4.2. Глобальний інтерес як виклик реалізації національного інтересу

Головним викликом суспільного розвитку в умовах глобалізації

стає підміна національного інтересу глобальним інтересом, реалізо-

вувати який покликана кожна нація, оскільки вона об’єктивно вклю-

чена в процес глобалізації.

На сучасному етапі світового розвитку національний інтерес

зазнає такої радикальної трансформації, що вже не може бути ефек-

тивною формулою функціонування національної держави. Це з ме-

тодологічної точки зору увиразнює потребу чітко проаналізувати

умови, які призвели до трансформації національного інтересу у гло-

бальний, визначити зміст та структуру глобального інтересу  (націо-

нальний та державний інтерес), вказати на його основні елементи, а

також проаналізувати особливості реалізації національного інтересу

в умовах глобалізації.

Виходячи із цього у контексті розгляду даної проблеми ми не

ставимо за мету виробити єдине бачення сутності глобального інте-

ресу,  скоріше за все для нас цікавою є певна амбівалентність при

розгляді його змісту. У цьому плані глобальний інтерес ми розгля-296 297

даємо як необхідну умову та засіб світового розвитку, а також зде-

більшого як виклик, що приводить до зникнення національного інте-

ресу,  позбавляючи окрему національну державу можливості реалі-

зації власної стратегії суспільного розвитку. При цьому, на нашу думку,

не доцільним є розгляд глобального та національного інтересів у пев-

ному тотожному зв’язку, оскільки вони як такі можуть не збігатися.

Це підтверджується й концепціями окремих дослідників, які вказу-

ють на те, наскільки могутньою сама по собі є національна держава,

наскільки вона є здатною до реалізації власного національного, а потім

вже і глобального інтересу. Так, на думку І.Крістола, “маленька нація

може відчувати, що її національний інтерес починається і закінчуєть-

ся на її кордонах: саме тому її зовнішня політика майже завжди має

оборонний характер, тоді коли велика нація з широким колом інте-

ресів разом з матеріальними завжди має ідеологічні інтереси” [454].

Саме тому в умовах глобалізації, яка декларує високий рівень взаємо-

залежності між державами, окрема могутня держава, маючи для цього

відповідні пріоритети  (економічний,  політичний,  а головне військо-

вий), може вдаватись до нав’язування світові свого національного інте-

ресу, але у такому контексті він уже буде мати глобальний характер.

Глобальний інтерес, у свою чергу, являє чітко увиразнену по-

требу реалізації геополітичної стратегії заради розвитку та функціо-

нування світу в сучасних глобалізаційних умовах. Це вказує на те,

що глобальний інтерес має трансцендентний та транснаціональний

характер, адже він відображає зміст національного інтересу кожної

окремої держави і стосується світового устрою в цілому. Тобто гло-

бальний інтерес незалежно від того, яка саме ідея закладена в його

змісті, має бути реалізованим та дотриманим як у межах кожної на-

ціональної держави, так і на глобальному рівні.

Виходячи із цього доцільно визначити, що являє собою зміст

глобального інтересу, тобто які складові елементи глобальних потреб

розвитку сучасного світу він має відображати. На нашу думку,  ос-

новним складовим елементом глобального інтересу є реалізація ідеї

глобальної справедливості.

