3.5. Бразилізація як нова тенденція та альтернатива глобалізації в сучасних умовах суспільного розвитку

Новою тенденцією суспільно-економічного розвитку західного

світу стає бразилізація з її неоліберальною утопією  “вільного ринку”.

Модернізація світу сьогодні не може здійснюватись за єдиним векто-

ром розвитку, а для цього необхідною є інституціоналізація різних на-

ціональних і регіональних ціннісних систем, які виборюють своє пра-

во на глобальний вплив. Це ще раз доводить те, що весь світ за альтер-

нативу свого розвитку не може обрати американізацію чи китаїзацію,

адже крім них існують й інші тенденції та напрями розвитку.

Порівняно з американізацією та китаїзацією, які здобули чітке

інституційне оформлення і стали реальною альтернативою суспіль-

ного розвитку, бразилізація ще існує на рівні тенденції і має найслаб-

ше політико-ідеологічне оформлення. Це підтверджується тим,  що

бразилізація стосується лише західної частини світу і поширюється

лише на економічну сферу. Фактично бразилізація скоріше за все яв-

ляє собою своєрідний виклик сучасному пафосному західному світові,

головною проблемою якого є “вільний ринок зайнятості”, який і скла-

дає зміст поширення бразилізації. Виходячи із цього охарактеризуємо

зміст бразилізації, механізми її впливу та перспективи перетворення

на одну з альтернатив глобалізації.

У світі “треті” та “перші” країни мають тотожні тенденції сус-

пільного розвитку, зумовлені однаковими умовами зміни економіч-

ної зайнятості. Захід, який раніше виступав осередком стабільності

суспільного розвитку, сьогодні, на думку У.Бека, переживає такі кри-

зові явища, як “мінливість, швидкоплинність, невизначеність, супе-

речливість,  невпорядкованість”. У результаті цього формується но-

вий стиль життя із його “соціокультурною строкатістю, типовою для

Бразилії,  з її різноманіттям колориту та неувиразненістю абрисів у

будь-якій сфері” [24]. Виявлення таких спільних особливостей роз-

витку сучасного світу в межах західних держав може бути охарак-

теризовано як тенденція бразилізації. Фактично тут мова йде про опосе-

редкований вплив Бразилії як національної держави на розвиток сучас-

ного світу, точніше йдеться про тенденції розвитку, які за ментальним

критерієм відповідають бразильцям, оскільки в сучасному світі їх спо-

стерігається все більше. Переважно тут мова йде про бразилізацію,

яка має не динамічний, а сталий характер, оскільки вона лише просте-

жується в межах окремих національних держав та транснаціональних

об’єднань, але не поширюється на весь світ. Тому говорити про ста-

новлення бразилізації як глобальної, а не західної форми суспільного

розвитку поки що зарано, адже вона не здобула статусу універсальної

системи, яка може підпорядковувати собі світ у цілому,  а відповідно

до цього вона і не стала нормою розвитку європейської цивілізації.

Відзначимо, що основними складовими елементами поширен-

ня того чи іншого національного вектора розвитку є перетворення

його на систему універсальних цінностей та норм, які визначать стра-

тегію геополітичного розвитку окремої частини світу, якщо не всієї в

цілому. Фактично світ сьогодні неохоче сприймає зразки суспільно-

го розвитку Бразилії та не поспішає піддавати їх необхідній легіти-

мації в контексті пошуку власного вектора розвитку.274 275

Бразилізація як нова тенденція суспільного розвитку характе-

ризує  “напівіндустріальну”  модель держави з нестабільною систе-

мою зайнятості населення та умовами праці, які випадають з право-

вого поля. Це фактично призводить до виникнення нової категорії

громадянина  “літуна”, який постійно змінює місце роботи,  форму

діяльності та професію, оскільки в умовах глобалізації для цього з’яв-

ляються всі необхідні умови. Така тенденція сьогодні стає все більш

характерною для держав, навіть тих, які належали до категорії висо-

корозвинених і до цього часу мали ефективну систему зайнятості.

Це з позицій світових експертів пояснюється тим, що у високорозви-

нених країнах світу почала зникати висококваліфікована, цікава та

добре оплачувана робота. Адже висококваліфікований професіонал

в умовах глобалізації перетинає кордон і з’являється в межах іншої

держави, де для нього є цікава та гарно оплачувана робота.

