3.3. Американізація та її вплив на систему державного управління

Розгортання сучасних процесів суспільного розвитку приво-

дять до трансформації світоустрою з відповідним перетворенням

окремих держав світу у “квазі-імперський стан”, у “глобальну імперську

структуру”, що володіє глобальними механізмами впливу на все на-

селення планети. Фактично відбувається своєрідна мутація геополі-

тичного простору, в межах якого і вирізняються нові суб’єкти тво-

рення та реалізації глобальних геостратегій розвитку світу. Особли-

ва роль у таких процесах належить Америці, яка в умовах сучасної

форми глобалізації зазнає нових модифікацій. Централізований вплив

з боку Америки на розвиток сучасного світу привів до виникнення

американізації як оберненої форми глобалізації.  Підтвердженням

цього є низка умов та факторів, які привели до такого фундаменталь-

но-радикального впливу Америки на розвиток світу в цілому, а та-

кож і на виникнення ідеології та технології американізації.

Слід також відзначити, що до цього часу питання американі-

зації та глобалізації розглядаються як два конкурентні варіанти сус-

пільного розвитку. Більше того, американізація на відміну від глоба-

лізації є воєнно-політичним проектом розвитку сучасного світу. Ви-

ходячи із цього Америка будь-якою ціною намагається  “нав’язати”

світові свою версію глобалізації,  а точніше таку транснаціональну

модель світового управління, яка б стала геополітичною стратегією

розвитку глобального простору в цілому.

Так, зокрема, В.Вильсон, обґрунтовуючи особливу роль США

у розвитку та трансформації світу відзначав, що  “ми створили таку

націю, щоб зробити людей вільними, і ми з точки зору концепцій та

цілей не обмежуємося Америкою, і тепер ми зробимо всіх людей

вільними. А якщо ми цього не зробимо, то слава Америки розвіється,

а вся могутність зникне” [156, с. 39]. Проте таке уявлення про розви-

ток сучасного світу в умовах глобалізації, який начебто може бути керо-

ваним з боку однієї національної держави,  для світової спільноти є

неоднозначним.  Водночас існує значна низка фактів, яка доводить

“прихід американського століття”  (про що так люблять нагадувати

американські президенти), а це, у свою чергу, говорить про особливий

геостратегічний та транснаціональний характер американської держа-

ви. Більше того, на думку О.Неклесси, “сьогодні США вже не є націо-

нальною державою, у тому значенні, як це було сформульовано в катего-

ріях Вестфальської системи. Америка набуває особливого статусу, пе-

ретворюючись на державу-систему, чиї межі - не адміністративно-полі-

тичні кордони національної території, а зона життєвих інтересів, яка

має виражену тенденцію до поширення на всю планету” [235, с. 120].

Отже, Америка сьогодні виступає ключовим суб’єктом глобаль-

ного устрою та головним гегемоном, який, здійснюючи свій власний

політичний проект, реструктуризує систему світових відносин відпо-

відно до власних амбіцій. Згідно з цим одним із засобів американі-

зації стає утворення глобальної американської імперії, яка експансив-

ним шляхом, реалізуючи свої національні амбіції, на думку світових

експертів, розв’язала четверту світову війну. З їх позицій така війна

“розпочалася відразу після розпаду СРСР, коли США та західні держа-

ви стали неухильно реалізовувати політику втягнення всіх країн на

постсоціалістичному та пострадянському просторі в орбіту свого

впливу або ж прямого підпорядкування” [23, с. 18]. Це свідчить про

те, що протягом тривалого часу саме СРСР вдавалося утримувати про-

тивагу США на геополітичному просторі, а таким чином і перешкоджа-

ло їм вдаватись до спроб утвердження  “нового світоустрою”. Проте

розпад СРСР відкрив перед Америкою нову можливість для реалі-

зації свого амбіційного проекту - так званої “ліберальної глобалізації”

(американізації), що дало їй змогу оголосити весь глобальний простір

сферою реалізації своїх національних інтересів. Саме тому америка-

нізація є державною політикою Америки, відповідно до якої  “будь-

яка країна світу, що не бажає підпорядковуватись диктату США, про-

тистоїть їх інтересам,  оголошується ворогом та ізгоєм, і кожній із

таких держав оголошується війна” [28, с. 57].

