4.4. Глобальний тероризм як виклик суспільного розвитку

Сьогодні сучасний світ постав перед новою дилемою суспіль-

ного розвитку,  пов’язаною з новими глобалізаційними викликами,

одним із яких є глобальний тероризм. Якщо раніше в умовах холод-

ної війни спостерігалось зближення між окремими державами, які

досить часто сповідували принципово різні фундаментальні цінності,

то сьогодні формується новий світовий порядок, який роз’єднує дер-

жави і активізує тероризм.

Сучасний світ не хоче перемовин, діалогу та компромісу в на-

лагодженні відносин між державами. Відповідні національні інсти-

тути (армія, поліція, служби безпеки та розвідки, міністерства закор-

донних справ), які б мали гарантувати безпеку своїх громадян та

відповідний рівень захисту від терористичних акцій, сьогодні вияв-

ляються бездієвими. Якщо раніше світ очікував на виклики небезпе-

ки з боку окремих військових структур чи національних держав, то в

умовах глобалізації таку небезпеку становить глобальний тероризм,

основними суб’єктами його реалізації стають так звані “мережі суб-

державних злочинців”, “неурядові організації насильства”.

Глобальний тероризм являє собою сукупність інструментів

силового характеру, спрямованих на досягнення провокаційних цілей

у межах загальнопланетарного масштабу. Будь-який терористичний

акт має на меті дестабілізацію соціальних інститутів шляхом насил-

ля, що здійснюється з боку окремих транснаціональних угрупувань,

об’єднаних на основі спільної ідеології. Технологія глобального те-

роризму здійснюється за допомогою відповідних форм “символічно-

го залякування” громадськості за допомогою різних силових методів

(фізична розправа). Сюди закономірно належать різні форми цирку-

ляції чуток, висвітлення терористичних актів у ЗМІ та радикальна

діяльність окремих угрупувань, які є безпосередніми суб’єктами реа-

лізації тероризму.

На думку експертів державного департаменту США, глобальний

тероризм являє собою “навмисне, політично мотивоване насильство,

здійснюване угрупованнями субдержавного рівня або нелегальними

агентами, які беруть участь у воєнних діях, щоб впливати на відпо-

відну аудиторію” [167].

Відомий американський дослідник з питань міжнародного пра-

ва Р.Фалк акцентує свою увагу на двох визначеннях глобального те-

роризму. Відповідно до цього вчений розглядає тероризм як  “будь-

який тип політичного насильства, який не має адекватного мораль-320 321

ного та юридичного виправдання, незалежно від того, хто до нього

вдається - революційна група або уряд”. У другому випадку Р.Фалк

під тероризмом розуміє  “політичний екстремізм, який включає на-

силля проти невинних особистостей” [459, с. 71].

Лондонський щотижневик  “Економіст” розглядає глобальний

тероризм через призму раціоналізму та послідовності, оскільки він

являє собою “залякувану, чітко розраховану спробу застосування на-

силля для досягнення певних цілей” [457, с. 11].

У контексті визначення сутності глобального тероризму пере-

дусім йдеться про допустимість та недопустимість насилля над не-

винними людьми. Це, у свою чергу, дає змогу чітко ідентифікувати

цивілізованість форм розгортання воєнних конфліктів, адже в сучас-

них умовах вони набувають варварських форм, оскільки немає чіткої

межі між ворогами та мирним населенням. На думку Г.Мирського,

характерною особливістю сучасного глобального тероризму є те, що

він “призводить до знищення мирного населення та відповідного за-

воювання територій” [217, с. 38].

Важливу роль у сприйнятті масовою свідомістю глобального

тероризму відіграють глобальні засоби масової інформації. На думку

У.Бека, телевізійні кадри 11 вересня 2001 р. засвідчили “жахливі кар-

тини терору, відразливі кадри масового вбивства та самовбивства, по-

казані в  “живому”  ефірі як певне телешоу,  не лише приголомшили

людей у всьому світі, а й викликали відповідну політичну реакцію”

[23,  с. 11]. Це,  у свою чергу, підтверджує думку американського до-

слідника Р.Фалка про те, що  “головною мішенню терористів стають

люди, які, затамувавши подих, стежать за розгортанням подій на екра-

нах телебачення... терористи сьогодні таким чином намагаються вико-

ристати насилля в символічному сенсі, щоб у такий спосіб охопити

багатомільйонну аудиторію глобального світу” [459, с. 14]. Це, у свою

чергу, свідчить про те, що саме розвиток глобальних засобів масової

інформації “ослаблює національні механізми управління громадською

думкою”, в результаті чого “безпека більшості населення планети по-

трапила в залежність країн - власників ракетно-ядерного потенціалу”

[363, с. 18]. Це пов’язується з тим, що одним із засобів реалізації гло-

бального тероризму є інформаційна пропагандистська мережа, яка за

допомогою Інтернету та супутникового зв’язку забезпечує налагоджен-

ня зв’язку між державами. Саме це і привело до виникнення до того,

що головним атрибутом сильної держави стало право на насилля.

