4.3. Термінові ефекти біоактивної води Нафтуся на гемодинаміку передпліччя та їх механізми

2.  CCF - коефіцієнти класифікаційних функцій.

3.  Constant - константи класифікаційних функцій.

4.  F, Л - параметри статистики Wilks (для всіх змінних р=10^-2-10^-5).

Перелічені предиктори, будучи включені у дискримінаційні функції, дозволяють спрогнозувати білатеральну ішемічну реакцію з точністю 91,7% (1 помилка на 12 випадків), білатеральну гіперемічну реакцію - 83,3% (2 помилки на 12 випадків), як і варіант А+Р-, при цьому варіант А-Р+ піддається безпомилковому прогнозу. Прогностична інформація, яка міститься у провісниках, сконденсована у трьох радикалах. І радикал поглинає 86,2%% загальних дискримінантних можливостей, доля дисперсії, яка пояснюється розподілом на кластери, складає 87,0% (r*=0,933; Wilks' Л=0,056; р²=90,9; р<10^-5); для ІІ радикалу відповідні величини складають: 9,9% і 43,7% (r*=0,661; Wilks' Л=0,431; р²=26,5; р=0,33); для ІІІ - 3,9% і 23,3% (r*=0,483; Wilks' Л=0,767; р²=8,4; р=0,68).

І канонічна функція не корелює суттєво з жодним із предикторів; ІІ функція - із нормованим рівнем холестерину в складі ЛП ДНЩ (r=0,41) та актуальним рівнем тригліцеридів (r=0,40); ІІІ - із діастолічним тиском після навантаження (r=-0,44), нормованим систолічним тиском в спокої (r=- 0,41), базальним кровоплином в пасивному передпліччі (r=0,37), індексами Sagawa (r=-0,34) та Ружило-Поповича (r=-0,33), активністю Са-АТФази (r=-0,31), віком (r=-0,30) і калійемією (r=- 0,29).

Потужність дискримінації (за критерієм Wilks' Л) складає 0,056; значення F-статистики, зв'язаної з Wilks' Л: approx. F (39,7)=3,17; p<10^-4. Квадрати віддалей Mahalanobis між кластерами склали: А-Р- і А+Р+ - 11,3 (F=3,2; р=0,006); А-Р- і А-Р+ - 61,3 (F=9,4; р<10^-5); А-Р- і А+Р- - 3,4 (F=1,0; р=0,50); А+Р+ і А-Р+ - 31,2 (F=4,8; р=0,0004); А+Р+ і А+Р- - 10,3 (F=3,0; р=0,01); А-Р+ і А+Р— 66,5 (F=10,1; р<10^-6). Отже, кластери недостатньо чітко розмежовуються між собою у 2D- просторі - перекриваються радикали реакцій типів А-Р- і А+Р- (рис. 4.1).

Найчисленнішим виявився III кластер (48,8% вибірки), який об'єднує осіб із типовою ПОВМР - реактивною гіперемією (+19%) на стороні окклюзії за відсутності реакції на протилежній стороні. Другою за частотою (26,8%) є особи I кластеру, передпліччя яких реагує ішемією (-30%) на здавлення знову ж при відсутності реакції кровоплину на контрлатеральному передпліччі. Значно рідше (12,2%) у відповідь на окклюзію більш ніж дворазове збільшення кровоплину поєднується із незначним, але закономірним зменшенням його на протилежній стороні, як це констатовано в II кластері. Зовсім рідко (7,3% і 4,9%) зустрічаються випадки двосторонніх виражених гіперемічних ішемічних реакцій.

Таблиця 4.17

Кластери сумісних постокклюзійних реакцій кровоплину в передпліччях

 

 

 

Якщо розмістити чисельність осіб в кожому із 5 кластерів в порядку зростання, то виявиться, що вона вписується в ряд Фібоначчі (ряд гармонії) (рис. 4.2), що може бути свідченням природності розподілу реакції на кластери. !ншим доказом природного розподілу ПОВМР є результати дискримінантного аналізу відображені на табл. 4.18 і рис. 4.3.

 

постокклюзійних реакцій може бути передбачений абсолютно точно. Кількість предикторів, які зумовлюють певний тип ПОВМР, значно збільшилася. Вони стосуються параметрів інтракардіальної і центральної гемодинаміки (4), велоергометрії (3), метаболізму (12), а також маси та віку.

