1.3. Ідеологія глобалізації та її вплив на систему державного управління

У контексті інтегральної структуризації і реструктуризації су-

часного світу та відповідного пошуку нових пріоритетів постінду-

стріального розвитку важлива роль належить ідеології глобалізації

як основному критерію, що визначає специфіку та особливості функ-

ціонування системи державного управління суспільств сталого й пере-

хідного розвитку. З кінця ХХ початку ХХІ ст. реально змінилась фор-

мула ідейно-ідеологічних концептів, які панували в суспільній свідо-

мості протягом певного часу. З огляду на сучасну ситуацію сьогодні

є всі підстави вважати, що західна цивілізаційна культура переживає

пік чергової ідейної революції, яка має пізнавально-креативні на-

слідки і спрямована на вироблення єдиної методології суспільного

розвитку, основним критерієм якої виступає ідея глобальності.

В цьому плані особливий інтерес становить аналіз переходу

суспільства від сприйняття ідеї глобалізації (розуміння специфіки та

закономірностей розгортання її як явища, що зумовлює зміну типу

розвитку цивілізації,  а отже, і тип суспільного розвитку)  до ствер-

дження ідеології глобалізму як системи ідей та уявлень, представле-

них тією чи іншою суспільною (транснаціональною) групою на пред-

мет безапеляційного сприйняття впливу глобалізації на життя сус-

пільства, або безапеляційного заперечення його. Тому в межах дано-

го дослідження для нас особливо важливим є проаналізувати саме

аспект переходу від теоретичного обґрунтування ідеї глобалізації до

безпосередньої її реалізації завдяки відповідній ідеологічній системі

(ідеології глобалізації) в межах системи державного управління.

Як було наведено у попередніх параграфах, ще на початку 70-

80 рр. ХХ ст. вчені вдавались до комплексного підходу до проблем

сучасного стану світового співтовариства, перспектив та ретроспек-

тив його розвитку. Саме в цей період тематика інтегрованого світу,

появи глобальних цивілізаційних процесів була на початковій стадії

своєї розробленості, і саме тоді були розроблені ідеологічні концеп-

ти глобалізаційного розвитку. Проте, на думку Ф.Флорена та Е.Гоф-

мана, “до кінця ХХ ст. більшість цих ідеологічних концептів, які ко-62 63

лись претендували на універсальне пояснення соціально-політичних

реалій сучасного їм світу, на прогнози найбільш імовірних цілей роз-

витку світового соціуму та шляхи їх досягнення були спростовані

або навіть забуті через концептуальну та предметну неспроможність,

разючої невідповідності дійсності, яка так мобільно змінюється [453,

с. 371]. Це, у свою чергу, дає підстави свідчити про те, що ідеологія

глобалізації прийшла на зміну “глибокій ідейній кризі кінця минуло-

го століття”, яку з повним переконанням деякі вчені назвали “кінцем

концептуалізму т а класових ідеологій”, який був породжений низ-

кою соціально-політичних та ідеологічних причин. Їх сукупність та

масштабність вказує на те, що в умовах глобалізації відбувається ідей-

на трансформація, в основі якої лежать системні зміни базових на-

чал,  на яких ґрунтувались домінуючі ідеї т а ідеології ХІХ-ХХ ст.

Відповідно до цього, на думку окремих дослідників, можна виокре-

мити основні фактори, що привели до появи нової ідеологічної сис-

теми - глобалізму, яка сьогодні визначила новий тип суспільного роз-

витку. Такими факторами є:

n завершення конфліктного протистояння ідеологічних устано-

вок світових держав;

n створення нової системи та структури універсального світо-

порядку, що є фактором його стабільності;

n інтенсивні інтеграційні процеси, які охопили майже всі регіо-

ну світу, що дозволило їм подолати рівень конфліктності між

країнами;

n кардинальна трансформація соціально-класови х структур

більшості розвинутих країн  (розмивання не лише чітко стра-

тифікованих параметрів груп, прошарків, класів як носіїв не-

давньої ідеології, але й меж між ними) [469];

n аморфність ідейних побудов та ідеологічних догматів, які спо-

відували окремі соціальні групи протягом певного часу;

n утвердження західних стандартів уніфікації демократичних

перетворень у країнах колишнього постсоціалістичного про-

стру,  що дало змогу їм відносно швидко увійти в систему

зв’язків, союзів та політичних структур Заходу;

n культурний та ідейний неокосмополітизм, який уможливив

одночасне співіснування різноманітних культур та ідеологій)

