6. Перспективи інноваційних розробок антикримінальних наносистем

абсолютно безпомічними на великих тери­торіях.

Авіатероризм. Систематичне і вибіркове ураження найважливіших об'єктів військового й економічного призначення, виведення з ладу систем забезпечення життєдіяльності населення на всій території країни з метою її капітуляції є звичайною практикою збройних конфліктів останніх років. Гіперзвукові апарати, здатні маневрувати, зможуть доставити заряди вибу­хівки до складів боєприпасів і палива, до ре­акторів або будь-яких запасів енергії, здатних до швидкої детонації. Малогабаритні ракети з поліпшеними системами «Стелс» і пристроями електромагнітних перешкод спроможні розпорошити будь-що в атмосфері на площу радіусом - тисячі кілометрів на будь-якій відстані від місця запуску.

Програма «Advanced Standoff Cruise Missile» передбачає створення снарядів, що застосовуються у ряді систем, від супутникових до лазерних, здатних до перепрограмування у польоті і забезпечених великою кількістю сенсорів для розвідки та наведення на ціль. Нанокомпозитні матеріали, компактна електроніка і нові види палива дозволяють звільнити значну частину обсягу носія для вибухівки.

Проте міжнародним авіатерористам не обов'язково мати власні бойові речовини. Існують великі склади зброї масового ураження, заводи з її переробки, військові дослідницькі лабораторії.

Спеціально запрограмовані або дистанційно керовані пристрої зможуть швидко і таємно доставити вибухівку для підриву сховищ агресивних речовин, а потім розповсюдити їхню дію по численних населених пунктах і промислових об'єктах. Терористи зможуть за добу перетворити життєво важливий, наприклад, для України агропромисловий комплекс на мертву пустелю.

Подібні напрямки терористичних атак стають усе реальнішими в міру відставання України в розвитку нанотехнологій від тих, хто прагне використати досягнення науки на користь терору. Ефективна боротьба з терористами можлива тільки при

електронне право високих технологій рс лекцій

високотехнологічному оснащенні армії і сил безпеки.

Антитерористичні нанотехнології. Активізація антитерористичної діяльності з використанням новітніх досягнень в галузі інформаційних технологій припускає налагодження міжнародних контактів.

Як свідчить аналіз досвіду роботи спеціальних підрозділів поліції зарубіжних країн, організаційно боротьба зі злочинами у сфері високих технологій забезпечується двома основними способами: покладення додаткових функцій на вже існуючі підрозділи або створення спеціалізованих галузевих служб.

До основних функцій таких спеціальних підрозділів, що займаються виявленням і розслідуванням комп'ютерних злочинів, а також моніторингом інформаційних технологій, можна віднести:

1)        моніторинг мережі Інтернет з метою виявлення кіберзлочинів, нових вірусів;

2)              здійснення оперативно-розшукових та розвідувальних заходів з метою документування протиправної діяльності кіберзлочинців;                3)             розслідування кіберзлочинів та надання методичної та практичної допомоги іншим галузевим службам та правоохоронним органам у межах своєї компетенції; 4) накопичення, узагальнення та аналіз інформації про кіберзлочинність.

Необхідно зауважити, що у більшості країн на базі підрозділів боротьби зі злочинами у сфері високих технологій або НЦБ Інтерполу створено контактні пункти з питань протидії інформаційній злочинності, які покликані забезпечувати оперативну взаємодію правоохоронних органів різних країн у розслідуванні відповідних злочинів.

Характер сучасних терористичних погроз висуває підвищені вимоги щодо оперативності, злагодженості и уміння діяти на випередження.

На розв'язання цієї проблеми спрямовані       процеси            структурного

реформування правоохоронної системи з використанням нових технологій в інформаційній сфері, приклади чого, зокрема при розслідуванні організованої діяльності у сфері торгівлі людьми [180; 221] та деякі інші

[181], додатково підтверджують правильність вибраного курсу.

