9. Правовий режим інноваційної діяльності технопарків та спеціальних економічних зон.

Синєокий О.В. Інформаційне право України!

Електронний

діяльності, де особливе місце в модернізації економіці відводиться інвестиційній політиці.

Одним із ефективних варіантів вирішення поставлених проблем є венчурні компанії (англ. venture - ризиковане підприємство) - тобто інвестиційні компанії, що працюють виключно з інноваційними підприємствами та проектами у сфері високих технологій, діяльність яких спрямована на впровадження новітніх технічних розробок, технологічних нововведень та останніх наукових досягнень, які ще не використовуються на практиці.

Інвестиційна політика, у цілому, розуміється як система господарських рішень, які визначають обсяг, структуру та спрямованість капітальних вкладень, що забезпечує зростання та оновлення фондів. З цього випливає, що ефективність інноваційної діяльності у сфері високих технологій визначається інвестиційною політикою держави. Тому стратегічним завданням модернізації й технологічного розвитку економіки України є визначення пріоритетних напрямків, форм і методів державного регулювання, у тому числі у сфері високих технологій. Це додатково підкреслює актуальність розробок механізму правової регуляції, оскільки правові норми упорядковують соціальні процеси у сфері високих технологій та інформаційної діяльності, встановлюючи однакові правила поведінки для суб'єктів.

Тому сформульовано п'ять пріоритетів технологічного розвитку країни - це енергетика, у тому числі, енергоефективність, енергозбереження, нові види палива, ядерні технології, інформаційні технології, наземна й космічна інфраструктура передачі інформації, медицина, фармацевтика [16].

Інноваційне підприємство - це підприємство (об'єднання підприємств) будь- якої форми власності, у якого більше 70% обсягу його продукції (у грошовому вираженні) за звітний податковий період є інноваційними продуктами і/чи інноваційною продукцією. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатору, технополісу, технопарку і т.п.

Важливі результати для оздоровлення економіки України може надати впровадження інноваційного проекту, що отримав назву як парк високих технологій. До речі використовуються також інші назви: технопарк, науково-технологічний або регіональний індустріальний парк, що свідчить про існування різних моделей технопарків.

Існує думка, що в сучасних умовах, із розвитком таких засобів комунікацій, як Інтернет,      визначення                             технопарку

розширилося. Адже з'явилася можливість об'єднати територіально розрізнені елементи в одне ціле, тому можна казати про появу «віртуальних» технопарків, тобто технопарків, що не обов'язково розташовані на єдиній компактній території [263].

Однією з нових перспективних моделей може стати інноград як територіально відособлений комплекс для розвитку досліджень і роз робок, а також комерціалізації їхніх результатів. Інноград не є обмежено технопарком або новим варіантом Академмістечка (наукограду), а стане містом нового типу, що вже є інновацією, в якому існують інноваційні системи ЖКХ, енергетики, самоуправління. Фактично інноград має стати ядром-технопарком, де створюються інновації, мешкають вчені та їхні сім'ї, біля якого створюються поліси з високотехнологічними виробництвами у різних сферах. Таким чином, інноград є прообразом міста майбутнього, іспитовий полігон нової економічної політики, нових технологій, а звідси такий проект не повинен стати містом у традиційному розумінні цього терміну, а центром, де люди мешкають тимчасово.

Інноваційний проект - це проект, згідно якого передбачається розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і/чи продукції.

Інноваційний проект розробляється відповідно до форми бізнес-плану, стандарт якого відпрацьовується Міністерством науки й освіти України і затверджується Кабінетом міністрів України.

У цілому правовий режим (від лат. regimen - управління, керівництво) визначається як певна сукупність юридичних засобів, способів, що застосовуються в певній сфері суспільних відносин та забезпечують дію механізму правового регулювання.

Загальними ознаками правового режиму є: наявність відповідних обмежень, заборон і пільг. Таким чином, фактично правовий режим інноваційної діяльності є особливим порядком, що встановлений для високотехнологічної сфери суспільних відносин.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» спеціальний режим інноваційної діяльності є правовим режимом, який передбачає надання державної підтримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків

[64].

Звідси правовий режим інноваційної діяльності передбачає особливий порядок регулювання, з використанням різнобічного комплексу правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів і заборон та позитивних зобов' язань, що створюють особливу спрямованість регулювання, бажаний соціально-технологічний стан, забезпечують або не забезпечують задоволення інформаційних та інших інтересів суб'єктів права високих технологій.

Спеціальний режим інноваційної діяльності      запроваджується         для

технологічного парку строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку (ст. 3 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків»).

Особлива, вільна або спеціальна економічна зона визначається як обмежена окремо визначена територія з особливим юридичним статусом по відношенню до іншої території держави та пільговими економічними умовами, включаючи можливість не сплачувати окремі податки або сплачувати їх у меншому розмірі, для національних та іноземних підприємців, однією з головною цілей чого є ефективне рішення стратегічних задач інноваційного розвитку економіки, що ґрунтується на високих технологіях.