Тобто сьогодні йдеться про вплив “нових законодавців розвитку

сучасного світу”, так званих держав-анаклавів, до яких і належать

Бразилія. Саме вона і продукує нову модель модернізації сучасного

світу, проте така модель містить значні ризики, оскільки вона “поси-

лює соціальну несправедливість та руйнує і без того нестійкий со-

ціальний баланс на Заході” [366, с. 31]. Таким чином,  це свідчить

про те, що Бразилія сьогодні за допомогою своєї політики впрова-

джує  “наздоганяючу”  модель модернізації суспільного життя,  яка

може чітко увиразнити соціальн у,   економічн у т а геополітичн у

нерівність між окремим країнами західного регіону.  Бразилізація

фактично і проявляється у здатності держави  “дочекатись відстаю-

чих сусідів”, аби ті мали можливість реалізовувати спільну та зба-

лансовану стратегію суспільного розвитку. Саме таким чином в су-

часних глобалізаційних умовах діє Бразилія як держава, що за дани-

ми Світового банку входить до кола  “могутніх економічних держав

світу”  з 1993  р. Основним критерієм розвитку Бразилії,  на думку

Дж.Низбута, є перехід до індустріального типу суспільного розвит-

ку, який супроводжується демасовізацією та пріоритетом людини по

відношенню до інших інститутів, покликаних забезпечити таку пріо-

ритетність” [69,  с. 34]. Відповідно до цього Бразилія, яка сьогодні

набуває впливу шляхом розвитку високих технологій, прагне запро-

понувати світові єдиний стиль життя,  де значна роль відводиться

людському фактору. Тому великого  “значення набуває роль глибин-

них цінностей, які оформлені в релігії, мові, мистецтві та літературі”,

що, безперечно, позначається на глобальному розвитку світу.

Виокремлюючи бразилізацію як нову тенденцію суспільного

розвитку,  доцільно виходити з розуміння специфіки перерозподілу

впливу влади від політичних акторів,  прив’язаних до певної тери-

торії  (національної держави),  до економічних акторів,  “які не обме-

жені у своїх діях територіальним критерієм  (капітал, фінанси, торгів-

ля)” [24]. Це все свідчить про бразилізацію як економічну тенденцію

суспільного розвитку, що звужує простір функціонування національної

держави, замінює людину “розумними високими технологіями”, що

може призвести до ризику виникнення  “глобального безробіття”.

Таким чином, бразилізація, ліквідовуючи наступальні ризики, може

виявитись у будь-якій частині світу. Це, у свою чергу, створить своє-

рідний “ефект глобальної гнучкості”, присутності людини окремої на-

ціональної спільноти там, де її знання та досвід знаходять реалізацію.

Сьогодні фактично основний зміст політики бразилізації зводиться до

“великої гнучкості” соціальної держави, яка раніше брала на себе час-

тину функцій з реалізації соціальної безпеки та соціального добробу-

ту людини, а сьогодні ці функції лежать виключно лише на людині.

Таким чином, визначальним показником економічного розвитку

Бразилії, який може стати фактором її впливу на західний світ,  є

новітні наукоємні та інформаційні технології. Саме вони складають

зміст розвитку нової моделі суспільного розвитку, яка  “ґрунтується

на реалізації творчих ініціатив,  нових ідей,  що відкривають перед

державою, економікою та суспільством горизонти ХХІ ст.” [24].

Бразильський дослідник А.Горц, аналізуючи бразилізацію яксвіто-

ву тенденцію розвитку, доводить, що вона дуже скоро може перетвори-

тись на альтернативу світового глобалізаційного розвитку. Відповідно

до цього основними критеріями реалізації бразилізації з його точки зору

є відповідна система цінностей, до якої науковець відносить:

n зміцнення політичного суспільства вільних індивідуумів;

n активізацію громадянського суспільства у світі;

n розвиток громадської демократії в Європі на локальному та

транснаціональному рівні [216].

Остання позиція надзвичайно важлива, оскільки національна

держава, реалізуючи свою глобальну геостратегію, досить часто за-

буває про власних громадян, перетворюючись на таку собі інститу-

цію з використання світового простору, аби він працював на розвиток

власної держави як інструмент організації суспільної життєдіяльності,

а не інструмент з обслуговування інтересів та потреб громадян. Це

приводить до формування комунальної ідентичності, яка є пріори-

тетною для бразильської держави і забезпечує формування грома-

дянської мережевої самоорганізації, яка дає змогу громадянам най-

більш ефективно реалізувати свої потреби в умовах глобалізації.

