РЕАЛІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ В РЕГІОНАХ

Жученко А.М., здобувач Черкаський державний технологічний університет

Разом з державами, що конкурують за залучення інвестицій на сві­товому ринку інвестицій, регіони кожної з них також конкурують один з одним за те, щоб інвестор (як іноземний, так і вітчизняний) реалізував свій проект саме в межах їх території. Реалізація на території регіону ін­вестиційного проекту призводить до зростання податкових надходжень, зростанню зайнятості, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, зростанню доходів населення, створенню та розвитку суміжних вироб­ництв тощо.

Для регіонів реалізація інвестиційного проекту є вагомим фактором підвищення добробуту: як правило, реалізація проектів призводить до зростання податкових надходжень в регіональний бюджет, зростання за­йнятості, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, зростанню доходів населення, створенню і розвитку суміжних виробництв.

Невелика кількість інвесторів і проектів створюють несприятливий для слабких в економічному відношенні регіонів ситуацію: у них мало шансів для залучення інвестора з регіонами-лідерами, і тому вони часто розраховують в першу чергу на підтримку держави і перерозподіл дохо­дів через систему бюджетного вирівнювання. З іншого боку, той факт, що кількість регіонів, здатних запропонувати конкурентоздатні умови для реалізації інвестиційних проектів досить мало, сам по собі обмежує роз­ширення числа інвесторів. Таким чином, у поліпшенні інвестиційної при­вабливості всієї території нашої держави зацікавлені як регіони- аутсайдери (щоб і на них „вистачало" інвесторів), так і регіони-лідери (при загальному зростанні числа інвесторів таке зростання в першу чергу буде відчуватися регіонами-лідерами).

Регіони України є певною мірою конкурентами між собою у при­пливі інвестицій. Переможе той, який зумів максимально вигідно вико­ристовувати свої конкурентні переваги, створити сприятливі умови реалі­зації проекту, в тому числі забезпечити інвестора необхідною інфрастру­ктурою, спростити адміністративні процедури і по можливості надати рі­зного роду преференції [1, С. 99].

Роль державної влади у цьому процесі полягає у створенні інстру­ментів підтримки діяльності регіонів із залучення інвестицій. Підтримка повинна розподілятися на конкурсній основі. Найважливішим фактором прийняття рішень з надання підтримки є внесок проекту у соціально- економічний розвиток регіону [2, С. 311]. При такому підході регіони, що не володіють адекватними фінансовими ресурсами, але мають високий потенціал і створюють ефективну систему роботи з інвесторами, зможуть отримувати необхідне для реалізації проектів фінансування нарівні з фі­нансово-забезпеченими регіонами.

Реалізація такого принципу спрямована на стимулювання виявлен­ня внутрішніх можливостей, розвиток потенціалу і, в перспективі, вирі­шення проблеми дотаційних регіонів. Вона дає шанс потребуючим роз­витку в економічному відношенні регіонах поборотися за залучення інве­стора з регіонами-лідерами, а не пасивно розраховувати на перерозподіл доходів від багатих регіонів через систему бюджетного вирівнювання. При цьому період застосування таких механізмів для окремих територій повинен бути обмежений в часі.

Для розширення кола інвесторів (як вітчизняних, так і іноземних) та збільшення числа реалізованих інвестиційних проектів, необхідно, щоб у всіх регіонах здійснювалися серйозні зусилля щодо забезпечення інвес­тиційної привабливості.

При виборі того чи іншого регіону для інвестування потенційні ін­вестори розглядають низку факторів, таких як:

1. Ефективність діяльності регіональних і місцевих органів влади:

-       незаангажованість і компетентність регіональних та місцевих ор­ганів влади: доброзичливість у відносинах влади з бізнесом; реа­льні зусилля влади у вирішенні адміністративних проблем при реалізації проекту; відсутність прагнення „навісити" на бізнес ре­алізацію додаткових соціальних функцій; чиста репутація керів­ника регіону; сприятлива історія реалізації аналогічних інвести­ційних проектів на території даного регіону; відсутність сканда­лів, пов'язаних з перерозподілом власності, за участю влади регі­ону; прийнятний рівень незаангажованості в діяльності право­охоронної та судової систем на території регіону;

-       зрозумілість та прозорість адміністративних процедур, пов'язаних з початком реалізації проекту та з подальшим функці­онування підприємства;

-       стабільність соціально-економічного розвитку регіону, високий кредитний рейтинг;

-       справедливі умови конкуренції на регіональних ринках (відсут­ність „привілейованих" фірм, дотримання органами влади конку­рентного законодавства);

-       наявність довгострокової стратегії розвитку регіону, що передбачає послідовне підвищення якості інвестиційного клімату на території;

-       наявність спеціалізованої організації із залучення інвестицій, що виконує функції консультування, інформування інвестора на по­чаткових стадіях реалізації проекту, підтримки у вирішенні адмі­ністративних проблем;

-       необтяжливий податковий режим (конкурентоспроможні порів­няно з іншими регіонами ставки регіональних та місцевих подат­ків і зборів), прозора регіональна системи пільг і преференцій для інвестора.

2.  Забезпеченість необхідною інфраструктурою [3, С.210]:

-       наявність юридично „чистої", відповідного потребам земельної ділянки, підготовленої виробничої інфраструктури (включаючи автодорожню мережу і можливості залізничного сполучення, підключення до електромережі, сучасні можливості зв'язку, роз­винені логістичні послуги);

-       розвиненість соціальної інфраструктури (створення для праців­ників комфортних умов проживання та роботи: розвинена мережа громадського харчування, проведення дозвілля, наявність шкіл, дитячих садків, медичних установ);

-       розвиненість регіонального ринку, наявність постачальників, різ­ного роду ринкових посередників тощо) та потенціалу їх швидко­го розвитку;

-       необхідна для нормальної діяльності інвестора фінансова інфра­структура (банківська та страхова системи, фондовий ринок, ін­ститути колективного інвестування);

-       наявність на території регіону особливих економічних зон, тех- нопарків, індустріальних парків, розвиненість інструментів і механізмів приватно-державного партнерства, досвід їх вико­ристання;

3.   Розвиненість ринку праці в регіоні:

-        наявність у регіоні кадрового потенціалу (необхідного для реалі­зації проекту кількості робітників, ІТП, менеджменту відповідно­го рівня освіти і кваліфікації);

-        вартість трудових ресурсів у регіоні.

4.   Специфічні конкурентні переваги регіону:

-         великий внутрішній ринок для збуту;

-         географічні (забезпеченість корисними копалинами, водні та лісо­ві ресурси, розташування регіону поблизу великих ринків збуту);

- історично сформовані особливості (розвинена індустріальна ба­за, високоякісні освітні центри). В залежності від специфіки проекту той чи інший фактор може ма­ти більше значення, тому однозначно ранжувати їх за ступенем важливо­сті неможливо.