1.1.2. Інформаційна революція як необхідна передумова виникнення сучасних процесів глобалізації

Багато вчених сьогодні переконані в тому,  що глобалізація є

результатом розгортання інформаційної революції і пов’язана з без-

прецедентним розвитком інформаційних та комунікаційних техно-

логій.  Ця революція може привести до фундаментальних змін у

суспільстві, економіці та політиці, які здебільшого можуть відбува-

тись значно швидше,  ніж раніше.  Тут ми стикаємось з нерівністю

або з так званим цифровим (дагальним) розривом у стартових пози-

ціях різних країн і який стає більш виразнішим саме завдяки проце-

сам глобалізації. Перш за все США та Заходу, з одного боку, та іншо-

го світу, включаючи й Україну, з другого. Водночас слід відзначити,

що переваги Заходу в інформатиці можуть привести до ще більшого

розриву між розвиненими країнами та тими, які ще перебувають на

початковому етапі інформаційного розвитку.

Контекст розгляду даної проблематики обумовлюється низкою

факторів.  Зокрема,  переростання якісного накопичення інтернаціо-

налізації суспільного життя в нову якість економіки та політики за

останнє десятиріччя минулого століття суттєво прискорилося та по-

силилось саме завдяки інформаційній революції та бурхливому роз-

витку комунікаційних технологій, зростанню мікропроцесорної тех-

ніки,  цифрових технологій.  За допомогою супутникового зв’язку,

мобільного телефона,  телефаксу,  Інтернету із будь-якого кінця зем-

ної кулі можна спілкуватись з абонентами. Новітні технології ство-

рили наднаціональні мости, завдяки яким інформація легко долає на

своєму шляху фізичні перепони та державні кордони. В результаті

цього з’явилась реальна можливість для формування глобального

інформаційного середовища або, як його ще називають, “глобально-

го кібернетичного простору”,  який дає змогу отримувати інформа-

цію з будь-якої відстані в реальному режимі і швидко орієнтуватись і

приймати відповідні рішення. Таким чином, сучасні системи комуні-

кацій значно спрощують організацію міжнародного співробітництва,

кооперування та взаємоприлаштування політики різних світових дер-

жав до сучасних умов.

Значна частина населення виявилась включеною в нову інфор-

маційну реальність, яка характеризується новітньо широким досту-

пом до різноманітних джерел інформації,  з’явилась реальна мож-

ливість у доступі до ситуаційної інформації в режимі реального часу,

завдяки чому люди стали виступати безпосередніми учасниками пев-32 33

них подій. Так, “об’єднання можливостей комп’ютера з телекомуні-

каційними мережами “звужує” час та простір, зменшує значення на-

ціональних кордонів, надає індивідам відчуття належності до певної

глобальної спільності” [364, с. 68].

Отже, реальність здійснення інформаційної революції сьогодні

вже поза сумнівом, проте, аналізуючи її конкретні механізми та на-

слідки, доцільно з’ясувати сутність даного процесу. Більшість фахівців

сьогодні під інформаційною революцією розуміють “вибуховий про-

цес створення та розповсюдження новітніх інформаційних технологій

(НІТ)  для найбільшої продуктивності виробництва,  раціональної

організації та ефективного використання інформації, який зумовив

перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства” [115,

с. 29].  Революція у сфері інформації дедалі набуває характеру гло-

бального процесу, в ході якого вирішуються суперечності між мож-

ливостями інформаційної індустрії й обмеженістю засобів, необхід-

них для задоволення інформаційних потреб людини та суспільства.

