ПРОТОКОЛ № 6

Арсеєнко А. Г. Була спроба в рамках ООН розробити Кодекс поведінки ТНК. Але в умовах макдональдизації суспільства ця спроба була невдалою. На жаль, ще немає альтернативного сценарію розвитку людства. Саме тому пошук шляхів вижи­вання світової цивілізації в ХХІ столітті — першочергове завдання науки.

Порядок денний:

Доповідь "Розвиток наукових традицій О. Чижевського в контексті соціальної глобалістики".

Доповідачі — Криводубський В. М., Єфіменко В. М.

Слухали:

Єфіменко В. М. нагадав певні астрономічні поняття. В астрономії важливою є проблема дослідження та прогнозування сонячної активності. Вік Сонячної га­лактики становить приблизно 16 млрд. років. Найбільш поширеною теорією її по­ходження є теорія Великого вибуху. Зазначимо, що процес утворення та загибелі зірок триває невпинно і донині.

При цьому спостерігається наступна тенденція — чим більша зірка, тим швидше вона перегорає. Тоді з'являється так звана "понаднова" зірка і починається новий цикл. Він може тривати до 5 млрд. років.

Важливість Сонця для планети Земля визначається насамперед тим, що це світило надає нам різноманітну енергію. Циклічність сонячної активності відкрито у 1841 р., сонячні спалахи — у 1859 р., до цих часів відноситься і зародження геліо­фізики.

Для діяльності Сонця характерні два принципових моменти. По-перше, Сонце як головне джерело енергетики земних процесів істотно впливає на перебіг явищ у неживій природі та біосфері землі. По-друге, для Сонця характерна циклічність діяльності, його впливу, що створює об'єктивну основу для прогнозування більшості небезпечних природних та соціально-політичних явищ. Циклічність со­нячних процесів відбиває в собі загальні космічні фактори. За принципом індукції ці причини визначають часову організацію процесів на Землі та навколо неї. Сукуп­ність виявлених наукою сонячних ритмів включає ритми з періодами від хвилин до сотень і тисяч років.

Зважаючи на особливе значення Сонця для земного життя, важливо точно прогнозувати періоди сонячної активності. Вона вимірюється числами Вольфа (Міжнародна служба Сонця визначає число Вольфа цілодобово) та закономірностя­ми 11-річного циклу. Магнітний цикл становить 22 роки, коли змінюється полюсна полярність. До інших важливих показників сонячної активності відносяться спала­хи та зміни довжини ультрафіолетових хвиль.

Досліджено, які показники на що впливають. Короткі ультрафіолетові хвилі, зокрема, формують погоду, магнітне поле на поверхні Сонця впливає на іонно-маг­нітну сферу Землі. Сонячна активність певним чином впливає на ініціювання зем­летрусів.

При дослідженні впливу Сонця на соціально-політичну активність ми спосте­рігаємо певну невідповідність методів спостереження Сонця та досліджень динамі­ки соціальних змін.

На людину, на фізіологічному рівні, насамперед впливають електромагнітні поля як потоки заряджених часток. Це підтверджує теорію, що кожна людина наро­дилася під певною зіркою.

Окремої уваги заслуговує вплив Сонця через усю сукупність механізмів, які ним контролюються, на суспільне життя. Сонячна активність є однією з центральних
зовнішніх причин, яка породжує соціальну циклічність. Соціальний спалах прово­кується сонячним впливом через механізм "модифікації нервової збудженості". Ри­торичне запитання: чи не є завданням політиків для забезпечення стабільності зав­часне зняття внутрішніх факторів напруженості, щоб вони не співпали із зовнішнім впливом Сонця і не призвели до потрясінь? Минулого року закінчився 22-ий цикл сонячної активності. Зараз сонячна активність зростає. За прогнозами, 23-ий цикл має бути аномально потужним.

Інформацію про моніторинг сонячної активності можна отримати в обсерва­торії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за телефоном: +38 (044) 216-26-30.

Криводубський В. М. доповів про проблему озонового шару.

Максимум озонового захисту концентрується на висоті 20-45 км, висота од­норідної атмосфери — 8-10 км. Озон руйнується під впливом ультрафіолетових променів. Процес відновлення відбувається одночасно з процесом руйнації. Важли­вою є динамічна рівновага між ними, адже 10 мм озону захищають все живе на пла­неті від космічної радіації.

Починаючи з 1981 р., над Антарктидою спостерігається зменшення озонового шару. Головними "ворогами" озону є гази фреони. Коли в Антарктиді полярна ніч, процес руйнації озонового шару уповільнюється. Ефект сезонний, однак максимум сонячної активності стимулює цей негативний процес. Ключовою залишається про­блема прогнозу. Найнебезпечніший наслідок для людини — послаблення імунітету.

Запитання і обговорення:

Арсеєнко А. Г. Чи впливає на знищення озонового шару штучне опромінення?

Криводубський В. М. Так, впливає, наприклад Чорнобиль. Важливе значення мають комерційні інтереси корпорацій.

Афонін Е. А. Як корелюються цикли сонячної активності та цикли М. Конд- ратьєва? Можливо, теорія М. Кондратьєва сьогодні не працює?

Єфіменко В. М. Ми не можемо говорити про те, чого не знаємо. Цикл можна придумати, але складно сказати, чим він викликаний фізично.