4.1. Глобальні проблеми як виклики суспільного розвитку

Геополітичний розвиток у ХХІ ст., який супроводжується утвер-

дженням процесів глобалізації, з необхідністю приводить до появи

нових глобалізаційних викликів у розвитку сучасного світу. Резуль-

татом цього стає виникнення нових глобальних проблем світового

розвитку, що стосується, зокрема, реалізації національних інтересів,

порушення балансу національної та глобальної безпеки, появи теро-

ризму, політичної реструктуризації, яка приводить до глобальної ек-

спансії сучасного світу, до поширення взаємозалежності та взаємо-

зв’язку у світовому співтоваристві, що суттєво змінює вертикальну

структуру владних відносин,  специфіку системи міжнародних по-

літичних відносин, а також трансформує систему державного управ-

ління. Все це є результатом виникнення та впливу глобальних проб-

лем суспільного розвитку, які не можуть не позначатись на загально-

національній державно-управлінській системі.

Складність розуміння специфіки глобальних проблем сьогодні

пов’язується з неоднозначністю застосування методів та інструментів

їх вирішення в сучасних умовах, а також зі зміною ціннісних систем

та нормативних передумов, які ускладнюють об’єктивне розуміння

цих проблем кожною національною спільнотою.

Окремі аспекти ціє ї проблематики виступали предметом

спеціального розгляду у працях відомих вчених. Здебільшого пред-

метом дослідницьких пошуків науковців виступала класифікація гло-

бальних проблем розвитку людства середини ХХ ст.,  проте власне

глобальні проблеми суспільного розвитку в умовах сучасних глоба-

лізаційних процесів та їх вплив на систему державного управління

все ще лишаються малодослідженим, особливо що стосується чітко-

го розмежування специфіки розуміння глобальних та світових про-

блем,  чіткої класифікації причин їх виникнення.  З огляду на це

актуальність та доцільність аналізу даної проблематики сьогодні все

більше посилюється.

Предметом дослідження в межах даного параграфа є концеп-

туальний аналіз глобальних проблем сучасного розвитку та визна-

чення їх впливу на систему державного управління. Згідно з логікою

дослідження доцільно визначити сутність та основні причини насам-

перед виникнення глобальних проблем суспільного розвитку.

Закономірно проблеми розглядаються як складні теоретичні або

практичні питання, які вимагають адекватної методології для їх роз-

в’язання,  предметом розгортання проблем є процес як послідовна

зміна явищ, станів розвитку. Це вказує на те, що глобальні проблеми

є безпосереднім відображенням сучасних глобальних процесів сус-

пільного розвитку.

У контексті з’ясування сутності глобальних проблем суспіль-

ного розвитку доцільно виходити з чіткого розмежування категорій

глобальних проблем та світових проблем. Так, зокрема, у нашому ро-

зумінні глобальні проблеми мають змістовний характер, тоді як світові -

формальний. Глобальні проблеми належать до таких, які визначаються

технологічним характером їх розв’язання,  вони включають низку

послідовних, взаємопов’язаних механізмів, які забезпечують певну

визначеність у засобах щодо досягнення певної мети. Світові про-

блеми, у свою чергу, мають загальноцивілізаційний характер і явля-

ють собою такі теоретико-практичні питання,  які постають перед

спільнотою на певному етапі її суспільного розвитку. Також слід

відзначити, що у нашому розумінні глобальні проблеми позбавлені

чіткої часової регламентації,  оскільки специфіка їх характеру т а і

принципово змісту протягом історії розвитку людства майже не зміню-

валася. Зміст глобальних проблем суспільного розвитку, який стояв

перед людством у добу античності, майже тотожний і сьогодні, лише

із певною патетичною відмінністю, яка пов’язується із рівнем роз-

витку суспільної свідомості та самосвідомості людства. Саме тому, з

нашої точки зору,  принципово неправильним відносити період ви-

никнення глобальних проблем до другої половини ХХ ст. і пов’язу-

вати їх виключно з науково-технічною революцією, на чому наполя-

гає більшість учених, адже це такі проблеми, які охоплюють всі без

винятку сфери людської життєдіяльності і стосуються всіх країн світу

протягом всієї історії розвитку людства.