Йдеться про бразилізацію як тенденцію формування громадянського

суспільства  “постнаціонального характеру”, яке характеризується

високою економічною активністю та системою зайнятості,  позбав-276 277

леною національних кордонів. Так, на думку С.Лейса, тенденція бра-

зилізації, у свою чергу, приводить до виникнення  “нового простору

для досягнення гармонійного поєднання економічної діяльності, осо-

бистого життя та політичної активності” [125]. Це,  у свою чергу,

підтверджує  “проблему масової міграції із бідних регіонів світу у

багаті”, що з необхідністю постане перед Заходом, якщо він прийме

політику бразилізації.

Бразилія, яка сама не змогла вестернізуватись, підпорядкував-

ши власний розвиток відповідній транснаціональній системі ціннос-

тей, отримала можливість швидше прийти до постмодернізаційного

типу суспільного розвитку. Вона ніколи не ставила мету догнати або

обігнати Захід,  оскільки переважною мірою опікувалась збережен-

ням власних національних традицій. Протягом останнього часу така

модель постмодернізації стає актуальною для багатьох східноєвро-

пейських посткомуністичних держав, що свідчить про безпосередній

вплив на них тенденцій бразилізації. Для багатьох країн світу у сприй-

нятті тенденцій бразилізації спрацьовує стереотип, що вона привно-

сить собою певну маргіналізацію та анархію, а також і те, що вона

зорієнтована на використання унікальних можливостей, які перетво-

рюються в певну нав’язливу схему.

Хоч би якими потужними були глобалізаційні процеси, і на-

скільки б трансформаційно вони позначались на окремих системах

державного управління,  очевидним лишається факт неможливості

жорсткого нав’язування відповідного вектора розвитку. При цьому

слід відзначити, що головним стимулюючим прийомом розвитку Бра-

зилії стало створення власної національної ідеології,  яка,  з одного

боку, чітко окреслила систему цінностей, якими має керуватись бра-

зильське суспільство, а з другого - вказала на технологічні прийоми,

які забезпечують відповідний рівень розвитку шляхом збереження

власних ментальних особливостей. Саме це забезпечило національ-

ну цілісність бразильського суспільства і тим самим дало змогу йому

відчути у собі здатність до забезпечення розвитку окремого регіону

світу. Фактично такий підхід до впровадження політики бразилізації

має достатньо ліберальний характер щодо світової спільноти за одним

винятком - Бразилія намагається модернізувати власну систему сус-

пільної життєдіяльності шляхом залучення інших транснаціональ-

них суб’єктів розвитку. Це дало змогу чітко визначити свої цивілі-

заційні особливості та відокремити їх від особливостей розвитку за-

хідних країн світу, ставши на новий етап суспільного розвитку, який

більшою мірою відповідає глобалізаційним процесам.

У контексті аналізу впливу бразилізації на розвиток сучасного

світу також слід виходити з розуміння впливу локальних факторів на

глобальні. Відповідно до цього саме локальні фактори впливу набу-

вають більш універсалізованого характеру, що спрощує сам процес

їх поширення на світовий розвиток. Таким чином, сьогодні все, що

відбувається в межах окремої національної держави в умовах глоба-

лізації, набуває гіпертрофованих форм і зачіпає стратегію розвитку

світу в цілому.

На думку багатьох американських учених, сьогодні в Америці

спостерігається тенденція до бразилізації США. Зокрема, С.Хантінг-

тон такій проблемі приділив спеціальне дослідження “Хто ми є”, де

чітко виписав виклики бразилізації в Америці, які,  на його думку,

привели до того, що “більшість громадян США перестають вважати

себе американцями і починають визначати свою ідентичність по крові,

по мові, трактуючи її як афро-американо-іспанську” [175, с. 36]. Об-

ґрунтовуючи таким чином глобальний вплив бразилізації на США,

С.Хантінгтон описує футбольний матч у Лос-Анджелесі, де мекси-

канці - громадяни США, вболіваючи за команду із Мексики, прямо

на стадіоні спалили американський прапор. Це безпосередньо є ре-

зультатом впроваджуваної в США політики мультикультуралізму і

одним із викликів глобалізації. Головну причину цього С.Хантінгтон

вбачає не в тому, що в США катастрофічно зростає кількість націо-

нальних меншин, іспаномовного населення, а в тому, що перестає пра-

цювати “плавильний тигель, який робить усіх жителів США, незалеж-

но від етнічної раси, віросповідання та культури, громадянами Амери-

ки та її патріотами. В результаті цього США постають перед загрозою

у недалекому майбутньому “стати Бразилією” [175, с. 39].