Прогностична інформація, що міститься у 21 предикторі, розподілена по чотирьох радикалах. I радикал містить 53% загальних дискримінантних можливостей, доля дисперсії, яка пояснюється розподілом на варіанти, складає 89,4% (r*=0,945; Wilks' Л=0,003; р²=157; р<0,0001); для інших радикалів відповідні величини складають: II - 26%, 80,6% (r*=0,898; Wilks' Л=0,028; р²=96; р=0,002); III - 15%, 70,1% (r*=0,838; Wilks' Л=0,146; р²=52; р=0,066); IV - 6%, 51,0% (r=0,714; Wilks' Л=0,491; p²=19; р=0,379).

I канонічна функція не корелює суттєво з жодним із провісників; II функція - до певної міри із кінцевосистолічним об'ємом лівого шлуночка (r=-0,24); III - із нормованим систолічним артеріальним тиском (r=-0,41); IV- із систолічним та діастолічним артеріальним тиском після
велоергометричного навантаження (r=-0,35 і -0,26 відповідно), а також нормованим рівнем холестерину в складі пре-Р-ліпопротеїдів (r=0,29).

Потужність дискримінації (за критерієм Wilks' Л) складає 0,003; значення F-статистики, зв'язаної з Wilks' Л: approx. F (84,65) = 2,62; p<10^-4. Квадрати віддалей Mahalanobis між кластерами склали: V і II - 53; V і III - 31; V і I - 53; V і IV - 173; II і III - 59; II і I - 40; II і IV - 99; III і I - 23; III і IV - 133; I і IV - 91.

Чітке розмежування кластерів на площині перших двох радикалів візуалізоване на рис. 4.3.

Якщо класифікаційні дискримінантні функції дозволяють з абсолютною ймовірністю передбачити тип ПОМВР обидвох передпліч, то рівняння регресії дають можливість з достатньою долею вірогідності розрахувати величину реакції (табл. 4.19). Виявлено, що на стороні компресії величина реакції (lnVr/Vb) прямопропорційно пов'яязана із систолічним тиском в спокої і при фізичному навантаженні, із величиною PWCi₅₀, кінцеводіастолічним об'ємом лівого шлуночка, ударною роботою серця, і інверсно - із базальним кровоплином в цьому ж передпліччі та вагусним тонусом.

Рис. 4.3. Діаграма розсіювання канонікальних значень перших двох радикалів п'яти кластерів

сумісних постокклюзійних реакцій кровоплину

Сукупність сумісних ПОВМР, зображена на рис. 4.4, може бути об'єднана у два альтернативні типи (рис. 4.5): ортотип, що характеризує односкеровані зміни кровоплину (гіперемія або ішемія) в обидвох передпліччях, та інверстип, за якого вазомоторні реакції в різних передпліччях протилежні. Частки обидвох типів майже рівні (46,3% і 53,7% відповідно). Найвідчутніші розбіжності за початковими параметрами виявлено стосовно вмісту в плазмі тригліцеридів: 106±8% і 180±38% середньої статево-вікової норми, холестерину в складі пре-Р-ліпопротеїдів (105±8% і 186±37% ССВН) і Р-ліпопротеїдів (90±6% і 74±5% ССВН), активності №,К-АТФази (1,00±0,09 і 0,74±0,08 мМ/мл*г) і, особливо, Са-АТФази (1,36±0,16 і 0,81±0,09 мМ/мл*г).

Таблиця 4.19.

Підсумки кореляційно-регресивного аналізу зв'язків між величиною постокклюзійної реакції кровоплину в здавлюваному (іпсилатеральному) і протилежному (гетеролатеральному) передпліччях та початковими параметрами центральної гемодинаміки і метаболізму

 

 

 

Рис. 4.4. Варіанти сумісних постокклюзійних вазомоторних реакцій передпліччя на окклюзивній (вісь X) та протилежній (вісь Y) сторонах

lgVr/Vb 0,4

0,3

0,2

0,1

0

-0,1

-0,2

-0,3

-0,4

-0,5

-0,6

 

Переходимо до викладу результатів II серії спостережень. Нормальною, еуреактивною реакцією вважали таку, що характеризується величиною lg Vr/Vb в межах 0,05 - 0,12, збільшення її свідчить про гіперреактивну, зменшення в межах позитивних значень - гіпореактивну гіперемічну. Зменшення реактивного кровоплину відносно базального відображує парадоксальну (ішемічну) ПОВМР.