На думку У.Бека, війна,  розв’язана Америкою,  “поки що не

набула повномасштабного характеру,  але проходить за чітким пла-250 251

ном та за певною послідовністю трьома напрямами: перший - потуж-

на інформаційно-пропагандистська компанія з впливу на суспільну

свідомість населення тих країн, які обираються у ролі об’єкта екс-

пансії; другий - створення спеціальної агентури впливу, “п’ятої коло-

ни” в цих країнах, надання цій агентурі всілякої допомоги, переваж-

но фінансової, для входження “своїх” людей в економічні, політичні

та державні структури влади, перехоплення цими агентами всіх за-

собів масової інформації для маніпулювання свідомістю людей без-

посередньо з цих країн; фінансова підтримка будь-яких суспільних

організацій, політичних об’єднань і тих партій, діяльність яких сприяє

розхитуванню державних устроїв, створенню безпорядку та політич-

ної нестабільності країн; третій - відкрита воєнна агресія проти країн

з метою заміни влади та створення в них маріонеткових проамери-

канських урядів” [23, с. 19].

Таким чином, це свідчить про те, що американізація як обер-

нена форма глобалізації декларує найбільш агресивну форму  “гло-

бального диктату”, прикладами якого стала відкрита агресія проти

Югославії, Іраку. Так Америка сама собі обирає достатньо лицемірні

форми свого позиціонування,  адже вона виходячи із цього прагне,

щоб її сприймали у світі як державу, що належить до християнської

цивілізації, яка декларує демократичну систему цінностей, може забез-

печити стабільність суспільного розвитку, ефективність національних

інститутів управління, оскільки вона володіє власним потенціалом,

яким готова поділитись із усім світом, проте реально все зовсім навпа-

ки. Головним же ризиком такої геостратегії Америки і за що їй дорікає

світова спільнота, це те, що вона вдається до  “прихованих” методів

централізованого насадження своєї системи цінностей,  це тим са-

мим доводить, що відпозиціонована Америкою система цінностей є

виключно декларативною, що підтверджується реальною політикою

держави, а отже, і сама Америка по відношенню до світу в цілому не є

такою вже ліберальною державою, скоріше за все вона нагадує “квазі-

державу” з імперськими амбіціями. Головним чином події 11 вересня

2001 р. не лише змінили світ, а й стали кульмінаційними у репозиціо-

нуванні самої Америки, яка мужньо сприйняла виклики тероризму і

не втратила імідж “мегадержави”, навіть виходячи з того, що причин

для цього було достатньо. Це стало черговим підтвердженням ефек-

тивності “американської мрії”, яка так структурно вплелась у менталі-

тет американців і стала свого роду їх життєвою філософією.  Завдяки

цьому,  на думку Ф.Вестлайда,  “в американців зміцніла віра в пра-

вильність свого способу життя, який формує характер нації” [136, с. 98].

Таким чином, це вказує на те, що американська ідеологія має вели-

кий потенціал впливу не лише на своїх громадян, але й на глобаль-

ний світ у цілому, а тому відповідно їм буде простіше здійснювати

свою “глобальну колонізацію світу”.