[446];

n інформаційні процеси у світі, що якісно трансформували ха-

рактер національно-культурної структури облаштування сучас-

ного світу (сучасний світ, на думку американських політологів,

можна сьогодні розглядати як інтегрований глобальний простір

насамперед завдяки Інтернету) [456];

n досягнення відповідного рівня міжетнічної т а міжрелігійної

толерантності, яке стало можливим на кінець ХХ ст.  (винят-

ком стало лише конфліктне протистояння між християнством

та ісламом (низка війн кінця ХХ ст.)).

У межах даного дослідження на особливу увагу заслуговує

аналіз ідейних та ідеологічних концептів глобалізації як важливих

складових постіндустріальної цивілізації, які безпосередньо і визна-

чають зміст нового типу суспільного розвитку. Цілком справедливим

є підхід німецького вченого У.Бека, в межах якого йому чи не єдино-

му в західноєвропейській науці вдалося чітко розмежувати категорії

глобалізації та глобалізму. Так, на думку вченого, “глобалізація є по-

няття, що характеризує процеси, в яких національні держави та їх

суверенітет вплітаються в павутину транснаціональних акторів та

підпорядковується їх владним можливостям, їх орієнтації на іден-

тичність... глобалізм же - це ідеологія та політика залежності світо-

вого ринку, яка звужує та викривлює реальні процеси подолання зам-

кненості в усіх сферах суспільного життя” [23, с. 25-26]. Наведене

вище обґрунтування вченим доцільності розмежування змісту даних

категорій вказують на те, що глобалізація є характеристикою об’єк-

тивного процесу сучасності, тоді як глобалізм є певною ідеологіч-

ною доктриною, основу якого становить економічний примат, який

обумовлює підпорядкування всіх сфер людської життєдіяльності

реалізації економічного інтересу.

У контексті даного аналізу перед нами також постає питання

чіткого розмежування ідеї глобалізації, ідеології глобалізації та ідео-

логії глобалізму, адже, з нашої точки зору, між цими категоріями існує

певна методологічна відмінність. Нам видається можливим виходи-

ти з того, що ідея глобалізації дає безпосереднє розуміння сутності

та змісту даного явища, тоді як ідеологія глобалізації характеризує

модель сприйняття світу певними соціальними групами або транс-

національн ими інституціями,  а ц е принципово важлив о щодо

підтримки або непідтримки як світовою,  так і окремою національ-

ною спільнотою даного процесу. Ідеологія ж глобалізму являє собою

систему ідей,  які спрямовані на перетворення світу відповідно до

певного стандарту (в даному разі економічного). Остання є однією з

ідейних новацій, що слугує утвердженню нового розуміння суспіль-

ного розвитку в умовах всезагально інтегральної моделі структуру-

вання та реструктурування світу. Саме тому в межах даного дослі-

дження нам надзвичайно важко виробити конкретні аргументи на ко-64 65

ристь ідеології глобалізму, а відповідно до цього найбільшу доціль-

ність для нас становила ідеологія глобалізації. Проте слід відзначи-

ти, що обидві форми ідеології (глобалізації та глобалізму) є інтелек-

туальним продуктом, який реально відповідає вимогам часу та являє

собою один із типів інтелектуальної реакції на конкретні виклики

часу та конкретні умови та форми соціального буття,  свідомості й

поведінки сучасної людини, мимоволі “втягненої” в об’єктивний про-

цес глобалізації.