Зареєстрована сукупність ефектів за ознаками базальної ПОВМР та скерованості і вираженості її зміни після вживання БАВН ретроспективно розділена на 12 кластерів. До І кластеру (10% дослідів) віднесено парадоксальні (ішемічні) ПОВМР, вираженість яких під впливом БАВН зменшилася від      -0,310±0,110 до -0,082±0,063. Такий ефект (+0,228±0,074) кваліфікований

нами як "мінімізація ішемічної реакції в її межах". Ішемічні реакції ІІ кластеру (14%), менш виражені (-0,195+0,068), реверсувалися у гіперемічні гіпореактивні (+0,028+0,009), ефект БАВН (+0,223+0,071) кваліфікований як явне покращення. Ішемічні ПОВМР ІІІ кластеру (4%), ще менш виражені (-0,058+0,015), під впливом БАВН цілком нормалізувалися (+0,058+0,005), при цьому величина бальнеоефекту склала +0,116+0,020. Аналогічна скерованість дії БАВН констатована для IV кластеру (12%): гіпореактивні ПОВМР (+0,032+0,009) трансформувалися у еуреактивні (+0,067+0,011), бальнеоефект склав +0,036+0,013. З іншого боку, гіперреактивні реакції V кластеру (8%) під впливом БАВН послаблювалися, не досягаючи все ж зони еуреактивних: їх вираженість зменшувалася від +0,304+0,060 до +0,209+0,033, бальнеоефект, кваліфікований нами як "мінімізація гіперреактивної реакції в її межах", склав -0,095+0,043.

З огляду на різноспрямованість (амбівалентність) змін величин ПОМВР під впливом БАВН, скерованих на досягнення еуреактивної зони, тобто їх вирівнювання (еквілібрації), бальнеоефекти, об'єднані у 5 перших кластерів, кваліфіковані нами як амбівалентно-еквілібраторні, що вписується у нашу концепцію.

Ефекти БАВН на ПОМВР, об'єднані у 4 наступні кластери (36%), мають агравуючий чи песимізуючий характер. Іншими словами, ішемічна ПОВМР                                                                           (-0,098+0,030) ставала ще

вираженішою (-0,267+0,072), а гіперемічні реакції реверсувалися у ішемічні, зокрема гіпореактивна - із +0,037+0,013 до                                                                                 -0,053+0,014, еуреактивна - із +0,072+0,005 до -

0,068+0,053, гіперреактивна - із +0,219+0,039 до -0,216+0,079.

Останні 3 кластери (16%) об'єднують надмірні, гіперактивуючі ефекти БАВН на ПОВМР, наслідками яких є трансформація чи реверсія у гіперреактивні реакції початково еуреактивних (із +0,110+0,003 до +0,181+0,020), гіпореактивних (із +0,023+0,012 до +0,280+0,003) чи ішемічних (із - 0,147+0,019 до +0,268+0,063).

Отже, якщо у 48% осіб ефекти БАВН на ПОВМР можуть бути інтерпретовані як фізіологічно сприятливі, оскільки скеровані на часткову чи цілковиту нормалізацію, то у іншої половини слід констатувати фізіологічно несприятливий бальнеоефект з огляду на дальше обтяження змінених ПОВМР чи трансформацію у змінені - еуреактивних.

Кореляційний аналіз показав, що вираженість ПОВМР як в контрольних умовах, так і на фоні дії БАВН (сприятливої чи несприятливої), найтісніше пов'язана з індексом вегетативної реактивності (ІВР): коефіцієнт лінійної кореляції г коливається в межах -0,71+-0,92. Натомість індекс напруження Баєвського (ІНБ) в лежачому положенні скорельований з вираженістю ПОВМР в меншій мірі (0,36+0,56).

Тому на наступному етапі - нелінійної кореляції і аналізу детермінації вираженості ПОВМР та її змін, розглядали лише ІВР, точніше lg ІВР.

