2.4.5. Глобальне суспільство ризику

Сучасні глобалізаційні процеси спричинили виникнення но-

вої моделі історичної динаміки, яка спровокувала появу тренд-струк-

тур та мегатенденцій, які визначили новітню фазу суспільного роз-

витку, а також обумовили нові виклики моделей соціальної органі-

зації, до яких і належить глобальне суспільство ризику.

Це свідчить про те, що глобалізація як новий тип суспільного

розвитку привела до якісних та кількісних змін у функціонуванні

форм соціальної організації,  пов’язаних у першу чергу з розквітом

та занепадом традиційних форм динаміки суспільного розвитку. Саме

тому глобальне суспільство ризику стало втіленням форми нової ди-

наміки, явило собою таку інтегративну схему, яка характеризує нову

ієрархію соціальної організації і є синтезом реакції на виклики сучас-

ного розвитку. Саме це дає підстави вважати глобальне суспільство

ризику такою формою соціальної організації, яка відповідає сучас-

ним глобалізаційним викликам,  задає формати реалізації новітніх

стратегій та тенденцій глобалізаційної динаміки.

Відповідно до логіки дослідження доцільно звернути увагу

насамперед на сутність, специфіку, умови та фактори функціонування

глобального суспільства ризику.

Глобалізація сама по собі як об’єктивний процес приводить до

глобальної небезпеки. В першу чергу тут йдеться про “глобальну ево-

люцію” сучасного світу, яка приводить до трансформації життєвих

горизонтів сучасної людини, пов’язаних із  “траєкторією нових гло-

бальних викликів”. Останні якраз і породжують глобальні ризики,

які складають основу розвитку нової форми соціальної організації  -

глобального суспільства ризику.

Ризик є основним і визначальним фактором виникнення нової

соціальної організації в умовах глобалізації. “Ризик - це поняття, яке

покликане зробити непередбачувані наслідки цивілізаційних рішень передбачуваними та контрольованими” [146, с. 213]. Проте важлива

проблема, яка виникає у цьому плані, пов’язується з характером циві-

лізаційних рішень, які створюють глобальні проблеми та становлять

загрози для сучасного розвитку людства. Фактично тут мова йде про

нівелювання функціональної складової організації державно-управ-

лінської практики, про відсутність механізмів легітимації форм кон-

тролю за інститутами, які приводять до виникнення глобальної загро-

зи. Тобто глобальне суспільство ризику формується для протистоян-

ня різним формам небезпек, з якими стикається сучасна людина.

Сучасні умови суспільного розвитку чітко регламентуються

глобальними імперативами, які порушують традиційний менталітет

людини, її соціальну та політичну рівновагу, яка перешкоджає їй на-

лежно реалізовувати свою етику відповідальності за вибір окремої

стратегії. Виходячи із цього сучасне людство має поставити питання

про можливість дати адекватну відповідь на виклики сучасного світу,

а головне “максимально ефективно використати глобалізаційні про-

цеси для захисту своїх прагматичних інтересів” [192, c. 117].

Тут переважною мірою йдеться про створення нового проекту

світоустрою,  який базується на екзистенціалізмі  “передчуття т а

відчуття ризику”, який постійно тисне на людину та суб’єктів гло-

бального простору  (оскільки негативні наслідки глобалізації мають

загальнопланетарний характер), а це, у свою чергу, спонукає її шука-

ти вихід із такої ситуації. Адекватне розуміння такої ситуації потре-

бує вироблення ефективних форм захисту глобальної безпеки в умо-

вах об’єктивного впливу глобалізаційних процесів. Слід відзначити,

що одним із ризиків впливу сучасної глобалізації є також її незво-

ротність та непередбачуваність,  оскільки вона приводить в першу

чергу до структурної трансформації,  а тому її наслідки завжди є

достатньо загрозливими.

Відповідно до цього основними факторами виникнення гло-

бального суспільства ризику є низка соціальних, політичних та еко-

номічних криз, які мали місце у світі протягом останніх років, теро-

ристичні акти початку ХХІ ст.  та події, спрямовані на формування

нового безпечного глобального простору з його системою паритет-

них цінностей - перемовин, діалогу та компромісу. На думку Г.Лан-

гута, це також пов’язується з  “ризиком втрати політико-правових,

ідеологічних та культурних орієнтирів  “у новому світі нових небез-

пек” [178, с. 76]. У результаті цього формується ситуація тотальних

загроз, які для всіх без винятку мають глобально-руйнівний характер.

Відомий німецький учений У.Бек вводить у науковий обіг по-

няття “глобальне суспільство ризику” і розглядає його через призму

таких явищ, як тероризм, війна,  економічна глобалізація,  неолібе ралізм, держава та суверенітет. Відповідно до цього ним розроблено

досить цікаву класифікацію ризиків, які з необхідністю привели до

виникнення глобального суспільства ризику. До таких ризиків учений

відносить: 1) екологічні кризи, 2) глобальні фінансові кризи, 3) теро-

ристичні загрози,  які є похідними від транснаціональних терорис-

тичних мереж [22].

