1.1. Вплив на гемодинаміку

Даний аспект проблеми висвітлено лише у форматі тез чи фрагментарних даних.

Куркудым Ф.Е. ще у 1963 р. вперше продемонстрував, що заміна звичайного розчину Рінгера, яким перфузується ізольоване за Штраубом серце жаби, на розчин, приготовлений на воді Нафтуся №1, викликає позитивні іно- та хронотропний ефекти. Через чверть століття ці дані були підтверджені Загороднюком В.П. (1989) при використанні води Нафтуся свердловин 21-Н і 1-Н0 трускавецького родовища, а також з родовища урочища Тустановичі. При цьому показано, що позитивний інотропний ефект, з одного боку, не відвертається E-адреноблокатором індералом, а з іншого - відтворюється карбоновими кислотами (С₇-С₉) в концентраціях 0,5-2 мМ/л. Із збільшенням дози (до 2-3 мМ/л) і тривалості впливу початкова стимуляція трансформується у кардіодепресивний ефект із наступною зупинкою серця. Це узгоджується із класичними уявленнями про зумовленість кардіодепресивної дії каприлової, міристинової, олеїнової, лінолевої та інших жирних карбонових кислот їх детергентними властивостями. Припускається утворення із карбонових кислот простагландинів (ПГ) і/або лейкотрієнів (ЛТ) з наступним кардіодепресивним ефектом ПГ F_2f та ЛТ С₄ і D₄ чи кардіотонічним - ПГ Е₁.

Нафтуся (водозабір Тустановичі), деіонізована шляхом пропускання її через колонки із відповідними іонітами, навпаки, спричиняла відчутний негативний інотропний ефект на ізольоване серце жаби. 0тже, в складі Нафтусі присутні речовини, здатні чинити протилежні інотропні ефекти: полярні коротколанцюгові карбонові кислоти стимулюють скоротливу активність, тоді як менш полярні довголанцюгові карбонові кислоти - пригнічують її.

Певний інтерес викликають також дані експериментів на ізольованій портальній вені щура, проте вони вкрай суперечливі і неоднозначні: при використанні води різних джерел і в різні сезони зареєстровано як гальмівні, так і стимулюючі ефекти різної вираженості на амплітуду і частоту спонтанних скорочень (Івасівка С.В., 1994; 1997). Зокрема, за даними порівняльних досліджень, вода св. 1-Н0 знижує амплітуду на 19%, частоту на 21%, св. 121 (урочище Помірки) - на 34% і 28%, св. 122 - на 15% і 21% відповідно, натомість вода св. 21-Н збільшує їх на 12,8% і 13,1%; ще один варіант вазомоторного ефекту зареєстровано для води Гута-2 та дж. №5 (Східниця): поєднання підвищення амплітуди на 40% і 41% та зниження частоти скорочень на 39% і 27% відповідно; нарешті, вода св. 18-КД Східницького родовища знижує амплітуду на 39%, збільшучи частоту скорочень на 131%. За даними тримісячного моніторингу бальнеоактивності води 8 свердловин Трускавецького родовища, здатність Нафтусі змінювати амплітуду скорочень коливається в різні періоди і в різних свердловинах в діапазоні -6,5%^+57% (Івасівка С.В. та ін., 1999). Продемонстровано, що вазомоторний ефект нативної води Нафтуся св. 18-КД (Східниця), в принципі, відтворюється її гідрофільними органічними речовинами, виділеними шляхом ліофілізації з попереднім підкисленням (до рН 3) з метою відвернення звітрення аміновмісних сполук, тоді як нейтральний ліофілізат практично не проявляє вазомоторної активності. Методом тонкошарової хроматографії в ліофілізаті ідентифіковано аміди дикарбонових кислот (ІІІ фракція - С₁₇, IV фракція - С₇), які здатні цілковито пригнічувати спонтанну скоротливу активність гладеньких м'язів воротної вени щура (Івасівка С.В., 1994; 1997).

