Слово рецензентам

1

Сучасна перехідна епоха, яку автори названої праці досить влучно визначили як "Велика розтока", стимулює попит на різні концептуальні підходи. Однак у цьо­му різноманітті вирізняються роботи міждисциплінарні за змістом та задумом. Вони є тим більш цікавими, чим більшого розголосу набуває ідеологія постмодер­ну, пов'язана із запереченням так званих "великих нарративів", що врешті призво­дить до фрагментації, мозаїчності знання. Такий стан справ є викликом для теоре­тиків соціальних дисциплін, адже вимагає пошуку шляхів для нового синтезу знань.

У зв'язку з цим автори доводять принципову можливість формування нового концептуального синтезу, зокрема в галузі соціальної глобалістики. Звичайно, цей концептуальний ракурс ще потребує розробки адекватних методологічних підходів, проте вже зараз можна визнати, що автори зробили важливий крок у вирішенні на­званої проблеми. При цьому теоретичні розробки вдало застосовуються до аналізу конкретних соціально-історичних процесів, зокрема це стосується усвідомлення перехідних змін в українському суспільстві.

Звертаючись до аналізу макросоціальних суб'єктів, автори висвітлюють су­часні тенденції розвитку глобалізації та одного з її проявів — європейської інтег­рації. Із залученням широкого фактичного матеріалу показано основні проблеми та перспективи цих процесів.

Зважаючи на вищезазначене, можна сподіватися, що ця праця посяде гідне місце у вітчизняній глобалістиці.

Головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України

Л. В. Сохань

Кожній перехідній історичній епосі іманентно властиві суттєві соціально- психологічні зміни, якість яких цілком залежить від якості порозуміння між ос­новними суб'єктами періоду "Великої розтоки". Людство якось раптово опинило­ся перед необхідністю приймати суспільні, загальнолюдські рішення. Вижити ок­ремо стає все більш проблематичним, але й усуспільнити соціокультурні та політичні цінності теж видається майже неможливим за наявного рівня психоло­гічної культури людства. Вирішення питання пошуку "третього шляху" — шляху порозуміння між різними учасниками "Великого переходу", належить сьогодні до головних загальнолюдських завдань. Саме цей суб'єктивний компонент дійсності є одним із ключових у концепції універсального епохального циклу, яку пропонують для наукового дискурсу автори рецензованої книги.

Складність поставленої проблеми обумовлює як сильні, так і слабкі боки цієї праці. До перших безумовно належить оригінальність задуму та спроби його прак­тичного втілення. До других — повтори принципових концептуальних тез без ви­світлення різних граней концепції.

Більша частина книги написана в руслі сучасного дискурсу навколо проблем глобалізації. Визнання меж і небезпечних наслідків універсального прогресу ви­магає переходу до нової парадигми соціального розвитку людства. У цьому кон­тексті, зокрема, можна розглядати запропоновану концепцію епохального циклу, яка підтримує і репрезентує світову тенденцію відходу від лінійних теоретичних побудов.

Однією з найцікавіших проблем, поставлених у рецензованій праці, є сюжет психологічних наслідків глобалізаційних процесів. Адже посилення впливу єдиного інформаційного простору поступово змінює індивідуальну та колективну психіку і не завжди в напрямі її оздоровлення. Формування міжцивілізаційної толерант­ності і разом з тим певних соціокультурних ідентичностей гальмується абсолюти­зацією та нав'язуванням цінностей, які поділяють власники цього простору, що є небезпечним для виживання людства в цілому.

Автори нетрадиційно тлумачать поняття архетипу. Традиційно ця психічна структура вважається незмінною. Натомість автори наголошують на тезі, яка сто­сується принципового визнання можливості історичної зміни архетипів різних цивілізаційних організмів.

Загалом рецензована праця характеризується оригінальністю постановки нау­кових проблем та способів їх вирішення. Вона буде цікавою для багатьох фахівців у галузі суспільних та гуманітарних наук.

Завідувач лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології АПН України, доктор соціологічних наук, психолог О. А. Донченко

Проблематика історичної глобалістики є досить актуальною для су­часного гуманітарного наукового процесу. Саме статті цього жанру при­вертають до себе увагу в названій монографії. Насамперед цікавить світоглядна позиція авторів щодо актуального соціально-історичного дискурсу. Адже постмо­дерна філософія історії фактично заперечує традиційне сприйняття взаємозв '- язку між минулим, сучасним і майбутнім. Замість цих характеристик історично­го часу впроваджується дещо спрощена дихотомія "традиційне — сучасне ", при­чому право на життя віддається лише останньому. Завдяки такому підходу за традиційними цінностями визнається презумпція вини за більшість негараздів теперішнього.

Тому, на нашу думку, однією з ключових проблем гуманістично налаштованої глобалістики має бути відновлення традиційного сприйняття соціально-історич­ного часу, спрямованого не лише з минулого в майбутнє, а й навпаки. Таку спробу, зокрема, роблять автори рецензованої книги, які, використовуючи циклічний підхід до дослідження всесвітньо-історичного процесу, вивчають новітні тенденції глоба­лізації.

У науковій дискусії, яка розгортається на сторінках названої праці, наводя­ться аргументи як прихильників, так і противників глобалізації. Однією із най­більш переконливих тез є впевненість у необхідності, так би мовити, глобалізації з "людським обличчям", тобто такої, яка не заперечує гуманістичну традицію Мо­дерну і слугує на користь всього людства, а не обраної його частини. Одним із виявів цієї тенденції, на наш погляд, є концепція сталого розвитку, який має гар­монізувати соціальні, економічні та екологічні аспекти прогресу.

Сполучною ланкою між минулим і сучасним, як наголошують автори, є націо­нальна ідентичність, що є важливою часткою спадщини епохи Модерну. Але ідео­логія постмодерну у її сучасному вигляді як апології однополюсного світу намагає­ться подати національне як суто архаїчне, вороже ідеї прогресу.

У цьому контексті цікавою є порушення проблеми адаптації національної свідомості насамперед колишніх бездержавних народів до сучасних державо­творчих процесів та до викликів глобалізації.

З цієї та багатьох інших точок зору книга "Велика розтока" надає нову інформацію до роздумів усім сучасникам епохи, яка увійде в історію як час вирішального вибору сценарію майбутньої долі людства.

Завідувач відділу всесвітньої історії та міжнародних відносин Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

С. В. Віднянський