Виявлено (рис. 4.6), що вираженість ПОВМР на 82% детермінується ІВР. При цьому, як правило, ішемічна реакція асоціюється із гіперсимпатикотонічною (ГСТ) ВР, гіперемічна гіперреактивна - із асимпатикотонічною (АСТ) ВР, еуреактивна і гіпореактивна - із нормальною чи пограничною ВР.

Зміни ПОВМР під впливом БАВН теж детермінуються змінами ІВР (рис. 4.7). Звідси випливає припущення, що ефект БАВН на ПОВМР реалізується шляхом зміни вегетативної реактивності.

 

 

Викладена думка унаочнена на рисунках. Видно (рис. 4.8), що у випадках сприятливих бальнеоефектів вираженість вегето-судинної дистонії зменшується внаслідок конкордантних змін в напрямку зони норми як вегетативної реактивності, так і постокклюзійних вазомоторних реакцій. Натомість в інших випадках (рис. 4.9) агравація ішемічних ПОВМР асоціюється із посиленням вираженості ГСТ ВР, реверсія їх до гіперреактивних - із реверсією ГСТ ВР до АСТ ВР. Надмірна активація гіпореактивних і еуреактивних ПОВМР супроводжується трансформацією нормальної ВР у АСТ.

Нарешті, реверсія гіперемічної еуреактивної реакції до ішемічної асоціюється із трансформацією нормальної ВР у ГСТ.

 

lg IVR

 

lg IVR

З метою вияснення чинників, які визначають характер ПОВМР, проведено суцільний аналіз кореляційних зв'язків між параметрами вегетативної регуляції та кровоплином. Із отриманої кореляційної матриці відібрано пари коефіцієнтів, модуль розбіжностей між якими не менший ніж 0,60, що дає 95%-ний рівень надійності:

IAZI > t0,95[(n1-3)^-1+(n2-3)^-1]^0,5 > 2,0[(24-3)^-1+(26-3)^-1]⁰'⁵ > 0,60

Виявлено, що найсуттєвіше характер ПОВМР детермінується скорельованістю, в базальних умовах контролю, між активністю холінергічних нервових регуляторних впливів (АХ) та показником адекватності процесів регуляції (АМо/Мо), який відображує відповідність між активністю адренергічних нервових (АМо) та гуморальних (Мо) впливів. При цьому відсутність скорельованості (г=0,23) детермінує еквілібруючий ефект БАВН на ПОВМР. Трохи менші розбіжності між г констатовано для пар "АМо - АХ" (-0,09 і -0,72) та "1/ АХМо - АМо/Мо" (0,31 і 0,91).

Наявність детермінації індексом ВР постокклюзійного рівня кровоплину (Vr) (-0,62) в контрольних умовах детермінує, в свою чергу, еквілібруючий ефект БАВН, відсутність такої кореляції (0,07) визначає надалі агравуючу дію. З другого боку, після вживання БАВН скорельованість між ВР та Vr зникає (-0,02) у випадках наступної нормалізації ПОВМР, тоді як обтяження останньої асоціюється із появою скорельованості (-0,55).

Із врахуванням існуючих уявлень про роль у розвитку ПОВМР як нервових холіно- адренергічних, так і гуморальних, передовсім ендотелійзалежних регуляторних чинників та їх взаємодії, та результатів попередніх досліджень, інтерпретація механізмів виявлених ефектів БАВН уявляється нам наступним чином.

БАВН як адаптоген змінює функціональний стан симпато-адреналової та ваго-інсулярної системи як компонентів системи адаптації. При цьому скерованість і вираженість вегетативних ефектів БАВН детермінується початковими рівнями параметрів та характером і тіснотою їх взаємодії. У підсумку має місце широкий спектр ефектів, як сприятливих, так і несприятливих з точки зору вегето-судинної дистонії.

Проте слід мати на увазі, що викладене стосується термінових ефектів БАВН, тому були підстави сподіватись, що зареєстровані несприятливі зміни в процесі курсового вживання трансформуються у сприятливі чи, принаймі, зійдуть нанівець, як це показано стосовно низки інших бальнеоефектів.