Слід відзначити, що модель американізації, яка нав’язується з

боку США, особливою мірою залежить від геостратегічної політики

держави. Так, зокрема, тут можна провести чітку паралель у розумінні

сутності процесів американізації за часів президентства Б.Клінтона

та Дж.Буша. Так, за часів Б.Клінтона американізація скоріше за все

нагадувала форму глобальної регуляції світового простору. З прихо-

дом до влади Дж.Буша-молодшого модель американізації зводиться

до створення  “владної, воєнно-політичної, силової “прокладки” для

діючих систем транснаціонального правового регулювання фінансо-

вих та економічних процесів, для того варіанта перерозподілу плане-

тарних ресурсів та світових прибутків, які з’явились на попередньому

етапі глобалізації” [191, с. 121]. Фактично тут йдеться про Америку

як про нову геостратегічну та політико-правову структуру, яка б за-

безпечувала регламентацію глобального простору в цілому. Це, у свою

чергу, свідчить про те, що адміністрації Дж.Буша вдалося розроби-

ти нову модель американізації, яка складає конкуренту основу сучас-

ному глобалізаційному процесу. Таким чином, в Америці на сьогодні

діє два конкурентних варіанти глобалізації, проте виграшним із них

може стати той, який найбільшою мірою буде відповідати сучасним

геостратегічними умовам суспільного розвитку і приведе до виник-

нення нових альтернативних та конкурентних структур, що дадуть

можливість їй протистояти тим, які інтенсивно на сьогодні розвива-

ються у світі. В протилежному випадку це призведе до руйнації по-

передньої системи світоустрою і до втрати Америкою функцій полі-

тичної та економічної регуляції, які вже сьогодні виявляються занадто

слабкими, що, у свою чергу, поставить її у ситуацію геополітичної

біфуркації. На сьогодні така ситуація має всі необхідні підстави аби

вважати, що за умов реконструювання конфігурації світової системи

приведе до значних трансформацій самого американського суспіль-

ства та втрати її могутності. Слід відзначити, що сьогодні для Аме-

рики надзвичайно складний суспільно-історичний період розвитку,

оскільки вона сама стикається із значними викликами глобалізації в

її європейському варіанті,  а ефективних механізмів протистояння

йому вона не має. Тому першочерговим завданням для неї сьогодні є

розробка таких інститутів та механізмів, які б забезпечили Америці

можливість продукувати систему своїх інтересів, свою силу та мо-

гутність на весь глобальний простір. Виходячи з цього Америці сьо-

годні необхідно переглянути свою геополітичну стратегію, аби віднай-

ти механізми утримати свій статус глобального суб’єкта розвитку.

Це, зокрема, принципово важливо для самої Америки та її ідеології252 253

американізації, проте для світу в цілому таке послаблення позицій її

у світі принесе лише позитив.

Отже,  з огляду на те, що Америка сьогодні аж ніяк не може

бути конкурентним гравцем у суспільно-політичному просторі, вона

втрачає свою попередню могутність у процесах світової економіки.

Так, на думку американського дослідника Д.Брукса, “сьогодні в Аме-

риці спостерігається “великий фінансовий вибух”, який може приве-

сти до формування принципово іншого,  драматичного соціального

всесвіту по іншу сторону економічного розвитку” [36].  Основним

фактором, який може привести до такого “фінансового вибуху”, стала

“цифрова економіка”,  яка,  у свою чергу,  поставила Америку перед

новими викликами часу до яких вона була абсолютно не готовою. З

позицій ідеології американізації саме  “економічний розвиток являє

собою єдину перспективу, яка забезпечує розквіт, легітимізацію та дов-

говічність демократії” [292,  с. 30]. Таким чином,  саме економічний

фактор в Америці є важливою умовою демократичного розвитку дер-

жави, який надає їй відповідну можливість впливу на розвиток світу.

Водночас незважаючи на послаблення “соціально-економічно-

го та політичного” потенціалу Америки вона все ж таки лишається

конкурентним гравцем у сучасному світі. Відповідною мірою амери-

канізація все ще являє собою альтернативу глобалізаційному розвит-

ку світу. Вплив американізму сьогодні спостерігається у будь-якій

сфері суспільного життя у більшості країн глобального простору.

Америка має колосальний вплив на енергетичний розвиток

світу, оскільки фактично є монополістом у політиці глобальних енер-

гетичних стратегій, а це, у свою чергу, дозволяє їй здійснювати цен-

тралізований контроль за ринками енергоносіїв у світі, а відповідно

до цього вибудовувати конфігурацію країн-експортерів нафти. Таким

чином, це ще раз доводить той факт, що сьогодні Америка, аби побу-

дувати новий світоустрій і знову зайняти у ньому роль ключового

суб’єкта, вдається до різних форм маніпуляції аби у такий спосіб мати

можливість реалізовувати власні інтереси. Саме тому, на думку О.Нек-

лесси, Америка  “намагається побудувати на планеті транскордонну

систему воєнно-силових модулів, яка включає опорні пункти з не-

визначеним міжнародно-правовим статусом, до складу яких входять

боєздатні підрозділи у стані підвищеної бойової готовності де і відбу-

вається вироблення нових механізмів забезпечення безпеки та військо-

во-політичні конфігурації та квазідержавні структури для управлін-

ня новим динамічним світом” [235, с. 123].