В руслі викладених відомостей про вплив води Нафтуся на гладенькі м'язи воротної вени щура цікаво проаналізувати результати спостережень Комиссарова В.А. и др. (1988) за хворими на ІХС із супутнім хронічним холециститом або гепатитом, котрі отримували бальнеотерапевтичний комплекс, що включає пиття води типу Нафтуся (Шкло), а також грязеві аплікації на ділянку печінки і сірководневі ванни. Наприкінці лікування автори констатували поліпшення перфузійної здатності артеріальних судин печінки; підвищення середньої швидкості наповнення на 16-18%. Це поєднувалося із поліпшенням пружно-в'язких властивостей артеріальних судин, збільшенням прохідності прекапілярів і артеріол, зниженням загального периферійного опору, тенденцією до збільшення серцевого викиду у випадках його початкового зниження за відсутності змін об'єму циркулюючої крові. На жаль, висновки авторів не підтверджуються приведенням цифрового матеріалу.

За свідченням Маркова И.И. и др. (1973), в умовах цілісного організму у здорових людей одноразове вживання 400 мл Нафтусі спричиняло зниження хронотропної та інотропної функції серця, на відміну від водопровідної води, яка була неефективна. У людей з хронічними захворюваннями гепато-біліарної та сечовивідної систем із супутніми кардіосклерозом і гіпертонією одноразове вживання води Нафтуся в кількості 350-400 мл викликало виражені зміни у фазах серцевого циклу в бік гіподинамії міокарду, тоді як доза 250 мл зумовлювала мінімальні зміни функції міокарду. За даними прекардіальної реографії, вживання Нафтусі на початку лікування не викликало порушень скоротливої функції міокарду. Кровонаповнення периферійних судин, за даними плетизмографії, у хворих після вживання 250 мл Нафтусі не змінилося, а після 350-400 мл - зменшилося, в той час як водопровідна вода в аналогічній дозі залишалась неефективною. Швидкість поширення пульсової хвилі за даних умов вірогідно не змінювалася. На жаль, автори на підтвердження своїх висновків не приводять ніяких цифрових даних.

У зв'язку із малочисельністю публікацій стосовно Нафтусі певний інтерес представляють дані про гемодинамічні ефекти вод типу "Березовська", близьких до типу "Нафтуся" за мінералізацією, іонним складом та наявністю органічних речовин.

Куркудым Ф.Е. (1963) при порівняльному дослідженні маломінералізованих вод Нафтуся і Березовська виявив на ізольованому серці жаби кардіотонічну дію і стосовно останньої. В спостереженнях за хворими в фазі реконвалесценції після перенесеного інфаркту міокарду Тондий Л.Д. и др. (1995) реєстрували тетраполярну реограму, гепатореограму і периферійну пульсограму до і через 30-60-90 хв після вживання 150 мл води Рай-Єленівська чи Харківська. Автори дійшли висновку, що дія вод типу "Березовська" залежить від початкового стану центральної гемодинаміки і характеризується фазовими зсувами. У осіб з початковим гіпо- і еукінетичним типами кровообігу одноразове вживання води підвищує скоротливу здатність серця (підвищення серцевого викиду, зниження частоти серцевих скорочень, наявність діуретичного ефекту). При курсовому лікуванні мало місце поліпшення показників ліпідного обміну.

За даними Волошиной Е.Б. (1984), додаткове включення у бальнеотерапевтичний комплекс (кисневі ванни, електрофорез брому на комірцеву ділянку, ЛФК, дієта №10) пиття води "Березовська" сприяло поліпшенню у хворих на ІХС мужчин показників фазової структури систоли лівого шлуночка: вкороченню періодів напруження, асинхронного і ізометричного скорочення, подовженню періоду вигнання, збільшенню механічного коефіцієнта, внутрішньосистолічного показника, зниженню індексу напруження міокарда, що супроводжувалося підвищенням фізичної працездатності (частка випадків підвищення толерантності до фізичного навантаження склала 82% проти 49% у контрольній групі, а хвилинного об'єму крові під час нього - 71% проти 37% відповідно), відчутнішою корекцією порушених показників обміну електролітів (зниження вмісту в еритроцитах калію, підвищення в еритроцитах і плазмі натрію). Знову доводиться з жалем констатувати, що автори приводять лише дві пари цифр: вкорочення періоду асинхронного скорочення в основній групі від 80±2 мс до 73 ±2 мс за відсутності змін в контрольній групі: 79±2 мс і 78±3 мс напочатку і наприкінці лікування відповідно.