 

Результати окремої серії дослідів цілком справдили сподівання. Констатовано (рис. 4.10), що внаслідок бальнеотерапії у 9 осіб різко виражені ішемічні ПОВМР мінімізуються, тоді як помірно виражені у 8 - трансформуються у гіперемічні гіпо- чи еуреактивні. З другого боку, у 9 осіб гіперреактивні ПОВМР послаблюються до рівня еуреактивних. Останні, зареєстровані напочатку у 9 осіб, в процесі лікування дещо посилилися, залишившись в межах норми. Лише в 3 випадках гіперреактивні ПОВМР реверсувалися у ішемічні. Отже, у 92% хворих курсове вживання БАВН спричинило сприятливий амбівалентно-еквілібраторний ефект на ПОВМР.

Нарешті, розглянемо варіанти термінових ефектів біоактивної води Нафтуся на тонус судин передпліччя та їх постокклюзійну реактивність.

В базальних умовах у обстежених осіб величини швидкості кровоплину Vm знаходилися в інтервалі 27+264 мл/хв, тобто виходили як за нижню (50 мл/хв), так і за верхню (100 мл/хв) межі норми. При цьому середньогрупове значення X склало 79,2 мл/хв, що близько до середньої норми (75 мл/хв), проте стандартне відхилення (о) та коефіцієнт варіації (Cv) як міри дисперсії значно переважали нормальні: відповідно 50,4 мл/хв і 14,2 мл/хв та 61% і 28%.

Після контрольної окклюзії X складає (в мл/хв) 76,3; о - 29,8, після вживання БАВН - 80,2 і 35,8, після повторної окклюзії - 80,8 і 31,9 відповідно, тобто при майже незмінній середній величині Vm Cv знижується від 64 до 39, 45 і 39% відповідно. Складається враження, що як окклюзія, так і вживання БАВН чинять на контингент в цілому нормалізуючий (еквілібраторний) вплив, спричиняючи різноспрямоване (амбівалентне) переміщення відхилених величин до середини зони норми. Аналіз індивідуальних реакцій кровоплину підтверджує перше враження лише частково.

Виявилося (табл. 4.20.), що в 6 дослідах з початковим середнім рівнем Vm 76±11 мл/хв, що цілком відповідає середній нормі СН (75±9 мл/хв), реакція кровоплину на окклюзію була відсутня (-2±4%).

В 6 інших вона складала 22±5%, так що кровоплин з нижньої зони норми (80%) перемістився до центру (97%), ще в 4 осіб знижений кровоплин зростав настільки різко, що із рівня 53% середньої норми піднявся понад верхню межу норми (до 144% СН); гіперемічна реакція склала 182±38%. Нарешті, у 7 випадках початкова гіперемія (159% СН) у відповідь на окклюзію редукувалася до нижньої межі норми, в 3 випадках опускаючись навіть нижче від неї; в середньому зміна кровоплину склала -47±7%. Виходячи з даних Доломана Л.Б. (1999) і Сагача В.Ф. та ін.(1994), котрі за умов клініко-фізіологічного експерименту, близьких до наших, виявили піковий приріст кровоплину через 23-31 сек після завершення окклюзії на 48-52%, ми класифікували розмаїття вазомоторних реакцій у 4 типи: гіпо-, еу-, гіперреактивний та парадоксальний або ішемічний.

Таблиця 4.20

Варіанти модулювального впливу вживання води Нафтуся на різні типи постокклюзійних

вазомоторних реакцій передпліччя людини

 

Примітки: В кожній графі верхній ряд - показник до окклюзії, нижній - після неї. Контроль - тестування в базальних умовах; дослід - через 20 хв після вживання води Нафтуся; А/С - характеристика тонусу артерій всіх калібрів (обернена величина); А1/С - характеристика тонусу артерій крупного калібру (обернена величина); А2/С - характеристика тонусу артерій середнього та дрібного калібрів (обернена величина); h₂/hi _- характеристика тонусу артеріол; h₃/hi _- характеристика тонусу вен; А₁/А_{2 -} індекс співвідношення тонусів артерій; h₁/h_d - індекс відносного тонусу артерій.