При всьому цьому, у світі й досі спостерігається тенденція до

американофобії,  стереотип  “мега-держави”  породив у більшої час-

тини населення планети “комплекс неповноцінності”, де рівень мо-

гутності своєї держави оцінюється з позицій розвитку Америки. Фак-

тично саме така тенденція визначає характер американізації, яка пе-

реважною мірою залежить від рівня підтримки з боку світової спільноти

американського фактора розвитку. У цьому плані на особливу увагу

заслуговують соціологічні дослідження, проведені Світовим банком,

які підтверджують тенденцію до зростання американського впливу,

так 70,3 % населення планети в цілому прихильно ставляться до США,

негативно - 19,7%, у ставленні ж до самого американського народу

також спостерігається висока підтримки, про що свідчить позитивна

відповідь 81,9% опитаних, негативно ж ставляться 10%. При цьому

слід відзначити, що визначальним фактором підтримки процесів аме-

риканізації виступав глобальний тероризм.  Понад 80%  населення

планети вважає, що терористичні акти в США стосуються людства в

цілому, 33,9% поставились з розумінням та знайшли для цього ви-

правдання, 47,6% з засудили їх [465]. Виходячи із цього мова йде про

глобальний вплив американізму як нової форми суспільної свідомості,

де важливу роль відіграли терористичні акти, які стали тим факто-

ром,  який засвідчив безпомічність США у протистоянні викликам

світових процесів,  які вперше показали свою слабкість та немож-

ливість бути стратегічними гравцями світової політики. Таким чи-

ном, це все свідчить про підпорядкування окремих національних стра-

тегій суспільного розвитку лідерству Америки.

Проте в сучасних умовах окремі країни світу все більше вда-

ються до спроб дистанціюватися від фактора впливу американізації,

переорієнтовуючись при цьому на взаємодію з Європою,  Китаєм,

Індією та окремими ісламськими державами. В умовах глобалізації

жодна із країн не може замикатися на вирішенні внутрішніх проблем,

ізолюючись від глобального світу, оскільки в умовах суцільної взаємо-

залежності це практично неможливо. Слід відзначити, що критерії

протистояння впливу американізації на окрему країну світу визнача-

ються її історичним досвідом, статусом у світі, рівнем національно-

го суверенітету, нормами національного права, рівнем національної

ідентичності та розвитком політичної системи.

Сучасний світ сьогодні все більше нагадує поліцентричну

структуру, в межах якої є ключові суб’єкти прийняття рішень та суб’єк-

ти їх безпосередньої реалізації,  покликані спільно працювати над

розв’язанням світових проблем. Виходячи із цього стабільність сучас-

ного світу залежить в першу чергу від паритетної узгодженості пози-

цій ключових суб’єктів у врегулюванні світових проблем. Тому окремі

країни світу незалежно від того, наскільки їх позиції узгоджуються

із Америкою, все одно вбачають у ній значні виклики їх національ-

ним інтересам.254 255

Таким чином, абсолютне домінування впливу Америки на ха-

рактер розвитку сучасного світу характеризує його однополярність і

ставить перед людством низку проблем.  У першу чергу це пов’я-

зується з ідентифікацією самого процесу американізації, адже в кож-

ному суспільстві позиції громадськості чітко розподіляються на тих,

хто визнає потребу підпорядкування американському лідерству, аби

тим самим підвищити власний рівень,  зокрема демократичного та

соціально-економічного розвитку, інша частина населення планети

вважає, що американізація є однією із форм реалізації утилітарних

амбіцій Америки, яка в такий спосіб сподівається реалізувати власні

національні інтереси.