Прагнення до справедливості є одним із споконвічних праг-

нень людства у процесі історичного розвитку. Це прагнення стає особ-

ливо актуальним в умовах глобалізації, адже людство реально прагне

до того, аби його права та можливості знайшли належну реалізацію

за різних умов та факторів світового розвитку. Виходячи з цього жо-

ден світовий уряд не може перешкоджати реалізації прав людини, а

відповідно до цього ідеї глобальної справедливості. Саме тому чим

більш реалізовано буде ідею глобальної справедливості у світі, тим

більше можливостей з’явиться в сучасної людини протистояти вик-

ликам глобальної несправедливості. На думку І.Кучураді,  “глобаль-

на несправедливість проявляється тоді, коли основні або інші права

окремих осіб, окремих груп осіб, або ж більшості населення країни

порушуються або спеціально нехтуються в інтересах інших груп чи

країн” [176, с. 19]. Саме це, на думку вченого, є найбільш характер-

ною рисою міждержавних т а міжнародних відносин у світі.  Це

свідчить про те, що ідея глобальної справедливості як складовий еле-

мент глобального інтересу має зводитись до відстоювання прав та

потреб громадян світу у процесі людської життєдіяльності на пари-

тетних засадах. Таким чином, глобальна справедливість являє собою

такий стан справ,  за якого формуються умови розвитку сучасного

світу, які не перешкоджають реалізації прав людей, груп чи і держав

як на національному,  так і на міжнародному рівні. Саме тому гло-

бальна справедливість - це здатність для кожного громадянина в су-

часних глобалізаційних умовах мати можливість реалізувати свої

права та потреби. Фактично тут мова йде про рівність умов історич-

ного розвитку, в яких сьогодні перебуває сучасний світ, що забезпе-

чує рівну можливість на реалізацію потреб окремими народами чи

державами. Для сучасного світу ідея глобальної справедливості пе-

редусім стосується того, як люди, які належать до єдиного глобаль-

ного простору, водночас мають різні можливості для реалізації своїх

потреб, що визначається рівнем суспільного розвитку національної

спільноти, до якої фізично належить людина.

Отже, таким чином ідея глобальної справедливості являє со-

бою  “мета-принцип” - вимогу,  норму, яка визначає структуру сус-

пільних відносин та політичних дій і виводиться в кожний історич-

ний період з урахуванням існуючих умов” [112, с. 26]. Це свідчить

про те, що ідея глобальної справедливості, яка сьогодні складає зміст

глобального інтересу, висуває стандартизовані вимоги до умов роз-

витку світу, які для однієї держави можуть бути прийнятними, а для

іншої ні. Точніше кажучи, те, що для однієї держави матиме ознаку

глобальної справедливості, для іншої може виявитись глобально не-

справедливим. Відповідно до цього доцільно виділити основні скла-

дові елементи ідеї глобальної несправедливості, перед викликами якої

сьогодні постає сучасний світ. Сюди ми відносимо:

n нерівні умови життя людей у межах різних національних держав;

n неоднакові умови забезпечення охорони здоров’я людини;

n різні права на отримання освіти;

n відмінні умови реалізації праці та соціального захисту;

n різні можливості для реалізації духовно-творчого потенціалу

людини;298 299

Таким чином,  глобальна несправедливість є результатом не-

рівномірного розподілу матеріальних та духовних ресурсів у межах

світового простору та нерівномірних умов для належної реалізації

прав та захисту людського потенціалу. Однією з причин цього є не-

ефективна глобальна соціальна політика, яка не забезпечує створен-

ня спеціальних інституцій для сприяння та реалізації людського по-

тенціалу в умовах світового розвитку. Проте не слід заперечувати вже

існуючий досвід функціонування таких транснаціональних інсти-

туцій, які фактично і беруть на себе значну частину функцій з реалі-

зації соціальних, економічних та загальнолюдських умов розвитку,

гарантуючи таким чином рівні умови для життєдіяльності окремих

суб’єктів світового простору.