За даними допплерографії, зміни об'ємного плину крові (QT) через ліктьову артерію в діапазоні 30+100 мл/хв супроводжуються односпрямованими змінами площі поперечного розрізу її в діапазоні 6,5+9,4 мм², показника об'ємного потоку (VMT) в діапазоні 0,08+0,17 м/с при менш закономірних змінах швидкісного інтегралу під кривою, яка огинає спектр кровоплину в судині (V mean): 0,12+0,18 м/с та відсутності змін індексу пульсації (РІ) Gosling. Разом з тим, зміни QT в межах 90+170 мл/хв відбувалися за рахунок зростання VMT в межах 0,11+0,17 м/с, V mean - 0,12+0,19 м/с та зниження РІ від 2,08 до 1,70, в той час як площа просвіту ліктьової артерії залишалася постійною (14 і 16,7 мм² ).

З метою вияснення механізмів зміни тонусу судин ми оцінювали стан вегетативного забезпечення вазомоторики методом варіаційної кардіоінтервало-метрії. Констатовано чітку обернену залежність між Vm та індексом напруження Баєвського (IS), який вважається інтегральним маркером вегетативної регуляції:

Vm = 333,4-163,9 ln ln IS;

R² = 0,989±0,022

Зокрема (табл. 4.21.) виявлено, що у осіб з еуреактивним типом реакції на окклюзію початкова швидкість кровоплину на рівні нижньої межі норми зумовлена зсувом вегетативного гомеостазу до верхньої межі норми за рахунок посилення нервових адренергічних впливів і послабленням до нижньої межі норми - холінергічних при середньому рівні гуморальних впливів. У відповідь на окклюзію перший чинник знижується до середини норми, другий - підвищується в напрямку до неї при відсутності змін третього, що в сукупності супроводжується нормалізацією вегетативного гомеостазу і керованого ним судинного тонусу та кровоплину. У осіб з гіперреактивним типом початкова симпатотонія трансформується у ваготонію, що зумовлює різкий (в 2,5 раза) перепад рівнів кровоплину. У випадках парадоксальної реакції, навпаки, початкова ваготонія трансформується у стан, пограничний з симпатотонією, за рахунок, головним чином, різкого послаблення холінергічних впливів. Нарешті, особи з оптимальними рівнями базального кровоплину та вегетативного гомеостазу практично не реагують на окклюзію.

Таблиця 4.21.

Варіанти модулюючого впливу вживання води Нафтуся на зміни холінергічно-адренергічної

регуляції при окклюзії передпліччя людини

 

Примітка. АМо - характеристика нервових адренергічних впливів; AX - характеристика нервових холінергічних впливів; Мо - характеристика гуморальних впливів; IS - інтегральна характеристика регуляції. В дужках - межі норми.

Вживання БАВН, по-перше, чинить вплив на базальний рівень кровоплину у передпліччі. Скерованість та вираженість цього впливу залежать від вихідного стану. Зокрема, у осіб IV групи із значно зниженим кровоплином його рівень зростає на 58%, досягаючи 84% СН, за рахунок усунення симпатотонії. У осіб ІІІ групи під впливом БАВН кровоплин зростає на 51%, до 120%

CH, за рахунок відчутних холінотроиних зрушень вегетативної регуляції. У випадках базальної гіперемії під впливом БАВН кровоплин нормалізується внаслідок нормалізації вегетативного гомеостазу. Нарешті, у осіб із оптимальним станом кровоплину та його збалансованим вегетативним забезпеченням суттєвих зрушень під впливом БАВН не наступає.

По-друге, в даному дослідженні нами показано, що БАВН не лише впливає per se на периферійну гемодинаміку, а й модулює вазомоторні реакції на короткочасну окклюзію. Зокрема, гіперреактивна відповідь на останню (+182%) редукується до рівня еуреактивної (+27%), що поєднується із менш вираженим посиленням (+15%) холінергічних і ослабленням (-10%) - адренергічних впливів порівняно з контролем (+217% і -60%). Парадоксальна реакція на окклюзію за даних умов нівелюється до гіпореактивної , як і її вегетативне забезпечення (зсув холінергічних впливів складає лише +5% проти -61% в контролі, адренергічних - відповідно -3% проти +106%). Еуреактивний тип реакції реверсується в слабовиражений парадоксальний (-13%) за рахунок реверсії холінотропного зсуву вегетативної регуляції у адренотропний: холінергічні впливи послаблюються на 14%, а адренергічні - посилюються на 17%, тоді як в контролі зміни складають відповідно +26% і -16%. На постокклюзійну вазомоторну реакцію у осіб з гіпореактивним типом БАВН практично не впливає, як і на вегетативну регуляцію.

