3.2. Політична система сучасного українського суспільства

факторів, які впливають на стан та поведінку політичної системи, виявленню характеру взаємозв'язків та взаємозалежностей між компонентами системи, внутрішньосистемними і міжсистемними відносинами тощо.

Німецькі політологи традиційно приділяють увагу питанню про місце і роль держави в політичній системі, а також структурі і змісту політичного процесу, функціям політичної системи, проб­лемам її відносної самостійності.

В українській політичній науці увагу акцентують на струк­турі політичної діяльності та політичних технологіях.

Політична система - цілісна впорядкована сукупність полі­тичних інститутів, політичних ролей, стосунків, процесів, політико- правових відносин, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і функціонує політична влада, регулюються суспільні відносини, досягається соціальна та політична стабільність.

Політичні зміни - це реакція на різні змінні фактори, які ве­дуть до якісних перетворень, коли змінюються спосіб і характер взаємодії між політичними суб'єктами, між політичною системою та зовнішнім середовищем.

Влада є центральним елементом будь-якої політичної системи.

Спосіб функціонування влади або політичний режим є ви­значальним критерієм типології політичних систем.

Політичні системи кваліфікуються так:

•    конституційна - англо-американська політична система (США, Англія, Канада, Австралія), над усе цінує свободу особи, масовий добробут і безпеку, законослухняність громадян. Для цієї політичної системи характерні чітко структурована багато­партійність, поділ влади і високий ступінь стабільності;

•   ліберально-демократична-політично-ліберальна континен­тально-європейського типу (Франція, Німеччина, Італія). Для цих країн характерні різноманітність політичних партій з різними ідео­логіями і традиціями;

•   авторитарна - політична система доіндустріальних або ча­стково індустріальних країн Азії, Африки, Латинської Америки. Для такої політичної системи властиво поєднання західних цінно­стей, етнічних та релігійних традицій, нечіткий поділ влади. Ар­мія та бюрократичний апарат часто беруть на себе законодавчі функції, владні органи втручаються в судові процедури. Для цієї системи характерний особливий авторитаризм, влада однієї партії, високий потенціал насильства. Політична участь громадян у дер­жавних справах обмежена у кращому разі місцевим рівнем;

•   тоталітарна політична система - фашистська Німеччина, Італія. Тут відсутня незалежність групи інтересів. Діяльність ЗМІ контролюється владою, влада централізована, високий ступінь на­сильства, засилля бюрократії.

До політичної системи входять:

•   політична (державна) влада;

•   політичні інститути;

•   політичний процес (політична діяльність);

•   політичні відносини;

•   політико-правові норми;

•   політична культура та ідеологія;

•  людина як основний носій усіх видів політичної влади та діяльності.

Складові політичної системи мають різну суспільну якість (інститути, відносини, процеси, норми, ідеї):

•  держава, яку уособлюють такі інститути, як глава держа­ви, парламент, Кабінет Міністрів, судова влада;

•  інститути недержавного характеру теж входять у політичну систему або тісно взаємодіють з нею. Це політичні партії, гро­мадські організації, товариства, політичні рухи, громадська думка, засоби масової комунікації;

•   політичні відносини - це взаємодія первинних (нації, со­ціальні групи, індивідууми) і вторинних (політичні інститути, гру­пи риску, лобі) суб'єктів політики, держави і громадян з приводу влади, обміну її ресурсами;

•  політичний процес - це функціонування політичної систе­ми, яка еволюціонує в політичному просторі й часі, а політична діяльність є змістом такого функціонування;

•  політичні норми як компонент політичної системи відігра­ють роль регуляторів політичної діяльності. Головними з них є правові норми - правила, що їх встановлює держава, і виконання їх забезпечує державним примусом. Існують теж норми - звичаї, моральні норми, корпоративні норми (норми певних об'єднань);

•  ідеології як систематизовані уявлення про суспільство, за­сновані на сукупності теоретичних знань, ціннісних орієнтацій та вірувань певних суспільних груп і спільнот;

•  політична культура, її рівень і типи значною мірою зумов­люють характер діяльності, владних структур та інших суб'єктів політичної діяльності складові політичної системи.

Тільки в сукупності складові політичної системи можуть забезпечити ефективність її існування та функціонування.

Життєдіяльність та сила впливу політичної системи на розви­ток суспільства та її управлінські механізми знаходять вияв у її функці­ях. Можна виділити такі функції політичної системи суспільства:

•  нормативно-регулятивна;

•  репрезентативна (представництво національних, регіональ­них та соціальних групових інтересів; виявлення та врегулюван­ня суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи);

•  інтегруюча: інтеграція загальносуспільних інтересів, цілей та цінностей з метою об'єднання суспільних груп; консолідація суспільних інтересів; національна інтеграція під впливом діяль­ності національної держави;

•   організація та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпе­чення їх стабільного функціонування;

•  політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто включення людей у політичне життя.

Володіючи владним верховенством, політична система є такою, що підтримує порядок у суспільстві, перетворює суспільст­во відповідно до змін і вимог, які народжуються в ньому, приймаю­чи відповідні рішення і забезпечуючи їх реалізацію. Здійснюючи нормотворчу функцію, політична система через свої інститути приймає необхідні політичні рішення (закони, укази, постанови уряду і т.ін.), які органами виконавчої влади перетворюються в управлінські рішення і реалізуються ними в практичній діяльності. Саме таким чином здійснюється процес взаємодії між політич­ною системою і управлінням.

Сучасна політична система України перебуває на етапі ста­новлення, враховуючи всі її складові в контексті статусу незалеж­ної демократичної держави. Становлення політичної системи в Україні проходить у руслі модернізації суспільства, яка реалізуєть­ся еволюційним шляхом.

Якщо говорити про новий етап у розвитку політичної сис­теми в Україні, то відрахунок можна вести від 28 червня 1996 р., коли була прийнята нова Конституція України.

Сучасні державотворчі процеси в Україні, потреби виходу із соціально-економічної кризи вимагають збалансованого розвитку політичної, економічної, соціальної систем з урахуванням україн­ського історичного та цивілізаційного розвитку. Сама модерніза­ція політичного розвитку та її управлінських засад повинна здійснюватися напрацюванням та урахуванням політичної теорії.

Політичну систему в Україні ще не можна вважати сталою, тому саме виборчі процеси слугують імпульсом до її вдоскона­лення та зростання політичної зрілості громадян і формування нової політико-управлінської еліти зі зростанням її політичної свідомості та відповідальності перед народом за державотворчі процеси на шляху до демократії.