Якщо виходити з того,  що складає основу ідеології глобалі-

зації, то відповідь тут буде однозначною - ідея глобалізації. У зв’язку

з цим відразу постає питання, який саме зміст слід вкладати в понят-

тя ідеї глобалізації,  адже однозначного та тотожного розуміння на

сьогодні вона й досі не має.  Ідея глобалізації як певна теоретична

модель є результатом індивідуального усвідомлення потреби імпера-

тивного характеру, яка вказує на доцільність глобалізації як принци-

пово нового типу суспільного розвитку, що приводить до  “утвер-

дження високих технологій, реального переважання інтелектуальної

праці над фізичною, появи індивідуальних мереж та міждержавних

інформацій н о-комунікативн и х зв’язків,  національн о-етнічних,

міжкультурних та мовних взаємопроникнень та економічних взаємо-

залежностей держав у межах цілих регіонів світу” [35,  с. 12].  На-

явність такої ідеї також свідчить про те, що в умовах глобалізації

змінюється інтелектуальний простір постіндустріального світу. Ха-

рактерною ознакою цього також стає і той факт, що сьогодні принци-

пово необхідною для будь-якої системи державного управління є адек-

ватна система ідей, яка була б тотожною його типу суспільного роз-

витку. Це підтверджується також і тим, що “сукупність недавніх ідей

та ідеологій вкрай не відповідає тому, що відбувається в мінливому

інтелектуальному просторі постіндустріального,  інформаційного

світу” [35, c. 6]. Тому найбільш адекватна формула ідеології глобаліза-

ції сьогодні все ще перебуває на етапі своєї “кристалізації”. На цьо-

му, зокрема, наполягає більшість учених, доводячи, що закономірно

“ідеологія постає як конгломерат ідей та політично артикульованих

завдань, функцією яких є мобілізація та організація соціальних сил,

здатних не лише сприйняти основні постулати тієї чи іншої ідеології,

але й забезпечити досягнення переслідуваних нею цілей” [35, с. 4].

Саме тому ідеологію глобалізації можна інтерпретувати як ви-

раз громадської позиції з боку окремих соціальних груп, які є її ак-

тивними замовниками, розробниками та адресатами, адже саме вони

доводять реальну потребу цілісно пояснити, як і чому відбуваються

ті чи інші зміни в суспільстві, чому реально настала зміна типу циві-

лізації, яка роль у цьому інтелектуального ресурсу і які для нього

ймовірні ризики відкрились. Саме на основі цього можна чітко про-

стежити, що адресатами ідей глобалізації,  на відміну від адресатів

ідеології глобалізму, виступає досить обмежене коло людей, яке вхо-

дить до певного наукового співтовариства і досить часто розробляє

воно ці ідеї виключно лише для себе, налагоджуючи тим самим відпо-

відний глобалізаційний дискурс.  На противагу цьому ідеологія

глобалізму є зорієнтованою на масового споживача  (прошарок, клас,

етнос, держава). У цьому якраз і полягає принципова відмінність ідеї

глобалізації від ідеології глобалізму, як процесу, що має системний

характер, зачіпає економічні інтереси суспільства в цілому, проте не

є предметом роздумів певного наукового співтовариства. На думку

В.Борисюка, сам перехід від ідеї глобалізації до ідеології глобалізму

є “своєрідним компасом, путівником (хоча й не завжди виваженим та

обґрунтованим) по складних соціально-політичних реаліях світу” [35,

с. 11]. Етап переходу ідеї глобалізації до ідеології глобалізму, ймові-

рно, можна визначити як перехідний період утвердження глобалізації.

На думку Н.Косолапова, ідеологія глобалізму являє собою “кон-

гломерат поглядів, що зводиться в цілому до підкреслення ролі та

значення глобальних начал у житті сучасного людства” [169, c. 71].

Більше того, сутність глобалізму дослідник розглядає через призму

реалізації інтересів США, що тим самим забезпечує створення уні-

версального світового процесу.