Це ще раз підтверджує те, що в умовах глобалізації найбільш

увиразненою стає ідея глобальної несправедливості,  оскільки сьо-

годні більше як будь-коли люди знають,  як розвивається сучасний

світ,  а тому й не бажають миритись із проблемами глобальної не-

справедливості, коли “в певній країні частина людей живе на віллах

або в квартирах з кондиціонованим повітрям, тоді коли інша частина

в печерах або ж і глиняних будиночках” [348]. Це свідчить про те, що

в сучасному світі навіть у межах держав, які належать до розвинених

та тих, що перебувають на етапі розвитку, розрив між багатими та

бідними все більше зростає.  Це насамперед пояснюється тим,  що

держави мають більш чи менш динамічну стратегію розвитку,  що

приводить до відповідного дисбалансу між ними. Підтвердженням

цього стала заява К.Аннана 2000 р., що “майже половина населення

планети все більше вимушені існувати менше ніж на 2  долари на

день і близько 1,2 мільярди людей мають 1 долар на день [280]. Ось

чому ми можемо констатувати новий зміст глобального інтересу  -

долання глобальної нерівності у розвитку сучасного світу. Важлива

роль у цьому процесі належить наданню допомоги небагатим краї-

нам, яка проявляється, на думку К.Томашеської, у формі забезпечен-

ня  “прогресу демократизації”.  Свідченням цього,  зокрема є,  різні

трансформаційні перетворення, які подекуди ініціюються з боку транс-

національних структур чи окремих національних держав, і головне

мають на меті зміну вектора розвитку національної політики [281].

Людство сьогодні добре розуміє потенціал своїх можливостей

і те, наскільки він з позицій світового розвитку є належно реалізова-

ним у межах окремої національної держави.  Саме тому стратегія

людського потенціалу має бути зорієнтована на забезпечення сус-

пільного розвитку, аби таким чином здолати глобальну нерівність у

розвитку держав.  Збалансована політика взаємодопомоги між дер-

жавами, коли багаті країни допомагають бідним, приведе водночас

до виникнення великої кількості питань, адже тут доведеться реалі-

зовувати насамперед глобальні інтереси, а не національні. Це свідчить

про те, що у міру можливості реалізація глобальних інтересів поси-

лює суперечності між різними державами.

Виходячи із цього глобальний інтерес є необхідною складо-

вою реалізації глобальної стратегії суспільного розвитку. Так, зокре-

ма, ще в 50-ті рр. ХХ ст. у Статуті ООН фактично і було виписано

зміст глобального інтересу, коли “народи Об’єднаних Націй виріши-

ли досягнути соціального прогресу та покращення життєвих стан-

дартів в умовах більшої свободи, і для цих цілей... використовувати

міжнародні механізми для забезпечення економічного та соціально-

го прогресу всіх народів, вирішили об’єднати свої зусилля для до-

сягнення цих цілей” [363].

Таким чином, глобальний інтерес характеризує інтереси всіх

суб’єктів світового розвитку, проте його зміст у межах кожної націо-

нальної спільноти трактується по-різному,  оскільки залежить від

відповідної глобалізаційної стратегії держави, рівня її геополітичної

відкритості, яку вона обирає як альтернативу для свого позиціону-

вання. Проте технологія реалізації глобальних інтересів має бути то-

тожною, а для цього в населення планети мають бути спільні умови

та фактори суспільного розвитку. Це, у свою чергу, свідчить про те,

що глобальні інтереси визначаються національними інтересами дер-

жав, а з другого боку, саме глобальні інтереси приводять до ідентифі-

кації змісту національних інтересів, оскільки за таких умов ризики

їх реальної втрати є очевидними.

У контексті визначення сутності глобального інтересу на особ-

ливу увагу заслуговує концепція установки грузинського вченого Д.Уз-

надзе,  яка розкриває зміст чотирьох фундаментальних станів мен-

тальності,  які характерні для кожного громадянина незалежно від

території проживання. В цьому плані дослідник намагається визна-

чити основні соціально-психологічні стани, які формують комплекс

поведінки громадянина. До таких комплексів належать критерії домі-

нантності однієї нації над іншою, які вчений називає манією форми,

манією подолання, манією релаксації та манією управління [393].