Зрозуміти причини такого глобального впливу бразилізації на

сучасний світ надзвичайно складно, оскільки в Бразилії суспільний

прогрес не торкнувся навіть третини населення, яке за своєю суттю

проявило “маргіналізовану нездатність прийняти правила суспільства

та винятки з нього”. Саме фактор виключення громадян із суспільно-

го життя, ігнорування їх соціально-політичних, економічних та куль-

турних інтересів У.Бек називає бразилізацією, яка сьогодні просте-

жується в будь-якому суспільстві, хоч би до якого типу розвитку воно

належало.

Особливо цікаве бачення бразилізації представлено у концепції

Л.Харісона, на думку якого, “бразилізація приводить до комерціона-

лізації мистецтва, відмови від формування зв’язків із громадськістю,

довіри, що породжує “суспільну чутливість”, яка, у свою чергу, при-

водить до того, що ЗМІ перестають виконувати свою первинну функ-

цію -  облаштовуючи людям лише дозвілля та дратуючи їх грішми,

владою, корисністю та свавіллям” [175, с. 218]. У результаті цього,

на думку вченого, впроваджується ідеологія бразильського конс’ю-278 279

меризму,  яка супроводжується зростанням соціальних дизфункцій,

соціальними конфліктами, а отже, виключенням більшості прошарків

населення із соціально-економічного життя. Це свідчить про те, що

бразилізація приводить до виникнення нових ситуацій глобального

ризику, де люди втрачають передусім почуття соціальної та менталь-

ної єдності,  “відчуваючи себе начебто постраждалими від викликів

глобалізації” [24]. Саме виходячи з цього У.Бек пропонує використо-

вувати формулу “бразилізації”, яка, на його думку, характеризує роз-

пад  “суспільства та держави на окремі групи, які борються між со-

бою”.  Як можливість уникнути ситуації  “бразилізації”  дослідник

пропонує систему радикальних реформ та змін суспільного розвит-

ку, яка переважною мірою суперечить сучасним неоліберальним “про-

ектам”, що широко рекламуються в сучасному світі. Саме тому У.Бе-

ку уявляється можливим виробити інституційні механізми, які б про-

тистояли поширенню тенденцій бразилізації,  альтернативу якій він

бачить саме в Європейському Союзі, який має запропонувати відповідні

стандарти, що забезпечили б стабільність сучасного світу і протистоя-

ли розпаду національних держав на окремі транснаціональні групи

[24]. Тобто сучасний світ потребує реальної модернізації, яка може бути

забезпечена шляхом реалізації неоліберальної стратегії розвитку, яку

У.Бек і називає бразилізацією Європи та всього світу.

Таким чином, виходячи з концепції німецького соціолога У.Бе-

ка, бразилізація як альтернативна концепція глобалізаційного розвит-

ку призводить до знищення національної держави, на місці якої з’яв-

ляються союзи панування, політика яких є суперечливою між собою.

На їх територіях не діє загальновизнана система права, здебільшого

вони можуть керуватись звичаєвим правом, у діяльності немає чіткої

системи розмежування повноважень. Це фактично свідчить про так

звану “загибель за власним бажанням”.

Дж.Монблата вбачає в бразилізації сучасні стихійні тенденції

світового розвитку, що тим самим реально означає  “перестати зай-

матись політикою,  дозволити ринку управляти,  перетворивши тим

самим сучасний світ на суцільний хаос, де діють лише кволі закони

самоорганізації” [211, с. 47]. Це характеризує бразилізацію як тен-

денцію суспільного розвитку, яка вказує на функціональну стихійність

сучасного світу. Дещо іншої точки зору дотримується американсь-

кий дослідник Р.Рорті, який під бразилізацією розуміє відповідний

етап історії, який має регресивний характер. Виходячи з його кон-

цепції ризиком бразилізації є поділ сучасного світу на дві касти “над-

кла с”,   яки й включа є близько 20%  людства т а  “пауперизован у

більшість”. Саме тому сутність бразилізації дослідник вбачає в “еко-

номічній ситуації, яка виводить громадян із під контролю їх пред-

ставницьких інституцій... адже не може бути й мови, щоб закони, які

діють у Бразилії та США, ефективно впливали на покращення фінансо-

вого становища країни, в межах якої гроші були зароблені, або на інвес-

тування їх в економіку країни, де вони були накопичені” [297, с. 336].