Таким чином, глобальні проблеми суспільного розвитку є вічни-

ми, а світові регламентуються певними умовами та факторами відпо-

відної ситуації і здебільшого соціальної та геополітичної, тоді як гло-

бальні регламентуються виключно об’єктивними умовами суспіль-

ного розвитку,  структурою облаштування геополітичного простору

та відповідними природно-кліматичними умовами. З методологічної

точки зору, глобальні проблеми є ширшими за змістом, світові більш284 285

вузькими і виступають їх складовим елементом. Ось чому принци-

пово важливим є чітко розмежовувати зміст даних категорій, такий

підхід гіпотетично також підтверджується відповідними дослід-

ницькими концепціями.

Так, у Великому енциклопедичному словнику глобальні проб-

леми трактуються як “сучасні проблеми існування та розвитку люд-

ства в цілому, до яких належать відвернення світової термоядерної

війни і забезпечення миру для всіх народів, долання відмінностей за

рівнем соціально-економічного розвитку між розвиненими країнами

та тими, що розвиваються; усунення голоду, злиденності та неосвіче-

ності;  регулювання стрімкого зростання кількості населення в краї-

нах, що розвиваються; боротьба з катастрофічним забрудненням навко-

лишнього середовища; забезпечення людства необхідними ресурсами -

продуктами, промисловою сировиною, джерелами енергії; відвернен-

ням негативних наслідків розвитку науки і техніки” [34, с. 34].

Сучасна методологія пошуку нової моделі суспільного розвитку

включає два основних підходи до класифікації глобальних проблем:

“аналітико-дискриптивний”, який зводить до єдиного знаменника

розуміння змісту глобальних проблем, та “синтетичний”, який ха-

рактеризує дослідження, зорієнтовані на аналіз виникнення майбутніх

глобальних проблем і того, яким чином вони впливають на перспек-

тиви розвитку сучасного людства.  Інституційним підтвердженням

такої класифікації підходів до розуміння глобальних проблем стала

низка акцій, ініційована, зокрема, з боку Філософською спілкою Ту-

реччини, яка одна з перших порушила питання пошуку методології

розв’язання глобальних проблем шляхом формування нового адек-

ватного підходу до суспільного розвитку, а пізніше міжнародна фе-

дерація філософських спілок склала проект серії обговорень та публі-

кації під назвою “Ідеї, які лежать в основі глобальних проблем”. Зро-

зуміло, що можливість адекватного вирішення цих проблем пов’язу-

валась із потребою їх аналізу в межах філософської методології. При

цьому основна мета таких досліджень пов’язувалась із необхідністю

“виявити сутність основних ідей, які разом із іншими детермінантами

визначали практику останніх десятиліть і оцінювали їх у зв’язку із

появою нових етичних проблем; обговорити можливості концептуа-

лізації цих ідей з урахуванням тих проблем, які мають місце на той

час і тим самим сприяти когнітивно виправданому оформленню цих

ідей, а у разі потреби висунення нових ідей, здатних слугувати оріє-

нтиром для практики на межі століть” [129, с. 5].

Загалом глобальні проблеми є результатом розгортання глоба-

лізаційних процесів, які об’єктивно нарощуються та розвиваються і

призводять до нерівномірності суспільного розвитку. На думку А.Чу-

макова, глобальні проблеми суспільного розвитку являють собою такі

проблеми, “які відображають реальне та прогнозоване порушення рівно-

ваги природних та суспільних систем, що в кінцевому підсумку призво-

дить до зникнення біоресурсного потенціалу планети” [400, с. 23].

Принципово іншої точки зору щодо сутності та причин виник-

нення глобальних проблем дотримується Ю.Юхананов.  З його по-

зицій глобальні проблеми суспільного розвитку породжені кризою

індустріального суспільства, яка реально пояснює причину сучасних

еколого-ресурсних проблем, пов’язаних із розвитком науково-техніч-

ного прогресу [420]. Це розкриває принципову відмінність глобаль-

них проблем суспільного розвитку ХХІ ст. на відміну від середини

ХХ ст., що й характеризується виникненням саме таких проблем, які

загрожують існуванню людства, а також розвитку та функціонуван-

ню національних систем господарювання. Сьогодні фактично акуму-

люється новий зміст глобальних проблем суспільного розвитку. Це

власне  “глобалізація проблеми розвитку”, що фактично вказує на

пошук нових альтернатив життєдіяльності в умовах розгортання

новітніх тенденцій глобального поступу.