Суттєву додаткову інформацію дає кореляційний аналіз взаємозв'язків між показниками кровоплину, судинного тонусу та його вегетативної регуляції (табл. 4.22.).

Виявляється, що в базальних умовах величина кровоплину найтісніше зв'язана, з одного боку, з тонусом артерій середнього та дрібного калібрів (показник А₂/С відображає обернену величину тонусу), який детермінує кровоплин на 42% (за R²), а з другого боку, з інтенсивністю вазодилататорних холінергічних впливів (95%) та вазоконстрикторних адренергічних (47%). Роль гуморальних чинників незначна (10%). В постокклюзійному періоді детермінованість кровоплину тонусом артерій цього типу послаблюється до 19%. Звертає на себе увагу реверсія характеру зв'язку між кровоплином та індексом відносного тонусу артерій (h₁/h_d). Вираженість постокклюзійної реакції кровоплину в контролі на 78% детермінується протилежною зміною тонусу артерій середнього та дрібного калібрів, яка, в свою чергу, зумовлена різноспрямованими адренергічними (на 84%) та холінергічними (на 77%) нервовими впливами.

Таблиця 4.22

Коефіцієнти лінійної кореляції (r) між кровоплином в передпліччі та параметрами тонусу судин

і вегетативної регуляції

 

Примітки. * - p<0,05; ** - p<0,01; *** - p<0,001. Гранична значима величина |r|>0,416.

Через 20 хв після вживання БАВН (табл. 4.23.) початкова міра детермінованості кровоплину тонусом середніх та дрібних артерій зберігається, разом з тим, зростає роль тонусу вен (до26%), а також артеріол (до 9%). З огляду на меншу підлеглість останніх нервовим впливам та більшу - гуморальним, цілком зрозуміле виявлення зв'язку (на межі значимості) між кровоплином та гуморальними регуляторними впливами, маркером яких виступає показник Мо варіаційної кардіоінтервалограми.

 

Примітки. У верхній половині кореляційної решітки дано величини г до вживання БАВН, у нижній - після вживання. В кожній графі верхній рядок містить г до окклюзії, нижній - після неї.

Роль зміни тонусу артеріол і вен у зміні кровоплину проявляється чітко лише у осіб III групи. Так, збільшення у них кровоплину після пиття БАВН на 51% супроводжується зниженням тонусу артеріол і вен на 38%, артерій середнього і дрібного калібрів - на 37%, тоді як тонус артерій крупного калібру залишається без змін. У осіб IV групи ріст кровоплину за даних умов на 57,5% зумовлений зниженням тонусу вен на 8,5%, артеріол - на 4,5%, дрібних та середніх артерій - на 10,5%, крупних артерій - на 6,5%. З другого боку зменшення кровоплину на 34% у осіб I групи поєднується із підвищенням тонусу артерій середнього і дрібного калібрів на 57%, а крупних артерій, артеріол і вен - лише на 6-8%.

Викладене дає підстави припустити, що зменшення кровоплину і вазоконстрикція, викликані вживанням БАВН, у осіб I групи опосередковані нервовими механізмами (посиленням адренергічних і послабленням холінергічних впливів), як і протилежні зміни периферійної гемодинаміки у осіб IV групи (послабленням адренергічних і посиленням холінергічних впливів), в той же час збільшення кровоплину і вазодилатація за даних умов у осіб III групи зумовлені гуморальними механізмами, можливо, ендотелійзалежними.

