1. Поняття та правові ознаки нанотехнології

створювати, вимірювати, використовувати і проектувати в наномасштабі, який неможливо,

навіть, психологічно уявити, тому процес                                      Нижче на малюнку 1 показані сферичні

дослідження у цій сфері є досить складним.                      нанорозмірні структури кремнію, де діаметр

84% часток - 44 нм, а 16% - 14 нм.

Нанотехнології вже уражають своїм потенціалом у сфері захисту інформації [161]. Враховуючи це, ми безумовно погоджуємося з твердженням, що ера нанотехнологій вже настала [177, с. 207].

На малюнку 2 представлені нановолокна політетрафторетілену (ПТФЕ), діаметр яких

складає 40-60 нм при довжині декілька мікрометрів

Потрібно визначити, що основними галузями нанотехнології є наноматеріали, наноінструменти,

                                       наноелектроніка,

мікроелектромеханічні                 системи              і

нанобіотехнології [151, с. 18-26].

Розвиток наноелектроніки ґрунтується на елементній базі, яка складається з кристалічних структур, розміри яких складають нанометри [120].

Вже сьогодні на основі нанотехнологій створено нові лазери і зносостійкі покриття магнітних дисків нанометрової товщини, високоселективні            наноструктурні

каталізатори, нанопокриття лопастей вертольотів і ефективні присадки до ракетного палива, нові лакофарбувальні матеріали і косметичні товари.

Виготовлені із застосуванням нанотехнологій речовини та матеріали знайшли і в недалекому майбутньому знайдуть ще ширше застосування в енергетиці (ультрадисперсне ядерне паливо, матеріали для сонячної енергетики, нові хімічні джерела живлення), в технологіях створення нових поколінь авіаційно-космічних апаратів (легкі, жаростійкі матеріали та покриття, елементи систем живлення, орієнтації і управління, нові види палива), засобів наземного і супутникового зв'язку та інформації (мініатюрних, енергоекономічних, безпечних, інформаційно високоємнісних елементів і систем), систем безпеки і оборони (нові засоби виявлення і розвідки, засоби колективного та індивідуального захисту особового складу, нові роботизовані системи озброєння, нові матеріали з високою міцністю).

На малюнку 3 показано який під мікроскопом мають вигляд нанотрубки, що отримані хімічним осадженням з пару.

Завдяки застосуванню нанотехнологій електроніка наближається до рівня мініатюризації, коли робочими елементами інтегральних схем будуть невеликі ансамблі атомів і молекул або окремі спеціально синтезовані молекули.

Отже, визначимо нанотехнологію як сукупність наукових знань, способів і засобів, спрямованого, регульованого складання (синтезу) із окремих атомів і молекул різних речовин, матеріалів і виробів із лінійним розміром елементів структури до 100 нанометрів.

Сьогодні у рівній мірі використовуються         як         термін

«нанотехнологія», так і термін «нанотехнології». Утім ми вважаємо, що з юридичної точки зору для визначеня поняття цього нового соціально-правового феномену вірніше буде базове вживання в єдиному числі, тобто «нанотехнологія». У свою чергу термін «нанотехнології» є похідним, оскільки означає декілька видів основної технології. Тому з метою мінімізації термінологічної плутанини потрібно визначити основні нормативно-правові джерела, що регулюють соціотехнічні відносини, що пов'язані з нанотехнологією.

Таким               чином,               визначимо

нанотехнологію як сукупність наукових знань, способів і засобів, спрямованого, регульованого складання (синтезу) із окремих атомів і молекул різних речовин, матеріалів і виробів із лінійним розміром елементів структури від 0,1 до 100 нанометрів (10^{-9 м).}

Перш за все, потрібно назвати Концепцію Державної цільової науково- технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 рр. [95] та

к 3.

Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції Державної цільової науково- технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 рр.» від 3 квітня 2009 р. [175].

Отже, право високих технологій не обмежується регулюванням виключно інформаційних правовідносин, а системно регулює усі соціальні відносини, в тому числі які виникають під час розробки та впровадження нанотехнологій.

Без сумніву нанотехнології є одним з найбільш прогресивних видів високих технологій як загальної системи вищого рівня. У зв'язку з цим зазначені норми повинні створити гармонійно узгоджену комплексну систему правового регулювання суспільних відносин щодо нанотехнологій.

Законодавство у цій сфері достатньо швидко розвивається, намагаючись відобразити розвиток соціальної складової впливу нанотехнологій на інформаційні правовідносини. Водночас потрібно відзначити, що сьогодні існує система відносно обособлених від інших та пов'язаних між собою правових норм щодо нанотехнологій, що регулюють відповідну групу суспільних відносин. Так, до них можна віднести Закони України «Про Національну програму інформатизації» та «Про Концепцію Національної програми інформатизації» [70], «Про науково-технічну інформацію» [71], Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр. [147], Постанову ВРУ «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково- технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні» від 16.06.2004 р. [163], Указ Президента України «Про деякі заходи
щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних» від 24 вересня 2001 р. [226], Комплексну програму фундаментальних досліджень НАН України «Наноструктурні системи, наноматеріали, нанотехнології» та деякі інші.

Виникнення численних правових колізій у сфері створення нано технологій та впровадження наноматеріалів свідчить, що існуючий на сьогодні механізм правового регулювання є недостатнім. У зв' язку з тим, що суспільні відносини в цій сфері активно розвиваються,   система           правового

регулювання потребує відповідних змін.

Зокрема, з метою координації діяльності у наносфері, для здобуття передових позицій на світовому ринку високотехнологічної продукції, а також забезпечення конкурентоспроможності та безпеки країни, захисту і розвитку високих технологій нормативне регулювання нанотехнологій мають виділитися в окремий

 правовий напрям.

Разом із тим, віднесення нанотехнології до високих технологій передачі інформації потребує додаткової розробки, прийняття та систематизації окремих правових норм у сфері інформаційного права та суміжних галузях.

Нанотехнологія стала найбільш перспективною складовою процесу використання інформаційних ресурсів суспільства. Тому назріла потреба розроблення нормативно-правових документів у сфері нанотехнологій та наноіндустрії, де окремо передбачити норми щодо правового забезпечення нанотехнологій спеціального призначення, що нижче показано в схематичному         зображенні

:

Синєокий О.В. Інформаційне право України!

Електронний

Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні існують засади визначення права високих технологій як складової спеціальної частини інформаційного права. Звідси, потрібно навести ґрунтовну аргументацію щодо необхідності та обґрунтованості подібних організаційних і правових заходів у цій новій сфері суспільних відносин.