Отже, у методологічному контексті глобальні проблеми сучас-

ності є комплексними та всеосяжними, вони тісно переплетені між

собою, з регіональними та національно-державними проблемами. В

їх основі лежать суперечності глобального масштабу, які зачіпають і

базис існування сучасної цивілізації. Загострення цих “суперечностей

веде до деструктивних процесів та породжує нові проблеми” [204,

с. 460], які, безумовно, позначуються на відповідному типі системи

державного управління. Тому цілком логічним є розуміння глобаль-

них проблем, запропоноване В.Мальцевим, під якими він розуміє “су-

купність найбільш гострих світових проблем, вирішення яких вима-

гає масового осмислення та об’єднання зусиль всіх народів та дер-

жав” [204, с. 461]. Інший російський дослідник Ю.В.Ірхін до глобаль-

них проблем відносить “основні проблеми, які постають перед людст-

вом, і від яких залежить доля існування всіх народів” [135, с. 444].

У дослідженнях, присвячених аналізу сучасних проблем сус-

пільного розвитку,  цілком логічно застосовується категорія  “світові

проблеми”. Так, зокрема, в документах ЮНЕСКО терміном “світові

проблеми” позначають два різні типи проблем, одні з яких  “стосу-

ються визначення певних фактів - різних аспектів глухих кутів, в яких

перебуває значна частина людства, незважаючи на рівень цивілізова-

ності, який досягнено на сьогодні людством у цілому. Другий тип

світових проблем стосується визначення певних перспектив, які по-

в’язуються з визначеними фактами або передбаченням шляхів вихо-

ду з так званих глухих кутів. До цієї категорії світових проблем нале-286 287

жать розвиток, світ, права людини та демократизація” [254, с. 576].

Фактично саме такі проблеми і визначають сучасну стратегію гло-

бального розвитку людства.

Розв’язання наведених вище двох типів світових проблем пе-

редбачає в першу чергу пояснення фактів та умов (розкриття фактів,

які породжують подію, ситуацію, або основні фактори, які спричи-

няють певну дію), що впливають на поглиблення відповідних про-

блем, а також їх обґрунтування  (мається на меті показати причини,

передумови, пропозиції та міркування, які приводять до даної тези),

оскільки саме “тоді ми маємо можливість підходити до їх вирішення

з готовими формулами”.

При цьому слід відзначити, що шляхи вирішення глобальних

та світових проблем є теж принципово різними, адже світові пробле-

ми вимагають сучасних механізмів їх розв’язання в сучасних умовах

суспільного розвитку,  тоді коли глобальні проблеми фактично не

підлягають під безпосереднє розв’язання. Це проблеми, які майже

завжди будуть стояти перед людством.

Слід також відзначити, що поява низки глобальних проблем

суспільного розвитку якщо і характеризує ризики нинішнього та май-

бутнього світу,  проте вони  “не завжди”  створюють безпосередню

загрозу людству, хоча безумовно реально впливають на систему дер-

жавного управління і на формування нового типу взаємодії між на-

родами. Точніше кажучи, глобальні проблеми породжуються самою

суперечливістю суспільного розвитку,  який зумовлюється негатив-

ними наслідками глобалізації і має на меті стандартизацію умов та

факторів людської життєдіяльності. Відповідно до чого основними

причинами виникнення глобальних проблем суспільного розвитку в

першу чергу стають нерівномірність соціально-економічного та нау-

ково-технічного розвитку держави, а також її регіонів. Така супереч-

ливість тенденцій суспільного розвитку в умовах глобалізації поро-

дила й активну діяльність антиглобалістичних рухів, які все частіше

виступають за збереження багатоманітності сучасного світу та збе-

реження національної ідентичності як основної умови суспільного

поступу в ситуації глобалізаційного розвитку.

Важливе питання, яка виникає в контексті розв’язання глобаль-

них проблем, пов’язується з адекватністю діагностування певної про-

блемної ситуації,  адже кожна національна спільнота вкладає своє

розуміння у світові проблеми глобального розвитку.  І в цьому кон-

тексті глобалізації як явищу не вдається стандартизувати людське

міркування,  оскільки в його основі лежать стереотипи  (усталені

судження, якими керується та чи інша нація), які практично ніколи

не вдається еволюційно змінити.  Це фактично свідчить про появу

так званої герменевтичної проблематики

*

у пошуці відповідної ме-

тодології суспільного розвитку, адже будь-який соціальний дискурс

передбачає, що одну й ту ж саму реальну ситуацію можна розглядати

з різних позицій, що,  безумовно,  передбачає два подекуди і різних

контексти розуміння такої ситуації:  пояснити та дати оцінку події,

ситуації або дії через призму понять різних політичних теорій та ідео-

логій. Тому сьогодні відкритою лишається проблема способу об’єк-

тивного формулювання та оцінки світових проблем, які визначають

новий тип суспільного розвитку.