Ціллю проекту є створення в державі сприятливих умов для модернізації індустрії експортно-орієнтованого програмування, розвитку інших експортних виробництв, що ґрунтуються на високих технологіях, а також для концентрації кадрового, науково- виробничого та інвестиційно-фінансового потенціалу. Технопарк представляється спеціальною територією, де об'єднані науково-дослідні організації, об'єкти соціальної індустрії, ділові центри, виставочні площадки, заклади освіти, а також допоміжні об'єкти: транспортні засоби, автомагістралі, відокремлений мікрорайон або містечко- супутник для проживання персоналу, заклади освіти, система охорони тощо.

Технопарки, що створюються у сфері високих технологій, обов'язково повинні мати відповідну інвестиційно-банківську та юридичну інфраструктуру. Звідси додатково випливає доцільність запровадження особливого правового та податкового режиму техноградів (техномістечек). Отже, як ми усвідомлюємо, основним завданням створення технопарків є концентрація на окремій території фахівців різного профілю з метою забезпечення запуску та функціонування єдиного високотехнологічного циклу.

Наголосимо, що практична реалізація проекту регіональних індустріальних та технологічних парків (РІТ-парків) забезпечить створення нових підприємств, діяльність яких відповідає пріоритетам розвитку економіки регіону з метою нарощування промислової, інвестиційної та інноваційної компоненти регіональної економіки.

Проект визнається інноваційним після визнання вироблених ним продуктів інноваційними (спеціальна процедура підтвердження/кваліфікації) і проходження процедури реєстрації в спеціально уповноваженому для цього органі. Для того, щоб пройти реєстрацію інноваційного проекту, необхідно стати учасником Технопарку.

Метою створення Технопарку, згідно Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» № 991-ХІ від 16 липня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України № 3118-ІІІ від 07 березня 2002 р. [64], є виконання інноваційних і інвестиційних проектів по розробці і виробництву високотехнологічної наукомісткої продукції.

Технологічний парк (технопарк) - це юридична особа або група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Учасниками технологічного парку можуть бути юридичні особи - суб'єкти наукової, науково-технічної, підприємницької діяльності, що уклали між собою договір.

Пріоритетні напрями діяльності технологічного парку - економічно і соціально зумовлені напрями науково- технічної та інноваційної діяльності технологічного парку, що відповідають визначеним законодавством науково- технічним та інноваційним пріоритетам і спрямовані на промислове виробництво конкурентоспроможної високотехнологічної та інноваційної продукції і насичення нею внутрішнього ринку та забезпечення експортного потенціалу держави.

Для фінансової підтримки проектів технологічних парків запроваджується бюджетна програма підтримки діяльності технологічних парків (ст. 6), крім того державою надаються цільові субсидії, окремі види яких визначені Законом (ст. 7).

Відповідальність за нецільове використання ввезених на територію України матеріалів,         устаткування, обладнання,

комплектуючих та інших товарів, а також коштів цільових субсидій, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, несуть керівники технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств згідно із законом (ст. 12).

Пріоритетними напрямками діяльності Технопарку є: 1) комп'ютерні і телекомунікаційні технології для навчання, наукових досліджень, мікроелектроніки і нанотехнології; 2) нові і нетрадиційні технології       енергозабезпечення     і

ресурсозбереження, технології ефективного використання низькосортних палив;

3)        охорона навколишнього середовища й інженерні та біотехнічні розробки за рішенням     екологічних      проблем;

4)             удосконалення хімічних технологій промислового призначення, одержання матеріалів з новими функціональними можливостями; 5) сучасні технічні комплекси і системи, у тому числі спеціального призначення.

Як правило, технопарк створюється в місті або приміській зоні, частіше за все на території університету, займає невелику площу і має відносно невеликі масштаби діяльності.

В якості пріоритетних напрямів кожного технопарку логічно визначати окремі спеціалізації. У певному сенсі технопарками можливо вважати академмістечки. У таких умовах вчені зможуть проводити дослідження у науково-дослідних інститутах, викладати у навчальних закладах та приймати участь у процесах впровадження результатів своїх розробок в інноваційні проекти. З метою ефективного запровадження проекту технопарків в Україні потрібно не чуратися радянського (Зеленоград, Новосибірськ, Томськ) та сучасного російського (Казань, Обниньск, Санкт-Петербург, Тюмень) досвіду.

З 1994 р. почала практично реалізовуватись ідея створення в Україні наукових, технологічних та інноваційних парків. Згідно з Указом Президента України розпочато проведення економічно- технологічного експерименту на базі агротехнопарку «Броди» на Львівщині. Ця форма організації науки, яка дає змогу включити наукові дослідження до єдиного технологічно-фінансового і підприємницького комплексу, має найбільші перспективи серед інших ринкових форм організації і проведення НДДКР.