Виходячи з цього цілком справедливим є поставити питання

про характер і форму замовлення на певну ідеологічну доктрину гло-

балізації, яке ініціюється певною соціальною групою (глобалісти та

антиглобалісти). Це дає підстави більш конкретно говорити про пев-

ну соціальну групу, яка працює над створенням відповідної ідеоло-

геми, яка визначає доцільність формування інтегрованого простору

задля реалізації економічного інтересу  (до прикладу,  глобалісти), і

яку цілком можна інтерпретувати як ідеологію глобалізму.  Коли ж

соціальна група вказує на позитивні сторони глобалізації, а особли-

во доводить необхідність її впливу на сучасні державно-управлінські

процеси, то тут можна говорити про ідеологію глобалізації. Ідеологія

глобалізації також має гіпотетичний характер, оскільки вона не зав-

жди відображає реальну потребу суспільства в глобалізації, адже її

призначенням саме і є сформувати реальну потребу суспільства, за-

лучаючись до глобалізаційних процесів.

При цьому слід відзначити, що однією із функцій ідеології гло-

балізації є забезпечити спрощене та доступне для масового сприй-

няття розуміння сутності глобалізації. При цьому, розкриваючи зміст

ідеології глобалізму, доцільно виходити із розуміння ідеології як все-

бічно розгалуженої системи тлумачення, інтерпретацій та уявлень про66 67

соціальні процеси,  суспільно-політичні сили та інститути суспіль-

ства, про рушійні сили, стимули та цілі їх розвитку, які зароджува-

лись та розвивались у ситуації загострення глибинних суспільних

суперечностей. Саме тому ідеологія глобалізму може розглядатись

як продукт ідейно-політичної рефлексії та догматизації змісту гло-

балізації.  Безпосереднім підтвердженням цього є поява та широке

розгалуження напрямів глобалізму та антиглобалізму, поява яких є

результатом внутрішньо неконсолідованої позиції світової спільно-

ти щодо предмета глобалізації. Носіями ідеології глобалізму та анти-

глобалізму були різні соціальні, конфесійні, етнічні, національні та

інші інтелектуальні сили як виразники інтересів цих ідеологем.

Особливо важливою проблемою для функціонування націо-

нальних держав в умовах глобалізації є не спроможність створити

власну ідеологічну доктрину глобалізації, а здатність держави через

свої інститути управляти певним міжкультурним протистоянням.

Можливість віднайти адекватну формулу долання такого протисто-

яння свідчитиме про рівень цивілізованості та історичної самодос-

татності держави, а отже, і готовність такої держави адаптуватись до

сучасних глобалізаційних процесів. Відповідно до цього,  на думку

Г.Ділігенського,  “ідеологію глобалізму можна розглядати як одне з

часткових відображень реальної конфліктності суспільства та світу,

базових суперечностей соціуму” [98, с. 34]. Розглядаючи саме в та-

кому ракурсі дану проблему, слід виходити з розуміння ідеї глобаліза-

ції та ідеології глобалізму як “інтелектуально та політично обґрунто-

ваного трактування особливостей соціуму, становлення нових світо-

глядних міфологем та занепад старих” [98, с. 35]. У результаті цього

цілком зрозумілими стають причини історичного колапсу класично-

го лібералізму, консерватизму, марксизму, нацизму, совєтизму та інших

ідеологічних догматів, які протягом тривалого відрізку часу форму-

вали відповідну суспільну свідомість щодо розуміння сутності гло-

балізації в цілому. В цьому контексті слід відзначити, що дані ідео-

логічні концепти жодною мірою не припинили свого існування за

умов сучасної глобалізаційної моделі розвитку, а точніше кажучи, саме

вони дали певний поштовх до появи кількох інваріантів ідеологій

розвитку державного управління за умов впливу глобалізації. Фак-

тично сучасна криза традиційних ідеологій є результатом послаблення

ідеологічного впливу першооснови названих вище ідейних течій.

Отже,  суспільні ідеї,  до яких і належить ідея глобалізації,  у

сучасному світі набувають певних модифікованих форм, це підтвер-

джується також і тим, що за своєю природою вони є динамічними та

синергетичними. Завдяки цьому мобільно змінюється сучасний світ,

набуваючи при цьому універсальних та всезагальних форм.