Відомий турецький дослідник І.Кучараді відзначає, що світові

проблеми це “факти, які виникають у результаті специфічного спле-

тіння подій, до яких приводить те, як вибудувані соціальні, економічні

та політичні відносини в різних країнах світу. А те, як вони вибуду-

вані, визичається інтересами груп громадськості” [176, с. 18]. Тому

дати реальну оцінку умов та фактів,  які приводять до виникнення

тієї чи іншої проблеми, неможливо, оскільки тут рівень можливос-

тей для розвитку інтересів громадян є принципово різний, адже він

передусім визначається суб’єктивним фактором. Тому окрема націо-

нальна спільнота не може сьогодні запропонувати об’єктивний спосіб

вирішення світових проблем для іншої, оскільки шляхи їх вирішен-

ня всеодно має відшуковувати та чи інша нація самостійно.

На думку І.Кучараді, першим кроком на шляху до вирішення

світових проблем є оцінка ситуації,  тобто структурування системи

відносин між різними тотожними подіями,  які відбуваються одно-

часно в багатьох країнах світу (з’ясування серед багатьох інших при-

чин так званої загальної причини розгортання незалежних подій, які

відбуваються на даний момент у світі).

Надалі потрібно пояснити, яким чином виникла ситуація, що

була її реальною передумовою, тобто дослідити, яким чином одно-

часно незалежні між собою події відіграють важливу роль для роз-

гортання відповідної ситуації. Саме правильне діагнозування ситуа-

ції дасть змогу змінити певну ситуацію в правильному напрямі. А

правильний напрям це насамперед збереження власної ідентичності

нації та прилаштування її до умов розвитку сучасного людства в цілому.

Слід особливо наголосити, що основною проблемою для світо-

вої спільноти сьогодні є глобалізація та ризик втрати культурної іден-

тичності. Глобалізація являє собою новий контекст для формування

світоустрою, який передбачає появу нових агентів світового розвит-

ку завдяки спільному вирішенню низки світових проблем. Слід зав-

* Войтович Р. Виклики глобалізації та їх вплив на державне управління в контексті ви-

рішення герменевтичної проблеми // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - Вип. 1. - С. 168-

183.288 289

жди пам’ятати, що глобалізація включає різні ризики,  адже теоре-

тичні моделі глобалізації та їх відповідне інформаційне забезпечен-

ня слугують теж інтересам головних комунікаторів, які зацікавлені в

необхідності розгортання процесів глобалізації в межах різних на-

ціональних спільнот.

Певною мірою вирішення людством глобальних проблем при-

вело до появи глобалізації як фактора, що зумовлює можливість роз-

витку світу за єдиними стандартами. Так звана “політика розвитку”

поглибила не лише соціальну, але й глобальну несправедливість” [256,

с. 326]. Фактично йдеться про іноземну підтримку у формі “допомо-

ги розвитку” - так званої позики розвинених країн, яка обов’язково

включала політичний контекст, що і призвело до поглиблення розри-

ву між багатими країнами та бідними, появи політично могутніх країн

та аутсайдерів. Відповідно до цього головна мета національної по-

літики сучасних держав в умовах глобалізації, яка базується на прин-

ципі “допомоги розвитку” бідним країнам з боку багатих не виправ-

дала очікувань. Так,  на думку Л.Брауна,  це спричинило  “небувалу

поляризацію багатства та бідності на планеті, загострення етнічних

конфліктів, екологічну кризу ... привели до того, що сьогодні десятки

мільйонів людей відчувають на собі дестабілізуючий вплив глобалі-

зації, яка ігнорує принципові відмінності у становищі різних країн”

[454]. Це тим самим вказує на потребу нової концепції розвитку су-

часного світу, яка протистояла безжальній руйнації традиційних укла-

дів життєдіяльності національних держав.

“Концепція розвитку” початку ХХІ ст. привнесла новий куль-

турний вимір, а саме забезпечила культурний розвиток держав завдяки

об’єднанню, під яким розумівся вільний обмін традиціями, стерео-

типами, комунікативними технологіями. В західних країнах культур-

ний розвиток -  це  “розширення можливостей доступу спільнот до

сфери культури та здатність брати в ній активну участь” [315, с. 20].