Пропонуємо кілька прикладів досягнень українських учених, що при належному застосуванні створять суттєві проблеми терористам і тим, хто їх підтримує: 1) нанотехнологічні біосенсори, здатні виявити присутність у повітрі навіть пооди­ноких молекул отруйних або біологічно-не­безпечних речовин; 2) універсальні вакцини проти певних класів біологічної зброї, спроможні швидко налагоджуватися на боротьбу навіть з раніше невідомими його модифікаціями; 3) нановуглецеві матеріали, що здатні витримувати величезні температури при високій міцності і легкості - незамінний матеріал для літаючих апаратів і військової техніки; 4) наночастинки металів, що мають дезинфікуючу дію на кілька порядків і вищу ніж стандартні засоби; 5) наноелектронні компоненти і схеми, що здатні цілком витиснути імпортні комплектуючі з вітчизняної електроніки й інформаційних технологій; 6) лазери, що базуються на новітніх досягненнях нанофотоніки, які перетворюють електричну енергію на світлове випромінювання з високим коефіцієнтом корисної дії; 7) квантові пристрої для захищених телекомунікацій та обчислень; 8) мікроелектромеханічні прилади і нові матеріали для авіакосмічної техніки, які мож­на використовувати у надкомпактних гіпер­звукових літальних апаратах; 9) біоелектронні чіпи, що можуть стати компонентами активних інтелектуальних систем охорони стратегічних         об'єктів            від

високотехнологічного нападу [48].

Отже, визначимо основні зовнішні загрози, що становлять найбільшу небезпеку для об'єктів забезпечення інформаційної безпеки у військовій та правоохоронній сферах, є: 1) розвідувальна діяльність спеціальних служб іноземних держав, міжнародних злочинних угруповань, організацій і груп, пов'язана зі збором відомостей, що розкривають завдання, плани діяльності, технічне оснащення, методи роботи та місця дислокації спеціальних підрозділів і органів внутрішніх справ України; 2) діяльність іноземних державних і комерційних структур, що прагнуть одержати несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів правоохоронних і судових органів.

Для детального вивчення сучасної проблематики нанотехнологій та інших критичних технологій, а також захисту інтелектуальної власності в системі правоохоронних органів України створено спеціальні підрозділи, у складі яких в тому числі працюють аналітичні групи, що відслідковують напрацювання сотні світових джерел у сфері нанотехнологій. У той же час, як показує закордонний досвід, спроби подолати інфотероризм винятково силовими засобами          в                            сучасних                           умовах

малоперспективні.

Тому державна політика у сфері запобігання тероризму [47] має містити особливе місце щодо розробки та впровадженню                        антитерористичних

нанотехнологій, чому, нажаль, до цього часу уваги приділяється недостатньо.

7. Інформатизація Збройних Сил та військові нанотехнології

Інформатизація Збройних Сил України є складовою частиною національної програми інформатизації [30, с. 19-22]. Високотехнологічна інформатизація є складовою цього процесу і включає створення, впровадження, застосування і модернізації у різних сферах діяльності у мирний та воєнний час нових високотехнологічних методів, систем і засобів одержання, оброблення, зберігання, передавання та використання інформації.

Головний акцент високотехнологічної модернізації Збройних Сил України є інформатизація. Висока ефективність інформаційної боротьби на міжнародній арені стимулює інтенсивні розробки нової техніки, високотехнологічних телекомунікаційних засобів, радіоелектронних апаратів та інших інформаційних пристроїв. Тому однією з головних цілей забезпечення інформаційної безпеки у військовій сфері є підтримка постійної готовності Збройних Сил до адекватних мір, у тому числі в інформаційному протиборстві.

У цьому зв'язку потрібно визначити особливу загрозу такого злочину як диверсія в сфері комп'ютерної інформації, що може бути пов'язана з інформаційною війною, що планується й ведеться з метою досягнення інформаційної переваги над супротивником у військовій ситуації.

Стратегічні, оперативні й тактичні потреби боротьби з інформаційним ресурсом породили новий клас інформаційної зброї - ракети й бомби різних класів, що наводяться на джерела випромінювань, засоби радіоелектронної боротьби. Тому змагання в модернізації інформаційних засобів є важливою умовою ефективного застосування високотехнологічної бойової техніки.

Нові можливості в розвитку інформатизації Збройних Сил відкриває комп'ютеризація, що заснована на широкому застосуванні комп'ютерних мереж.

У зв'язку з цим до основних вимог ефективної діяльності систем управління військами потрібно віднести здатність функціонувати в умовах різкого збільшення потоку інформації при одночасному зменшенні часу на її передачу, обробку та використання.

Таким чином, висока ефективність і значимість інформатизації стала одним з найважливіших факторів підвищення бойової готовності Збройних Сил на новому витку їхнього розвитку й удосконалювання. Це обумовлює істотний перегляд військово- політичних, стратегічних та оперативно- тактичних поглядів на зміст і характер військового протистояння у сучасних умовах.