Окремі форми домінантності  (манії) спираються на те, що в

основі людської установки немає жодної складової, яку можна було

прибрати, адаптувати чи замінити. Це свідчить про те, що установка

як основа формування інтересу є мінливою і залежить від психоча-

сових вимірів. На думку дослідника, навіть довготривалі установки

(до прикладу ті, які стосуються стратегічної життєдіяльності нації в

цілому) мають здатність змінюватись залежно від прагнень більшості

громадян,  а також залежно від викликів глобального розвитку,  які300 301

реально змінюють долю нації. Саме тому нація, враховуючи при цьому

релігійні, соціально-політичні, культурні (мова, мистецтво, літерату-

ра, наука) системи, які забезпечують їй відповідний рівень ідентифіка-

ції, має бути здатною на “акт творчості” у формуванні свого глобаль-

ного інтересу розвитку. Передусім ідеться про національну спадщи-

ну, яким чином вона впливає на формування глобального інтересу і

як цей інтерес відображає формати розвитку окремої нації. Виходя-

чи з цього Д.Узнадзе запропонував формулу циклічної логіки,  яка

розкриває закономірності зміни інтересів, якими керується нація про-

тягом певного відтинку історичного розвитку, і які з необхідністю

визначаються об’єктивними умовами та факторами такого розвитку

[393]. Більше того, спільність складових елементів такого інтересу є

засобом інтеграції зусиль між націями щодо реалізації їх спільних

потреб. У результаті цього такі інтереси, якими керуються окремі нації

на певному етапі історичного розвитку,  перетворюються на форму

глобального інтересу.

У контексті визначення сутності глобального інтересу доцільно

чітко розмежовувати поняття глобального та геополітичного інтере-

су. З нашої точки зору, геополітичний інтерес може розглядатись як

складовий елемент глобального інтересу, але лише з погляду окремої

держави. Глобальні інтереси в цьому контексті це такі інтереси, які

характеризують розвиток світу в цілому, тоді як геополітичні інтере-

си представляють інтереси окремої держави щодо реалізації прин-

ципів її зовнішньої політики. Так, на думку Дж.Фейблмана, геопо-

літичні інтереси забезпечують економічну та політичну вигоду для

держави,  зокрема її безпеку, шляхом освоєння та підпорядкування

інших держав та суспільних інститутів доступними методами... тоб-

то це прагнення досягнути абсолютних переваг перед іншими краї-

нами у всіх напрямах, особливо у сфері високих технологій та шля-

хом економічного й політичного тиску та прямої агресії з метою за-

безпечення абсолютної керованості певною ситуацією” [367, с. 262].

Досить часто розуміння глобального інтересу підміняється інте-

ресами західного світу,  які начебто мають всезагальний трансцен-

дентний характер. До такої системи інтересів закономірно відносять

“уявлення про Захід як союзника, партнера та носія певної системи

цінностей, інститутів та культурних норм, як джерело нових стан-

дартів життя,  технологічного лідера,  противника будь-якої форми

загроз” [180, с. 68]. Проте тут постає питання, наскільки така систе-

ма інтересів розвитку західного світу буде в обов’язковому порядку

поділятись усіма суб’єктами глобального простору і чи стане така

система легітимною формулою розвитку сучасного світу. Передусім

тут йдеться про те, наскільки глобальний світ готовий жити лише за

західною системою інтересів і наскільки така система інтересів може

виявитись компромісною для окремих національних держав, гаран-

туючи їм безпеку, стабільність та процвітання. Проте для будь-якої

національної держави в умовах глобалізації для збереження власної

системи цінностей важливо уникати залежності від західного світу,

навіть якщо його інтереси жодною мірою не суперечать національ-

ним. Реальним підтвердженням не достатньо адекватного ставлення

українців до інтересів західного світу є відношення до НАТО,  що

засвідчує антизахідні настої в суспільстві. Це, зокрема, вказує на те,

що вплив інтересів західного світу, його ціннісної системи зокрема

оцінюється амібвалентно або ж і негативно у тому разі, якщо це при-

Соціально-

психологічні

стани

Манія форми

Манія

подолання

Манія

релаксації

Манія

управління

Уявлення про

дійсність пред-

ставляються у

формі актів

формо-

утворення

подолання зняття

напруги

управління

Основні соціаль-

но-політичні ка-

тегорії

обов’язок право

(рівність)

свобода згода

Форми здійснен-

ня взаємовід-

носин

розподіл

(самонако-

пичення)