Проте досягнення людей у будь-якій сфері суспільного життя  (еко-

номічній, військовій, політичній, духовній та ін.) сьогодні безпосе-

редньо пов’язані з інформацією. Це, у свою чергу, пояснює, зокрема,

одну з причин так званого японського економічного чуда, яка поляга-

ла в тому, що японці після Другої світової війни направили значну

кількість емісарів за кордон для збирання інформації про інновації

та технологічні нововведення. У результаті цього ця країна отримала

на 1,5 млрд дол. США патентів та технологічних ліцензій. Такі все-

світньо відомі корпорації, як “Соні”,  “Мацусіта”,  “Міцубісі” кон-

статували, що знання потрібної інформації в певний час забезпечило

їх лідерство в електроніці та електротехніці у світі в цілому. На дум-

ку П.Дракера, головне питання сучасної інформаційної революції

полягає в пошуку відповіді на запитання: “в чому сенс та призначен-

ня інформації”, при цьому вчений вважав, що інформація, з якою ми

маємо справу, не статичне явище, а як і будь-який інший процес має

здатність змінюватись революційно. Більше того, він констатував, що

на кінець ХХ ст. інформація перетворилась на базовий принцип, від

якого залежать усі інші сучасні соціально-економічні процеси.  Це

пов’язується з трьома причинами. По-перше, виробництво інформації

стає однією з важливих сфер людської діяльності. Так, якщо на по-

чатку минулого століття перетворенню піддавались в основною ма-

теріальні об’єкти та енергетичні процеси, а інформаційні виконува-

ли допоміжну функцію т а обслуговуючу роль,   то тепер акцент

зміщується в бік інформаційної діяльності. У розвинених країнах світу

більше 80%  затрат у сфері виробництва у вартісному та часовому

вимірі випадає на роботу з інформацією. По-друге, інформація скла-

дає основу інформаційних технологій, які багато в чому визначають

зміст, масштаби та темпи розвитку інших технологій, завдяки чому

відчутним є їх вплив на всі сторони суспільного життя.  По-третє,

виробництво інформації ініціювало так званий інформаційний ви-

бух, який спричинив реальний процес здійснення глобалізації [444].

Про реальний процес здійснення інформаційної революції,

який суттєво вплинув на розгортання процесів глобалізації, свідчать

хоча б такі факти: за останні три десятиріччя було вироблено більше

інформації, ніж на минулі 5 тис. років; обсяг інформації подвоюється

кожні чотири-п’ять років; в одному лише щотижневому випуску газе-

ти “The New York Times” міститься більше інформації, ніж міг засвої-

ти в XVII ст. середній житель Англії за все своє життя; кожний день у

світі видається понад 4 тис. книг. У Великобританії до досягнення

18-річчя дитина проглядає близько 140 тис. телевізійних рекламних

роликів. У середньому шведський громадянин “споживає” в день не

менше 3 тис. комерційних повідомлень. Кожен рік приблизно з’яв-

ляється 100 тис. журналів (на 60 мовах), 5 млн наукових книг та ста-

тей, 250 тис. дисертацій та звітів. Всесвітній книговий фонд нарахо-

вує 1,5 млрд назв книг. Кількість публікацій у світі подвоюється кожні

10-15 років, кількість телефонних каналів - кожні 11 років, а головне,

кількість автоматизованих баз даних зросла за десять років у 10 разів

[448]. Зрозуміло, що сучасний світ сьогодні неминуче стикнеться з

перенасиченням електронних комунікаційних технологій, у резуль-

таті це і є свідченням реального впливу інформаційної революції на

розгортання сучасних процесів глобалізації, завдяки чому й формуєть-

ся, по-суті, нова політика та економіка, де державні кордони невтрим-

но розмиваються.

З’ясовуючи реальні причини виникнення сучасних процесів

глобалізації, які обумовлені інформаційною революцію, слід зверну-

ти особливу увагу, зокрема, на стрімкий та бурхливий розвиток за-

собів інформації, який привів до збільшення обсягів комунікації, абсо-

лютне сприйняття, а інколи й ігнорування людиною пропонованої їй

інформації. Фактично перенасичення комунікацій змінило “всі пра-

вила гри”, самі правила спілкування та вплив на людей інформації,

що, у свою чергу, привело до нових форм глобальної взаємодії.