Отже,  саме ЗМІ формують відповідне соціально-економічне

та геополітичне середовище для сприйняття масовою свідомістю гло-

бального тероризму. На думку В.Хороса, необхідно лише увімкнути

телевізор, не важливо де, в Нью-Йорку, Сан-Пауло чи в Москві і на

вас  “звалюються” нескінченні бойовики,  звучать постріли, ллється

кров,  захоплюються літаки й заручники,  круті хлопці у формі на

смерть борються із крутими авантюристами... вже не один десяток

років поліцейський,  шпигун, людина із органів є героями нашого

часу... агресивність, насилля буквальним чином пронизують усі сто-

рони нашого життя” [384, с. 48]. Це свідчить також і про те, що саме

телепростір досить часто може виступати головним збудником різних

форм терористичних актів. Підтвердженням цього можуть слугувати

дослідження, проведені американськими та французькими психіатра-

ми, які опитали понад три сотні терористів, зокрема тих, які викра-

дали літаки, при цьому 98% з них стверджували про вплив на відпо-

відно медійної продукції  (інтерв’ю з терористами,  репортажі,  які

освітлювали насильницькі дії, бойовики, гангстерські фільми). Сьо-

годні можна сказати навіть і про те, що інформаційний простір до-

сить часто і підштовхує терористів до окремих насильницьких дій.

Тероризм закономірно в медійній сфері вважається  “новиною висо-

кої якості”,  у результаті цього самі  “ЗМІ,  навіть не усвідомлюючи

цього, працюють на терористів, створюючи для них відповідне паб-

ліситі” [459, с. 158].

Основними причинами виникнення глобального тероризму є

глобальні конфлікти, до яких ми відносимо транснаціональні зіткнен-

ня інтересів між суб’єктами глобального простору  (державами)  на

основі принципової відмінності у культурній, політичній та релігійній

сферах.  Одну із причин виникнення глобального тероризму У.Бек

вбачає в неоліберальній ідеології, та, відповідно, і в неоліберальній

політиці держави, для цього він навіть підбирає таке метафоричне

оформлення -  “держава просто умертвляє себе неолібералізмом”,

відкриваючи тим самим простір для глобального тероризму. Саме тому,

на думку У.Бека,  “особливість терористичних загроз в умовах глоба-

лізації полягає в тому, що їх результатом є зростання насилля у світі та

розповсюдження ідеї насилля та насильницьких дій у суспільстві” [23,

с. 110]. Це свідчить про те, що саме відчуття небезпеки породжує нові

виклики у функціонуванні всіх сфер суспільного життя.

З позицій іншого російського дослідника Д.Ольшанського, од-

нією з причин виникнення глобального тероризму є  “революційне

нетерпіння та зачасти маніпулятивне і кровожадне політиканство”

[249, с. 67]. До причин виникнення глобального тероризму В.Л.Іно-

земевцев відносить також політичне протистояння двох частин світу.

Фактично це свідчитиме про безпосередній поділ світу в умовах гло-

балізації на дві частини, де одна намагається нав’язати мусульмансь-

ку систему цінностей, а друга пробує протистояти цьому, застосову-

ючи при цьому відповідні політичні інструменти [133].322 323

Не менш важливу роль у виникненні глобального тероризму

відіграють новітні досягнення науково-технічного прогресу,  генні

технології, нано-технології, новаційні технології, які, з одного боку,

провокують певні терористичні дії, а з другого - є важливим інстру-

ментом їх реалізації. Як одну із форм терористичних акцій сюди до-

цільно віднести “штучну чуму”, яка слугує своєрідною мініатюрною

генетичною атомної бомбою,  та пташиний грип,  ризики яких для

людства є незрівнянними.

Світогляд глобального тероризму сьогодні базується на таких

позиціях, як переконання, подвійність, прагнення людської солідар-

ності у боротьбі зі злом,  порушення моральних та юридичних ка-

нонів, які дають відповідне виправдання терористичним діям і при-

водять до необхідності сповідування ідеології тероризму. Самоціллю

різних форм терористичних акцій,  які мають місце у глобальному

світі, є досягнення певних цілей, які виступають у формі певного абсо-

люту, відповідно до якого і скеровується їх терористична діяльність.

Основними рівнями глобального тероризму є: міжнародний та

транснаціональний тероризм.