отримання обмін віддача

Просторові мо-

дуси ефекту

становлення стискання плинність розши-

рення

Принципи, які

визначають со-

ціальну спіль-

ність

примат

спільності

спільність на

основі

ідентичності

безумовна

спільність

спільність

на основі

відмін-

ностей

Ставлення до

чужого

нетерпля-

чість

ігнорування толерант-

ність

вимога

Основні світо-

глядні принципи

актуальність

початку

актуальність

початку та

кінця у їх

взаємо-

зв’язку

актуальність

кінця

безкінеч-

ність

Логічний зв’язок

між явищами

розглядається в

аспекті

причинності причинно-

цільовому

цільовому альтерна-

тивності

Найбільш чітко

визначені типи

націй

Німці, японці,

китайці,

іранці,

араби, євреї

росіяни американці,

англійці,

французи,

індійці,

голландці

грузини

ірландці302 303

водить до розмивання національної ідентичності та руйнації традицій-

ної системи життєдіяльності суспільства. Важливим фактором сприй-

няття або несприйняття інтересів західного світу є національний

інформаційний простір, який увиразнено доводить пріоритет тієї чи

іншої позиції. В результаті чого у громадськості формується побою-

вання щодо сприйняття інтересів західного світу. Головне, на чому за-

раз має бути зосереджено увагу, - це уникнення тотального копіюван-

ня західних стандартів суспільного розвитку, недопустимість  “нав’яз-

ливихформ прогресу”, оскільки це перешкоджає реалізації національних

інтересів. Важливим механізмом реалізації національної системи інте-

ресів в умовах глобалізації має виступати державна політика, яка б

забезпечувала баланс між західними та антизахідними інтересами

шляхом стримування певних політичних перекосів у ту чи іншу сторону.

Проте така політика не повинна набувати форми прозахідної чи анти-

західної пропаганди, оскільки це може привести до дисбалансу у реа-

лізації не лише зовнішньої політики держави, але і внутрішньої. Слід

також відзначити, що певні ізоляціоністські тенденції, які сьогодні

спостерігаються в розвитку окремих держав, не завжди відповідають

умовам глобалізаційного розвитку, а тому можуть стати реальною пе-

решкодою на шляху модернізації систем державного управління.

Основними рівнями глобального інтересу є національний та

державний. При цьому доцільно вказати на певну методологічну супе-

речність у розумінні специфіки функціонування національного інтере-

су, оскільки, з одного боку, він визначається глобальною системою

цінностей,  з другого -  остання є чітко легітимованою структурою

інтересів,  властивих розвитку національних систем державного

управління. Глобальний інтерес таким чином є своєрідним конгло-

мератом,  який уособлює собою систему інтересів притаманну для

світу в цілому. Точніше кажучи, хоча глобальний інтерес складається

з інтересів національних, проте він є чітким індикатором спільних

потреб між суб’єктами глобального простору, які належать до різних

національних держав.

Слід відзначити, що у міру того, як змінюється світова конфі-

гурація, зумовлена сучасними глобалізаційними процесами, змінюєть-

ся і система національних інтересів. Тому особливо важливим ра-

курсом розгляду даної проблематики є визначення змісту та специфіки

національних інтересів в умовах глобалізації,  а також ефективних

способів їх оформлення та консолідації. Потрібне також розуміння

аналогічності та відмінності різних концепцій національного та дер-

жавного інтересів, а відповідно до цього визначити рівень ефектив-

ності системи державного управління та відповідних засобів зовні-

шньої політики щодо реалізації системи національних інтересів.

