7. Інформаційні ресурси та інформаційні продукти
У загальному розумінні під терміном ресурс або ресурси (від англ. resource - запаси або багатство) розуміють засоби, що дозволяють за допомогою певних перетворень дістати бажаного результату.
Інформаційні ресурси -
1) організованою сукупність інформації, інформаційних продуктів і інформаційних технологій, призначених для забезпечення визначених економічних, екологічних, фінансових, інформаційних та інших потреб людини, суспільства і держави;
2) сукупністю інформаційних продуктів одного або декількох тематичних напрямків, що згруповані за змістом в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних і ін.), що мають ретроспективний характер, необхідні для задоволення інформаційних потреб людини, суспільства і держави.
Глибока комунікація означає щільний інформаційний обмін, до чого залучаються практично усі інформаційні ресурси, і відтак виникає тісне переплетення «силових ліній» інформаційних полей.
Поверхнева комунікація відбувається при неповному (частковому) залученні до обміну інформаційних ресорсів. Звідси щільність інформаційного потоку виявляється набагато менше порівняно з першим випадком.
Національні інформаційні ресурси призначені для забезпечення національних інтересів України, захисту інформаційних прав людини й основних свобод, інтересів суспільства, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, юридичних осіб усіх форм власності.
|
засвідчувального засвідчувального рекомендованим [121; 122]. |
Національні
інформаційні ресурси є основою для забезпечення
суверенітету й інформаційної безпеки держави, служать вирішенню задач суб'єктів
української економіки, науки, культури
й інших сфер діяльності.
Отже, інформаційні ресурси - це організована сукупність інформації, інформаційних продуктів і інформаційних технологій, призначених для забезпечення визначених економічних, екологічних, фінансових, інформаційних та інших потреб людини, суспільства і держави.
Складовими частинами національних інформаційних ресурсів є інформаційні ресурси різної приналежності та форми власності.
Зокрема, Закон України «Про науково-техничну інформацію» надає визначення інформаційних ресурсів науково- технічної інформації як систематизованого зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичних видань, патентної документації, нормативно- технічної документації, промислових каталогів, конструкторської документації, звітної науково-технічної документації з науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт, депонованих рукописів, перекладів науково-технічної літератури і документації), зафіксованих на паперових чи інших носіях [71].
Інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації становлять сукупність довідково-
інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і
відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних центрів, підприємств, установ і організацій [71].
Національні інформаційні ресурси формують з інформаційних продуктів і інформаційних технологій (далі - інформаційний продукт).
Включення інформаційних продуктів до складу національних інформаційних ресурсів здійснюють на підставі експертизи відповідності їх властивостей вимогам задоволення потреб забезпечення національних інтересів України. Принципи і критерії визначення властивостей продуктів і технологій, порядок їх використання, а також порядок проведення експертизи
Кабінетом Міністрів
ст. 1 Закону України «Про програму інформатизації» ресурси - це сукупність в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних та ін).
Можна сказати і так, що інформаційні ресурси - це сукупність інформаційних продуктів одного або декількох тематичних напрямків, що згруповані за змістом.
Інформаційні ресурси можна визначити й у такий спосіб - це організовані в базах і банках даних інформаційні продукти, що мають ретроспективний характер, необхідні для задоволення інформаційних потреб людини, суспільства і держави.
Окремо потрібно відзначити, що національні інформаційні ресурси не здатні конкурувати із глобальними Інтернет- ресурсами - вони приречені на поразку, особливо в міру інформаційного впливу, особливо на молоде покоління, оскільки відбувається підміна моральних основ якимсь універсальним віртуальним сурогатом. Це додатково підтверджує потребу удосконалення правового механізму Інтернет-регуляції.
Інформаційний продукт - це: а) документована інформація, що підготовлена і призначається для задоволення потреб користувача; б) інформаційний продукт - це об'єктивно закріплена на носії інформація, підготовлена для споживання, автоматизованої обробки і поширення за допомогою мереж передачі даних; в) інформаційний продукт - це результат інформаційної діяльності, процес матеріалізації створю продукцію.
До складу національних
|
затверджуються України. Згідно Національну інформаційні документів |
інформаційних
ресурсів включають: а) в обов'язковому порядку - інформаційні продукти,
створені органами державної влади й органами місцевого самоврядування в порядку
здійснення основної діяльності цих органів; б) на умовах державного замовлення - після завершення виконання такого замовлення або
відповідного його етапу; в) як похідний результат інших робіт, що виконують із
залученням державного
Синєокий О.В. Інформаційне право України!
Електронний
бюджету - після завершення виконання таких робіт або їх окремих етапів; г) на основі угоди з власником або виробником - інформаційні продукти, створені за рахунок позабюджетних коштів їх власників або виробників.
Включення цих продуктів до складу національних інформаційних ресурсів не призводить до зміни їх власника, якщо інше не передбачене законом або умовами угоди; д) на основі відповідних міждержавних або міжнародних угод - міждержавні та міжнародні інформаційні продукти.