У контексті аналізу різних форм впливу американізації на розви-

ток сучасного світу доцільно говорити про своєрідний симбіоз взаємо-

дії Америки та Західної Європи, а відповідно до цього, яким чином

цей симбіоз впливає на глобальний світ. У цьому плані доцільно особ-

ливу увагу приділити аналізу критеріїв мотивації, які висуваються з

боку американців країнам Західної Європи, адже це тим самим дає

змогу чітко проаналізувати перспективи реалізації західноєвропейсь-

кої стратегії взаємодії Америки. З точки зору американських публі-

цистів, зв’язок Америки із Західною Європою є вкрай важливим, “ос-

кільки американці пропонують такі шляхи боротьби із тероризмом,

такі методи відстоювання західної цивілізації, які викликають проти-

дію у багатьох європейських країнах” [463]. Таким чином, саме на-

лагодження доброзичливих відносин Америки з європейськими дер-

жавами дасть змогу їй ліберальними методами реалізувати свою зов-

нішньополітичну стратегію,  створивши таку конфігурацію впливу,

яка знайде однозначну підтримку інших держав, здолавши “внутріш-

ньотипічні відмінності” між ними. Так,  І.Кристол один з перших

проаналізував спільні та відмінні позиції у геостратегічному розвит-

ку США та Європи, що тим самим дозволило йому чітко класифіку-

вати принципову відмінність між ними. На думку дослідника, між

Америкою та Європою великою прірвою є політичний консерватизм,

який високорозвинений у Америці, тоді коли у Європі він є надзви-

чайно слабким [453]. Головним поляризатором у відносинах між Євро-

пою та Америкою лишаються питання релігії. На цьому, зокрема, акцен-

тує свою увагу німецький учений К.Харпрех, який зауважує,  саме

ставлення до релігії відділяє Америку від Європи. Америка в питан-

нях релігії дотримується утилітарного підходу як і у всіх сферах сус-

пільного життя,  оскільки навіть релігія характеризує  “глибоку на-

божність та безмежну віру у світовий прогрес”, а тому релігійність в

першу чергу зводиться до прагнення свободи, яка забезпечується

місіонерською свідомістю” [451, с. 30]. У європейських країнах хри-

стиянська традиція зберігається у її первинній формі релігійної свідо-

мості. Це ще раз підтверджує той факт, що змістом американізації є

утилітаризм, у реалізації якого сьогодні увиразнюються дві тенденції:

екстремістська та ліберальна. Екстремістська форма, у свою чергу,

приводить до радикального нав’язування внутрішньополітичних та

зовнішньополітичних установок Америки щодо розвитку сучасного

світу і стосується виключно формату діяльності “слабких” у геостра-

тегічному плані держав. Ліберальна американізація характеризується

спектром реалізації спільних інтересів між конкурентоспроможни-

ми державами і в першу чергу стосується сильних у соціально-еко-

номічному та політичному відношенні держав. Особливим критерієм

при цьому виступає фактор демократизації держави, який і є своєрід-

ною умовою, аби Америка намагалась налагоджувати паритетні відно-

сини з нею. В противному разі американізація призводить до одно-

значного підпорядкування окремих країн світу Америці. Фактично

ліберальна американізація нагадує “велику державу”, яка, виходячи

із концепції Лінда Джонсона, будується на реалізації спільних ініціа-

тив хоч би з якої частини світу вони надходили [416]. На думку аме-

риканського політолога Д.Брукса, важливою складовою реалізації

політики американізації є формула  “прогресивного інтервенціоніз-

му”, в якій закладено “моральну мову добра і зла” [36]. В цьому плані

американці принципово відрізняються від європейців, які закономірно

просякнуті духом умиротворення, а тому інтервенціоналізм як ідео-

логія для них є принципово чужою. Слід також відзначити, що інтегра-

ційні процеси в Європі зробили її абсолютно неконкурентною для

Америки, результатом цього стало абсолютне нерозуміння між ними.

Так, на думкуМ.Бута, “ера добрих почуттів пройшла, розрив міжєвро-

пейцями та американцями набуває небувалих обсягів, європейці й досі

не розуміють, що сталося у світі після 11 вересня” [448]. Це знову ж

таки доводить те, що Європейський Союз сьогодні не може забезпечи-

ти відповідний баланс могутності Америки, більше того,  “для США

реальна загроза сьогодні полягає не в тому, що ЄС стане “глобальним

політичним гігантом” за своїми економічними масштабами... а в тому,

що Брюссель може позбавити Америку підтримки зовнішньої політи-

ки з боку її найближчих союзників - навіть Британії” [430].