Ключові технології глобальної ери,  пов’язані з комунікацій-

ними системами, скорочують швидкість та відстань - телебаченням,

реактивними літаками, супутниками, комп’ютерами, мікросхемами,

мобільними телефонами,  Інтернетом та ін., породжують стимул до

гармонізації культурних цінностей: кожний комунікаційний засіб несе34 35

чітко визначену ідею.  З точки зору стандартів глобалізації соціалі-

стичні країни були достатньо просунутими в технологічно-модерні-

заційному плані. А тому вони й виявились прихильниками так зва-

ного хибного типу модернізації - того, що A.Гідденс назвав “тяж-

кою модернізацією” (інфраструктура, територія) в противагу “легкій

модернізації”  (ризик,  гнучкість,  невизначеність)  в умовах сталого

розвитку. Але низка матеріальних носіїв  “тяжкої модернізації”  (на-

фтові місторозташування, трубопроводи і т.ін.) зберігає ключове зна-

чення для економічного розвитку багатьох постсоціалістичних країн

і сьогодні [62].

Прогрес інформаційних технологій суттєво скоротив вартість

накопичення, обробки та передачі інформації в масштабах земної кулі,

що, безумовно, не могло не вплинути на сферу економіки. Якщо роз-

виток системи шляхів і судноплавства в середні віки призвів до ста-

новлення єдиного ринку в межах євразійського континенту, а поява

радіо, телефону та інших засобів комунікації першої половини ХХ ст.

уможливили появу трансконтинентальної індустріальної економіки,

то сьогодні процес, що розпочався і зумовлений інформаційною ре-

волюцією, сягає своєї вершини. При цьому основним засобом об’єд-

нання не лише континентів, корпорацій,  урядів чи економік,  але й

безпосередньо людей, їхніх способів світобачення стають саме інфор-

маційні глобальні мережі. Варто відзначити, що нові інформаційні

технології, які скорочують відстані та забезпечують миттєву переда-

чу інформації, також суттєво впливають на характер владних відно-

син як у середині держав, так і на міжнародному рівні.

Так, на думку американських філософів Елвіна та Ханді Тоф-

флерів,  “за подальшої інформатизації у світі відбуватимуться зсуви

та радикальні зміни на всіх рівнях суспільства  (технологія, родина,

релігія, культура, політика, бізнес, ієрархія, лідерство, система цінно-

стей, мораль, теорія пізнання). Коли ж змінюється стільки соціаль-

них, технологічних і культурних параметрів одночасно, тоді виника-

ють не лише зсуви,  але і якісні зміни -  утворюється не лише нове

суспільство, але й зародки абсолютно нової цивілізації” [349]. Така

нова форма цивілізації має назву інформаційної, яка в першу чергу

являє собою добу знань,  того, що взагалі являє єдину і виключну

цінність та засіб функціонування кіберпросторової економіки, “а знан-

ня, як відомо, не бувають вітчизняними чи зарубіжними. Коли вони

перетворюються на головний ресурс - економіка, політика та прак-

тично всі інші суспільні інститути можуть бути тільки світовими. На

шляху до такої повної глобалізації взаємозалежність країн у багато

разів зростає” [404, с. 80].

Відомий фахівець з проблем економіки цифрового суспільства

Дон Тапскотт у цьому контексті сформував нову парадигму, відпо-

відно до якої  “нове суспільство -  суспільство розумової праці,  що

ґрунтується на застосуванні людських знань до всього,  що вироб-

ляється й до того, як це робиться. Ці нові ідеї можуть стати головним

джерелом добробуту” [333,  с. 11].  Дон Тапскотт,  розробляючи

принципи конституції інформаційного суспільства, зауважує,  що

“відкритість і мінливість, характерні для сучасних процесів глобаліза-

ції, відкривають багато нових можливостей для окремої країни і всьо-

го людства, але й небезпеки в них приховані теж чималі” [333, с. 6].