Інформаційні продукти, що надані в електронному вигляді, розміщають в електронному депозитарії (депозитаріях). Включення інформаційних продуктів до складу національних інформаційних ресурсів фіксується шляхом обов'язкового внесення їх реквізитів до національного електронного реєстру інформаційних ресурсів України. З цього моменту вони вважаються складовими частинами національних інформаційних ресурсів.
Інформаційні продукти вилучають зі складу національних інформаційних ресурсів у тому випадку, коли вони перестають відповідати існуючим вимогам щодо якісних характеристик, засобів доступу або коли в них зникає потреба.
Складання переліку інформаційних продуктів, що підлягають вилученню зі складу національних інформаційних ресурсів, здійснюється на підставі експертизи відповідності цих інформаційних продуктів зазначеним вимогам.
Вилучення інформаційних продуктів зі складу національних інформаційних ресурсів фіксується шляхом обов'язкового вилучення їх реквізитів з електронних реєстрів. З цього моменту вони перестають бути складовими частинами національних інформаційних ресурсів.
Електронні інформаційні ресурси - це інформаційні ресурси, що розміщені в електронних базах або банках даних, у комп'ютерних системах, системах автоматизованої обробки і передачі даних. Якщо ці ресурси одержують або передають за допомогою Інтернет, то їх називають веб-
електронне право високих технологій рс лекцій
ресурсами (від поняття - WWW - «всесвітня павутина комунікації»).
Веб-ресурси - це інформаційні ресурси у виді одного або декількох веб- сайтів. Веб-ресурси можуть бути об'єктами усіх форм власності, договірних відносин, відповідно до положень цивільного законодавства і законодавство про інтелектуальну власність [27]. Веб-ресурси можуть використовуватися їх власниками, або іншими уповноваженими особами (власниками) з будь-якими цілями, що не заборонені законом.
Веб-сайт загального інформаційного змісту не повинний містити персональні дані або інформацію, що становить державну таємницю, й іншу інформацію, що обмежена в поширенні, відповідно до закону.
Інформаційні ресурси можуть бути власністю громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, організацій і об'єднань громадян. Право власності на інформаційні ресурси регулюється законодавством України з питань власності, інтелектуальної власності і захисту персональних даних. Крім того, інформаційні ресурси можуть належати до різних форм власності, виступати як товар і бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством, за винятком випадків, передбачених законодавством України і відповідних міжнародних договорів України.
Інформаційні продукти з обмеженим доступом можуть утримуватися на веб-сайті чи іншому інформаційному ресурсі, лише за згодою відповідних державних органів або зацікавлених осіб або їх законних представників.
Власник або власник ресурсу, в разі завдання йому моральної або матеріальної шкоди шляхом поширення веб-ресурсом негативної інформації про нього має право на повне відшкодування шкоди. Власник веб-ресурсу або інша уповноважена особа може зареєструвати належний йому інформаційний ресурс як засіб масової інформації. Суб'єкт, що здійснює реєстрацію засобу масової інформації, визнається його засновником і власником. Засіб масової
інформації у зв'язку з використанням телекомунікаційних мереж підлягає обов'язковому державному обліку і реєстрації відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для друкованих засобів масової інформації.
Отже, враховуючи викладене, пропонуємо визначати інформаційні ресурси як сукупність окремих документів, загальних і спеціалізованих масивів даних в інформаційних системах різного
призначення (бібліотеках, архівах,
інформаційних фондах, банках даних, інших інформаційних системах) та необхідних технічних засобів для оперативного задоволення інформаційних потреб суб'єктів інформаційних правовідносин.
Підсумовуючи потрібно наголосити, що інформаційні ресурси мають свою специфіку: 1) вони не споживані й піддаються не фізичному, а моральному зносу; вони не матеріальні й не залежать від носія інформації; 2) оптимізація структури їхнього використання дозволяє набагато знизити витрати інших видів ресурсів, що веде до великої економії коштів; 3) процес їх створення та використання здійснюється особливим способом - за допомогою комп'ютерної техніки.
Лучшие книги
- Статистика лекции
- Бюджетоутворюючі податки та їх вплив на розвиток сільсого господарства у Донецькій області - Прокопенко О.А
- История европейского права - Э. Аннерс
- Трактат по политической экономии - Жан-Батист Сей
- Глобальные проблемы современности - историко-социологический анализ - Э. А. Афонин, А. М. Бандурка, А. Ю. Мартынов. mht
- Аграрні підприємства в трансформаційних умовах державного регулювання АПК - Погуляйко М.В
- Адаптація методів нечіткого моделювання до умов функіонування Сільськогосподарських підприємств - Цювко І.В
- Атакованный за призвание - Григорий Гончарук
- Активізація бюджетнох політики у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів - Девків О.І
- Адміністративно-правове забезпечення права громадян світу - Ракша Н.С
LiveInternet
-
реклама