ЛЕКЦІЯ 1. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ЙОГО ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕВИХ ІНСТИТУТІВ

1. Право, інформаційні відносини та інформаційне законодавство

У повсякденному житті під правом розуміють загальнообов'язкові правила поведінки, що встановлені та сакціоновані державою у вигляді законів, указів тощо. У найбільш доступному визначенні право є системою регуляції суспільних відносин, метою якої є встановлення режиму правопорядку.

За більш розширеним тлумаченням право слід розуміти як засновану на уявленні про справедливість міру свободи й рівності, що відображає потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторю­ваних суспільних відносин і визнається й охороняється державою.

Таким чином, право є закономірним результатом внутрішнього розвитку регулятивної системи, відповідь на потребу суспільства в регулюванні економічних, політичних, соціальних відносин. У суб'єктивному розумінні право є видом та мірою дозволеної чи приписаної поведінки суб'єкта суспільних відносин.

Однією з найважливіших властивостей права є його здатність виступати в ролі регулятора суспільних відносин. Саме в цьому полягає соціальне призначення права.

Правове регулювання відбувається в результаті впливу норм права на свідомість людей, а через неї - на їх поведінку, її одноманітність          і       повторюваність,

відповідність вимогам права становить зміст правового регулювання [63].

Отже, право - це система норм (правил) поведінки, що встановлюються або санкціонуються державою (компетентними державними органами, іншими суб'єктами, які наділені такими повноваженнями, або населенням у результаті референдуму), гарантуються нею, містяться в нормативно- правових актах і реглюють найважливі сфери суспільних відносин.

Соціальні норми покликані забезпечити врегулювання взаємовідносин, що існують між людьми в суспільстві. Термін «норма» - багатозначний, його розглядають як правило поведінки, встановлену міру, кількість тощо.

Нормування суспільних відносин при зміні соціальних умов завжди потребує встановлення певної міри можливої поведінки людей. При визначенні системи інформаційного права ми виходимо з того, що первинним осередком права є норма права.

Синєокий О. В. Інформаційне право України

Електронн

Норми права, які регулюють одні й ті самі відносини, називаються інститутом права. Інститути права у залежності від своєї значимості розташовані у прийнятому в юриспруденції порядку й утворюють систематику певного правового явища. Ґрунтуючись на тому, що правовідносинами називають суспільні відносини, змістом яких є суб'єктивні права та юридичні обов'язки осіб, що охороняються державою, право в сфері інформаційних відносин слід розуміти як вид інформованості суб'єктів та міру інформатизації суспільства, що відображає інформаційні потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторю­ваних суспільних відносин і визнається й охороняється державою.

З цього приводу виникає питання: оскільки інформаційні відносини виникають у різних сферах суспільного життя і є у тій чи іншій мірі предметом регулювання багатьох галузей права, то які ж критерії розмежування.

Отже, інформаційні відносини - це суспільні відносини, які виникають при збиранні, одержанні, зберіганні, використанні, поширенні, охороні та захисту інформації.

Не може викликати особливих заперечень той факт, що першим критерієм для класифікації права на інформацію є зв'язок останнього із предметом правового регулювання різних галузей права.

Звідси за цим критерієм виділяємо права на інформацію, які пов'язані із предметом   правового                              регулювання

конституційного (право на інформацію про діяльність органів державної влади), цивільного (право власності на інформацію), сімейного (право на інформацію про стан здоров'я заручених), господарського (право суб'єкта господарювання на одержання інформації про результати перевірок його діяльності), фінансового (право на інформацію про державний бюджет) та інших галузей права.

Останнім часом окрему увага приділяється дослідженню системних зв' язків інформаційного права з авторським правом, що знаходить втілення у розвитку законодавства про інтелектуальну власність, оскільки інформація є об'єктом права

електронне право високих технологій курс лекцій

власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави.

Під терміном «законодавство» прийнято розуміти сукупність законів та інших нормативно-правових актів, що забезпечують правове регулювання суспільних відносин на всій території держави. Отже, основною формою стандартизації норм соціотехнологічних правовідносин є інформаційне законодавство.

Звідси, основними джерелами інформаційного права є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з питань правового регулювання суспільних відносин у сферах інформації та високих технологій.

Разом із тим, проблеми інформаційного суспільства, що виникають в контексті недосконалого                                         нормативно-правового

регулювання інформаційних та інформаційно- інфраструктурних відносин, потребують вирішення на законодавчому рівні.

Зокрема, потрібно визначити загальні засади регулювання суспільних відносин в інформаційному просторі.