4. Організація бібліотечної діяльності та правові проблеми електронних бібліотек

Бібліотека - це установа, де зібрані та зберігаються друковані твори та інші писемності для суспільного користування. Також бібліотека здійснює довідково- бібліографічну роботу.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначає, що бібліотека — це інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначає, що бібліотечна справа є складовою частиною інформаційної, виховної, культурно- освітньої діяльності, що включає комплекс державних, громадських, наукових та практичних заходів, які забезпечують організацію діяльності бібліотек, їх науково-

Синєокий О.В. Інформаційне право України

Електронний к

дослідну і методичну роботу, а також

підготовку бібліотечних фахівців.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні, гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках.

Бібліотечна справа — це галузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства, що включає створення і розвиток мережі бібліотек, формування та обробку бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та   довідково-бібліографічного

обслуговування користувачів бібліотек, підготовку бібліотечних кадрів, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек.

Бібліотечний фонд — це упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці.

Бібліотечна система України — це розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних                                      взаємодією                     і

взаємовикористанням бібліотечних ресурсів.

Бібліотечні ресурси — це упорядко­вані фонди документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання і передачі інформації.

За значенням бібліотеки поділяються на: 1) всеукраїнські загальнодержавного значення       (національні,                           державні);

2)     республіканські (Автономної Республіки Крим); 3) обласні; 4) міські; 5) районні; 6) селищні; 7) сільські.

За змістом бібліотечних фондів бібліотеки є: 1) універсальні; 2) галузеві;

3)   міжгалузеві.

За призначенням бібліотеки поділяються на:   1) публічні

(загальнодоступні); 2) спеціальні (академій наук, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій); 3) спеціалізовані (для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами).

Публічні, спеціальні та спеціалізовані бібліотеки можуть об'єднуватися у централізовані бібліотечні системи.

електронне право високих технологій ект лекцій

Національна бібліотека України — провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад, що виконує функцію методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бе­ре участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та реалізує її.

Державна бібліотека — це бібліотека загальнодержавного значення, що здійснює бібліотечне, бібліографічне, інформаційне обслуговування користувачів і виконує функцію всеукраїнського науково- дослідного, методичного та організаційного центру бібліотек відповідної галузі або категорій користувачів. Державна бібліотека може бути універсальною, спеціальною, спеціалізованою. Державна бібліотека також має право на одержання обов'язкового безоплатного примірника документів.

Центральні бібліотеки — це головні бібліотеки регіонів, які зобов'язані формувати, зберігати та надавати в користування найбільш повне зібрання документів у межах своєї території, ор­ганізовувати  взаємовикористання бібліотечних ресурсів і надавати методичну допомогу бібліотекам різних видів відповідних територій.

Значне місце у бібліотечній системі України займають бібліотеки закладів освіти. Так, наприклад, Наказом Міносвіти від 30.04.1998 р. № 155 було затверджено Типове положення про бібліотеку вищого закладу освіти Міністерства освіти України. Відповідно до наказу така бібліотека є н а в ч альним, науковим, інформаційним та культурно-просвітницьким структурним підрозділом вищого навчального закладу.

Обмінні фонди — це фонди бібліотек, які використовуються для обміну, перерозподілу, безкоштовної передачі та реалізації документів. Обмінний фонд відокремлений від основного фонду, на баланс бібліотеки-фондоутримувача не береться та не використовується для обслуговування читачів.

До обмінного фонду приймаються документи всіх видів, з усіх галузей знань, такі, що не втратили наукового, виробничого, історико-культурного значення
та є фізично придатними для подальшого використання. Документи, отримані бібліотекою-фондоутримувачем від інших бібліотек, організацій та приватних осіб, приймаються до обмінного фонду після попереднього перегляду і відбору необхідних видань до основного фонду бібліотеки.

Приймання видань до обмінного фонду здійснюється за супровідними документами (акт і список, накладна, квитанція тощо). У необхідні документи бібліотекою.

Розповсюдження документів з обмінного фонду здійснюється шляхом:

1)   обміну документами між бібліотеками та органами науково-технічної інформації, іншими установами      України;

2)             безкоштовної передачі документів бібліотекам, засновникам бібліотек;

3)             безкоштовної передачі документів центрам української культури в Україні та інших державах; 4) обміну документами з вітчизняними

та міжнародними бла- організаціями; 5) передачі з благодійною метою організаціям та установам; 6) реалізації (продажу) документів бібліотекам і населенню.

Відбір та передача документів з обмінного фонду здійснюється на основі офіційного листа бібліотеки-замовника, з урахуванням профілю та потреб даної бібліотеки, і письмового дозволу директора бібліотеки, яка передає документи, або керівника установи, підприємства чи організації, у підпорядкуванні яких перебувають бібліотеки [121].

У програмуванні під терміном бібліотека розуміють збірник підпрограм або об'єктів, що використовуються для розробки програмного забезпечення.

Останнім часом все більше розповсюджуються електронні документи та входять до фонду бібліотек у вигляді мікроформ (наприклад, мікрофіши, мікрокарти та мікрофільми), аудіо- та відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (например, CD-ROM).

Електронна бібліотека - це упорядкована колекція різнорідних електронних документов із засобами навігації та пошуку. Так, електронна бібліотека може бути веб-сайтом, де поступово накопичуються різні тести (від літературних до комп'ютерних програм) та медіа-файли.

Звідси електронні бібліотеки потрібно відмежовувати від суміжних структурних типів сайту, особливо літературного.

Електронні бібліотеки можуть бути універсальними та спеціалізованими. Особливе місце в ряду електронних бібліотек займають Інтернет-бібліотеки, як правило націлені на збирання новітніх типів текстів та творів авторів, що найбільш яскраво заявили про себе саме в Інтернеті. Крі м того, існують Інтернет-бібліотеки науково-освітньої тематики, в яких зібрані видання, що необхідні для здійснення навчального процесу [44].

Слід констатувати недостатнє інформаційне забезпечення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, про що свідчить, наприклад, наявність у фондах вітчизняних бібліотек на порядок меншої кількості наукових видань з даних напрямів, ніж у бібліотеках Росії. Для кардинального покращення ситуації при організації досліджень в інноваційній сфері доцільно започаткувати відповідну державну програму, що передбачала б цільове виділення асигнувань на створення відповідної інформаційної бази.

З кожного напряму інноваційної діяльності доцільно створити Веб-портал, що інтегруватиме відомості про теоретичні та науково-прикладні досягнення в вибраній сфері, наявні інформаційні ресурси, організації та фахівців, які займаються даною проблематикою тощо. Наявність такого порталу сприятиме досягненню якісно нового рівня повноти й оперативності інформаційного забезпечення розвитку відповідних наукових і прикладних напрямів

Певні електронні бібліотеки публікують літературні твори без попередньої згоди авторів, чим порушується авторське право. Крім того, існує

Синєокий О.В. Інформаційне право України

Електронний к

невирішеною проблема оцифровки бібліотечних фондів з використанням новітніх засобів інформаційних технологій, не запитуючи дозволу у авторів, що також вимагає окремого організаційно-правового врегулювання.