ПРОТОКОЛ № 3

21 листопада 2000 р.

Присутні: Афонін Е. А., Арсеєнко А. Г., Донченко О. А., Кизима В. В., Коко- шинський О. А., Макаренко О. С., Малишко М. І., Мартинов А. Ю., Саламатов В. О., Тишко С. В., Чечнєв Б. О., а також співробітники Інституту соціальної та політич­ної психології АПН України.

Порядок денний:

Доповідь "Фрактальна психологія — шлях до взаємоповаги і нової віри — віри у сакральність одиничного шляху".

Доповідач — Донченко О. А.

Слухали:

Донченко О. А. Нещодавно у точних науках з'явилося нове поняття — "фрак­тал". Воно означає структурну одиницю складної самоорганізаційної нелінійної системи на зразок "блискавка", "берегова лінія" тощо. Поняття "психофрактал" може репрезентувати структурну одиницю світової душі або загальнолюдської пси­хіки. У ній міститься психогенетичний код колективної та індивідуальної психіки. Носієм психофракталу є як окремий індивід, так і соціум. Кожен носій психіки має у власному фонді ген свого життя і ген життя людства. Так сталося, що ген життя людства, відірвавши від суб'єкта, узурпували і рознесли по світу різні релігії, а зміст специфічних генів, починаючи з післяосьового часу, все більше абсолютувався і ра­ціоналізувався.

Сьогодні ми бачимо наслідки розірваності цілісності психічного: міжрелігійні і міжконфесійні непорозуміння, міждержавні конфлікти, вереснева американська трагедія 2001 р., яка розпочала війну цивілізацій, людські психогенні відхилення тощо. Людство опинилося на межі самознищення. Настав час створення нової віри, нової парадигми спільного життя людства. Фрактальна психологія не несе нової ідеї, вона лише знову привертає людство до проблеми душі. У кожного суспільства, у кожної людини є своя власна душа — фрактал, частка світової душі, яка потребує власного втілення і задля відпрацювання якої людина має тіло, а соціум — певну соціальну структуру і певні відносини між її елементами. Але душа кожного, крім власного гена саморозгортання, має спільний загальнолюдський ген самовиживан- ня, до якого потрібно повернутися людству, про який просто необхідно згадати.

Пафосом фрактальної психології, яка розробляється нами, є показ і доказ небезпечності як абсолютизації власного шляху певним суб'єктом (приклад — Америка і світ), так і незатребуваність, забування ним загальних коренів (архетипів колективного несвідомого) і загальних цінностей, завдяки яким можливий середин­ний шлях між специфічними соціокультурними і політичними цінностями на шля­ху Земної любові.

Запитання і обговорення:

Кизима В. В. Хто автори фрактальної психології, які закономірності вона роз­криває?

Донченко О. А. Підштовхнула мене до цієї ідеї нова наука — соціоніка. Щодо закономірностей, то це і першорядна роль феномена "відносини", і провідні механ­ізми, етапи, особливості реалізації душі, і витоки неврозів (в тому числі — інфор­маційних) соціумів і людини тощо.

Саламатов В. О. Як фрактальна психологія розуміє поняття "розвиток"?

Донченко О. А. Розвиток — це наповнення певного ємності, форма якої за­дана на момент народження людини чи в момент "збірки" соціуму. Розвиток
відбувається нелінійно, конфліктно, важко, але тільки наповнення своєї ємності дає людині відчуття щастя, а соціуму — успішність.

Афонін Е. А. А що Ви розумієте під успішністю?

Донченко О. А. Успіх у фрактальній психології — це відпрацьованість влас­ної душі, а не слідування очікуванням навколишнього середовища.

Арсеєнко А. Г. Що дає усвідомлення людьми і соціумами власної фрактальності?

Донченко О. А. Зростання толерантності один до одного, повагу шляху іншо­го, виховання серединного способу спілкування і взаєморозуміння, зменшення міжособистісних і міждержавних конфліктів та багато іншого.