Таким чином,   бразилізація,  з точки зору Р.Рорті, характеризує

відсутність глобального політичного контролю, яка “веде до того, що

супербагаті можуть діяти як їм забажається, нехтуючи при цьому будь-

які, окрім власних інтересів... саме тому будь-які спроби окремих країн

позбавити своїх працівників злиденності можуть привести лише до

втрати ними роботи” [297, с. 342]. Бразилізація як окрема тенденція

суспільного розвитку характеризує собою відповідний тип соціаль-

ної держави, основна ідея якої базується на захисті інтересів люди-

ни. Проте в ситуації бразилізації держава не повною мірою реалізує

таку ідею, а тому і лишає поза увагою “захист слабких категорій на-

селення”, гарантії достойного життя, безпеку громадян, дотримання

законності та демократичних прав” [297, с. 357]. Виходячи з цього

протистояти тенденціям бразилізації можуть лише ті країни, які ма-

ють економічно  “сильну” державу.

Таким чином, бразилізація характеризує ізоляціоністський ва-

ріант розвитку держави,  який позбавляє її можливості досягнення

прогресу в різних сферах людської життєдіяльності. В результаті цього

окремі країни світу намагаються віднайти альтернативу саме в гло-

балізації, яка створює нові можливості для включення їх у геополі-

тичний простір. Більше того, Бразилія сьогодні символізує модель

держави та систему організації її зовнішньої політику, яка цілком

відповідає країнам другого ешелону і яка вільно вступає на новий

шлях модернізації. Це здебільшого свідчить про те, що сучасній Бра-

зилії певною мірою вдалося подолати свою політико-економічну та

інноваційно-технологічну відсталість, зрівнявшись в умовах розвитку

з багатьма розвиненими країнами західного світу.  Тобто Бразилія

належить до країн другого ешелону лише формально, адже вона сьо-

годні декларує нові принципи модернізації сучасного геополітичного

та геоекономічного світу, все більше країн світу стають залежними

від бразильської політики. Більше того, Бразилія сьогодні належить

до модернізаційних країн другої хвилі,  тобто до таких країн,  які

віднайшли свою направленість еволюційного розвитку, посиливши

свою власну самобутність, здолавши підхід множинності світів, ство-

рили власний варіант національного прогресу.  Це дає всі підстави

сьогодні визнати вплив бразилізації на розвиток сучасного світу, прий-

няття нових критеріїв глобальної життєдіяльності, які відповідають

зовнішній політиці Бразилії. Проте повною мірою стверджувати про

глобальний характер впливу бразилізації сьогодні не можна, оскільки280 281

переважною мірою вона має регіональний характер і поширюється в пер-

шу чергу на політику держав, які територіально межують з Бразилією.

Важливою проблемою при визначенні специфіки бразилізації

та закономірностей її впливу є визнання політико-економічної відста-

лості та шляхів її подолання. Проте в глобальному масштабі хіба лише

Бразилія характеризується такою відсталістю? Сюди можна зараху-

вати багато держав, які з огляду на певні обставини не відповідають

критеріям модернізаційного розвитку. Слід відзначити, що поняття

прогресу та модернізації завжди має національно регламентований

характер, і лише окрема держава може чітко ідентифікувати прогре-

сивні чи регресивні тенденції розвитку. Для кожної окремої держави

та її впливу важливим є не випасти із загально цивілізаційної систе-

ми розвитку.  Здебільшого при розгляді тенденцій бразилізації,  які

сьогодні набирають нового звучання в контексті геополітичного роз-

витку, ми виходили з розуміння бразилізації як факту такого випадін-

ня. Тут можуть спрацьовувати різні фактори, навіть і природно-істо-

ричні, які перешкоджають державі віднайти свою нішу в нових гло-

балізаційних процесах.