На думку сучасних учених, характерною ознакою здійснення

інформаційної революції як передумови виникнення процесів глоба-

лізації та їх впливу на економічний розвиток також є масове індиві-

дуальне виробництво. Це є свідченням того, що нова цифрова еконо-

міка створює умови для так званої масової індивідуалізації - масово-

го виробництва індивідуальних продуктів і послуг - включаючи інфор-

маційні дані. Тобто сьогодні в умовах сучасних процесів глобалізації

знання стають основним засобом розвитку сучасної економіки, що

виражається не лише через працездатність та продуктивність, але й

через інтелект та здатність до творчості.

Аналізуючи реальний вплив інформаційної революції на про-

цеси глобалізації, Паулу Уймонен, експерт Програми розвитку ООН,

відзначає “хоча інформаційні технології є інструментом соціального

розвитку, самі по собі вони не змінять сьогоднішнього суспільства.

Говорити про інформаційну революцію щонайменше лицемірно, коли

взяти до уваги, що фундаментальні аспекти сучасних суспільств швид-

ше відтворюються, ніж змінюються в планах розвитку інформацій-

ного суспільства” [455].

Аксіоматичним є лише те, що ми проживаємо добу інформацій-

ного суспільства, основним ресурсом якого є інформація, що закла-

дає сьогодні засади нової суспільної формації, яка характеризується

широким впровадженням цифрових та глобальних технологій. Не-

щодавнє розроблення так званої  “цифрової нервової системи”, яка

включає сукупність персональних комп’ютерів, засобів електронної

пошти та підключення до мережі Інтернет, передбачає, що ці компо-

ненти мають бути стандартними та спільними для урядових струк-

тур,  громадян і комерційних підприємств, що тим самим уможли-

вить появу глобальної інтеграції локальних місцевих або національ-

них мереж. Отже, так звана “цифрова нервова система” є ще одним

свідченням здійснення інформаційної революції, яка з необхідністю

приводить до розгортання процесів глобалізації.36 37

Дослідження, проведені соціологами в 2003 р. у багатьох краї-

нах, показали, що доступ до Інтернету (як основного інформаційно-

го засобу розгортання глобалізації) є своєрідною лінією розмежуван-

ня між освіченими та неосвіченими, багатими та бідними, чоловіка-

ми та жінками, молодими та похилими, міськими та сільськими меш-

канцями. Ще однією такою лінією є знання англійської мови, яка ви-

користовується у 80% сайтів, у комп’ютерній графіці та інструкціях.

У 2003 р. промислово розвинені країни з 15% населення землі мали

88% користувачів Інтернету у світі (лише в США та Канаді - більше

50%), а Південна Азія з 20% світового населення - менше 1%. У цілому

на планеті лише 12% населення мають доступ до Інтернету [465].

У результаті інтернетизації світ,  з одного боку, інтегрується,

усуваються відомі раніше бар’єри, з другого, виникають нові, фак-

тично невидимі кордони,  які розділяють людей,  оскільки  “світова

павутина Інтернету” об’єднує лише тих, хто має до неї доступ, і водно-

час відсікаючи тих, хто позбавлений цього. Таким чином, у резуль-

таті цього створюються дві паралельні системи комунікацій. Одна  -

для забезпечених людей з гарною освітою, сучасними засобами зв’яз-

ку, які дають можливість отримання великого обсягу інформації, при

цьому швидко та дешево. Друга система - для тих, у кого немає тако-

го засобу зв’язку і вони змушені користуватись усталеними інформа-

ційними методами та способами, отримуючи застарілу, а тому менш

цінну інформацію. Результат конкуренції цих двох систем є очевид-

ним: переважання сучасної системи інформації та комунікації не ли-

шає шансів на рівні можливості тим, хто перебуває поза її межами. У

результаті переважна частина населення планети, яка не має відпо-

відних прибутків, освіти та доступу до сучасних засобів зв’язку, все

більше маргіналізується та відкидається на узбіччя технологічного

та економічного прогресу. Разом з тим було б несправедливим пере-

більшувати значення цифрового розриву для країн, основною метою

яких до цих пір лишається позбавлення від злиденності десятків со-

тень людей.