Слід також відзначити, що в умовах глобалізації відбувається

реальне конкурування ідеологій окремих національних держав. Пе-

редусім це пов’язане з ти, що сама ідея глобалізації розглядається

кожною спільнотою по-своєму, виходячи з певної ментальної струк-

тури, яка регламентує вибір пріоритетів її розвитку. А тому ідеологія

глобалізму як сукупність поглядів та уявлень, репрезентованих пев-

ною соціальною групою на предмет створення інтегрованого про-

стору, є необхідною умовою суспільного розвитку. Це все свідчить про

те, що в умовах глобалізації радикально змінюється ідеологічне сприй-

няття світу, а саме “соціально-класове протистояння підміняється на-

ціонально-культурним та особливо міждержавним” [22, с. 62]. При-

кладом цього можуть слугувати такі ультрарадикальні форми,  як

міжнародний тероризм та державно-конфесійне протистояння,  яке

останнім часом набуває особливо небезпечних форм. На думку З.Бау-

мана, саме протистояння є важливою передумовою для зародження

нових політичних ідей та формування нової ідеології глобалізації [20].

Ідея глобалізації як структурний елемент ідеології глобалізації

має такі основні форми:

1. Ідея глобальної ідентичності характеризує процес іденти-

фікації розвитку сучасного світу, визначає методологію нових підходів

до аналізу змісту об’єктивної дійсності і є основним критерієм пояс-

нення сучасних суспільно-політичних процесів та явищ. Ідея глобальної

ідентичності, на нашу думку, дає змогу адекватно сприймати інтегра-

ційні реалії сучасного світу та справляти на нього відповідний зво-

ротний вплив шляхом ототожнення себе з певною глобальною ре-

альністю. На сьогодні є всі підстави вважати, що ідея глобальної іден-

тичності найбільшою мірою вплинула на еволюцію сучасного світо-

устрою. На думку англійського дослідника К.Вудворда, “ми живемо

у сучасному світі, головною сутністю якого є численні форми іден-

тичності... вони проявляються і як концепт, теоретична основа пізнан-

ня, і як спірні, суперечливі обставини сучасного політичного життя”

[97, с. 301].

Відповідно до цього важливою проблемою для суспільного

розвитку є створення умов для ідентифікаційних змін,  які,  у свою

чергу,   мають супроводжуватись наданням свободи дл я держав

здійснення багатоваріантного ідеологічного та етнокультурного ви-

бору шляхом забезпечення демократизації власних національних

інститутів управління. Тут важливим аспектом лишається проблема

того, як саме ідентифікують себе громадяни певної країни  (з якою

саме транснаціональною реальністю вони себе ототожнюють), і на-

скільки при цьому є розвиненою національна свідомість та націо-

нальна система цінностей,  національно-культурна гомогенність,68 69

відповідно до чого держава стоїть на позиції традиційного етнокуль-

турного консерватизму і не прагне до певної ідентифікації з глобаль-

ним простором.

Слід відзначити, що великою засторогою для утвердження на-

ціональної ідентичності в сучасному глобальному просторі є потуж-

ний розвиток інформаційних технологій, який нерідко приводить до

супервіртуалізації міжособистісних та міжкультурних комунікацій, і

тоді ідентифікаційні потреби людини власне втрачають свою цінність.

Це все вказує на те, що процеси глобалізації приводять до деіндентифі-

кації, а тому і до деідеологізації. Тому про потребу глобальної ідентич-

ності може йти мова лише в тому випадку, коли вона приводить до

позитивних змін національно-цивілізаційної ідентичності країни, її

ціннісної системи та ідейно-політичних принципів, які дають змогу

державі обрати та ефективно реалізувати власну стратегію розвитку.

