6.1. Варіанти актотропних ефектів

Актотропні ефекти були ретроспективно розділені на три групи: сприятливі (зміни > +5%), несуттєві (зміни в межах ±5%) і несприятливі (зміни < -5%).

В якості базового показника, який відображує вплив бальнеотерапії на фізичну працездатність, тобто актотропний ефект бальнеотерапевтичного комплексу, нами використано індекс тахікардійно-гіпертензивної реакції на друге навантаження велоергометричного тесту (ITCHTR-2). Про коректність саме такого методологічного підходу свідчать отримані паралельно із нами результати порівняльного дослідження Попик Г.С. и др. (2002) впливу гідролазеротерапії на адаптацію до фізичних навантажень у підлітків, хворих на нейроциркуляторну дистонію. Якщо судити за PWC₁₇₀, то величина останньої у підлітків із гіпотензивним типом НЦД зростає на 38,9% - від 106,8% рівня здорових до 148,3%; у випадках гіпертензивного типу НЦД суттєвих змін не спостерігається: 98,7% і 92,8% норми напочатку і наприкінці лікування; у підлітків із кардіальним типом НЦД формально слід би констатувати погіршення початково високої фізичної працездатності на 19,6% - від 146,6% норми до 117,8%. Якщо ж обчислити, використавши приведені авторами цифри, ITCHTR-2, то можна прийти до дещо інших висновків про ефективність лікування. Зокрема, в першій групі приріст складає 8,9% (від 96,4% до 104,9% рівня норми), в другій - 9,2% (від 80,4% до 87,8%), в третій - 7,4% (від 85,7% до 92,0%). Наші висновки, на наш погляд, реальніше відображують клінічну динаміку і ефективність відновлення фізичної працездатності, що, своєю чергою, зумовлено використанням більш адекватного показника останньої.

Таблиця 6.1

Варіанти ефектів стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на параметри двоступеневої велоергометрії дорослих пацієнтів

 

Як бачимо на табл. 6.1, у 47,6% спостережуваних дорослих пацієнтів ITCHTR-2 суттєво зростав, пересічно на 16,6±2,4%, у 26,2% - зміни не виходили за межі ±5%, натомість у решти 26,2% величина цього індекса знижувалася в середньому на 10,0±1,0%. Аналогічні, в принципі, за скерованістю варіанти змін виявлено стосовно індекса тахікардійної реакції на друге навантаження, PWC₁₅₀, оцінки фізичного стану.

При аналізі вкладу окремих параметрів у динаміку ITCHTR-2 виявлено (табл. 6.2), що приріст останнього зумовлений, передовсім, зменшенням на 9,5±1,6% гіпертензивної реакції, причому саме систолічного, але не діастолічного тиску, в той час як в погіршенні ITCHTR-2 головну роль відіграє збільшення на 5,1±2,2% тахікардійної реакції на велоергометричне навантаження.

Таблиця 6.2

Зміни базисних параметрів двоступеневої велоергометрії за різних варіантів актотропних ефектів курсу бальнеотерапії

 

Звертає на себе увагу низька, загалом, інформативність, інших параметрів двоступеневої велоергометрії.

Зразу ж слід зазначити, що у випадках несприятливої динаміки ITCHTR-2 має місце лише зниження початково високих показників, пересічно від 104% до 94% норми, так що про клінічне погіршення не йдеться.

Перед викладом варіантів актотропних ефектів у школярів приводимо розроблені нами статево-вікові нормативи степ-тесту, котрі базуються на результатах обстеження 10 осіб кожної статево-вікової групи (табл. 6.3). Отримані цифри задовільно узгоджуються із даними літератури (Белоконь H.A., Кубергер М.Б., 1987).

Таблиця 6.3

Статево-вікові нормативи степ-тесту у школярів

 

І на цей контингент, як видно на табл. 6.4, бальнеотерапія чинить аналогічний спектр актотропних ефектів: у 46,6% школярів фізична працездатність суттєво зростає, у 21,9% - вірогідно не змінюється, а у 31,5% - закономірно знижується.

 

 

Знову ж слід закцентувати увагу на зниженні параметрів в третій групі лише до середньої зони норми.

На наступному етапі було проаналізовано сумісні зміни параметрів степ-тесту стійкості до гіпоксії. Шляхом кластерного аналізу (методом k-means clustering) виділено чотири чітко відмінних між собою варіанти-кластери ефектів.

Оптимальний ефект (табл. 6.5) констатовано для осіб ІІІ кластера (24,7% спостережуваного контингенту), який полягає у одночасному суттєвому підвищенні початково нормальних параметрів працездатності, антигіпоксичної та ортостатичної стійкості. У осіб ІІ кластера (15,1%) зареєстровано нормалізацію зниженої стійкості до гіпоксії в поєднанні із незначним приростом фізичної працездатності та тенденцією до поліпшення ортостатичної стійкості. В І кластері (21,9%) констатовано підвищення початково нормальної антигіпоксичної стійкості, тенденцію до поліпшення ортостатичної стійкості за відсутності динаміки параметрів степ-тесту. Найчисленнішим (38,3%) виявився IV кластер, який характеризується незначним, але закономірним вкороченням тривалості затримки дихання на видиху і вдиху та зменшенням індексу працездатності Поповича (ІПП), в меншій мірі - PWC₁₇₀ та VO_2max, тобто зниженням стійкості до гіпоксії і фізичної працездатності, що узгоджується з існуючими уявленнями. Однак, слід наголосити, що зниження стосується початково супернормальних величин.

Максимальний вклад у розподіл на кластери, судячи за величиною I², яка відображує долю міжгрупової дисперсії у загальній дисперсії, вносить динаміка тесту Генча. Другий ранг в цьому ряду посідає ІПП, третій - питома величина PWC₁₇₀, четвертий - VO_2max (у % від належної для статі та віку), п'ятий - тривалість затримки дихання на вдиху (тест Штанге), шостий (на межі значущості) - індекс тесту "сидячи-стоячи" Тесленка.

Висновки клінічних спостережень про можливість різноскерованих актотропних ефектів бальнеотерапевтичного комплексу знайшли своє підтвердження в спеціальному експерименті на щурах.

При цьому у 18 щурів, поміщених у спеціальні плексигласові клітки, в базальних умовах визначали добовий діурез та концентрацію в сечі Na+ і К+. Після цього проводили тестування на статичну витривалість - за часом утримання на вертикальній дерев'яній жердині, та динамічну м'язеву працездатність - за тривалістю плавання у воді t 26^оС (із додатковим вантажем - 7% від маси тіла, прикріпленим до хвоста) до знемоги, ознакою якої було опускання тварин на дно ванни. Потім тварин навантажували щоденно впродовж трьох тижнів біоактивною водою Натуся св. 21-Н в дозі 15 мл/кг. Після закінчення курсу пиття проводили повторне визначення добового діурезу, Na- і К-урезу, статичної і динамічної м'язевої працездатності.

Виявлено, що тривалість плавання до знемоги у 6 щурів-самок після 3-тижневого вживання води Нафтуся зростала від 13,0±1,4 хв до 52,3±5,9 хв, у 8 тварин - від 24,5±3,9 хв до 37,3±5,9 хв, натомість у 4 щурів з початковою дуже високою працездатністю констатовано несприятливі зміни - скорочення тривалості плавання від 61±7 хв до 39±3 хв. Отже, і на експериментальній моделі виявлено відчутний сприятливий актотропний ефект у 33,3% особин, незначний - у 44,4% та несприятливий - у 22,2% випадків. Разом з тим, доказана спричиненість актотропних ефектів саме водою Нафтуся.