МОДЕЛЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Малинська О. О., аспірант Черкаський державний технологічний університет

В умовах складного і масштабного сучасного економічного розвит­ку необхідне з'єднання програмно-орієнтованої та ринкової систем гос­подарювання. Цільові стратегічні програми концентруються на ключових пропорціях і ланках національного господарства. Ринкове господарюван­ня може розвиватися в масовому масштабі, якщо державне регулювання створює для цього міцний фундамент. Об'єктивна необхідність поєднан­ня цих двох типів господарювання під час здійснення інвестиційного процесу обумовлені наступними передумовами.

По-перше, базовим у системі сучасного управління економікою є ринковий механізм господарювання, при цьому планово-розподільний механізм виконує додаткову регулюючу функцію. Якщо відбувається зворотній процес, то планово-розподільний механізм неминуче позбав­ляє активного саморозвитку ринок, деформує його сутність в антисоціа­льні напрямки. Таким чином, первинність ринкового капіталістичного механізму забезпечує автономний вибір здійснюваних інвестиційних проектів, вільну купівлю на ринку необхідних інвестиційних ресурсів, вільне ціноутворення і вільну реалізацію товарів (послуг) на внутріш­ньому ринку. У свою чергу, планово-розподільчий механізм, як додат­кова функція управління, встановлює параметри якості та безпеки інвес­тиційних проектів, при цьому можливе обмеження експортно-імпортної та іншої зовнішньоекономічної діяльності в інтересах зміцнення націо­нальної економіки.

По-друге, в деяких життєзабезпечуючих сферах національного го­сподарства планово-розподільний механізм повинен бути відокремле­ний від ринкового механізму господарювання і не повинен орієнтувати­ся на прибуток, рентабельність, ринкову кон'юнктуру. Ефективність та­ких інвестиційних проектів може оцінюватися на основі показників яко­сті і кількості, що характеризують ступінь реалізації цільових настанов, виражаючи інтереси нації: масштаби соціального захисту громадян, рі­вень здоров'я, освіти, культури, стан навколишнього природного сере­довища, ступінь розвитку фундаментальної науки, економічна і полі­тична безпека держави.

По-третє, основні пропорції відтворення економіки повинні визна­чатися програмно-цільовими орієнтирами, виходячи з довгострокових ін­тересів нації. Ринковий механізм формування пропорцій відтворення до­цільно застосовувати в процесі здійснення короткострокових і середньо- строкових інвестиційних проектів, орієнтованих на споживчий ринок [1, C. 289]. Що ж стосується реалізації великих інвестиційних проектів, то тут повинен застосовуватися планово-розподільний механізм управління інвестиційним процесом.

Модель інвестиційного процесу в умовах екологічно та соціально- орієнтованої економіки грунтується на програмно-цільовому управлінні інвестиційними ресурсами із застосуванням нових інформаційних техно­логій. Саме державному управлінню повинна належати провідна роль. Повинна бути розроблена програмно-орієнтована система інвестиційного процесу, де в якості цільових орієнтирів виступають: соціальний прогрес, екологічний прогрес, технологічний прогрес та економічна стабільність. В умовах соціально-орієнтованої економіки інвестиції розглядаються як комплекс фундаментальних його основ: економічні інвестиції, соціальні інвестиції, екологічні інвестиції, які забезпечують прогрес людського розвитку [2, С. 51].

Новий підхід, необхідний в інвестиційній політиці базується на то­му, що держава на якісно новій основі має посилити свою економічну і соціальну функції, пов'язані з необхідністю корегування конкурентних регуляторів і механізмів, науково-технічного та інтелектуального потен­ціалу держави, спираючись на внутрішні джерела фінансування інвести­цій. Ключовими елементами при цьому виступають підвищення ефекти­вності управління власністю незалежно від її форм, в першу чергу з боку держави, створення ефективної фінансово-кредитної та інвестиційної ін­фраструктури, цілеспрямоване забезпечення високотехнологічної модер­нізації. Корпоративні структури взаємозалежних учасників інвестиційно­го процесу, утворюють системну цілісність і повинні стати рушійною си­лою підйому і стабілізації економіки держави.

Суб'єктами інвестиційної діяльності в даному випадку є вітчиз­няні та зарубіжні інвестори, замовники, підрядники, органи державного і регіонального управління, користувачі об'єктів інвестиційних вкла­день та інші особи, що діють на території держави. Принципи прийнят­тя інвестиційних рішень повинні відповідати національній ідеї забезпе­чення якості життя людини і навколишнього середовища на основі від­творення ефективної держави і ринкових демократичних відносин в економіці і політиці.

Проблему переходу на інноваційну модель інвестиційних процесів в економіці України варто вирішувати з урахуванням її особливостей [3, С. 86]. Вітчизняна економіка відрізняється високою капіталомісткістю, низькою оборотністю капіталу, уповільненим реагуванням на ринкові ім­пульси і глибокими деформаціями пов'язаними з її перебудовою.