§7.

По смерті Оря Кий поселився в м. Києві, де і княжив

30 років. М. Брайчевський працював в умовах ідеологічного тиску

«єдиної»  партії і, відповідно, не міг не підтримувати

загальноприйнятого погляду на час заснування  м. Києва. Але він

вказав на можливу помилку [13]: « Іншими словами, засновники

Києва будували «град» не на порожньому місці, і це твердження

знаходить своє абсолютне підтвердження в археології давнього

Києва: виникнення протокиївських слов’янських поселень

відноситься до рубежу н.е..». Хронологія «Велесової книги» дає

можливість (див. таблицю 2) визначити час заснування Києва:

«І там Кий заснував град Київ…» (ВК,33).

І було це 625 року до н.е., не дивлячись на всі намагання

московських істориків замовчати історію Києва та наблизити дату

його заснування  поближче до дати заснування Москви.  Як це

зробив  А.Членов  [14], називаючи окремі вали «линиями дальней

обороны Киева» і тут же додаючи:  «…вернее, … природного

бастиона Киевских гор, ибо самого Киева в  IV  веке еще не

было».

Більша частина скарбів із могил «отців наших» вже давно

знаходиться в сховищах Москви та Петербурга[15]. А те, що

«Велесова книга» не сприймається  Академією Наук України як

повноцінне історичне джерело, не перешкоджає московським

історикам [16] вважати  «Велесову книгу» пам’яткою суто

російської історії. Не заважає  вибудовуванню міфів про

батьківщину слов’ян  на Алтаї та в Семиріччі і навіть сприяє

привласненню (не визнаної як наша, нашою ж (!) офіційною

історичною наукою) археологічної культури сківів якщо не

росіянами, то тюрками [17].