8.3. Гуманістичний зміст політики й державного управління

охоплює своїми вимогами всю сферу суспільних відносин. "...В історії діє закон: є певна моральна межа, яку не можна порушува­ти. Якщо її переступити, країни гинуть, як давні царства. Розра­хувати механічно ту межу моралі, через яку не можливо пересту­пати, просто нереально. У цьому і смисл моралі, адже вона не піддається розрахункам. Філософською мовою, порушення моралі - це метафізична крадіжка у самого себе" [12].

Політика й політична діяльність, які здійснюються за межа­ми принципів гуманізму, є аморальними. Як наслідок, виникає відчуження людини від результатів власної праці, влади, ціннос­тей життя і культури та перетворення її в бездумного виконавця розпоряджень "зверху".

Вплив моральних норм на регулювання політики й держав­ного управління повинен проявлятися в їх орієнтації на законні, правові засоби вирішення суспільних протиріч в інтересах якомо­га більшого числа громадян; недопущенні, упередженні ситуацій вибору між діями влади і моральними настановами суспільства; відповідальності політиків і представників влади за свої дії і їх наслідки, що вимагає не лише професійної компетентності, але й розвиненої моральної свідомості, гуманності, відчуття справед­ливості і співпереживання; відкритості і прозорості рішень органів влади, їх гласності і підконтрольності з боку суспільства.

Проблема співвідношення політики і моралі особливого зву­чання набуває в умовах перехідних трансформаційних суспільств, до яких належить і українське.

Економічна, соціальна і, як наслідок, політична неструкту- рованість суспільства має своїм наслідком відсутність чіткої ідео­логічної визначеності суб' єктів політичного процесу (передусім політичних партій, лідерів, державних діячів). З метою завоювання політичних симпатій населення в останніх виникає і здебільшого реалізується спокуса надмірних, нереальних, наперед нездійснен­них обіцянок суспільству, про які забувають на другий день після приходу до влади. Неорганізоване, розрізнене і "атомізоване" внас­лідок соціально-економічних причин суспільство, не навчене відстоювати свої інтереси, на сьогодні ще не в змозі справляти реальний вплив на діяльність інституціалізованих суб'єктів полі­тики й державного управління. Отже, можна констатувати, що в Україні створилися сприятливі умови для проявів аморальності у сфері політики й державного управління.

За оцінками фахівців, нинішня криза в Україні є насамперед кризою моральною, наслідком недостатньо розвиненої політико- етичної свідомості владної еліти й мовчазної згоди пересічних громадян. Політична мораль сучасного українського суспільства багато в чому зумовлена домінуванням державних інтересів над правами індивіда, неповагою до особистості, безконтрольністю влади, ментальністю українського характеру і традиціоналізмом історичного спадку народу. Наслідком такого стану можна вважа­ти прояви автократизму, патерналізму, "візантійщини" (закритих "підкилимових" домовленостей), схильність до силових методів вирішення політичних проблем (боротьба до перемоги, а не здатність дійти компромісу) тощо.

Оцінюючи моральність політики й державного управління в Україні, необхідно виходити з того, що моральна політика - це така організація держави і суспільства, в центрі якої перебуває реальна людина з її інтересами, потребами і можливостями їх за­доволення не на шкоду суспільним інтересам. Тільки тоді, коли влада не на словах, а в повсякденних рішеннях та діях дійсно слу­житиме суспільству і відчуватиме залежність від нього, можна буде говорити про моральну компоненту політики й державного управ­ління в Україні. А для цього потрібно внести зміни у виборче за­конодавство України з метою перетворення виборів на реальний, гнучкий та ефективний механізм зміни влади, через засоби масо­вої інформації і громадську думку переконувати суспільство в необ­хідності моральної мотивації політичного вибору.

Якщо ж цього не відбудеться, український народ і надалі залишатиметься не метою, а засобом досягнення політичних цілей, а сама політика - полем боротьби між її учасниками засобами амо­рального маніпулювання. Рівень "бруду" в політиці може суттєво зменшити лише свідомий, упевнений у своїх силах, активний ви­борець, здатний протидіяти аморальній політиці і її аморальним представникам.

Наостанок вважаємо за доцільне навести висловлювання відомого російсько-американського соціолога П.Сорокіна, яке видається нам особливо актуальним для сучасних політиків і дер­жавних управлінців: " Збираючись у дорогу, - радив він радянській молоді у буремні 20-ті рр. ХХ ст., - запасіться совістю, моральни­ми багатствами. Не про високі слова говорю: вони дешеві і ніколи у такій кількості не оберталися на життєвій біржі, як тепер, а го­ворю про моральні вчинки, про моральну поведінку та справи. Це

набагато важче, але це треба зробити, адже я не знаю жодного великого народу, який би не мав здорової моралі в діях... Інакше ви будете мати ту вакханалію звірства, хижацтва, здирництва, об­ману, брехні, спекуляції, безсовісності, той "шакалізм", у якому ми зараз захлинаємося та видихаємося" [7, с. 12].

Висновки

1.  Активна участь людини в політиці й державному управ­лінні має важливе і принципове значення для становлення демо­кратії й громадянського суспільства в Україні.

2.  У розвинених демократичних країнах світу, незважаючи на деякі відмінності в підходах до ролі людини в політиці й систе­мі здійснення влади, сьогодні існує спільне розуміння і визнання (зокрема й світовим співтовариством на рівні ООН) статусу особис­тості як джерела влади й первинного суб'єкта політики, необхіднос­ті його гарантії й забезпечення реального перетворення кожного громадянина у свідомого і вільного суб 'єкта політико-владних відносин.