Формою досягнення глобальної ідентичності є глобальна іден-

тифікація. На нашу думку, жодною мірою не можна виключати і той

факт, що глобалізація як об’єктивний процес призводить до певного

розриву в трансформації національної ідентифікації,  національно-

культурних традицій, адже в цей процес включаються, незважаючи

на бажання або навіть і небажання, всі країни світу. Процес глобаль-

ної ідентифікації, його характер, глибина та причини ідентифікацій-

них трансформацій у кожному випадку і в межах кожної країни є

принципово різними,  починаючи з відмінностей національної,  со-

ціальної, ідейної та історичної специфікації.

2. Ідея глобалізаційної толерантності характеризує зваже-

ну позицію держави щодо необхідності враховувати тенденції сучас-

них глобалізаційних процесів, а відповідно до цього захищати куль-

турно нерозвинені “інфантильні етноси”, які недостатньою мірою є

адаптованими до сучасних умов,  створюючи тим самим їм всі не-

обхідні умови для  “дорослішання” в рамках власної культурної тра-

диції.  Тут важливим аспектом є схильність до збереження мовної,

релігійної та культурної ідентичності, компактного проживання, тісної

взаємодії та взаємодопомоги.

3. Ідея глобальної автономізації характеризує сприйняття та

врахування зовнішніх  (світових) стандартів розвитку з одночасним

прагненням до збереження власної національної ідентичності  (ба-

жання жити за власними стандартами, за власними стереотипізова-

ними моделями, прагнення до постійного протиставлення себе гло-

бальній спільноті).  З одного боку, країна ідентифікує себе із світо-

вою спільнотою, з другого, - не хоче і не бачить себе в ній з огляду на

ймовірні ризики, які в цьому плані постають перед нею. Це свідчить

про намагання сучасної людини та суспільства в цілому уникнути,

“заховатись” від процесів глобалізації, адже остання як ідейний вик-

лик сучасності є однією із спроб переосмислення сучасного світо-

сприйняття. Дана ідея особливо актуальна в контексті  “етнокультур-

ної автономізації”, оскільки саме вона забезпечує кристалізацію на-

ціональної ідентичності та форми її збереження в умовах глобалізації.

4. Ідея глобальної інтеграції. З нашої точки зору, принципово

некоректним є ототожнювати ідеологію глобалізму та інтеграціоніз-

му, на чому наполягає переважна більшість учених. Адже в межах

даного дослідження ми виходимо із принципової відмінності між

глобалізацією та інтеграцією,  оскільки перша являє собою форму-

вання єдиного соціально-економічного, політичного та духовного про-

стору і на сьогодні вона має об’єктивний характер, в особливий спосіб

підкреслюючи, що розвиток більшості країн світу не опосередковується

власною стратегією, а визначається відповідною архітектонікою гло-

бального світу, який жодною мірою обійти неможливо.  Глобальна

інтеграція ж являє собою добровільне об’єднання між державами в

контексті реалізації спільних інтересів, тому тут держави завжди

мають право вибору на модель інтеграції,  яка найбільшою мірою

відповідає структурі ментальності.

Структурні елементи ідеології глобалізації

У даному контексті слід також звернути особливу увагу і на

форми впливу ідеології глобалізму на громадську свідомість у пост-

індустріальному суспільстві. На нашу думку, ідеологія глобалізації

приводить до появи так званого постмодерністського світогляду,  в

межах якого світ сприймається виключно як інтегрований простір.

Відповідно до цього за умов відсутності певних інтегрованих мереж

між індивідами, суспільством, державами, сферами людської життє-

діяльності світ як такий неможливий. Це все свідчить про те, що су-

Ідеологія глобалізації

Ідея глобалізації

Ідея глобальної

ідентичності

Ідея

глобалізаційної

толерантності

Ідея глобальної

автономізації

Ідея глобальної

інтеграції

Глобальна

ідентифікація70 71

часна модель світу характеризує найвищу форму постіндустріально-

го неокорпоративізму, яка і стає основною нормою розвитку націо-

нальних держав.