Використання новітніх інтернет-технологій дає змогу здійсню-

вати обмін інформацією у найкоротший термін і незалежно від гео-

графічних кордонів та відстаней. Тому дуже багато з норм і правил,

що регламентують обмежувальний порядок використання тієї чи

іншої інформації (наприклад, які захищають конфіденційні відомості

чи охороняють авторські права), в умовах Інтернету просто втрача-

ють сенс сьогодні [404, с. 67]. Той самий Інтернет, який відкрив шлях

до впровадження в повсякденне життя сотень мільйонів людей

новітніх інформаційних технологій, дав могутній імпульс глибоким

революційним змінам у різних сферах сучасного суспільства, що ра-

дикально вплинуло на розвиток процесів глобальної демократизації.

У 70-ті рр. ХХ ст. цікавою в цьому плані була концепція “попе-

реджуючої демократії”, запропонована О.Тоффлером, згідно з якою

передбачається лише періодична включеність громадян в оцінку проб-

лем,  які стоять перед суспільством, і визначень необхідних для сус-

пільства змін. Нові технології масової комунікації,  на думку О.Тоф-

флера, надають можливості проведення “постійного плебісциту про

майбутнє”, який може стати безперервно діючим механізмом зворотного

зв’язку між масами та владою, який би дозволяв політикам краще зрозу-

міти та усвідомити суспільні очікування і таким чином спільно з грома-

дянами формувати майбутнє. В уявленні О.Тоффлера “антиципаторна

демократія” має стати певним різновидом прямої демократії, яка б за-

безпечувала синтез постійної участі громадян у визначенні майбутнього

спільно з функціонуванням представницьких органів [348, c. 158].

Отже, це все певною мірою свідчить про те, що в інформацій-

ну еру виникає принципово нова політична демократія, оскільки саме

завдяки інформаційним технологіям створюються умови політичної

активності громадськості, формується новий рівень включеності їх у

суспільно-політичне життя та виробляються нові форми їх політич-

ного впливу на нього. Проте, на думку прихильників технологічного

детермінізму, які вважають,  що радикальні зміни у сфері масових

комунікацій автоматично спричиняють виникнення принципово ново-

го політичного життя, оскільки Інтернет, дійсно, багато в чому спро-

щує прояв політичної активності, але аж ніяк не формує її. Той, хто

вирізняється політичною активністю і характеризується стійким інте-

ресом до політики, отримує завдяки Інтернету ще один додатковий і

достатньо ефективний засіб реалізації своєї активності. Але Інтер-

нет сам по собі не перетворює байдужих в активних суб’єктів полі-

тики, він може лише сприяти тимчасовій активізації зазвичай пасив-

ної групи суспільства через її зацікавленість конкретною соціально-

політичною проблемою. Тому жодною мірою не можна вважати, що

нові інформаційні технології можуть слугувати могутнім імпульсом

для стійкої та тривалої активізації політичної участі тих, хто не про-

являє реального інтересу до політики.

З нашого погляду, не можна повністю погодитись з тими авто-

рами, які сьогодні висловлюють позицію стосовно того, що в жодному

випадку Україні не варто непокоїтись через можливу втрату національ-

ної самобутності в наднаціональному і наддержавному гіперпросторі,

оскільки ця втрата неможлива, “адже у ХХІ сторіччі неможливий кос-

мополітизм ХІХ сторіччя. Навпаки, Інтернет надає можливість збільши ти культурне розмаїття, яке є однією з властивостей і переваг інформа-

ційного суспільства, посилити культурний обмін між країнами світу”

[388]. Але чи не приведе це до створення стандартизованої системи

знань цінностей та світоглядних орієнтирів і чи не позбавить це людей

можливості самостійно відповідно до національного контексту спові-

дувати своє бачення щодо сучасного розвитку?