3.  Говорячи про особистість як суб'єкта політики, ми маємо на увазі відносно самостійного, активного учасника суспільно- політичного життя, який володіє свободою волі, діє розумно й усві­домлено, наділений як загальнолюдськими, так і унікальними у своєму роді рисами, зокрема цілісністю, активністю, цілеспрямо­ваністю тощо. Основними ознаками політичної суб'єктності є: здатність і можливість прийняття політичних і державно-управлін­ських рішень; наявність засобів і можливостей їх реалізувати; прак­тична участь у політичній діяльності чи державному управлінні; відповідальність за наслідки прийнятих політичних і державно- управлінських рішень.

4.  Демократичний політичний режим, надання з боку полі­тичних інституцій (у першу чергу держави) гарантій щодо можли­востей здійснення політичної діяльності, правова забезпеченість демократичних процедур, наявність розвинутого громадянського суспільства - важливі фактори політичної активності особистості.

5. Демократизм суспільства вимірюється ступенем залучення громадян до вирішення загальносуспільних проблем. Дієвими за­собами такого залучення, як свідчить демократична практика, є форми співпраці органів державної влади з громадськістю, які покликані здійснювати громадський контроль за діяльністю органів влади і виступають реальним проявом розвиненості демократії.

6. Людський вимір політики й державного управління вияв­ляється у наданні їм гуманістичного спрямування, здійснення в інтересах людини, суспільства, народу загалом, а також у став­ленні до людини як до найвищої суспільної цінності, повазі її гідності, права на життя, вільний розвиток, створення умов для реалізації здібностей, визнанні і реальному забезпеченні всіх прав людини й громадянина, що стає критерієм оцінки ефективності суспільної системи. Політика й політична діяльність, які здійсню­ються за межами принципів гуманізму, є аморальними.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення індивіда як об'єкта і суб'єкта політики.

2.  Розкрийте зміст теорій політичної ролі особистості.

3. За яких умов особистість стає активним суб'єктом політи­ки й державно-владних відносин?

4. Дайте визначення поняттям "політична поведінка", "полі­тична участь", "політична діяльність".

5.  Охарактеризуйте зміст основних теорій політичної участі.

6.  Чи створені в сучасному українському суспільстві перед­умови для цивілізованих форм участі населення в політиці й дер­жавному управлінні?

7.  Назвіть основні форми політичної діяльності і механізми співпраці органів державної влади з громадськістю та визначте їх роль у суб'єктивації політичної ролі громадян України.

8.  В чому, на Вашу думку, полягає гуманізм політики?

9. Як співвідносяться політика й мораль і наскільки можна говорити про моральність політики?

Список використаних джерел

1. Політологічний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. - К. : МАУП, 2005.-С. 696.

2.  Українське суспільство 1992-2008. Соціологічний моні­торинг / за ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. - К. : Ін-т соціології НАН України, 2008. - С. 484-638.

3.  Fukuyama F Trust. The Social Virtues and the Creation of Prosperity / F. Fukuyama. - Penguin Books, 1995. - 457 р.

4.   Фромм Э. Психоанализ и религия. Искусство любить. Иметь или Быть? / Э. Фромм ; пер. с анг. - К. : Ника - Центр, 1998. - С.311-312.

5. Шаповал М. Загальна соціологія / М. Шаповал. - К. : Укр. Центр духов. культури, 1996.

6. Норт Д. Інституції, інституційні зміни та функціонуван­ня економіки / Д. Норт ; пер. з анг. І. Дзюби. - К. : Основи, 2000. - С. 277.

7. Сорокин П. А. Отправляясь в дорогу. Утренники / П. А. Со­рокин. - Петербург, 1992. - С. 130.

8.  Політологічний енциклопедичний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К. : Ґенеза, 1997. - С. 5.

9. Сморгунов Л. В. Современная сравнительная политология : учебник / Л. В. Сморгунов. - М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2002. - С. 70.

10. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / под ред. В. Л. Иноземцева. - М. : Асademia, 1999. - С. 252.

11.  Политология : учебник для вузов / под ред. М. А. Васи- лика. - М. : Юристъ, 1999. - С. 392-393.

12. День. - 2008. - 24 жовт. - № 192.

Глосарій

Абсентеїзм - поняття, яке означає одну з форм байдужого ставлення людей до реалізації своїх політичних прав, ухиляння їх від здійснення громадянських обов'язків, насамперед від участі у виборах.

Мораль - особлива, специфічна сфера суспільного життя, яка включає усвідомлення, норми і реальну поведінку людей, засно­вана на оцінці будь-яких вчинків і дій з точки зору ідеалів добра і зла, справедливості й несправедливості, інших подібних критеріїв та ідеалів.

Об'єкт політики - це ті елементи політичного життя, а та­кож суспільні явища, на які спрямовані діяльність і вплив суб'єктів політики.

Політична діяльність - це індивідуальні або сумісні з інши­ми суб'єктами політики дії індивіда, спрямовані на реалізацію влас­них чи колективних політичних інтересів, передовсім виборюван­ня та утримання влади.

Політична роль - це очікувана модель поведінки індивіда, визначена, наперед задана його статусом.

Політична поведінка - це сукупність реакцій (практичне ставлення) соціальних суб' єктів (соціальних спільностей, груп, осо­бистостей тощо) на діяльність політичної системи.

Політична участь - це вплив громадян на функціонування політичної системи, формування політичних інститутів і процес вироблення політичних рішень.

Політичний статус - це місце, певна позиція індивіда в полі­тичному просторі.

Суб'єкт політики - це носій політичних інтересів та полі­тичної активності, який має статус учасника, діючої сторони полі­тичного процесу і який здатний творити політику та ініціювати істотні зміни в політичних відносинах.