ВСТУП

Тривалий період пошуку і спроби розробки різноманітної палітри теоретичних концепцій і напрямів практичної реалізації політико-адміністративного реформування в пострадянській Ук­раїні свідчать про те, що перспективи й результати політичних і адміністративних змін стикаються із серйозними протидіями і труднощами, а також викликають цілий спектр соціально-політичних проблем і адміністративних негараздів. Це є свідченням розумін­ня (за оцінкою навіть протилежних політичних та ідеологічних концепцій) низького рівня управління державою, неналежного усвідомлення політичною елітою своїх функцій по відношенню до суспільства, обмеженої ефективності виконання своїх функцій владними суб'єктами, наростанням протиріч і конфліктного по­тенціалу в середині самого українського суспільства.

У зв'язку з цим надзвичайно актуальним є розгляд сучасного стану розвитку українського суспільства з точки зору аналізу саме концептуальних засад взаємодії політики й управління, розумію­чи, з урахуванням того, що неможливо говорити про реформуван­ня однієї складової державної системи, не звертаючи уваги на інші. Можливо, недооцінювання саме цього факту і є причиною того, що численні спроби політичних і адміністративних реформ за роки незалежності в Україні не принесли очікуваних результатів.

Автори підручника намагалися розглянути взаємодію полі­тики й управління виходячи із синергетичного підходу до аналізу складних соціальних процесів і явищ, використовуючи передусім нову інституціональну методологію дослідження політико-адміні- стративного управління як сфери публічного управління і гори­зонтально-мережевих комунікацій. Ми виходили з розуміння того, що протягом еволюції реформ було втрачено магістральну лінію, а саме - об'єктивний аналіз і прогнозування перспектив розвитку політичних та соціальних інституцій і безпосередньо майбутні вектори суспільно-політичних інституціональних змін. Важливим завданням було підкреслити і те, що нові соціально-політичні інститути і форми взаємодії не виникають на пустому місці, а по­в'язані з тривалим терміном існування колишніх. Досить часто ви­никнення нових формальних інститутів не спрацьовує, наража­ючись на їх спротив і неготовність суспільства до змін.