На жаль, певні кола, зацікавлені в підтримці міжнародного тероризму, теж використовують нові технологічні можливості для порушення міжнародної стабільності і створення нових погроз національній безпеці України і безпрецедентного силового тиску на неї.

Основні пріоритети провідних західних держав у галузі розвитку перспективних засо­бів ураження спрямовані на створення зброї з використанням електромагнітної енергії, ро­ботизованої зброї, непомітних непілотованих бойових платформ, призначених для ці­лодобової розвідки і таємного застосування різних видів високоточної зброї.

Водночас здійснюються заходи щодо подальшого підвищення можливостей невели­ких підрозділів стосовно ведення інформа­ційних, спеціальних і повітряно-морських десантних операцій у віддалених регіонах сві­ту, а також операцій в умовах великих міст. Має велике значення розробка нових препа­ратів, заснованих на досягненнях нанобіотехнології, що дозволять бойовикам не спати тривалий час без утрати боєздатності.

Безсумнівно,              рівень загрози

модифікованих видів зброї, що можуть бути створені на основі молекулярних нанотехнологій, можна порівняти з ядерною.

Тому окрема загроза в інформаційному протистоянні виходить з військових нанотехнологій. Зокрема, мікроскопічні датчики «Smart Dust» («розумний пил») виявили свою ефективність під час застосування у військових операціях. Сигнали таких елементарних датчиків аналізуються з центрального вузла управління, і що важливо - датчики дуже де­шеві у виробництві. Розвідувальні та бойові пристрої невеликих розмірів (сантиметрових діапазонів), що літають, повзають, плавають, можуть проникнути куди завгодно. У цьому зв'язку потрібно наголосити, що у найближчі 10-20 років можуть бути створені супермалі комп'ютери, більш легкі та міцні матеріали, нові типи зброї та, навіть, імплантанти, що будуть            уводитися              в            організм

військовослужбовців.

Як відзначають дослідники, до 2025 р. на Землі можливо прогнозувати справжню війну наномашин [3]. Це, навіть, можливо уявити: сидить який-небудь президент у себе на дачі. Чує, що комар дзижчить. Почуває, що кусає. Шльопає його. І начебто б убиває, оскільки дзижчання затихає. Але насправді цей «комар-кримінанік» уже проникнув усередину тіла й затаївся чекаючи злочинного наказу.

Нанотехнології потенційно надають можливість для створення системи, яка повинна здійснити автоматичний ядерний залп у випадку виявлення ядерної атаки. Некерований          наноробот,       який

запрограмований винятково на побудову копій самого себе, використовуючи підручні матеріали, може дуже швидко переробити усю біосферу Землі у свої копії - так звану «сіру слиз» як велику масу наномашин, которые самовідтворюються, при цьому не мають
структури у великому масштабові. Такі події можуть трапитися завдяки навмисному включенню або від випадкової мутації наноструктурних утворень.

Створення різного роду захисних засобів є одним з перспективних напрямків військових досліджень в газузі нанотехнології. Так, ізраїльська компанія ApNano Materials вже випробувала один з найбільш стійких до удару матеріалів, що відомі людству. Такий матеріал може бути застосованим для виготовлення шоломів і бронежилетів, а також обшивання військового транспорту.

На озброєнні США вже незабаром може з'явитися обмундирування нового типу, що за своїми захисними властивостями та ергономічними характеристиками перевершує сучасні кевларові аналоги. Ефект

досягається             завдяки

пакету з кевлару, що розчином надтвердих Як тільки відбувається механічний тиск високої енергії на кевларову оболонку, наночастки збираються в кластери, змінюючи при цьому структуру розчину рідини, що перетворюється у твердий композит. Цей фазовий перехід відбувається менш ніж за мілісекунду, що й дозволяє захистити солдатів не тільки від ножового удару, але й від кулі або осколка. І нещодавно американський холдінг-виробник військового обмундирування й бронежилетів U. S. Armor Holdings ліцензував технологію «рідкого бронежилета» і планує почати його масове виробництво [176].

В Інституті прикладних нанотехнологій (Зеленоград, РФ) продемонструвано перші досвідні російські зразки «рідкої» броні, що у перспективі може застосовуватися для бронежилетів і інших засобів індивідуального захисту.

Звідси перспективи військових нанотехнологій потрібно розглядати з точки зору міжнародної безпеки та запобігання нової гонки озброєнь. Таким чином, інформатизація Збройних Сил та правоохоронних органів мають відбуватися у рамках єдиного процесу, що відображає відповідний напрямок державної

інформаційної політики.