6.     Цифрове телебачення,

телебачення, що функціонує тільки при підключенні до Інтернету, широке запровадження чого є черговим кроком у сфері розповсюдження інформації телевізійного формату. Тим більше, що он­лайн телебачення виглядає як передача даних в режимі реального часу. Крім того, останніми роками стали з'являтися канали, які можна подивитися тільки через Інтернет, що вимагає правового регулювання шляхом введення окремих додаткових норм з цього приводу у законодавчі акти.

Послуга платного телебачення, заснована на системі контролю умовного доступу, дозволяє створювати стосунки нового типу між оператором і абонентом, отримала назву як інтерактивне цифрове телебачення. Абонент перестає бути пасивним          одержувачем   вмісту

трансльованих каналів і починає сам вирішувати про те коли, за яку ціну і якими послугами користуватиметься. Умовою введення інтерактивного цифрового телебачення в кабельній мережі є наявність інфраструктури що дозволяє працювати із зворотним зв'язком.

Таким чином, на малюнку 1 схематично показано модель цифрового телебачення як системи зв'язку для трансляції та прийому зображення та звуку, що рухаються на відстані.

Зараз в світі відбувається глобальний перехід на цифрове мовлення телевізійних каналів. Даний перехід зачіпає всі країни світу. І Україна не виключення. Найближчим часом цифрове ефірне телебачення буде впроваджено в окремих областях України, звідси трансляція цифрового мовлення в експериментальному режимі охопить майже третину мешканців країни. 17 липня 2015 р. станеться остаточний перехід на цифрове мовлення телевізійних каналів [260].

Основною                перепоною                до

функціонування цифрового мовлення у повномасштабному режимі є недосконалість нормативно-правової бази. Е вимоги не враховують особливості сучасних технологій, що не дає змоги реалізувати потужний потенціал і технічну готовність до переходу на «цифру».

Розробку типових проектів систем цифрового телерадіомовлення і його тестове впровадження забезпечує Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ).

Малюнок 1.

Сьогодні Державна адміністрація зв'язку працює над розробкою пропозицій з удосконалення законодавчої бази у сфері телекомунікацій та її гармонізації з європейським законодавством. Пропозиції Держзв'язку стосуються, передусім, спрощення системи доступу до вітчизняного ринку телекомунікацій. Ефективна реалізація проектів державної ваги, зокрема й впровадження цифрового мовлення, стане можливою лише за умови прийняття необхідних змін до законодавства [261].

Одним із можливих варіантів одержання цифрового сигналу є кабельне цифрове телебачення. Тому першими на собі відчули результати епопеї переходу на «цифру» абоненти кабельних мереж Києва та інших великих міст держави, оскільки з 2009 р. «кабельщики» поступово перевели майже всіх своїх абонентів з аналогового на цифрове телебачення.

На малюнку 2 зображено елементи супутникового телебачення.

Відповідно до законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).

Радіомовлення - це технологія передачі звукової інформації через радіохвилі, проводових мережах або в мережах з пакетною комутацією. Радіомовлення шляхом радіохвиль називають «ефірним радіомовленням» або коротко «ефір». В комп'ютерних мережах застосовується Інтернет-радіо або веб-радіо - група технологій передачі потокових аудіоданих через мережу Інтернет.

Правові             засади             діяльності

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі — Національна рада) як конституційного, постійно                           діючого,             колегіального,

наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Національна рада є юридич­ною особою, має печатку із своїм найменуванням та зображенням Державного Герба України.

Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Ліцен­зування                мовлення        іноземних телерадіоорганізацій забороняється. Залежно від організаційно-технологічних особливостей розповсюдження програм Національна рада видає ліцензії на такі види мовлення: 1) супутникове; 2) ефірне; 3) кабельне; 4) проводове; 5) багатоканальне.

Залежно                 від                території

розповсюдження програм визначається територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу мовлення або багатоканальної    телемережі:

1)             загальнонаціональне мовлення — мовлення не менше ніж на дві третини населення кожної з областей України;

2)   регіональне мовлення — мовлення на регіон (область, декілька суміжних областей), але менше ніж на половину облас­тей України; 3) місцеве мовлення — мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів, яке охоплює не більше половини території області; 4) закордонне мовлення — мовлення на територію поза межами державного кордону України.

Провайдер програмної послуги - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Нарадою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Телерадіоорганізації, їх працівники мають право на одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності. Редакційний                                                                   статут

телерадіоорганізації містить вимоги до створення та поширення інформації. Редакційний статут затверджує власник телерадіоорганізації або уповноважений ним орган.

Власник телерадіоорганізації не має права втручатися у творчу діяльність телерадіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до редакційного статуту телерадіоорганізації.

Телерадіоорганізація зобов'язана: а) дотримуватися законодавства України та

Синєокий О.В. Інформаційне право України

Електронний к вимог ліцензії; б) виконувати рішення Національної ради та судових органів; в) поширювати об'єктивну інформацію; г) не створювати перешкод у передачі та прийманні            програм                                    інших

телерадіоорганізацій, функціонуванні засобів телекомунікацій; ґ) дотримуватися вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення; д) попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними; є) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством; є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;

ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;

з)   не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підсудного або упереджують рішення суду; і) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України; к) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом [121].

Закон України «Про кінематографію» визначає, що кінематог рафія - це галузь культури, що об'єднує комплекс видів про­фесійної діяльності, пов'язаної з виробництвом,     розповсюдженням,

зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі.

Виробництво фільму - це діяльність, що поєднує співпрацю авторів і виконавців

електронне право високих технологій ект лекцій

фільму та інших суб'єктів кінематографії, спрямовану на втілення твору кінематографії технічними засобами. Демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму - професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних                  закладах),                на

відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення.