6.1. Співпраця органів державної влади з неурядовими організаціями як необхідна умова зміцнення демократичних засад політики й державного управління

За всієї різноманітності громадські (неурядові) організації ма­ють загальні риси та ознаки, що дають змогу розглядати їх як еле­менти громадянського суспільства, як інститути, де громадяни набу­вають навичок не лише громадської самодіяльності, а й уміння відсто­ювати свої позиції у сфері політики й державного управління, а саме:

-  наявність організованої та визначеної структури;

-  відокремленість цих організацій від держави, їх приват­ний та незалежний характер;

- відсутність спрямованості на прибутковий характер діяльності;

-  самоуправлінський характер організації;

-  необов'язковість участі в такого роду організаціях (вони слугують самовираженню громадян, реалізації їх ідей);

-  створення, як правило, для забезпечення соціальних по­треб певних суспільних груп.

Взаємодія влади з громадськими організаціями є важливим аспектом та напрямом діяльності органів державної влади. Будь-яка ефективна співпраця та партнерство має на меті створення відносин, що будуються на взаємній довірі та виражають добру волю учасників процесу на взаємодію. Якщо немає спільної мети для співпраці та спільного прагнення й зацікавленості, то будь-які контакти між орга­нами державної влади з громадськими організаціями не перетворю­ються у дійсно співпрацю і мають разовий характер.

Співпраця державних органів з неурядовими організаціями є невід'ємним елементом демократичної політичної культури сус­пільства та країни в цілому. Наявність налагоджених, ефективно діючих каналів взаємодії між органами державної влади та "третім сектором" виступає запорукою якісної державної політики, спря­мованої на потреби суспільства, її підконтрольності суспільству, відповідність стратегічним національним інтересам.

Ще в 2005 р. Інститутом громадянського суспільства була розроблена Концепція взаємодії держави і громадянського сус­пільства [3]. У ній визначені основні засади, форми та принципи співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями. У концепції розкриваються такі основні поняття, як:

органи публічної влади - органи державної влади, органи місцевого самоврядування;

організації громадянського суспільства - громадські, благо­дійні організації, творчі спілки, інші установи та непідприємницькі товариства, що представляють інтереси різних корпоративних груп та створені не для отримання прибутку;

громадянські ініціативи - об'єднання громадян без статусу юридичної особи, громадські слухання, будинкові комітети, мирні зібрання, публічні обговорення тощо.

Дана Концепція передбачає:

1)   визначення засад, на яких мають будуватись взаємодія органів публічної влади та організацій громадянського суспільства;

2)   удосконалення існуючих та створення нових форм со­ціального партнерства, співробітництва органів публічної влади та громадянського суспільства;

3) створення ефективних засобів та методів підтримки діяль­ності організацій громадянського суспільства та соціально значи­мих проектів, які ними реалізуються;

4)   створення інфраструктури взаємодії органів публічної влади та організацій громадянського суспільства [3].

У Концепції визначені також принципи, на яких має ґрунту­ватися взаємодія органів влади з громадськістю, а саме:

1. Громадська активність

Громадська активність як ініціативна та добровільна участь людей у житті суспільства та вироблення державної та місцевої політики у різних, значущих для людей сферах, є важливим скла­довим елементом демократичного суспільства. Органи публічної влади мають підтримувати громадську ініціативу шляхом створен­ня сприятливих умов для її виникнення та реалізації.

2.  Партнерство

Взаємодія органів публічної влади та організацій грома­дянського суспільства має будуватись на основі партнерства та рівноправності. Це сприятиме ефективній співпраці та створить умови для об'єднання зусиль державного й громадського сектору з метою вирішення суспільно значущих питань.

3.  Відкритість та відповідальність

Діяльність організацій громадянського суспільства, органів державної влади, органів місцевого самоврядування має бути відкритою, відповідальною та підзвітною суспільству з питань своєї діяльності, у тому числі з питань реалізації проектів та фінан­сового забезпечення цих проектів.

4.  Політична незалежність

Організації громадянського суспільства у процесі здійснен­ня своєї діяльності мають бути вільними та незалежними, діяти виключно в рамках закону. Підтримка громадських ініціатив та організацій за рахунок бюджетів та фондів органів державної вла-

ди чи органів місцевого самоврядування має здійснюватись, як правило, на конкурсній основі з дотриманням прозорих процедур та безсторонності, аби не допускати надання привілеїв чи ство­рення обмежень політичного характеру, а також поширення полі­тичного впливу на громадські ініціативи.

5.  Запобігання корупції

За підтримки громадських ініціатив та організацій за раху­нок бюджетів і фондів органів державної влади чи органів місце­вого самоврядування необхідно створити умови та механізми, що виключають конфлікт інтересів та запобігатимуть корупції.

6. Раціональний і збалансований розвиток

Органи публічної влади, а також організації громадянського суспільства при реалізації власних чи спільних проектів та про­грам мають дбати про їх раціональний та збалансований розвиток відповідно до існуючих у суспільстві потреб. Така діяльність має максимально покривати потреби суспільства в різних сферах сус­пільного життя та не припускати надмірної концентрації проектів у одній чи кількох сферах, що веде до дублювання та неефектив­ного використання ресурсів, коли інші залишаються поза увагою влади та організацій громадянського суспільства.