Міжнародний тероризм являє собою таку форму тероризму, яка

виходить за межі локальних конфліктів і являє собою найбільші вик-

лики для розвитку сучасного світу. Міжнародність тероризму зако-

номірно проявляється  “через взаємодію різних локальних терорис-

тичних груп” [384, с. 49]. Передусім йдеться про взаємодію терорис-

тичних структур між державами у контексті реалізації спільних гло-

балізаційних інтересів. Реальним прикладом цього може слугувати

підписана в 1985 р. угода про спільні дії між французькими та німець-

кими терористичними структурами. В Чечні й Афганістані існують

навіть так звані інтернаціональні терористичні “братства”.

З’ясовуючи сутність міжнародного тероризму, дослідники кла-

сифікують такі основні його форми, які залежать від реалізації відпо-

відної систем цінностей. Сюди, зокрема, відносять антизахідну (ба-

зується на збереженні національної незалежності), антиамериканську

(породжує комплекс неповноцінності у всіх народів, які не підтри-

мують ідею американізації)  т а антиізраїльську  (залежність палес-

тинських арабів від ізраїльтян, яка базується на невизнанні розподілу

Палестини на дві держави відповідно до рішень ООН) систему цінно-

стей, які можуть виступати джерелом виникнення глобального теро-

ризму. Таким чином, окремі країни світу, які намагаються позбави-

тись комплексу неповноцінності, породжують окремі структури, які

сповідують екстремістські настрої і забезпечують реалізацію міжна-

родних форм тероризму. Слід відзначити, що такі терористичні струк-

тури, як правило, мають антиглобалістичний характер і тим самим

протистоять поширенню глобальної системи цінностей, яка перешкод-

жає функціонуванню національних інтересів. Фактично йдеться про

певну монополізацію впливу з боку певних терористичних структур,

які підривають основи національної самобутності окремих держав.

Одним із перших проявів транснаціонального тероризму в умо-

вах глобалізації закономірно вважаються події 11 вересня 2001 р., які

мали на меті спровокувати США на відповідний удар не лиш ісламсь-

кому світові, а й так званим країнам, які належать до Третього світу.

На думку Д.Малишевої,  “унікальність ситуації, пов’язаної із транс-

національним релігійним екстремізмом, полягає в тому, що саме че-

рез нього світ вперше стикнувся з ворогом, який не ставить конкрет-

них політичних завдань, виконання яких і привело б до досягнення

миру та спокою, але,  оголосивши війну західній цивілізації,  а тим

самим і всім, хто перебуває за межами Європи та Північної Амери-

ки, режимам, структурам, об’єднанням, індивідуумам, тобто всім тим,

хто на думку таких фанатиків у релігійному образі, підпорядкувався

цій цивілізації” [203, с. 22]. Фактично це свідчить про те, що ісламсь-

кий світ,  розпочавши  “війну без правил”,  розв’язав глобальний,

міжцивілізаційний конфлікт. На думку Д.Малишевої, саме  “глобалі-

зація породила специфічну форму релігійного екстремізму, який давно

вийшов за межі країн та релігій,  а тому становить реальну загрозу

міжнародній безпеці” [203, с. 26-27]. Це в майбутньому може приве-

сти до так званого “зіткнення цивілізацій”, яке описував С.Хангтінг-

тон. Важливою характерною ознакою транснаціонального терориз-

му на відміну від міжнародного є те, що він чітко не обмежується

окремими територіальними вимірами,  оскільки має детериторіаль-

ний характер, за таких умов у нього значно більше потенціалу та ре-

сурсів,  аби реалізовувати єдину воєнну політику, формуючи єдину

транснаціональну мережу терору. Проте сьогодні більшість теоретиків

та практиків у сфері глобального тероризму наполягають на тому, що

транснаціональний тероризм як такий є неможливим без активної участі

держави та її політики. Елементарним поясненням цього, на думкуУ.Бе-

ка, є  “бездержавність, відсутність функціонування державних струк-

тур, що й призводить до виникнення тероризму” [22, с. 14].

Глобальний тероризм визначається, а точніше регламентується

етнічним фактором. На думку Д.Ольшанського, “будь-який конкрет-

ний терорист має етнічну належність, а тому навряд чи він “здає її у

камеру схову” при здійсненні терористичного акту, щоб потім повер-

нути” [249, с. 28].