Ідея культурного розвитку сьогодні фактично сприймається західною

спільнотою не достатньо адекватно, оскільки тут можливість розви-

вати власну культуру підміняється формами “ідентифікації та рекон-

струювання” усталених систем цінностей та стереотипів. Фактично

мова йде про насадження системи цінностей  (ціннісні судження та

норми) однієї культури іншій, що чітко увиразнює потребу пошуку

своїх цінностей шляхом віднайдення їх у власному історичному

досвіді. Водночас здійснювати такий культурний розвиток слід шля-

хом примноження власних здобутків спільноти. А тому потрібно ви-

робити паритетність та повагу у ставлення до всіх інших культур. В

противному разі ризик втрати культурної ідентичності як глобальна

проблема суспільного розвитку є неминучим.

Період глобалізаційного розвитку як і будь-який інший істо-

ричний період характеризується виникненням так званої осьової про-

блеми, якою, зокрема, є взаємодія цивілізацій. Саме від вирішення

даної проблеми залежатиме геополітичний, економічний та культур-

ний розвиток людства в майбутньому. Адекватне розуміння викликів

зазначеної проблеми дасть змогу вибудувати правильну стратегію

розвитку національних держав, в умовах глобалізації, оскільки остан-

ня приводить так званої соціально-культурної універсалізації, в межах

якої абсолютно розмитими стануть контури самотності національно-

го буття окремої держави. Така ситуація може привести до так звано-

го міжцивілізаційного монізму,  побудованого на принципах транс-

національної багатоманітності,  що супроводжується змішуванням

мов, культур, цивілізацій та різних ментальних систем цінностей. У

результаті цього взаємодія цивілізацій може породити ще одну гло-

балізаційну проблему міжцивілізаційного зіткнення та конфліктності,

що заперечує можливість існування “єдиного людства”, яке живе за

єдиними універсалізованими принципами.

Важливою глобалізаційною проблемою у даному контексті дос-

лідники називають проблему “соціальної асиметричності”. Це, на думку

В.М.Діанова, пов’язується із “наростанням загроз зіткнення цивілізацій,

що приводить людство до самогубства” [95, с. 100]. Аби уникнути та-

кої соціальної асиметричності, вчений пропонує виробити нові механіз-

ми налагодження діалогу, співпраці та партнерства цивілізацій та дер-

жав “шляхом формування необхідних світоглядних позицій, які сприя-

ють взаєморозумінню, а не відгородженню культур” [95, с. 100].

Не менш важливим викликом суспільного розвитку є заго-

стрення проблеми взаємодії суспільств з різними соціально-культур-

ними та політичними стандартами. Це, на думку А.Панаріна, “проб-

лематизує існування традиційних систем цінностей,  способів їх

підтримки, обґрунтування та реалізації, оскільки в умовах глобаліза-

ції не має місця толерантності” [256, с. 57]. Здебільшого глобалізація

сприяє створенню певної ідеальної схеми, за якою має жити сучас-

ний світ. Проте така схема не завжди враховує толерантні принципи

інтеграції культур, цивілізацій та суспільств, що тим самим приво-

дить до виникнення нових глобалізаційних проблем суспільного роз-

витку сучасного світу.

Однією із нових глобалізаційних проблем, яка сьогодні набу-

ває особливого звучання, є проблема розмивання національного су-

веренітету, яка відповідним чином ставить питання про долю малих

держав та націй у глобальному просторі. Усе це, на думку У.Пенні,

приводить до того, що  “транснаціональний бізнес кидає відкритий

виклик суверенним правам урядів, в результаті цього виникає новий290 291

соціальний прошарок космополітичної олігархії, яка ставить себе вище

національних співтовариств і не визнає національної ідентичності”

[263, с. 144]. Таким чином, на думку вченого, “національне співтова-

риство “ужимається”, його соціокультурний потенціал обмежується,

підриваючи національну ідентичність та національний суверенітет.

Глобалізаційним викликом для національної держави стає фактор

відсутності тотожних соціально-політичних інститутів, які б взяли на

себе частку функцій національної держави в межах геополітичного

простору. Тут жодною мірою не можна говорити про ефективність ТНК

та відповідних фінансово-політичних структур,  які начебто викону-

ють частину функцій, покладених на національну державу в умовах

глобалізації. Це безпосередньо свідчить про реальне функціональне

обмеження національної держави та її геополітичного потенціалу.