Важливе значення інноваційного прориву в Україні стало прийняття Верховною Радою України Закону "Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Е. О. Патона», «Інститут монокристалів»" від 16.07.99 р. Згідно з цим законом передбачаються митні та податкові пільги для технологічних парків при реалізації інвестиційних й інноваційних проектів у пріоритетних напрямах науково-технічної діяльності.

Особливо необхідно виділити Київський, Харківський, Донецький, Дніпропетровський, Запорізький і Львівський регіони, де зосереджено більше 50% наукового потенціалу України. Понад 20% загальної кількості наукових організацій розташовано в м. Києві, 14% — в Харківській, а в Донецькій, Дніпропетровській і Львівській областях — по 6%. У цих областях є всі можливості для створення інноваційної інфраструктури, адже в них переважають наукомісткі і технічно складні галузі.

Зокрема, інноваційне підприємство Технологічний парк «Київська політехніка» - один з восьми Національних Технопарків, зареєстрованих в Україні, створений при найбільшому ВУЗі країни - Національному технічному Університеті «Київський політехнічний інститут».

На території технопарку монокристалів діє науково-технологічний, алмазний концерн «Алкон», який об' єднав науково-технічні, виробничі, фінансові можливості 16 організацій. Основною організацією цього концерну є інститут надтвердих матеріалів ім. В. Бакуля НАН України, а генеральний директор — академік НАН України М. Новіков. В алмазному концерні «Алкон» за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, оптимальної організації циклу «наука- виробництво», використання ряду наукових досягнень інституту експорт мікропорошків кубічного нітриду бору за останні 2 роки збільшений в 5 разів, освоєний випуск нового покоління алмазних і твердосплавних інструментів.

У Львівській області створена і успішно функціонує асоціація «Львів- Технополіс», яка об'єднує більше десяти малих інноваційних підприємств. В

Харківській обласній держадміністрації розроблена    регіональна      програма

інноваційного розвитку виробничої соціально- економічної сфери регіону «Технокрай». Вона передбачає комплексний підхід до технологічного переоснащення виробництва, створення сучасної комунікаційної інфраструктури тощо. Крім того, відпрацьовується модель перетворення міста на територію інноваційного прориву.

Утім, потрібно визнати, що в Україні відбувається подальше відставання в галузі впровадження      новітніх технологій

(технологічних інновацій) та освоєння на їх базі нових видів наукомісткої продукції. Так, кількість впроваджених прогресивних технологічних процесів на підприємствах машинобудування за останні роки зменшилася більше ніж у 5 разів.

Актуальним завданням є створення в Україні нових форм управління циклом «наука—техніка—виробництво», до яких належать технопарки і технополіси. У сучасному світі технопарки і технополіси відіграють значну роль в реалізації механізму прискорення науково-технічного прогресу в передових галузях промисловості, пов'язаних із реалізацією новітніх досягнень фундаментальної науки.

Створення             технопарків,               що

спеціалізуються на розробці технології нової продукції, є можливим і ефективним за багатьма напрямами залежно від функцій, обсягу і рівня кооперування. Чотирьох технопарків недостатньо для інноваційного прориву української економіки. Але в епоху панування мережі Інтернет та глобальних ринків необхідно створювати і нові, більш потужні віртуальні парки, які забезпечують контакти між численними учасниками інноваційного процесу.

Найпоширенішими можуть бути: технологічні, промислові і дослідно- конструкторські парки. У містах України, які мають потужний науково-технічний потенціал, доцільно створювати технопарки у формі агломерації наукомістких фірм і виробничих підприємств, які групуються навколо наукових центрів. Необхідно створювати технополіси, які будуть не тільки центрами досліджень і освоєння нових типів наукових розробок і виробництва сучасного обладнання, а й центрами єднання міжнародного співробітництва, виробничої діяльності, налагодження належного сервісу, культурного середовища.

Створення технополісів надасть нового імпульсу для структурних змін у традиційних промислових регіонах. Західні експерти відзначають нагромаджений досвід у великих академічних і вузівських центрах України, що може слугувати основою створення технополісів і вільних економічних зон. Щоправда цей досвід, на жаль, не використовується. Особливо сприятливі умови для технополісів має Київський регіон, де зосереджено висококваліфікований потенціал, а в базових галузях науково- промислового комплексу використовуються технології світового рівня.

Отже, розвиток сучасного виробництва має базуватися на новітніх досягненнях у галузі техніки і технології, передових організаційних формах та принципово нових методах інноваційної діяльності з метою скорочення циклу «наука—виробництво», а венчурний капітал в Україні повинен стати ефективним методом фінансування інновацій та науково-технічного прогресу [219].

Відносини, пов'язані з виконанням проектів        технологічних парків за

пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, регулюються Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» [64], а також пов'язаними з ним іншими нормативно- правовими актами.

Держава гарантує стабільність установленого спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків (ст. 13). За більшістю прогнозів інноваційної діяльності технопарків у сфері високих технологій вартість сукупного обсягу виробленої продукції та наданих послуг зможе перевищити 20 млрд. гривень.