Залежно від специфіки інтересів та сфер розгортання глобаль-

ний тероризм поділяється на окремі форми: релігійний, ідейний, полі-

тичний, патріотичний, націоналістичний.324 325

Ідейний тероризм. Така форма тероризму визначається несуміс-

ністю різних ідейних принципів, які сповідуються окремими суб’єк-

там (держави, ТНК). Концепції суспільного розвитку в межах різних

країн світу мають свою спрямованість.  Так,  до прикладу, ідеї сус-

пільного розвитку західного світу принципово відрізняються від тих,

що притаманні іншій частині світу. В цьому плані, на думку С.Ханг-

тінгтона, пріоритетними ідеями західного світу є індивідуалізм, лібе-

ралізм, конституціоналізм, права людини, рівність, свобода, панування

закону, демократії, вільний ринок, відокремлення церкви від держа-

ви. Окремі спроби пропагувати ці ідеї з боку західного світу наштов-

хуються на протистояння з боку мусульманського світу, який повною

мірою не поділяє такі ідеї. Здебільшого тут йдеться про протистоян-

ня між західним та мусульманським світом, який і породжує різно-

манітні форми ідейного тероризму. Саме тому, з позицій С.Хангтінг-

тона,  “головою проблемою,  яка сьогодні постає перед Західним

світом, є іслам як інша цивілізація, народи якої переконані в перева-

гах своєї культури,  тоді коли головною проблемою для ісламського

світу лишається західна цивілізація, народи якої переконані в універ-

сальному характері своєї культури, лишають за собою право розпов-

сюджувати та нав’язувати всьому світові свою культуру [379, с. 217-

218]. Саме тому в контексті розгортання глобального ідейного теро-

ризму важлива роль належить політиці Заходу: яку роль для себе він

обере, чи й надалі буде продукувати вплив своєї системи цінностей і

таким чином провокувати різні форми ідейного тероризму, чи все ж

таки намагатиметься узгоджувати свої інтереси з глобальним світом

у цілому.  Така політика Заходу,  аби уникнути ідейного тероризму,

має забезпечити збереження культурної самобутності глобального

світу, щоб таким чином не допустити зіткнення цивілізацій.

Політичний тероризм. Форма тероризму, яка характеризується

виникненням окремих угруповань, що забезпечують реалізацію відпо-

відних політичний цілей у межах окремих національних держав. Такі

угруповання, які мають політичний характер, передусім ставлять за

мету фізичне знищення окремих політичних лідерів у межах окре-

мих держа в.  Слід також відзначити,   що політични й тероризм

здійснюється з метою завоювання окремою державою своєї ваги та

впливу,  зміцнення безпеки своїх громадян. Проте політичні цілі в

межах кожної національної держави тлумачаться по-своєму, в межах

одних політичний терорист може слугувати реалізації гуманних цілей,

у межах інших - антигуманних. Політичний тероризм у такому ви-

падку може знайти певне виправдання, якщо він спрямований проти

ворогів нації, але якщо він спрямований проти невинних людей, то

жодних виправдань він мати не може. Досить часто політичний те-

роризм підміняється державним тероризмом,  що з методологічної

точки зору не завжди є правильним, оскільки останній завжди сто-

сується реалізації методів насилля, які здійснюються з боку держави

по відношенню до суспільства. У такому разі державний тероризм

має на меті реалізацію державницьких ідей шляхом застосування

насилля до своїх громадян.

Націоналістичний тероризм. У контексті розуміння національ-

ного тероризму необхідно досить чітко розмежовувати поняття етні-

чного тероризму, який,  на думку французького дослідника А.Мене,

характеризується такими поняттями, як “територія, кров, ідентичність,

тоді як націоналістичний тероризм характеризується поняттям мо-

нолітності або відкритості” [437, с. 16]. Виходячи із цього основним

ідеологічним засобом розгортання націоналістичного тероризму є

посягання на відкритість та самоідентичність національного розвит-

ку  (мова, культура). У такому плані навіть можна говорити про ви-

никнення національного тероризму між окремими націями в межах

окремої держави, які мають спільні елементи національної ідентич-

ності. На думку С.Хангтінгтона, “в сучасному світі головні конфлікти

будуть розгортатись між націями та групами, які належать до різних

цивілізацій,  а тому зіткнення між цивілізаціями буде домінувати у

світовій політиці” [378,  с. 25].  Водночас дослідник переконаний у

тому, що  “культурні характеристики є менш мінливими, на відміну

від політичних та економічних” [378, с. 27]. Дещо іншої точки зору

дотримується італійський дослідник Ф.Ботіччері, який переконаний

у тому,  що нинішні етнічні конфлікти переважною мірою відбува-

ються не між цивілізаціями, а скоріше в середині їх, а тому вони зав-

жди матимуть не цивілізаційний, а етнічний характер [448].

Етнічна належність є важливим фактором, що визначає відпо-

відну модель поведінки окремої держави у світі, якщо така поведін-

ка не поділяється однією з країн, конфлікт є неминучим. Етнічний

тероризм є найбільш небезпечним глоблізаційним викликом у роз-

витку сучасного світу, оскільки він породжує різні форми “локально-

го тероризму” і спрямований на етнічні співтовариства, які борються

за свободу та незалежність нації. Більше того, відмежуватись від етніч-

ного співтовариства значно складніше, ніж поміняти свої політичні

чи навіть релігійні переконання.