Наступне, на що доцільно звернути увагу, це безпосередні права

та потреби людини, які в умовах глобалізації є абсолютно нівельова-

ними, оскільки інституційною формою їх реалізації стають трансна-

ціональні структури, функціонування яких не узгоджується з інтере-

сами окремої національної держави. А тому може статись так, що ці

інтереси можуть залишитись не лише нереалізованими, але й непо-

міченими. З огляду на зазначене глобальною проблемою стає криза

системи загальнолюдських цінностей, яка, у свою чергу, приводить

до  “розмивання традиційних моральнісних устоїв та втрати цивілі-

заційних цінностей..., що характеризує крайнє устремління до гедо-

нізму з його пріоритетом чуттєвості над раціоналізмом та послаб-

ленням відповідальності” [422, с. 331]. Таким чином, сучасний гло-

балізований світ, який постає множинністю глобальних проблем, має

радикально змінити своє ставлення до них, виробивши нову систему

відносин між державами та цивілізаціями, що дасть змогу віднайти

ефективні механізми їх розв’язання.

Відомий політолог, номінант нобелівської премії Р.Аксельрод,

осмислюючи глобалізаційні проблеми та контекст їх виникнення,

зробив передбачення, що в найближчі двадцять років людство стик-

неться з низкою глобальних проблем, які матимуть потенційні загро-

зи для розвитку людства, і тому воно має бути готовим протистояти

їм. До таких проблем вчений, зокрема, відносить наступні:

¨ надшвидкий розвиток воєнних та інформаційних технологій

(застосування зброї масового знищення, кібервійна, диверсії хакерів

та їх непередбачені наслідки, воєнна агресія високорозвинених країн);

¨ проблема політичної, культурної та релігійної самоіденти-

фікації нації (поширення релігійного фундаменталізму,  етнонаціо-

налізму, “вульгарного патріотизму”, великодержавності, що було опи-

сано в книзі С.Хангтінгтона “Війна цивілізацій”);

¨ гостра недостатність важливих ресурсів (їжа, вода, нафта,

газ) у загальносвітовому масштабі (нестача природних ресурсів при-

зведе до голоду, подорожчання нафтопродуктів, несприятливого впли-

ву економіки на екологію);

¨ зміщення центрів влади та впливу на планеті (загострення

конкуренції між США та ЄС, активізація центрів впливу з боку му-

сульманського світу (Саудівська Аравія, Іран, Ірак, вихід у глобаліза-

ційні лідери Китаю, який до 2020 р. за показниками своєї економіч-

ної могутності може зайняти третє місце у світі після США та ЄС);

¨ посилення розриву між багатими та бідним країнами, що

спровокує фінансову нестабільність у світі (політичні конфлікти та

фінансові кризи);

¨ демографічна криза (нерівномірність приросту населення в

межах різних цивілізацій, особливі глобалізаційні виклики чекають

на Китай, який і сьогодні здійснює не достатньо ефективну демогра-

фічну політику) [252]

Окремі тенденції у виникненні глобальних проблем свідчать

про певний цивілізаційний злам соціальної системи, який привно-

ситься процесами глобалізації за умов відсутності ефективних ме-

ханізмів використання її на користь суспільному розвитку.  Адже

цілком виразною стає криза влади,  традиційних воєнних доктрин,

економіки, політики, релігії та моральності. Сучасний світ в умовах

глобалізації втратив фундаментальні моральні орієнтири, що тим

самим привели його у стан розгубленості та нездатності швидко адап-

туватись до нових умов глобалізаційного розвитку. Глобалізація спри-

чинила ціннісний вакуум, який привів до втрати традиційних цілей

та механізмів розвитку сучасного світу, породивши умови для його

цивілізаційної невизначеності.

До глобальних проблем суспільного розвитку в сучасних умо-

вах слід також віднести проблему встановлення справедливості у

відносинах між державами. Адже в умовах глобалізації та першої

іракської війни вести мову про справедливість та світовий порядок

фактично неможливо,  хоча й аксіоматичним вважається, що вони

реально мають відстоювати ідею забезпечення миру, стабільності та

дотримання прав людини.  Відповідно до цього сьогодні потрібно

дбати про пошук єдиних способів досягнення таких ідей. Тобто йдеться

про те, яку форму взаємовідносин як альтернативну оберуть держа-

ви, щоб взаємодіяти між собою та застосовувати єдині способи розв’я-

зання глобальних проблем.  Обов’язково ці способи реалізації ідей

мають бути чітко урегульовані системою міжнародного права.  На

сьогодні можна виділити такі моделі поведінки держав у контексті

вирішення ними глобальних проблем:292 293

¨ незалежність (держави самостійно приймають рішення та

слідують їм);

¨ опосередкованість (держави приймають рішення відповід-

но до власних національних інтересів, проте вони реально не стосу-

ються тих проблем, які є важливими для розвитку людства);

¨ конкурентність (стосунки між державами як між конкурента-

ми, які ведуть тривалі перемовини щодо розв’язання окремих проблем).