Зв’язок інформаційних технологій із сучасними процесами

глобалізації настільки тісний, що інколи вчені вдаються до абсолют-

ного ототожнення поняття “інформаційне суспільство” та “глобальне

суспільство”. У цьому плані слід зазначити, що до сьогодні ще немає

чітко визначеного терміна, який би позначав тип суспільного розвит-

ку, що чітко сформувався завдяки інформаційній революції і відпо-

відному розгортанню процесів глобалізації. Зокрема, існують такі на-

зви: суспільство дожиттєвого навчання, цифрове суспільство, сус-

пільство мережевого інтелекту, суспільство мережевих структур,

глобальне суспільство, інформаційне суспільство, глобальне інфор-

маційне суспільство, кремнієве або піскове суспільство.

Приблизно така ж сама позиція висловлюється у доповіді,

підготовленій Європейською Комісією, де глобальна мережева еконо-

міка визначається як “середовище, в якому будь-яка компанія чи індивід,

що перебувають у будь-якій точці економічної системи, можуть кон-

тактувати легко і з мінімальними витратами з будь-якою іншою компа-

нією чи індивідом з приводу спільної роботи для торгівлі, для обміну

ідеями і ноу-хау, чи просто для задоволення інтересів” [451].

У будь-якому випадку електронна ера вже не поверне назад, а

ця ера, за визначенням видатного філософа комунікації ХХ ст. М.Мак-

люена, є також добою екології. На його думку, “найбільша інформа-

ційна революція, яку тільки собі можна було б уявити в галузі інфор-

мації,  відбулася 4 жовтня 1957  року, коли Супутник створив нове

оточення всієї планети.  Вперше світ природи опинився повністю

вміщеним у зроблений людиною контейнер” [200, c. 20]. Сьогодні

відомі приклади реалізації можливостей супутникового зв’язку, що

тим самим забезпечує єдність міжцивілізаційного розвитку. Світова

слава прийшла до М.Маклюена завдяки його тезі про прихід нової

електронної ери, яка пов’язувалась з революцією в засобах комуні-

кації,  що обриває процес фрагментації суспільства та індивідуалі-

зації пізнання світу шляхом створення умов розгортання глобалізації.

В умовах сучасних процесів глобалізації формуються також

нові інформаційні потреби, які водночас задовольнити за допомогою

існуючої системи інформації не завжди вдається. Адже, як вже заз-

началось вище, інформація - той самий товар, подібний до іншого, і

тим ціннішим він є для одержувача, чим швидше транспортується

від А до Б. І сьогодні інформаційна потреба суспільства переходить

від кількісних характеристик до якісних. Кожен в інформаційному

суспільстві має знати, яка інформація йому потрібна, щоб таким чи-

ном задовольнити свою інформаційну потребу в умовах даного типу

суспільства. Так,  до прикладу, Данія переймається саме тим,  що є

“власне датськими перевагами” у входженні до глобалізованого світу,

що має стати основою національної політики у сфері інформатизації.

На переконання уряду, найбільшою цінністю, яку має Данія, є людські

ресурси: “наші робітники освічені, а наша освітня система надає дітям

і підліткам можливість розвинути цікавість, незалежність та ініціа-

тиву - характеристики, що є, ймовірно, важливими в епоху інформа-

ційних технологій” [443].

В умовах глобалізації формується так званий інформаційний

спосіб життя людей, який характеризується збільшенням обсягів

електронного обміну інформацією та широким використанням різно-

манітних інформаційно-телекомунікаційних технологій.  Завдяки

інформаційній революції також відбувається  “розширення віртуаль-

ного життєвого простору”. При цьому інформаційні та телекомуні-

каційні технології виступають безпосередніми інструментами для

збільшення соціальної єдності та гармонізації життя людини та сус-

пільства [465].