Націоналістичний тероризм за своєю суттю не може бути відме-

жованим від патріотичного тероризму,  провокуючи ти м самим

відповідні форми партизанської війни.

Патріотичний тероризм. Дана форма тероризму базується на

прагненні протистояти глобалізаційним викликам патріотичного роз-

витку окремої держави. В цьому плані в межах окремих держав світу326 327

виникають певні організації, діяльність яких має радикально-націо-

налістичний характер і спрямована на тотальне відстоювання націо-

налізму у його крайніх формах. Досить часто це зачіпає не лише інте-

реси мирного населення, але й перешкоджає їх фізичномужиттю, якщо

воно навіть сповідує  “правильну”  національно-радикальну форму

інтересу. В західноєвропейському світі такі терористичні угруповання

мають на меті не лише вплинути на діяльність урядів, а й спровоку-

вати їх на дії, які б викликали хвилю протистоянь владі з боку гро-

мадськості. Тобто такі терористичні угруповання передусім прагнуть

до залякування влади, аби та вдавалась до різних насильницьких форм.

Відповідно до цього, на думку Г.Мирського, “терористи замість пося-

гань на державних діячів планували, а інколи і здійснювали акції, метою

яких було посіяти жах та паніку, викликати у країнах хаос, справитись

із яким уряд міг би лише драконівськими методами” [217, с. 40].

Релігійний тероризм. Найбільш небезпечним є релігійних те-

роризм, що ґрунтується на релігійному факторі. Дана форма терориз-

му має транснаціональний характер. Саме транснаціональний теро-

ризм найбільш адекватно розкриває характер сучасного глобального

тероризму, оскільки передусім вказує на загальнопланетарний харак-

тер його дій.  Релігійні терористичні угруповання акумулюються на-

вколо ідеї сповідування святості віри, без будь-якої терпимості чи жалю.

Основу виникнення сучасного транснаціонального релігійно-

го тероризму складає ідеологія фундаменталізму, яка має на меті вста-

новлення суспільного устрою мусульманського світу виходячи із прин-

ципів Корану. Фундаменталізм, який сповідує принцип повернення до

джерел релігії, форми сповідування якої видозмінювались протягом

багатьох століть, сьогодні породжує вкрай радикальні засоби його ре-

алізації.  Тут мова йде про радикальні форми нав’язування з боку

ісламського світу цінностей та норм життєдіяльності, абсолютно “чу-

жих” для західноєвропейського світу. Це вказує на те, що глобалізацій-

ним викликом для сучасного світу є зіткнення інтересів двох цивіліза-

ційних культур - ісламської та християнської цивілізаційних культур.

Це пов’язується також і з тим, що “арабський світ все сильніше відчу-

ває вороже ставлення до ісламу з боку західної цивілізації” [36].

На думку французького дослідника М.Робінсона, “релігійні ек-

стремісти прагнуть вирішити за допомогою релігії всі соціальні та

полі тичн і проблеми,   водноча с вста новлюючи інтегральніст ь,

цілісність своїх догм” [294]. А от Р.Рубіштайн переконаний у тому,

що  “за допомогою терактів різні терористичні угрупування намага-

ються привернути увагу до своїх політичних ідеалів, щоб таким чи-

ном здійснити стратегічні зміни у суспільстві” [451, с. 5]. Тобто гло-

бальний тероризм є не лише суспільним викликом, але й реальною

загрозою для національної безпеки країн світу, які з ним стикаються.

Зазначене, у свою чергу, свідчить про те, що саме релігійний

тероризм як певна ідеологія впливає на свідомість віруючих, спону-

каючи їх до відповідних форм дій. Саме тому досить часто релігій-

ними терористами стають люди, які не самі по собі прийшли до пе-

реконання у святості відповідної релігійної доктрини,  а виявились

втягненими у терористичні акції за допомогою впливу з боку окре-

мих терористичних структур. Це підтверджує взаємозв’язок релігій-

ного та політичного фактора у виникненні глобального тероризму.

Виходячи із цього постає питання щодо індивідуального чи колек-

тивного фактора у зародженні тероризму як глобального явища. Так,

на думку М.Креншо, важлива роль у виникненні глобального теро-

ризму належить саме терористичним угрупованням, які об’єднують

навколо себе однодумців” [441, с. 9]. В результат чого такі однодумці

можуть з’явитися у будь-якому кінці світу і в межах будь-якої держа-

ви вони можуть засновувати свої терористичні об’єднання. Такі фор-

ми трансцендентного єднання між терористичними організаціями,

які базуються на спільній ідеї, здобувають більший потенціал впливу

на розвиток сучасного світу,  а тому такі організації цілком можна

віднести до глобальних.