Окреслені три моделі взаємодій між державами в умовах роз-

в’язання світових проблем передбачають дотримання правил, чітко

регламентованих міжнародним правом, які Г.Віцхум окреслив так:

¨ вимоги до участі: суверенітет держави залежить від її міжна-

родного визнання;

¨ умова визнання статусу суверенної держави: суверенна держа-

ва має бути здатна ефективно контролювати суспільні та територіальні

кордони і підтримувати в середині цих кордонів закон та порядок;

¨ статус суверенітету:  суверенна держава користується пра-

вом у будь-який момент вступити у війну без будь-яких виправдань,

але вона не має права втручатись у внутрішні справи іншої держави

(принцип невтручання) [451, с. 287].

В умовах глобалізації концептуально окреслюється проблема

громадянської рівності у стосунках як між громадянами,  так і між

державами. Це,  у свою чергу, вимагає переведення базових засад

міжнародного права як безпосереднього права держав у космополі-

тичне право “як право індивідів, які є носіями не лише прав грома-

дян своїх власних національних співтовариств, але й права громадян

“космополітичних співтовариств” - права громадян світу” [373, с. 415].

Одним із результатів такого переходу від міжнародного до космопо-

літичного права має стати вічний мир у розумінні І.Канта, оскільки

“немає жодних засобів, крім міжнародного права, яке базується на

публічних законах, що спираються на силу примусу, яким має підпо-

рядковуватись кожна держава” [140, с. 348-349].

Отже, в умовах глобалізації стрімко загострюється проблема

геополітичної нерівності, яка є багатогранною та багатоплановою і в

першу чергу пов’язується з нерівністю між багатими та бідними краї-

нами. Сьогодні вже не викликає сумнівів, що значна нерівність у при-

бутках та рівнях життя можуть привести до соціальних потрясінь

планетарного масштабу, адже всі факти свідчать про те, що нерівність

не зменшується. Розвинуті країни тривалий час розв’язували пробле-

му стабільності та сталого розвитку, яка ґрунтувалась на системі рівно-

правних цінностей, хоча нерівність у прибутках продовжувала зроста-

ти, в результаті цього ринкова економіка перетворила лідерів ринку в

монополістів та викликала ерозію механізмів соціальної політики.

До основних глобальних проблем суспільного розвитку у су-

часних глобалізаційних умовах слід віднести також ризики техно-

генної катастрофи  (спустошення природних ресурсів,  забруднення

довкілля, продовольча проблема), зміну кліматичних умов у загаль-

нопланетарному масштабі та екологічну кризу. В особливому ракурсі

сьогодні постає демографічна проблема. У межах розвинених країн

світу відбувається значний приріст населення,  у менш розвинених

спостерігається демографічний спад, який призводить до нових со-

ціальних та економічних ризиків. В умовах глобалізації особливого

загострення набувають проблеми охорони здоров’я,  попередження

СНІДу та наркоманії, збереження культурних та моральних цінностей,

боротьби з міжнародним тероризмом.

Виходячи з цього надзвичайно складно виробити стратегію

розв’язання глобальних проблем суспільного розвитку,  єдино пра-

вильним при цьому є координувати зусилля всіх країн світу,  адже

своєрідна “самоізоляція все одно не дозволить окремим країнам світу

лишитись осторонь від економічної кризи, ядерної війни, загроз те-

роризму чи ж епідемії СНІДу” [391,  с. 112]. Спільними зусиллями

всіх країн світу має бути вироблена стратегія посилення взаємозв’яз-

ку та взаємодії шляхом створення нової системи цінностей, яка буде

регламентувати майбутній процес розвитку людства в умовах впро-

вадження нових глобалізаційних стандартів.

Сьогодні розв’язання глобальних проблем суспільного розвитку

ускладнюється низьким рівнем управління глобальними процесами

з боку міжнародних організацій. Так, на думку І.Кравченко,  сучас-

ний світ “ризикує стикнутися з агресивним протистоянням прогресу

та навіть спробами найменш розвиненої частини світового співтова-

риств а ви правити його недоліки.   Таке протистоянн я може у

непринагідний час привести до серйозних конфліктів, тоді коли солі-

дарність є необхідною умовою для спільного вирішення найгострі-

ших глобальних проблем, виникає загроза планетарної екологічної

катастрофи. Позбавившись небезпеки всезагального ракетно-ядерно-

го конфлікту, світ може стикнутися з небезпекою нового типу: некла-

сичної диверсійної терористичної війни проти прогресу” [171, с. 5].