Національний інтерес є важливим складовим елементом мен-

талітету нації, який визначається його характерологічними рисами,

стилем життєдіяльності, історичним досвідом, стереотипами, рівнем

національної ідентичності. На думку М.Комлевої, “національні інте-

реси являють собою  “сформовану в масовій свідомості потребу в

певній геополітичній дії для забезпечення виживання та розвитку нації

як цілісної структури” [165, с. 67]. Це безпосередньо вказує на те, що

для кожної національної держави в умовах глобалізації першочерговим

завданням має бути концентрація зусиль для реалізації національних

інтересів. Проте світова практика сьогодні засвідчує іншу тенденцію,

відповідно до якої 59% внутрішніх проблем пов’язуються з тим, що

держава постає перед глобалізаційними викликами, а тому їй здебільшо-

го доводиться реалізовувати глобальний інтерес, нехтуючи при цьому

власними національними інтересами. Це вказує на те, що національні

інтереси не можуть бути своєрідною штучною конструкцією, яка абсо-

лютно відірвана від світових глобалізаційних тенденцій розвитку.

Важливою проблемою при визначенні змісту національних

інтересів є їх гіпотетичне констатування, оскільки вони не розробля-

ються, а лише сприймаються як певна форма даності, а тому вони є

ефемерними, тобто  “застиглими” сутностями, які розкривають спе-

цифіку функціонування нації протягом довготривалого стратегічно-

го періоду. В цьому плані постає питання про те, якими ознаками

характеризується нація, і наскільки ці ознаки знаходять своє адек-

ватне оформлення в системі національних інтересів.  Загальновідо-

мий теоретик національних проблем Е.Сміт класифікував близько

десяти таких ознак, які дають змогу чітко визначити зміст національ-

них інтересів та ідентифікувати їх відносність в умовах глобалізації.

До них вчений відносить: культурні відмінності,  які принципово

відрізняють одну націю від іншої; єдність або компактність території,

(непереривність території), відносно великі розміри території та на-

селення, наявність зовнішніх відносин з іншими групами, виражене

почуття групової належності, участь в управлінні за наявності гро-

мадських прав, вертикальна економічна інтеграція [311]. Проте в умо-

вах глобалізації більшість із таких ознак нації розмиваються, а тому

особливого увиразнення набуває проблема їх збереження на користь

розвитку національної держави.

На особливу увагу у цьому контексті заслуговує концепція

О.Ліснічука, відповідно до якої національні інтереси розглядаються

не як  “ідеологічна система, під яку можна підвести будь-яку справу

чи витівку... це також не ікона, у святість якої треба вірити й моли-

тись всує. Це схоже на колективне авторське полотно, коли кожен

автор залежно від своїх уявлень і здібностей вимальовує свою ланку.304 305

Або ж, наприклад, у архітектурному сенсі - будівлю, коли у кожного

є можливість докласти свій талант будівничого: вмурувати цеглину,

звести стіну або щось оздобити” [190, с. 35]. Це підтверджує той факт,

що національні інтереси є продуктом діяльності колективної душі, в

межах окремої держави вони відображають потреби кожного її члена

і, більше того, формуються кожним із них. Так само глобальний інте-

рес є результатом соціально-духовного та рефлексивно-патетичного

осягнення змісту сучасної геополітичної ситуації в умовах глобалізації.

У свою чергу, державний інтерес в умовах глобалізації можна

визначити як потребу держави та її структур здійснювати відповідну

геополітичну стратегію з метою забезпечення власного розвитку в

межах світової системи.

Складовими елементами національного інтересу українців

виступають:

n універсалізм світосприйняття, який певною мірою забезпечує

широку відкритість нації до світу в цілому;

n консерватизм, який простежується у чіткому підпорядкуванні

традицій та стереотипів у суспільному житті;

n емоційність та душевність, які переносяться у сферу жорсткої

раціональності у системі суспільного життя;

n декларативна нейтральність та позаблоковість,  яка в умовах

глобалізації відіграє негативну роль, оскільки сповідує певну

форму відчуженості України від участі у світових структурах.