На особливу увагу в контексті даного розгляду проблеми зас-

луговує соціологічне дослідження американського соціолога, радни-

ка американського уряду з питань боротьби з тероризмом М.Сейдж-

мена, який класифікував дані американських, британських та фран-

цузьких спецслужб щодо терористичних угруповань (Аль-Каіда, Аль-

Джихад (єгипетська група) та Аль-Гамаа Аль-Ісламійа (філіппінське

терористичне угрупування). В етнічному плані глобальний тероризм

є багатонаціональним, це, зокрема, і підтверджується дослідженням,

проведеним М.Сейджменом, яке показало, що до його складу вхо-

дять 60% жителів арабських країн (Саудівська Аравія, Єгипет), 30%

становлять жителі Марокко, Алжиру та Тунісу та близько 10% індо-

незійців. Стосовно соціально-економічного статусу членів терорис-

тичних угрупувань, то тут на дві третини вони складаються із замож-

них людей, інша третина - нащадки марокканських та алжирських

іммігрантів, що проживають на території Франції та Німеччини [457].

Більшість керівників терористичних угрупувань мають хоро-

шу європейську освіту,  за винятком індонезійців,   що одержали

ісламську релігійну освіту в себе на батьківщині. Переважна більшість

членів терористичних угрупувань мають вищу професійну освіту,

одружені й мають дітей, характерним є і те, що серед них немає лю-

дей, що страждають на психічні захворювання. Дослідження М.Сей-

джмена показали,  що більшість членів терористичних угруповань

належать до забезпечених прошарків населення: 17,6% - до вищого

класу, 54% - до середнього, 27,5% - до нижчого класу. Лише 16,7%328 329

мають незакінчену середню освіту, 12,1% - середню, 28,8% навчали-

ся в коледжі, а 33% закінчили коледж, 9% мають вчений ступінь. Важ-

ливим фактом є і те, що лише 9,4% терористів мали релігійну освіту,

всі інші - винятково світську.  Серед членів терористичних угрупо-

вань не було виявлено ні безробітних, ні бездомних, що прийшли в

пошуках грошей або слави. Здебільшого це достатньо кваліфіковані

професіонали, які мають гарну роботу: 42,4% - лікарі, юристи, учи-

телі й ін., 32,8% - професіонали середньої кваліфікації й тільки 24,8%

не мають спеціальної кваліфікації. Причому до останньої категорії

належать в основному араби, вихідці з Марокко, Алжиру та Тунісу.

За даними дослідження М.Сейджмена, на особливу увагу заслуго-

вує і той факт, що до терористичних організацій переважною мірою

залучена молодь, оскільки середній вік активістів - 25 років, навіть у

Центральному штабі середній вік становить 27 років. Це таким чи-

ном дало змогу глобальному джихаду побудувати цілісну систему ре-

алізації глобального тероризму, яка об’єднує в собі достатньо розріз-

нені погляди ісламської релігійної мережі [457].

Так,  у межах будь-якої релігійної доктрини можна віднайти

суперечливі сторони, які не завжди повною мірою поділяються всіма

віруючими. Це, у свою чергу, свідчить про те, що релігійні системи

базуються на внутрішньосуперечливих ціннісних установках.  Зок-

рема, ідеологія джихаду, яка проголошує  “святість війни проти не-

вірних”, дає можливість мусульманському світові боротись із нему-

сульманським світом за допомогою терористичних методів, які на-

чебто мають забезпечити поліпшення та захист ісламської віри.  У

свою чергу, Дж.Еспозіто розглядає джихад як  “форму праведного

життя,  що робить суспільство більш моральним та справедливим

шляхом поширення ісламу через проповіді, вчення та озброєну бо-

ротьбу, в результаті чого люди мають прагнути слідувати волі Бога та

бути кращим мусульманами” [455,  с. 32-33]. Саме такий підхід до

розуміння істинності ісламу дав змогу побудувати потужні терорис-

тичні структури (“Міжнародна мережа Глобальний джихад”),  які

відстоюють ідеї радикального та войовничого захисту ідей ісламу,

що, у свою чергу, заклало основи глобального тероризму.

Разом з тим сутність Корану не завжди може бути адекватно

зрозумілою, а тому не завжди вірні мають тотожне уявлення про фор-

ми відстоювання своїх релігійних переконань. На думку З.Ліппмана,

“тон Корану войовничий, водночас гнучкий, він закликає до війни

проти невірних і водночас до чемного поводження з ними, він закли-

кає до нещадності й до терпимості; він таврує невірних, але вчить,

що кожний, хто вірить у Бога й веде праведне життя, мусульманин

він чи ні, буде допущений у рай” [460].