Стратегія виживання людини на основі розв’язання глобаль-

них проблем сучасності має вивести народи на нові вершини міжци-

вілізаційного розвитку. Слід вказати також і на той факт, що сьогодні

глобалізація супроводжується модернізацією, що безумовно приво-

дить до появи нових форм загрози національній безпеці,  оскільки

вона завжди супроводжується формою протесту проти самого про-

цесу модернізації та його соціальних наслідків. Глобалізація як пев-

на форма стандартизації позбавляє народ альтернативи самостійно-294 295

го вибору моделі розвитку,  що закономірно призводить до втрати

національної культури, тим самим національної ідентичності та по-

шуку власного вектора національного відродження.

Однією із найважливіших гарантій розвитку за умови розв’я-

зання низки глобальних проблем,  породжених самими процесами

глобалізації на європейському та трансатлантичному просторах,  є

розвинута співпраця між державами в політичній, економічній, гума-

нітарній,  інформаційній та військовій сферах.  Нове підґрунтя для

такого співробітництва створюється глобалізацією політичних, еко-

номічних, військових та інших процесів, а також наявністю транс-

формації взаємовпливу,  необхідністю узгодження позицій між дер-

жавами, всіх зацікавлених сторін щодо підтримання миру та безпеки

на всіх рівнях.  Сьогодні постає проблема необхідності розробити

“прогнозні сценарії розвитку” “вірогідні моделі майбутнього”, “сце-

нарні моделі майбутнього”, які б стали нарешті своєрідною техноло-

гією розв’язання глобальних проблем суспільного розвитку та відпо-

відною мірою допомогли спрогнозувати функціонування сучасної

системи державно-управлінської діяльності.

Таким чином,  стає зрозумілим,  що розв’язання глобальних

проблем залежить від рівня цивілізованості суспільства, яке має відпо-

відний рівень усвідомлення своєї причетності до світової спільноти,

до пошуку механізмів вирішення сукупності глобальних проблем, які

вимагають масового осмислення та об’єднання зусиль всіх народів

та держав, що мають відповідати за збереження національної спе-

цифіки у вирішенні глобальних проблем сучасності.

На шляху до розв’язання глобальних проблем суспільного роз-

витку перед Україною постає питання розробки програми з реаліза-

ції основних напрямів соціально-економічного та політичного роз-

витку в умовах глобалізації на найближче десятиліття, що передбачає

системне реформування сфери освіти, охорони здоров’я, соціально-

го забезпечення, адміністративної та політичної реформи. Це повною

мірою має підвищити рівень життя та зменшити соціальне розшару-

вання суспільства. У цьому контексті ООН запропонувало сукупний

індекс розвитку людського потенціалу,  який враховує передбачену

при народженні тривалість життя, рівень освіченості дорослого на-

селення, середній коефіцієнт прийому до навчальних закладів, при-

буток на душу населення. Це тим самим має зменшити ризики впли-

ву глобальних проблем суспільного розвитку на сучасну людину.

Слід відзначити, що в умовах глобалізації Україна, як і будь-

яка інша країна світу,  не в змозі самостійно вирішувати глобальні

проблеми суспільного розвитку, саме тому, що в неї не завжди виста-

чає власних адміністративних, політичних та економічних ресурсів

їх вирішення. Водночас брати участь у розв’язанні світових проблем -

потрібно надзвичайно зважено, адже тут доведеться нести відпові-

дальність за те,  що відбувається в деяких регіонах світу,  тому тут

важливо визначити свої пріоритети та осягнути можливості,  пере-

глянути зовнішньополітичні зобов’язання та національні амбіції. Слід

пам’ятати, про те, що глобальні проблеми людства сьогодні набули

такого рівня загострення, розв’язати які без належного рівня об’єднан-

ня транснаціональних зусиль практично неможливо.

Таким чином, здійснений нами аналіз глобальних проблем сус-

пільного розвитку дав змогу чітко класифікувати їх зміст та специфі-

ку, показати відповідні форми їх впливу на функціонування системи

державного управління, а головне вказати на принципову відмінність

між глобальними та світовими проблемами суспільного розвитку,

проаналізувати причини їх виникнення та навести шляхи безпосе-

реднього розв’язання. Дотримуючись чітко логіки розгляду глобалі-

заційних викликів, доцільно більш детальну уваги приділити глоба-

лізаційному інтересу, який протистоїть реалізації національного інте-

ресу в умовах глобалізації,  а отже,  й розумінню змісту глобальних

проблем, чому і присвячено наступний параграф.