В умовах впливу глобалізації в особливому ракурсі постає проб-

лема розуміння істинного та хибного національного інтересу. Істин-

ний національний інтерес,  з нашої точки зору,  характеризує реаль-

ний інтерес розвитку нації в умовах глобалізації, виявлення та відповід-

не оформлення такої форми інтересу залежить від рівня розвитку

громадянського суспільства, яке забезпечує функціонування струк-

тур державної влади, а також визначає форми контролю над проце-

сом реалізації національного інтересу з боку інститутів громадянсь-

кого суспільства. Важлива роль належить також політичним партіям,

які все частіше опікуються пошуком відповідної стратегії захисту

національних інтересів,  збереження власної ідентичності в умовах

глобалізації. Точніше ці партії у стратегії своєї діяльності реалізують

антиглобалістичну ідеологію,  спрямовану на захист національних

інтересів, які в особливій формі “оголюються” саме в умовах глобалі-

зації. Неможливість їх повної та адекватної реалізації, що є результа-

том певних глобалізаційних викликів, позбавляє державу можливості

бути конкурентним суб’єктом у світовому просторі, захищати націо-

нальну ідентичність.

Отже, національний інтерес сьогодні має визначати рівень за-

хищеності інтересів держави в умовах глобалізації т а наявність

відповідних стратегій їх захисту, оскільки держава перетворюється

на головного геополітичного суб’єкта реалізації національного та

державного інтересів.

Безумовно, вплив глобалізації змінює традиційно усталену си-

стему національних інтересів, проте жодною мірою не можна стави-

ти питання про скасування національних інтересів як таких,  адже

головним завдання є їх правильно ідентифікувати. Основу форму-

вання національних інтересів в умовах глобалізації закономірно скла-

дають геополітичні стереотипи, які підміняють національний інте-

рес загальнолюдськими цінностями. Це все вказує на те, що націо-

нальна держава має відмежуватись від власного національного про-

стору у своєму розвитку і еволюційно включитись у глобальний

простір.   Да н е п ита н н я є актуальни м не лише дл я перехідни х

суспільств,  адже неодноразово західноєвропейську політику звину-

вачували у відсутності чітко сформульованих національних інтересів,

які начебто надмірно були зорієнтовані на інтереси різних транснаціо-

нальних структур (наприклад ООН), (підмінялись глобальними інте-

ресами), а це реально перешкоджає реалізації ефективної внутріш-

ньої політики держави. Поясненням цього слугує і той факт, що “на-

ціональний інтерес в умовах глобалізації підміняється гуманітарни-

ми інтересами,  або й інтересами  “міжнародного співтовариства”.

Проте сподівання на реалізацію такого інтересу в умовах глобалізації

є марними, оскільки не існує жодної національної держави, яка б була

здатною пожертвувати власними інтересами заради інтересів інших

держав, якщо при цьому вона не переслідує інших стратегічних цілей.

Тому важливим питанням, яке розкриває логіку даного розумін-

ня проблеми, є чітка ідентифікація національних інтересів, а на основі

цього і створення ієрархії інтересів, які найбільшою мірою відпові-

дають сучасним глобалізаційним умовам розвитку. На основі розв’я-

зання цих питань вдасться чітко визначити стратегію, яка дасть змо-

гу найбільш адекватно реалізовувати власні національні інтереси та

відстоювати національні інтереси іншої країни [405, с. 34-35].

Слід відзначити, що національний інтерес залежно від певно-

го історичного періоду набуває відповідних конкретних форм. Так,

зокрема, в період розгортання сучасних глобалізаційних процесів він

спрямований передусім на збереження національної ідентичності,

вироблення чіткої стратегії протистояння розширенню з боку інших

транснаціональних суб’єктів. Тобто тут переважною мірою йдеться

про збереження власного геополітичного простору, який би протис-

тояв застосуванню будь-якого варіанта глобальної експансії для збе-306 307

реження та підвищення вагомості геополітичного статусу України.

Проте сьогодні,  на жаль,  більшість геополітичних параметрів,  які

визначають стратегію розвитку України в умовах глобалізації, є ре-

зультатом реалізації глобальних інтересів, які не завжди відповіда-

ють національним інтересам держави.