Таким чином, американізація по відношенню до європейських

держав сьогодні не зводиться до того, аби об’єднати союзників США,

які прагнуть  “перебудувати ЄС за вільно ринковими т а проамери-

канськими кресленнями” шляхом реалізації ідеї атлантизму. На дум-

ку Дж.О’Саллівана, це зумовлено тим, що хоч би яку могутність у

сучасному світі мала Америка, водночас не можна недооцінювати

антиамериканські устремління західноєвропейської еліти, спрямовані256 257

на творення певної противаги для США [442]. Саме тому для більш

ефективного протистояння цьому необхідно “оживити ідею атлантиз-

му”. Дослідник абсолютно переконаний у тому,  що протягом най-

ближчих років вплив Європи незміно буде слабшати, тоді як статус

США лишиться незмінним, за винятком ситуації, коли Європа пере-

твориться на єдине об’єднання Заходу з відповідним політичним та

економічним пріоритетом.  При цьому для європейців-атлантистів є

важливим отримати благословення з боку Білого дому. Слід відзначи-

ти, що сутність американізації у такому її варіанті зводиться до відсто-

ювання Європи, але проти ЄС. Більше того, сьогодні в Америці йде

мова про створення на її території альтернативного об’єднання ЄС,

так званої “Англосфери”, яке б інтегрувало англомовні нації. Фактич-

но таке альтернативне об’єднання створюється з метою тиску на євро-

пейців, аби таким чином загальмувати їх прагнення інтеграції до ЄС.

Проте серед прихильників ліберального консерватизму в Аме-

риці сповідується інша стратегія американізації - “ізоляційного унілі-

таризму”, відповідно до якої відстоюється ідея ізоляції Америки від

усього світу, аби дати можливість, зокрема Європі, самостійно розви-

ватись. На думку англійського філософа Р.Скрутона, така стратегія є

виключно декларативною, оскільки пріоритет національних інтересів

США як суверенної держави нації в сучасному світі є основою нової

глобалістичної політики його розвитку [450]. Це, на думку вченого, і

забезпечує вагому роль США в сучасних глобалізаційних процесах,

де на відміну від Європи реалізується ідея національної ідентичності

та національної гордості.  Це особливо важливо,  адже європейська

інтеграція в її ідеологічній площині приводить Європу до необхід-

ності відмовитись від своєї культури,  гордості, поняття патріотизму,

що виявляється абсолютно нівельованим, у результаті чого формується

так звана транснаціональна європейська еліта, яка не має своєї на-

ціональної ідеї суспільної розвитку. Така тенденція, яка сьогодні спо-

стерігається у Європі, може привести до самознищення європейсь-

кої архітектоніки сучасного світу. Таким чином, поляризація у підхо-

дах до національної системи цінностей між Америкою та Європою

позначається і на ключових питаннях суспільного розвитку, адже тут

спостерігаються значні розходження щодо впливу глобалізації, інтегра-

ційних стратегій розвитку та особливо методів протистояння теро-

ризму. Що стосується останнього,  то тут,  як відомо,  європейська

спільнота займає більш ліберальну позицію, намагаючись віднайти

виправдання тероризму. Америка має більш жорстку точку зору, що

спонукає її застосовувати радикальні методи у боротьбі з ним. Отже,

це все ще раз доводить, що між американською та європейською си-

стемою цінностей,  яка є визначальною у реалізації стратегій сус-

пільного розвитку, є принципові розходження, здолати які практич-

но неможливо, оскільки вони визначаються їх структурою менталі-

тету та історичним досвідом. Тому сьогодні доцільно говорити про

дві альтернативні моделі суспільного розвитку - американську та євро-

пейську, які,  на думку Д.Бруска, можуть привести до поглиблення

внутрішньоцивілізаційних суперечностей, а то й до“зіткнення циві-

лізацій” у цілому.

Політика американізації по відношенню до європейської

спільноти має і свою форму впливу, яка принципово відрізняється

від американізму у Східній Європі. Так, на думку Р.Брілярда,  “аме-

риканізація по відношенню до Європи реалізується у більш вишу-

каній та замаскованій формі” [125]. Це пов’язується з тим, що для

американців історично було притаманне  “пуританське почуття по-

кликання” та віра в особливу місію - поширення у світі американсько-

го способу життя, що фактично відразу ж насторожило європейців.

З огляду на ці обставини європейці в американізації бачать лише вик-

лики суспільного розвитку, які вкрай негативно позначаються на рівні

їх життєдіяльності. Більше того, це привело до того, що  “європейці

на рівні з арабами, кожен на свій лад, ненавидять Америку” [36].