У даному контексті особливу увагу доцільно звернути на ос-

новні фактори, які зумовили появу глобального ісламського терориз-

му у ХХ ст. Відомий ісламіст І.Хохлов ідентифікує наступні фактори:

n крах революційних рухів у реалізації ісламських революцій в

арабських країнах;

n труднощі, яких зазнає ісламський світ під впливом вестерні-

зації, модернізації, насадження західних цінностей” (ці факто-

ри впливають на мусульманські общини як у західних, так і в

арабських країнах);

n релігійна неосвіченість значної частини мусульман, яка робить

їх жертвами ісламських сект;

n розвиток телекомунікацій, який сприяє посиленню зв’язків між

різними частинами мусульманського світу;

n серія конфліктів в Афганістані, Боснії, Албанії, Косово, Чечні,

Філіппінах,  Індонезії й Кашмірі,  які були витлумачені як

зіткнення ісламського й християнського світів;

n розпад Радянського Союзу й дискредитація комунізму, що по-

новили старі етнічні й релігійні конфлікти;

n нездатність арабських націоналістичних урядів вирішити пробле-

ми суспільства й домогтися перемоги над зовнішнім ворогом;

n посилення боротьби з екстремістами в арабських країнах і на

Близькому Сході, що привело до переміщення центру ісламі-

стської діяльності в інші регіони світу;

n ліберальне ставлення європейських урядів до іммігрантів і

біженців з мусульманських країн і терпляче ставлення до їх

релігійної й політичної діяльності на території своєї європейсь-

кої батьківщини [385].

Економічний тероризм. Дана форма глобального тероризму

характеризує застосування різних форм насилля в господарсько-еко-

номічній сфері.  Тут переважно йдеться про тиск та насильство на

суб’єктів господарської сфери, реальним підтвердженням чого вис-

тупає наркоманія та работоргівля. Економічний тероризм здебільшо-

го призводить до виникнення таких його видів, як “кримінально-кра-

діжницький тероризм” (угон літаків, захоплення заручників з метою

отримання матеріального викупу)  та інформаційний тероризм  (ха-

керський), спрямований на насильство в інформаційній сфері, хакер-

ство, зламування електронних банківських кодів та інше.

Кожна із форм глобального тероризму має свої механізми бо-

ротьби з ним. Здебільшого мирного усунення як глобальних викликів,

так і глобального тероризму не існує. Цивілізований світ не може330 331

сьогодні вдаватись до глобального тероризму як альтернативної фор-

ми вирішення міжцивілізаційних конфліктів. Саме тому, аби макси-

мально протистояти такому виклику глобалізаційного розвитку,  як

тероризм сучасному світові доцільно насамперед об’єднатись між

собою. Кожна із країн сучасного світу сьогодні має на офіційно-

дипломатичному рівні усвідомити, що основним глобалізаційним вик-

ликом для вітчизняного розвитку є універсалізоване визнання теро-

ристичних загроз. У результаті цього у світі сьогодні створюються й

надалі мають створюватись спеціальні інституційні структури, які в

ідеалі мають протистояти викликам тероризму. Цікаві спроби проти-

стояти глобальному тероризму має Америка, де неодноразово пору-

шувалось питання про необхідність програми Національної проти-

ракетної оборони. Однак уже сьогодні це питання втрачає актуаль-

ність, адже стало цілком зрозумілим, що поодинці жодна із країн світу

вже не здатні боротись із глобальним тероризмом. Виходячи із цього

слід говорити про створення окремих антитерористичних альянсів,

які б протистояли викликам впливу глобального тероризму у світі.

Проте у виникненні та функціонуванні таких антитерористичних

структур, на думку У.Бека, також криються відповідні глобалізаційні

виклики. Так, зокрема, глобальний тероризм “з одного боку, призво-

дить до появи нових форм політичних альянсів, спрямованих проти

спільних загроз, а з другого - він посилює регіональну різночасовість,

або ж і нерівність між країнами, що підпадають під такі виклики”

[23, с. 13]. Отже, для подолання викликів глобального тероризму світ

має дакладати відповідних глобальних політичних зусиль, які б єднали

націю і світ у боротьбі зі спільним ворогом та спільними глобаліза-

ційними викликами суспільного розвитку. Це також підтверджує і

те, що сьогодні світ має шукати глобальні рішення у боротьбі з гло-

бальним тероризмом виключно лише шляхом консультацій та дипло-

матичних перемовин. При цьому важливим фактом є і те, що в умо-

вах глобалізації за кожною державою зберігається монополія на реа-

лізацію власної,  національно регламентованої технології протисто-

яння глобальному тероризму.