7.  Комплексність

Форми реалізації громадських ініціатив через організації громадянського суспільства є взаємопов'язаною та взаємодопов­нюючою системою до виконання органами публічної влади влас­них повноважень в інтересах суспільства в цілому та окремих, соціально уразливих груп населення зокрема. Усі форми реалізації громадянських ініціатив мають розвиватись та діяти цілісно і сис­темно. Кожна з форм є невід'ємним елементом громадянського суспільства, що сприяє становленню та зміцненню інститутів гро­мадянського суспільства [3].

Одним із нових та вкрай важливих нормативних доку­ментів щодо сприяння зміцненню громадянського суспільства в Україні та вдосконаленню форм співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями є Концепція сприяння орга­нами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, що схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. за № 1035-р. [4]. У Концепції зазначаєть­ся, що "сприяння розвитку громадянського суспільства є однією з найважливіших умов становлення України як демократичної, правової і соціальної держави. Це насамперед передбачає нала- годження ефективної взаємодії органів виконавчої влади з інститута­ми громадянського суспільства, яка повинна базуватися на парт­нерстві, спільній зацікавленості у досягненні цілей, пов'язаних з про­цесом демократизації всіх сфер державного управління і суспільного життя, соціально-економічним і духовним прогресом, всебічним за­безпеченням захисту прав і свобод людини та громадянина" [4, c. 1].

Основними завданнями Концепції є сприяння:

• удосконаленню нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, діяльності інститутів громадянсько­го суспільства, доступу громадян до інформації;

•   розробленню та впровадженню ефективного механізму налагодження комунікацій між органами виконавчої влади та за­значеними інститутами;

•  створенню належних умов для розвитку інститутів грома­дянського суспільства;

•  формуванню громадянської культури суспільства, виявлен­ню активної громадянської позиції, зокрема щодо участі в проце­сах формування та реалізації державної політики, усвідомлення громадськістю принципів співробітництва між органами виконав­чої влади та інститутами;

•  розвитку волонтерського руху, благодійництва і меценатства.

У даній концепції, як і у попередній, визначені основні принци­пи співпраці органів виконавчої влади з громадськістю. Вони, якщо здійснити відповідний аналіз, дещо відрізняються. Взаємодія органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспіль­ства здійснюється на основі наступних принципів:

-   соціальне партнерство - налагодження конструктивної взаємодії органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства і суб'єктів господарювання для вирішення питань дер­жавного управління й суспільного життя;

-  забезпечення рівних можливостей - створення органами виконавчої влади однакових умов для діяльності зазначених інсти­тутів, пов'язаної із захистом прав і свобод людини та громадянина, наданням соціальних послуг;

- взаємовідповідальність - усвідомлення органами виконав­чої влади та інститутами громадянського суспільства спільної відповідальності за рівень їх взаємодії;

- відкритість та прозорість - забезпечення органами вико­навчої влади доступу інститутів громадянського суспільства до інформації шляхом:

•  розроблення і впровадження ефективного механізму нала­годження комунікацій з громадськістю;

•  надання громадським інститутам у повному обсязі інфор­мації про свою діяльність, за винятком тієї, що відповідно до за­конодавства становить державну таємницю;

•   проведення роз'яснювальної роботи щодо доцільності роз­роблення проектів державно-управлінських рішень та їх прийняття;

•  сприяння висвітленню у засобах масової інформації про­ектів ефективного співробітництва органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства, а також питань розвит­ку громадянського суспільства загалом;

- участь інститутів громадянського суспільства у форму­ванні та реалізації державної політики - залучення органами ви­конавчої влади громадських інститутів як зацікавлених сторін до управління державними справами;

-  невтручання - унеможливлення втручання органів вико­навчої влади у діяльність НДО, за винятком випадків, установле­них законом;

- визнання органами виконавчої влади різних видів діяльності інститутів громадянського суспільства - створення умов для різно­манітної їх діяльності, налагодження взаємодії на професійно- профільній основі;

- ефективність процесу взаємодії - досягнення позитивних результатів у процесі взаємодії органів виконавчої влади з НДО, прийняття органами виконавчої влади рішень з урахуванням сус­пільних потреб та інтересів [4, c. 3-4].

Сприяння з боку державної влади об'єднанню зусиль неурядо­вих організацій для здійснення ними незалежного, об'єктивного, компетентного, громадянського контролю за роботою всіх ме­ханізмів та складових державної машини покликане стати наоч­ним свідченням готовності держави, влади, управлінських кадрів до сутнісних змін в їх діяльності, без яких не може відбутися їх якісне відновлення та перехід на сучасний етап у взаємовідноси­нах політики й державного управління.

Особливого значення згадана проблема набуває в контексті посилення впливу громадян та їх об'єднань на проведення адміні­стративної, політичної, соціально-економічної реформи в країні, досягнення соціального консенсусу та розвитку сучасної право­вої соціальної держави.

Без усього цього запровадження норм та цінностей демократії як основних підвалин подальшого ефективного державного розвитку і реального впливу НУО на рішення, що приймає влада і які стосуються життя конкретної людини, членів ії сім'ї, а також розвитку і майбутньо­го всієї нації ризикує стати або неможливим, або пріоритетом для про­тилежних за змістом та спрямуванням суспільних процесів.