Складовим елементом політики американізаці ї є  “амери-

канність”, яка виступає своєрідною характеристикою загального об-

разу американської нації. Американність як певна ознака американсь-

кого менталітету, що сформувалась у процесі історичного розвитку

американської нації, дає змогу чітко проаналізувати закономірності

та принципи,  на яких базується зовнішня політика Америки. Над-

звичайно цікаво зміст американності проаналізовано арабським дос-

лідником П.Рахшиміром. На його думку,  “США завжди будуть вва-

жати себе зобов’язаними захищати, якщо це можливо, будь-яку де-

мократичну націю, яка піддається нападкам з боку недемократичних

сил внутрішніх або зовнішніх” [292,  с. 37].  Таку позицій підтвер-

джує американський вчений І.Крістол, який, зокрема, зазначає, що

американським національним питанням за часів Другої світової війни

було захищати Францію, Британію, а зараз є потреба захищати Ізраїль,

виживання якого під загрозою” [453].

Альтернативою американізму є антиамериканізм, який сьогодні

набуває нових форм поширення у світі. Ідея антиамериканізму пере-

дусім покликана протистояти радикальним формам насадження аме-

риканізації як нової альтернативної форми глобалізаційного розвитку

для світу у цілому. Антиамериканізм сьогодні фактично стає основ-

ним принципом діяльності для європейської спільноти, яка абсолют-

но не сприймає Америку як ключового гравця світового розвитку.

Прихильники ідеї антиамериканізму намагаються довести світовій258 259

спільноті, що Європейський Союз є значно потужнішою транснаціо-

нальною мегасруктурою,  “він значно більший навіть за кількістю

населення, у нього більший обсяг валового внутрішнього продукту, а

його політичний клас може скласти інституційну конструкцію, здат-

ну конкурувати із Америкою” [432]. Більше того,  останнім часом з

боку Європейської спільноти все виразнішими стають дорікання

Америці в недосконалості її трудової етики, у якій начебто повністю

нівелюється гуманістичний фактор (у середньому американець пра-

цює на 350 годин більше, ніж європеєць). Саме тому, на думку Д.Брук-

са, “європейці здебільшого сприймають американців як “простаків -

ковбоїв”, водночас вони визнають їх  “піонерський дух”, який самі

втратили в процесі побудови  “держави добробуту [36].  “Повальна”

американізація, на думку У.Бека, може призвести до того, що Органі-

зація Об’єднаних Націй замінить назву на альянс  “Об’єднана кока-

кола” [23, с. 301].

Незворотний вплив американізація має також і на окремі дер-

жави пострадянського простору, оскільки тут фактор політики Аме-

рики виявився найбільш експансивним. Застосовувався не лише вплив

на різні системи державного управління, були навіть і спроби їх пря-

мого підпорядкування.  Безпосереднім результатом такого впливу

американізації на пострадянський простір стала низка  “кольорових

революцій” (Грузія, Україна). Технологія функціонування державної

влади у постреволюційних суспільствах доводить абсолютне та пря-

ме підпорядкування політиці США. Така ініціатива формування по-

літики розвитку сучасного світу з боку США пояснюється просто,

адже ще за часів президентства Картера США відстояли право на

формування у світі основ демократичності. Таким чином, фактично

США є монополістами у поширенні принципів демократії. Маючи у

своїх руках такий важливий інструмент,  вони,  безумовно,  можуть

ефективно впливати на розвиток сучасного світу.

Отже, наведені вище тенденції впливу американізації на роз-

виток сучасного світу свідчать про її безпосереднє перетворення на

обернену форму глобалізації у її ліберальній та екстремістській фор-

мах, що тим самим становлять значні ризики для світової безпеки.

Проте американізація сьогодні є не єдиною альтернативною формою

суспільного розвитку в умовах глобалізації, окрім неї важлива роль

відводиться китаїзації та бразилізації, а тому у сучасному трансна-

ціональному світові доводиться шукати шляхи протистояння їм, аби

зберегти власний вектор суспільного розвитку. Саме це безпосеред-

ньо буде виступати предметом аналізу в наступних параграфах.