2. Правове забезпечення наноіндустрії

Нановиробництво - це виробництво або підготовка наноструктур.

Науково-практична діяльність людини щодо конструювання, виготовлення та застосуванню нанорозмерних об'єктів чи структур, а також об'єктів чи структур, що створені методами нанотехнологій, отримала назву як наноінженерія.

Дотепер нерідко термін «індустрія» використовується як синонім терміну «промисловість». Утім сьогодні це вже не зовсім коректно. Індустрія (від лат. industria - діяльність, ретельність) - це сфера діяльності, що поєднує в собі виробництво, збут певних товарів, сполучені сектори та споживчу аудіторію.

За багатьма прогнозами, XXI ст. визначатиме наноіндустрія.

Наноіндустрія - це сфера суспільних відносин та сектор економіки, що включає виробничо-технологічне                                                        впровадження

інноваційних здобутків науково-дослідної діяльності у пріоритетний сектор економіки відповідно до концепції державної програми створення, виготовлення, впровадження і розповсюдження нанопродукції. При цьому під пріоритетом пропонуємо розуміти першість у відкритті та винаході.

Складовими частинами наноіндустрії є: 1) науково-дослідна діяльність - сукупність інноваційних наукових заходів, спрямованих на розробку досвідних зразків нанопродукції нової якості; 2) виготовлення нанопродукції - виробничо-технологічний                             процес

організаційно-виробничих                           заходів,

спрямованих на підготовку і випуск у світ нанопродукції; 3) розповсюдження нанопродукції - на ринкових підставах доведення до споживача економічних переваг промислових зразків нанопродукції.

Сьогодні на ринку високих технологій виробляються дослідницькі тунельні й атомно-силові мікроскопи. Проводиться комплекс дуже важливих робіт з лінійного виміру й взагалі з нанометрології.

З квітня 2007 р. в США надійшли в продаж комп'ютери з ємністю жорсткого диска 1 Тб (10 байт), на якому можна розмістити інформацію, рівнозначну 50 млрд. друкованих сторінок, близько 16 доби відеоматеріалу у форматі DVD, мільйон фотографій у найвищої якості або близько 250 тис. музичних файлів (від півтора до двох років безперервного прослуховування).

Одна з проблем наноіндустрії України - це відсутність спеціального технологічного обладнання. Слід особливо зазначити, що наноіндустрія - це технологія багатопланового призначення. Якщо сьогодні робляться наночастки, то їх можна застосувати для зубної пасти (наприклад, наночастки срібла), а завтра можна для якихось зовсім інших цілей, включаючи військову техніку.

Не секрет, що у світі ведуться активні роботи з дослідження й розробки нанозброї. Міністерством оборони США створений інститут нанотехнологій для розвитку напрямків військового використання нанотехнологій за лінією Агентства передових оборонних розробок США (DARPA). Наприклад, у цього агентства є програма по наноелектрониці. У ній перераховані, більше 50 напрямків, і за кожним напрямком, принаймні, у відкритій частині, закріплений конкретний американський університет, у деяких випадках окремі фірми. В Україні поки що немає нічого близького.

У зв'язку з цим постають проблеми організаційного та правового забезпечення нанотехнологій: O + L ^ Nt, де організаційне забезпечення нанотехнологій (O) є сукупністю документів, що установлюють організаційну структуру процесу розробки, виробництва та впровадження експериментальних, досвідних та промислових зразків нанопродукції, права та обов' язки персоналу та користувачів при експлуатації нанопродукції; правове забезпечення нанотехнологій (L) - сукупність норм, що регламентують правові взаємини при функціонуванні нанопродукції та юридичний статус результатів їх функціонування.

Пріоритетним вектором політики розвитку високих технологій має стати становлення           наноіндустрії,                                  тобто

промисловості принципово нового типу, особливість якої в розробках вимірювального та експертного обладнання, різних наноматеріалів, спеціальних покрить, що можуть бути використані в судово-експертній практиці.