ПРОТОКОЛ № 7

Порядок денний:

Доповідь "Процеси освоєння територій та їх інтерпретація: типологія районів і кордонів пострадянського простору".

Доповідач — Ніколаєнко Дмитро Васильович, доктор географічних наук, про­фесор Санкт-Петербурзького університету.

Слухали:

Ніколаєнко Д. В. У січні 2001 р. у Санкт-Петербурзі відбулася міжнародна кон­ференція, присвячена геополітичним і геоекономічним аспектам російсько-україн­ських відносин. Формується відповідне співтовариство фахівців. Його специфіка в тому, що воно насамперед професійне і не пов'язане з будь-якими організаціями.

Автор доповіді спеціалізується на теорії соціокультурних систем (СКС). Ос­новний предмет дослідження теорії пов'язаний із процесами освоєння територій. Використовуються такі поняття, як соціокультурна система, соціокультурне середо­вище та інші. Теорія побудована на принципах багатополярного світу. Вона пока­зує, що освоєння територій у різних культурах з давніх часів має синергетичний ха­рактер. У міру освоєння територій культурна розмаїтість світу наростає, а не ніве­люється. Глобалізація категорично не означає нівелювання. З'являється лише деяке загальне інформаційне (ідеологічне) поле, що не має нічого спільного із закріплен­ням території за певними культурами.

Теорія СКС орієнтована на прикладні питання. Вона категорично не орієнто­вана на постановку і рішення винятково ідеологічних завдань, хоча неминуче втру­чається в цю сферу.

Одним із додатків теорії є аналіз транспортних потоків, який доповідач здійснював у 1999-2000 роках. Зокрема, теорія застосовувалась для аналізу дев'я­того транспортного коридору: Хельсінкі — Санкт-Петербург — Москва — Новоро­сійськ — Одеса — Астрахань. Дослідницькі завдання пов'язані з прогнозуванням вантажопотоків і проектуванням освоєння траси. Специфіка підходу полягає в обліку історичної і культурної неоднорідності освоєння територій, що перетинаються транс­портним коридором. Це допомагає в довго- і короткостроковому прогнозуванні ван­тажопотоків, у розробці ефективних інвестиційних проектів вздовж траси коридору.

Аналіз освоєння територій здійснюється на основі методу просторово-часових матриць (ПЧМ). Суть методу — у зборі інформації за певними (до 50) параметрами для конкретних територій. За основу колекціонування інформації взято саме тери­торії. У підсумку створюється інформаційна база, що дозволяє простежити довго­строкові тенденції освоєння кожної території у зв'язку із загальними еволюційними процесами. Це важливо для інвестиційного аналізу, оцінки інвестиційних проектів.

На основі методології ПЧМ вдалося більш коректно описати просторові про­цеси вздовж траси транспортного коридору. Зокрема, виявлено так звані тригерні райони, тобто такі, що здатні мати як прийнятні, так і водночас протилежні стани: відкритість — закритість, процвітання — розруха і т. д. Тригерний район впливає на територію, на кілька порядків більшу, ніж його площа. Характерна ритмічність змін протилежних станів таких районів. Вона описується досить строго при аналізі процесів освоєння територій за період 150-200 років.

Приклад тригерного району — Чечня (Грозний і Гудермес як транспортні цен­три). Транспортні потоки, що проходять через ці центри, періодично різко зміню­ються. Це впливає на транспортну мережу дуже великого району. Починається ме- режоруйнування. Цей процес описується в термінах морфології транспортних мереж. Тригерні райони можуть бути довгий час закритими. Потенційний тригерний район в Україні: Харків — Бєлгород. Існують й інші потенційні тригерні райони.

На строк реалізації проекту дев'ятого транспортного коридору — 20-25 років — впливає політична стратегія пострадянських держав. Наприклад, дешевше й ефектив­ніше використовувати Одеський порт, однак Росія віддає пріоритет Новоросійському. Україна поступово випадає з енерговиробничих ланцюгів, створених у СРСР, зни­жується рівень її економічного розвитку, з'являються депресивні райони, населення яких є постачальником дешевої і безправної робочої сили для Росії. Міграційна полі­тика Росії багато в чому спрямована на генерування саме таких міграційних потоків.

Для всіх буферних зон характерна ритміка "створення — руйнування". Вона пов'язана з тим, що періодично економіка таких зон зазнає руйнування. Відбува­ються і безпрецедентні міграційні процеси. Протягом історично короткого часу на­селення такого району може майже повністю оновлюватися. Процеси такого роду мають ритмічний характер. Наприклад, у Криму зв'язка "створення — руйнування" з початку XVIII ст. повторювалася п'ять разів.

Федералізація України — шлях до ізольованої регіональної економіки, зни­ження життєвого рівня населення України. Причина в тому, що соціально-еко­номічні райони сучасної України історично тривалий час складалися як частина єдиного державного простору — спочатку Російської імперії, потім СРСР. Їхня трансформація в межах незалежної держави Україна викликає ряд непередбачува- них і складних проблем. Варто розуміти, що трансформації такого роду — процес історичний, він триває десятки років.