В умовах глобалізації інформаційна сфера стикається також із

чималими загрозами інтересам суспільства. Одним із джерел таких

загроз є безперервне ускладнення інформаційних систем та мереж

зв’язку як важливих інфраструктур, що певною мірою забезпечують

функціонування суспільства. Ці загрози можуть проявлятися у виг-

ляді як умисних, так і невмисних помилок, збоїв та відмов техніки й

програмного забезпечення, шкідливого впливу на ці інфраструктури

з боку злочинних структур і кримінальних елементів. Об’єктами ре-

алізації таких загроз можуть виступати інформаційні системи енер-

гетичної, транспортної, трубопровідної та деяких інших інфраструк-

тур [404, с. 72].

Небезпечним джерелом загроз здійснення інформаційної ре-

волюції також виступає можливість концентрації засобів масової

інформації в руках невеликої групи власників і, перш за все, зарубіж-

них. Ці загрози, зокрема, можуть проявлятись у вигляді маніпуляції

громадською думкою стосовно тих чи інших суспільно значущих

подій, а також руйнації моральних засад суспільства шляхом нав’я-

зування йому чужої системи цінностей.

Слід також відзначити, що небезпечним джерелом загроз є роз-

ширення масштабів вітчизняної та міжнародної комп’ютерної зло-

чинності. Тому на сьогодні найбільш небезпечними джерелами за-40 41

гроз інтересам держави в інформаційній сфері є неконтрольоване по-

ширення  “інформаційної зброї” і розгортання гонки озброєнь у цій

сфері,  спроби реалізації концепції ведення  “інформаційних воєн”.

“Інформаційна зброя”, у свою чергу, являє собою сукупність засобів,

методів і технологій, які забезпечують можливість силового впливу

на інформаційну сферу супротивника з метою руйнування його інфор-

маційної інфраструктури, системи управління державою, зниження

обороноздатності.

Руйнівний вплив  “інформаційної зброї”  в інформаційному

суспільстві може виявитись більш потужним та ефективним, ніж уяв-

ляється зараз.  Це особливо небезпечно в умовах існування майже

монопольного становища компаній невеликої кількості країн світу

на ринку інформаційних продуктів,  оскільки така ситуація здатна

спровокувати бажання використати наявну перевагу для досягнення

тих чи інших політичних цілей. Ці загрози, на думку деяких учених,

можуть проявлятись також у вигляді отримання протиправного досту-

пу до відомостей, які становлять державну таємницю, до іншої кон-

фіденційної інформації, розкриття якої може завдати шкоди інтере-

сам держави [117].

Таким чином,  проведений нами аналіз дозволив розглянути

інформаційну революцію як внутрішньотрансформаційний процес

створення та впровадження новітніх інформаційних технологій, який

призвів до появи нового етапу розгортання процесів глобалізації.

Інтернетизація як необхідна складова інформаційного суспільства,

відкриваючи нову можливість для впровадження новітніх інформа-

ційних технологій, стає могутнім імпульсом глибоких революційних

змін у різних сферах сучасного суспільства. З одного боку, інформа-

ційна революція виступає передумовою виникнення процесів глоба-

лізації, з другого - вона стає засобом посилення їх впливу на всі сфе-

ри суспільного життя. В умовах глобалізації формується новий інфор-

маційний спосіб життя людей, який характеризується збільшенням

обсягів електронного обміну інформацією та широким використан-

ням різноманітних інформаційно-телекомунікаційних технологій.

В умовах глобалізації інформаційна сфера стикається із чима-

лими загрозами інтересам суспільства, які можуть проявлятися у виг-

ляді як умисних, так і невмисних помилок, збоїв та відмов техніки й

програмного забезпечення, шкідливого впливу на інформаційні інфра-

структури з боку різних структур. Тому у відповідь цим об’єктивним

процесам, які сьогодні відбуваються у світі, мають бути розроблені

відповідні національні програми розвитку інформаційного суспіль-

ства в умовах глобалізації.