Одним із засобів протистояння викликам глобального терориз-

му є формування ефективної системи державного управління. Важ-

ливим інструментом національних держав у протистоянні глобаль-

ному тероризму є реалізація принципів міжнародного права, які не

повинні суперечити національним системам права. Це свідчить та-

кож і про те, що будь-які транснаціональні структури, які покликані

протистояти тероризму,  мають спиратись передусім на принципи

права. Сьогодні не може бути будь-яких моральних чи політичних

виправдань тероризму, виходячи із відповідних його ідейних докт-

рин. Все більше дослідників наполягають на необхідності “розроби-

ти та ратифікувати міжнародну конвенцію проти тероризму, яка не

лише пояснювала б поняття, але і ставила вимоги міжнародного пе-

реслідування терористів на правову основу,  тим самим створюючи

єдиний універсальний правовий простір” [457, с. 11]. Наявність по-

тужної міжнародно-правової основи боротьби з тероризмом дає змо-

гу спростити процедуру видачі злочинців, залучення воєнних сил та

судових інститутці, в цілому виробити чітку систему регулювання

конфліктів, зумовлених терористичними актами. Відповідно до цьо-

го держави світу здобудуть однакові інструменти протистояння гло-

бальному тероризму і підвищать свій потенціал у боротьбі зі спільним

ворогом. Лише сильна держава може гарантувати безпеку своїх гро-

мадян у протистоянні з глобальним тероризмом на правовій основі.

Проте тут відразу ж постає питання, як змінюється специфіка

функціонування держави, яка зазнала терористичного акту, а голов-

не - здатен він посилити державу чи все ж таки її послабити. З одного

боку, він послаблює форми функціонування національної держави, а

з другого - призводить до виникнення нової організаційно-інститу-

ційної основи розвитку та безпеки держави - глобальних альянсів. В

умовах глобалізації зовнішня та внутрішня безпека держави перебу-

вають у майже тотожному відношенні. Адже саме через реалізацію

глобальної безпеки сьогодні можна досягнути відповідного рівня

національної безпеки. У.Бек ставить питання про “необхідність транс-

націоналізації держав, які в умовах глобалізації мають відмовитись

від частини свого суверенітету, щоб таким чином в межах глобаль-

ного простору вирішити частину своїх національних проблем” [23,

с. 117]. Унаслідок цього окрема національна держава здобуде націо-

нальну безпеку лише долучившись до відповідних глобальних струк-

тур. Проте, на думку Ч.Мюррей, скорочення національної автономії

та розширення національного суверенітету зовсім не означає, що вони

є логічно не сумісним між собою поняттями.  Більше того,  вчений

виходить з того, що “економічна залежність, культурна диверсифіка-

ція, військове, правове та технічне співробітництво між державами в

умовах глобалізації автоматично призводять до скорочення автономії,

а тим самим до втрати суверенітету” [229, с. 7]. Проте саме умови

глобалізації ставлять державу перед викликами, які за умови правиль-

ної державної політики можуть обернутись перевагами суспільного

розвитку. Передусім тут йдеться про те,  що глобалізація відкриває

“еру транснаціонального співробітництва”,  яке може забезпечити

ефективну реалізацію спільних інтересі між державами. Саме тому

держави,  аби протистояти суспільним викликам глобального теро-

ризму, мають об’єднати свої зусилля для вироблення нових коорди-332 333

нат державно-управлінських рішень,  які б чітко узгоджувались із

рішеннями не лише інших держав, але й транснаціональних струк-

тур.  Передусім йдеться про так зване транснаціональне співробіт-

ництво між державами та транснаціональними структурами,  яке в

майбутньому стане ефективним засобом у протистоянні глобально-

му. Важливим фактом при цьому є те, що боротьба із глобальним

тероризмом сьогодні має вестись не лише у військово-політичному

контексті, а переважною мірою також і в економічному та політич-

ному, що тим самим підвищить рівень ефективності контртерорис-

тичної стратегії в глобальному світі.

Глобальний тероризм спрямований на деіндивідуалізацію, ос-

кільки держави чи окремі угруповання в межах глобального простору,

вдаючись до терористичних актів,  передусім протиставляють себе

іншим людям та іншим державам, усьому світу. Це свідчить про те,

що більшість держав мусульманського світу  “колективну самоіден-

тичність ставлять вище свободи індивідуального вибору”. Передусім

це пов’язується із ісламськими традиціями. Для протистояння цьому

західний світ у першу чергу має прагнути до самовизначення, збере-

ження своєї ідентичності за рахунок формування фундаментальної

системи цивілізаційних цінностей.

Таким чином, здійснений нами аналіз дав змогу проаналізува-

ти суспільні виклики глобального тероризму,  зокрема розкрити ос-

новні причини його виникнення  (бідність,  соціальна,  міжнародна

нерівність, локальні та регіональні конфлікти, диктат з боку країн-

лідерів глобального простору  (Америка, Китай, мусульманські дер-

жави)) форми та засоби протистояння глобальному тероризму. Вод-

ночас глобальний тероризм породжує такий виклик, як глобальна

міграція, про що йтиметься в наступному параграфі.