Запитання і обговорення:

Кизима В. В. Хто автори теорії СКС, які закономірності ця теорія розкриває, який її категоріальний ряд? Як враховуються адміністративні фактори?

Ніколаєнко Д. В. Автор теорії СКС — Д. Ніколаєнко. У доповіді розкрито да­леко не весь зміст теорії. Наприклад, соціокультурний район має власну структуру, мікротригери і т. д. Адміністративні кордони історично мінливі, і в сучасному вигляді не відповідають межам соціокультурних районів різного таксономічного рівня. Адмі­ністративні кордони протягом століття можуть змінюватися від 2-ох до 6-7-и разів залежно від розташування території, а соціокультурні райони існують століття.

Хлобистов Є. В. Як у рамках СКС можна пояснити динаміку екологічних ка­тастроф?

Ніколаєнко Д. В. Техногенні катастрофи найчастіше відбуваються на межах соціокультурних районів. Найбільш небезпечний варіант — стик трьох районів. Прикладом є Чорнобильська АЕС, розташована саме на стику трьох соціокультур- них районів. Гадаю, що статистичний аналіз техногенних катастроф на великій те­риторії і за достатній проміжок часу підтвердить припущення про підвищену не­безпеку саме територій на стиках соціокультурних районів. Ми робили такий стати­стичний аналіз тільки вибірково.

Афонін Е. А. Як з теорією СКС співвідноситься принцип циклічності розвитку?

Ніколаєнко Д. В. Теорія СКС описує циклічні процеси освоєння територій своєю термінологією, що може не узгоджуватися з термінами інших теорій. Наприклад, цикли М. Кондратьєва у термінах нашої теорії не визначаються.

Афонін Е. А. Чи можна говорити про різні стадії розвитку СКС?

Ніколаєнко Д. В. Так, освоєння території — еволюційний процес. При його аналізі дуже чітко простежуються різні стадії. Зовні вони можуть дуже розрізняти­ся, але все-таки це єдиний процес.

Арсеєнко А. Г. Сумнівно, що для прийняття стратегічних рішень досить обме­житися теорією СКС. Потрібно враховувати геополітичні фактори. Тільки міждис­циплінарний підхід є адекватним для вирішення проблем прогнозування.

Ніколаєнко Д. В. Абсолютно правильно. Теорія СКС описує тільки один з аспек­тів реальності, який треба враховувати при прийнятті стратегічних рішень. Особли­во цей аспект важливий при довгострокових інвестиційних проектах, таких як транспортні коридори, магістральні трубопроводи тощо. Геополітика, по суті, є ок­ремим випадком розгляду процесів освоєння територій. Справа тільки в тому, що в ній гіпертрофується останній період часу. Він розглядається надто істерично. Як каже німецький професор Клютер: "Геополітика — заняття професійного боягуза".

Афонін Е. А. Чи проводилося масштабування СКС?

Ніколаєнко Д. В. У теорії СКС проводиться аналіз територій на різних таксоно­мічних рівнях: мікрорайони (площа до 5-8 тис. кв. км), мезорайони (до 10-15 тис. кв. км), соціокультурні райони (до 30 тис. кв. км і більше). Розроблено сітку районів ро­сійських СКС. Усі роботи проведено на емпіричній базі. Аналіз проводився за ме­тодом просторово-часових матриць. Попереду велика робота з уточнення меж рай­онів, але їх кількість і таксономічна супідрядність визначена.

Макаренко О. С. Незрозуміле співвідношення між поняттями "соціокультур- не середовище" і "цивілізація".

Ніколаєнко Д. В. Термін "цивілізація" дуже невизначений, існує безліч його трактувань. У рамках теорії СКС ми виходимо зі своїх термінів, з більш чітким змістом. Зокрема, соціокультурне середовище має основну ознаку, пов'язану з немож­ливістю розширювати свій хоумленд. Наприклад, у Японії і Кореї періодично вини­кають імперії, існує майже постійна і велика діаспора, але розширення хоумленду немає. У цьому плані соціокультурні середовища різко відрізняються від СКС.

Саламатов В. О. Як теорія СКС корелюється із соціальними теоріями?

Ніколаєнко Д. В. Теорія СКС, як і будь-яка теорія, торкається тільки певного зрізу реальності. Строго кажучи, між різними соціальними і соціокультурними тео­ріями суперечностей немає. Необхідно чітко визначати область застосування кож­ної теорії. Усі вони можуть бути хороші у своїй коректно визначеній області. Важ­ливі й завдання, поставлені перед теорією її творцями. Наприклад, у теорії СКС ми не стільки відповідаємо на питання, чому відбувається якась подія, скільки роз­глядаємо процеси на рівні функціонального зв'язку, тобто як відбувається ця подія.