В базальних умовах загальний тонус артерій (А/С) на 99% детермінується тонусом артерій середнього та дрібного калібрів, лише на 28% - крупнокаліберних артерій і майже не зв'язаний з тонусом артеріол та вен. Слід звернути увагу, що після окклюзії характер зв'язку між тонусом вен і загальним тонусом змінює знак на протилежний, так що різниця коефіцієнтів складає 0,55, хоч кожен з них не є значимим (0,30 і -0,25). Такі ж зв'язки мають місце і під час постокклюзійного періоду, в тому числі і на фоні дії БАВН. З другого боку, на загальний тонус судин приблизно одинаковий вплив, якщо судити за коефіцієнтами детермінації R², чинять нервові адренергічні (23%), холінергічні (32%) та гуморальні (27%) механізми. Щодо регуляторних механізмів сказане в цій же мірі стосується тонусу середніх та дрібних артерій, крупні артерії більше підлеглі гуморальним впливам і менше - холінергічним нервовим, тоді як артеріоли і вени майже чи цілком незалежні від них всіх. Звертає на себе увагу суттєве послаблення (з втратою значимості) впливу на тонус артерій середнього і дрібного калібрів нервових холінергічних і гуморальних (зумовлених, мабуть, циркулюючими катехоламінами) впливів в постокклюзійному періоді на фоні БАВН: міра детермінації зменшується відповідно від 18% до 4% та від 19% до 5%. Разом з тим, після вживання БАВН набувають значущості відсутні в контролі зв'язки між тонусом вен, з одного боку, та інтенсивністю нервових адренергічних (24% проти 8%) та холінергічних (29% проти 9%) впливів.

На фоні БАВН постокклюзійні зміни кровоплину, як вже відмічалося, зводяться практично нанівець у осіб І та II груп, суттєво обмежуються - в осіб IV та III груп. Це поєднується із втратою кореляційних зв'язків між кровоплином та тонусом судин.

3к випливає з аналізу кореляційних зв'язків, цілком ймовірною є участь в регуляції кровоплину за даних умов гуморальних механізмів. В якості кандидатів на них можна розглядати, перш за все, регуляторні поліпептиди гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, позаяк показано вивільнення в кров під впливом БАВН гастрину і глюкагону. В другу чергу слід розглядати участь ендотелійзалежних факторів. З'ясуванню ролі ендотеліну в механізмі впливу БАВН на кровоплин в ліктьовій артерії присвячено спеціальний клініко-фізіологічний автоексперимент. Визначення концентрації ендотеліну-1 проведено методом імуноферментного аналізу з використанням набору виробника Peninsula laboratories, ins. (USA) та мікрорідера Stat-fax-303.

Виявлено (рис. 4.11), що БАВН per se впродовж 20 хв після вживання спричиняє закономірне поступальне збільшення кровоплину через просвіт a. cubitalis, від 73 мл/хв до 109 мл/хв. Наступна компресія передпліччя на цьому фоні спричиняє таку ж, як і в базальному періоді, пікову гіперемічну реакцію, проте її виразність, якщо судити за відношенням Vr/Vb, зменшується від 38% до 16%.

 

____ _т____ — а»------------ т------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- г------ т------------ г—_т    

0                ₂                 4                 і 0 2 4 6 8 Ю 12 14 16 "В 2)0123456*6

В базальних умовах (рис. 4.12) ПОВМР супроводжується вивільненням в кров ендотеліну з піком (біля 10 нг/мл) на 2-й хв після окклюзії з наступним зниженням до 5 нг/мл на 6-й хв. Вжита в цей момент БАВН спричиняє такий же за величиною, але значно триваліший підйом рівня ендотелінемії. Фаза гіперендотелінемії тривалістю біля 10 хв реверсується надалі у фазу гіпоендотелінемії такої ж тривалості. Повторна окклюзія артерії на такому фоні спричиняє значно відчутнішу ендотелінінкреторну реакцію, як за піком (до 16 нг/мл), так і за кратністю, але аналогічної тривалості.

 

Відомо, що ендотелін викликає вазоконстрикцію через ЕТ_А- і ЕТ_В-рецептори, локалізовані на гладеньком'язевих клітинах судин, і вазодилятацію через ЕТ_В-рецептори ендотеліоцитів (Bohm F. et al., 2002). Позаяк судинний тонус відображує баланс між вазодиляторними і вазоконстрикторними механізмами, як локальними, так і нейро-рефлекторними (Halliwill J., 2003; Charkoudian N., 2003; Moreau P., Schiffrin E., 2003), отримані результати дають підстави для припущення, що за даних умов ендотелін реалізує свій вазодилятаторний ефект через ЕТ_В- рецептори клітин ендотелію судин передпліччя, стимулюючи вивільнення ними вазодилятаторних факторів.