Слід відзначити також і те, що ідеологія глобалізму, на відміну

від усіх інших форм ідеології, що є надзвичайно важливим, має над-

національний характер, сукупність ідей, з якої складається така ідео-

логія, має афірмативний констатаційний характер, а не концептуаль-

ний. Це підтверджує і російський учений В.Борисюк, на думку якого,

принципова відмінність ідеології глобалізму від всіх інших полягає

в тому,  що вона  “не затребувана конкретним соціальним замовни-

ком, а викликана до життя тенденціями глобального розвитку та по-

требою в самоусвідомленні і самопізнанні світу, який стрімко транс-

формується та інтегрується [35, с. 9]. Таким чином, це дає підстави

розуміти ідеологію глобалізму як сукупний результат колективної

думки глобального інформаційного суспільства, як своєрідний “іно-

продукт”, що дуже швидко стає предметом налагодження міжкомуні-

кативної взаємодії між окремими транснаціональними суб’єктами.

Водночас слід відзначити, що ідеологія глобалізму,  на відміну від

націоналістичних ідеологій, містить чітку ідейну контраргументацію

у формі антиглобалізму, яка нерідко протистоїть національно-куль-

турному традиціоналізму і тим самим відкриває ідейно-ідеологічний

дискурс навколо перспектив глобалізації. Результатом такого дискурсу

і стала ідеологія глобалізму як ідейно-політичний феномен сучасності,

який найбільшою мірою впливає на систему цінностей, взаємовідно-

син між націями та етносами, особистісні та колективні установ-

ки, етнічну самоідентифікацію.

Сприйняття ідеології глобалізації, особливо перехідними сус-

пільствами,  закономірно приводить до порушення національної та

етнокультурної ідентичності, оскільки йдеться передусім про форму-

вання єдиного інформаційного простору, в межах якого і відбуваєть-

ся ідеологічний перетин установок, які сповідують певні соціальні

(транснаціональні групи) групи. В умовах глобалізації відбувається

трансформація ідеологічних установок, а також і кардинальна зміна

ідентифікації та форм ціннісних уявлень. Хоча ці зміни обумовлені

певною еволюційною динамікою, їх якість (цих змін) та цільові векто-

ри можуть бути діаметрально протилежними від “стохастичного збли-

ження культур та етносів до вибуху національно-релігійної нетерпи-

мості та штучно створюваних резервацій” [354, с. 321].

Поява ідеології глобалізму не має ще чіткої артикульованої

форми своєї реалізації особливо в країнах пострадянського простру,

оскільки тут вона являє собою “якісний перехід вербалізованих ідео-

логем минулого до системи реальних цінностей, реальної ідентич-

ності та реальним ідеологічним концептам теперішнього часу” [445,

с. 4-5]. Тому скласти принципову конкуренцію для національних ідео-

логій перехідних суспільств ідеології глобалізму поки що не вдається.

Таким чином,  на основі здійсненого нами теоретико-методо-

логічного аналізу сутності та основних форм ідеології глобалізації

та визначення її впливу на систему державного управління нам вда-

лося розкрити т а чітко розмежувати внутрішню методологічну

сутність категорій глобалізації та глобалізму, визначити принципову

відмінність між ідеологією глобалізації та ідеологією глобалізму (ос-

тання нами досліджувалась опосередковано, оскільки не входила до

предмета даного аналізу). Відповідно до цього доведено, що ідеоло-

гія глобалізації має об’єктивний характер, тоді коли ідеологія глоба-

лізму має суб’єктивний характер  (продукується певною суспільною

силою). На основі цього нами розроблено структуру ідеології глоба-

лізації та детально проаналізовано кожен із її елементів (ідеї глобаль-

ної ідентичності, глобальної толерантності, глобальної автономізації,

глобальної інтеграції), що тим самим дало змогу визначити рівень

впливу ідеології глобалізації та ідеології глобалізму на суспільну

свідомість постмодерного суспільства, а також конкретизувати зна-

чення ідеології глобалізації як елемента постмодерного світогляду,

який приводить до зміни типу цивілізаційного розвитку