного підходу науковцями пропонується алгоритм визначення та ідентифікації проблемних питань як та-

ких, що можуть бути причиною для застосування системного кон­сультування в управлінні.

На думку К.Людевіга, проблема - це "будь-яка тема комуні­кації, яка вміщує в собі небажані, але потенційно здатні до змін компоненти", те, що розглядається кимось як небажаний стан, який вимагає змін [18, с. 98].

Вчений пропонує покроковий алгоритм для визначення та ідентифікації проблеми, що може бути застосований для аналізу у сфері політики та державного управління. Даний алгоритм вклю­чає в себе наступні складові:

1.   "Стан": проблема визначається експертами чи учасника­ми державно-управлінського процесу як певний стан. Це означає, що відбулось визначення пріоритетів: із багатьох одночасних про­цесів вибрано і поставлено в центр уваги один чи кілька. Цьому стану надається своя назва, а інші процеси відступають на задній план.

2.    "Хто?" виступає експертами: виявлення і опис певного "стану" здійснюється одним або кількома спостерігачами, які ви­значають такий "стан", як важливий, звертають на нього увагу та можуть погоджуватися чи сперечатися з цього приводу.

3.   "Небажаний, чи той, що потребує змін": є експерти дано­го стану, які бачитимуть його як небажаний для державно-управлін­ської діяльності, або такий, що потребує змін. Це і є основою для мотивації для себе чи спонукання інших до внесення змін.

4.    "Здатність до змін": стан державно-управлінської діяль­ності підлягає змінам і є принаймні кілька фахівців, які описують його як здатний до змін. Так само як і є той чи ті в державно- управлінському процесі, хто може взяти відповідальність чи хоча б вірять у те, що ситуацію можна змінити.

Взаємодія чотирьох названих чинників визначає завершений опис проблеми і є важливою частиною консультативного процесу. Його завданням є ідентифікація (виявлення) людей і комунікацій, задіяних у проблемній ситуації, а відтак - включення їх "наживо" або принаймні уявно в процес вирішення проблеми. Тобто до ува­ги беруться всі учасники процесу, що визнають дану проблему та мають від неї небажані наслідки. У цілому системне консульту­вання слід розглядати як намагання переведення проблемного ста­ну в непроблемний, тобто спробу знаходження адекватного рішен­ня. Ця стратегія реалізується завдяки різним підходам: ініціації нових процесів чи нових станів, іншої оцінки існуючої проблеми (позитивна реінтерпритація), що в рамках нейролінгвістичного програмування називається рефреймінгом, тобто новим переформу- люванням. Доцільність і суть психологічного системного консуль­тування добре відображено в наступному твердженні: "Завдання полягає не в тому, чи сюди повинні приходити всі, кого стосується проблема, - завдання звучить: сюди можуть прийти всі, хто здатен і може зробити внесок у вирішення проблеми (Loth) [18, c. 202].