Вплив бразилізації сьогодні підтверджується також і новою

глобалізаційною риторикою, яка озвучується Бразилією. Сюди зако-

номірно належать: демократичний та ринковий розвиток, завершен-

ня індустріалізації, що приводить до високотехнологічного розвитку

в інформаційній сфері. Вплив тенденцій бразилізації сьогодні цілком

відповідає логіці економічного розвитку, яка є основним критерієм

визнання держави в глобальному світі та можливості її впливу на

такий світ. На нашу думку, основним критерієм економічного розвит-

ку все ж таки має бути вільний розвиток людського капіталу, інакше

економічний розвиток окремої держави не має альтернативи, а будь-

які геополітичні стратегії держави не мають права на існування.

Свого часу С.Хангтінгтон використовував образ Бразилії, аби

найбільш чітко показати недоліки у функціонуванні держав, які вклю-

чаються у глобальний простір. На прикладі бразилізації як об’єктив-

ного явища, що все більше увиразнюється у сучасному світі, С.Хан-

гітнгтон характеризував позакласову форму експлуатації. На його

думку, для  “Бразилії завжди було характерним виключення значної

частки населення для покращення життя іншої” [379, с. 412]. Сьо-

годні у будь-якій країні глобального світу можна віднайти такі ок-

ремі тенденції, однаково небезпечні для кожної з них.

Визнання бразилізації як фактора впливу бразильської системи

цінностей може мати цілком логічне обґрунтування. Бразилія посідає

п’яте місце на планеті після Китаю, Індії, США, Індонезії за чисельні-

стю населення. Щороку чисельність населення збільшується приблиз-

но на 3 млн, за окремими прогностичними даними чисельність населен-

ня до 2045 р. становитиме 250 млн. Це, у свою чергу, загострює пробле-

му безробіття, про що вже йшлося вище, проте приріст населення має і

позитивні переваги, оскільки сприяє економічному розвитку Бразилії.

На 2006 р. Бразилія виступає одним із лідерів розвитку сучас-

ного світу.  Зокрема,  за обсягами промислового розвитку вона вхо-

дить у першу десятку країн світу. Пріоритетними галузями у розвитку

сучасної Бразилії як індустріально-аграрної країни є машинобуду-

вання  (в рік випускається понад 1  млн автомобілів),  нафтохімічне

виробництво, чорна металургія, гірничодобувна, аерокосмічна, судно-

будівельна,  електроенергетична т а військова промисловість  (у рік

випускається близько 55 тис. танків). Важливу роль у розвитку Бра-

зилії відіграють біо-  та наукоємні технології, адже по виробництву

міні-  та мікрокомп’ютерів вона займає четверте місце після США,

Японії та Німеччини, що підтверджує реальний вплив на розвиток та

функціонування сучасного світу [465]. Водночас слід відзначити, що

Бразилія також входить і в першу десятку найбільш криміногенних

країн світу. Тому відразу ж постає питання, чи може країна з таким

статусом впливати на геостратегічний розвиток сучасного світу.

Важливу роль у впливі бразилізації на окремі країни світу

відіграють так звані “технологічні альянси”, які є новою інтегратив-

ної формою налагодження співпраці між Бразилією та іншими дер-

жавами. Мета таких альянсів здебільшого зводиться до реалізації

спільних інтересів у різних галузях економіки. Зокрема, це стосується

енергетичної сфери,  спільних аерокосмічних проектів т а навіть і

сільського господарства. За даними міністра фінансів країни, зрос-

тання економіки вже на 2006 р. становить 5% при одночасно низьких

показниках інфляції [457].

Таким чином, наведені вище положення свідчать про виник-

нення бразилізації як нової тенденції в розвитку сучасного світу, що

в перспективі може стати однією із обернених форм глобалізації по-

ряд із регіоналізацією, американізацією та китаїзацією. Для більшості

країн світу характерними є окремі закономірності глобалізаційного

розвитку, до яких ми відносимо, зокрема, бразилізацію, саме вона і

символізує економічну формулу розвитку сучасного світу, враховую-

чи ймовірні ризики та виклики умов глобалізації. Глобалізація та її

обернені форми закономірно породжують глобалізаційні виклики, які

можуть приводити до виникнення глобальних проблем у різних сфе-

рах суспільного життя, вирішення яких і визначає зміст політики су-

часних національних держав. Саме тому предметом аналізу в межах

наступного параграфа виступають глобальні виклики суспільного

розвитку та шляхи їх вирішення.282 283