Основна причина, яка передувала цьому, - розпад СРСР, який

привів до територіального перерозподілу геополітичного простору

України, у результаті цього оформились нові кордони держави, з’я-

вилась проблема фізичного та ментального розподілу простору дер-

жави. Усі адміністративні кордони стали міждержавними, що створи-

ло підстави для територіальних претензій до України з боку її гео-

графічних сусідів. Ці обставини, безумовно, не могли не вплинути

на зміну типу національних інтересів, які визначають специфіку функ-

ціонування держави в умовах глобалізації.

З цього приводу особливо актуальною стає українсько-російсь-

ка проблематика, яка протягом певного часу є основним предметом

обговорення в ЗМІ, яка відповідною мірою і визначає стратегію реалі-

зації глобального (російського) інтересу. Усе частіше вченими, політи-

ками та функціонерами мусується тема  “несправедливості” російсь-

ко-українських та українсько-польських кордонів, нав’язаних силоміць

Україні і які безумовно не збігаються з її етнічними кордонами. Здебіль-

шого тут мова йде про адміністративний перерозподіл, який не завжди

відповідає етнічному, а це, у свою чергу, становить певні труднощі для

держави в контексті реалізації її національного інтересу.

Територіальній цілісності України в сучасних глобалізаційних

умовах також перешкоджає сепаратизм Східного регіону, який об-

ґрунтовується бажанням зберегти  “колоніальну політику”  впливу

Росії, а також бажанням реалізовувати російські інтереси. Це пов’я-

зується з потребою різних політичних сил нав’язати і відстояти “мовне

питання” на користь Росії, а не України. А це, безумовно, є одним із

глобалізаційних викликів національній безпеці України, коли націо-

нальний інтерес як такий не є предметом творення державної полі-

тики, особливо в сучасних умовах глобалізації, яка сама по собі вже

являє значні ризики для функціонування держави.

Особлива роль у межах даного аналізу також належить з’ясу-

ванню специфіки формування національних інтересів перехідних

суспільств в умовах глобалізації. Це пов’язується з тим, що, як прави-

ло, в межах перехідних суспільств структури громадянського суспіль-

ства перебувають на ембріональному рівні розвитку,  система націо-

нальних інтересів лише оформлюється, а тому не має консолідованої

форми. За таких умов досить часто національні інтереси декларуються

“ідеологічною елітою”, яка бере на себе зобов’язання самоідентифіку-

вати національний інтерес,  підміняючи його вузькокорпоративним,

незважаючи при цьому на інтереси інших прошарків суспільства.

Досить часто державна політика в умовах глобалізації не відпо-

відає реальним національним інтересам, тобто ініціюється зверху (до

цього залучаються різні транснаціональні структури),  а для своєї

ефективності використовуються відповідні інформаційні стратегії, які

мають на меті доведення до громадськості відповідного глобального

інтересу.  За таких умов державна політика набуває маніпулятивних

форм презентації і жодною мірою не може бути визнана ефективною.

Таким чином, це підтверджує те, що окрема національна дер-

жава, а точніше така, яка має статус світової може вдаватись до фор-

мування змісту глобального інтересу, який відстоює її національні

інтереси. Унаслідок цього йдеться про превалювання системи націо-

нальних інтересів однієї держави над інтересами іншої. Зокрема, про

це йшлося у попередньому розділі,  що стосується безпосередньо

американізації, китаїзації та бразилізації. Глобальний інтерес може

виявлятись і антинаціональним. Більше того, національний інтерес

являє собою один із критеріїв, який визначає специфіку функціону-

вання держави та рівень її національної безпеки. Тут також слід відзна-

чити,  що система національних інтересів скоріше за все в умовах

глобалізації нагадує транснаціонально-аморфну модель позиціону-

вання потреб, характерних для більшості націй.

Отже, здійснений нами аналіз проблеми дав змогу довести, що

заміна національного інтересу глобалізаційним є одним із глобаліза-

ційних викликів суспільного розвитку, що приводить до відповідної

реструктуризації принципів,  які визначають зміст т а особливості

функціонування сучасного світоустрою. Для національної держави в

умовах глобалізації питання глобального та національного інтересу

тісно пов’язується із питаннями національної та глобальної безпеки,

про що йтиметься у наступному параграфі.