4. Програмоване суспільство та високотехнологічна цивілізація

Інформаційна сфера уявляє собою сукупність інформації, інформаційної інфраструктури, суб'єктів, що здійснюють збір, формування, розповсюдження та використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, що виникають при цьому. Саме в інформаційній сфері при виконанні інформаційних процесів виникають соціотехнічні відносини, що підлягають правовому регулюванню. Нагадаємо, що саме ці суспільні відносини складають предмет інформаційного права, предмет його правового регулювання [254].

Інформатизація сьогодні виходить на четвертий етап свого розвитку. Перший був пов'язаний з появою великих комп'ютерів (мейнфреймів), другий - з персональними комп'ютерами, третій - з появою Інтернету, що об'єднав користувачів в єдиний інформаційний простір. Тому останнім часом в літературі можна зустріти поряд з терміном «інформаційне суспільство» новий термін «програмоване        суспільство»,   яким

позначається                різновид                 широко

розповсюдженої в західних країнах теорії постіндустріального суспільства.

У цьому зв'язку однією з нових форм управління суспільством, визначають нетократію, у рамках якої основною цінністю є не матеріальні предмети (гроші, нерухомість і т.п.), а інформація.

Соціальні та науково-технічні процеси високотехнологічної цивілізації вкрай складні, суперечливі та досить складно піддаються прогнозам і правовому регулюванню.

Прибічники концепції програмованого суспільства      вважають,        що        в

постіндустріальному суспільстві велику роль відіграють комп'ютерні системи, з'єднані в могутні потужні суперкомп'ютерні мережі, та їх програмне забезпечення [53; 59]. Адже у сучасному суспільстві, де основним технічним засобом технології переробки інформації є комп'ютер, пріоритетне місце займає спеціально організована поведінка, що надає можливість знайдення нових алгоритмів і технологій інформаційної діяльності. І це, безумовно, суттєво змінило загальну структуру суспільних відносин в інформаційній сфері, а відтак позначилося на соціотехнологічному рівні життя. За таких умов планомірно відбувається суттєвий вплив як на концепцію побудови й використання технологічних процесів, так і на якість результативної інформації.

Технологічна експансія поступово прирікає людину до штучного існування в штучних умовах. Можливо, навіть, спрогнозувати, відсікання людей від наукового знання шляхом встановлення блокади інформації у просторі та часі. Такий розвиток подій здатний детермінувати виникнення нової високотехнологічної цивілізації як суспільства програмованих комунікацій з мінімальним застосуванням правових механізмів.

Звідси інформаційна сфера стає особливою     підвалиною      майбутньої

високотехнологічної цивілізації, де регулювання соціо-технологічних відносин відбуватиметься правовими засобами. Тобто для забезпечення самого існування людства в умовах високотехнологічної цивілізації інформаційне право залишиться основним регулятором високотехнологічних відносин.

Входження                  України                 до

транснаціонального                       інформаційного

суспільства є свідченням усвідомлення на державному рівні одного із шляхів інтеграції до міжнародних структур. Ці шляхи набули узагальненої умовної назви - дорога до глобальної кіберцивілізації. Суть формування останньої полягає у приєднанні локальних (регіональних) суспільств, держав до сучасної світової комп'ютерної інформаційної культури.

Отже, науково-технічна революція є вирішальним кроком до формування глобальної високотехнологічної цивілізації.

Рівень життя суспільства фактично залежить від технології, звідси перехід на нову технологічну цивілізаційну ступінь потрібно забезпечити розвитком пріоритетних напрямів модернізації економіки, якими згідно з програмною доктриною Президента РФ Д. А. Медведєва є: 1) енергетика; 2) інформаційні технології (Ай-Ті-технології - від англ. скор. IT); 3) біомедичні технології; 4) ядерні технології; 5) телекомунікації.