У цьому плані надзвичайно цікавою є проблема впливу ідеї

американізація,  яка фактично і приводить до виникнення поняття

глобального суспільства ризику. Тут передусім мова йде про форму-

вання системи трансцендентальних зв’язків між людьми в межах гло-

бального простору.  Така система зв’язків формується з однією ме-

тою - аби зрозуміти ймовірні ризики, які привносить собою сучасний

світ, а відповідно до цього знайти спільні рішення для їх подолання.

На думку У.Бека, виникнення глобального суспільства ризику є неми-

нучим,  оскільки  “зі швидкістю технічного прогресу сучасний світ

збільшує глобальний розрив між мовою уявних ризиків, у межах яких

ми міркуємо та діємо, та світом невідомих загроз, які ми також ство-

рюємо” [22, с. 15] Таким чином, до основних ризиків, які складають

основу нової соціальної організації, належать  “генні технології, гене-

тика людини, нано-технології, комп’ютерна техніка”, які являють со-

бою для сучасної людини непередбачувані, неконтрольовані наслідки,

і які в першу чергу перешкоджають її життю на землі [22, с. 16].

У цьому плані вчені виокремлюються такі форми загроз, які

складають основу розвитку глобального суспільства ризику: екологіч-

на, фінансова кризи, терористичні загрози. Відомий американський

дослідник Х.Галтунг до ймовірних ризиків також відносить так зва-

не структуроване насилля, під яким він розуміє  “непряме насилля,

пов’язане з відсутністю реальної свободи у громадян, бідністю, зли-

денністю, репресіями та відсутністю демократичних норм та стан-

дартів суспільного розвитку” [55, с. 217].

Майже аналогічної точки зору дотримується німецький дослід-

ник М.Мертес, на думку якого глобальне суспільство ризику харак-

теризується  “втратою віри у Бога, клас, націю, уряд”, зміною полі-

тичних констант, які попередньо здавалися незмінними [214]. Важ-

ливим питанням при цьому є також з’ясування того,  наскільки то-

тожними для кожної національної спільноти є політичні константи,

які блокують розгортання тих чи інших форм загроз, які перешкоджа-

ють нормальному розвитку людства. Лише на основі з’ясування дано-

го питання можливо виробити альтернативи подолання таких загроз.

Важливу роль у виникненні та функціонуванні глобального

суспільства ризику відіграють ЗМІ, які задають певну символічну

модель світу. Так,  транслюючи окремий сюжет по супутниковому телебаченню у світі між людьми формується єдина форма реакції на

окремі глобальні виклики. До прикладу, стихійні лиха, які стаються

в окремій частині світу, завдяки ЗМІ, не залишають байдужими весь

глобальний простір. Тобто тут мова йде про окремі глобальні форми

об’єднання людей у світі,  що є результатом спільної соціальної та

політичної реакції, цю абсолютно нівелює територіальні контексти і

приводить до виникнення нових організаційних структур,  здатних

протистояти певним ризикам. Таким чином, формується глобальне

суспільство ризику, яке має свою систему циркуляції інтересів, що

визначається відповідними загрозами.

Важлива роль у функціонуванні глобального суспільства ри-

зику належить тероризму як такому соціальному явищу, що перешко-

джає цивілізаційному розвитку сучасного світу. Фактично тероризм

є одним із ризиків розвитку сучасної цивілізації, який з необхідністю

вимагає створення відповідних організаційних структур, які б впли-

вали на багатополярне співвідношення сил у світі,  що борються з

тероризмом. Йдеться про так звану війну проти тероризму, яка дає

змогу виробити кожній національній державі власну поведінкову

модель діяльності, яка вписується в стандарти глобалізаційної бо-

ротьби. Це ще раз вказує на те, що в умовах глобалізації з’являються

нові форми боротьби людства з тероризмом,  сьогодні самостійно

боротись з ним фактично не доводиться ні кому. Саме це обумовлює

виникнення нових транснаціональних структур, які б забезпечували

розв’язання регіональних конфліктів та реалізацію державної безпе-

ки. Подекуди такі структури можуть приводити до демонізації окре-

мих форм боротьби з тероризмом з боку окремих держав.

Таким чином, загрози, зумовлені сучасними глобалізаційними

процесами, приводять до виникнення нових організаційних струк-

тур, спрямованих на спільну боротьбу проти них, а також з необхід-

ністю посилюють регіональну специфіку в такій боротьбі, а подеку-

ди це може також спричинити нерівність між країнами, які перебува-

ють в умовах глобальних ризиків.

Виходячи з того, що глобальні ризики являють собою певні

проблемні ситуації, які з необхідністю вимагають свого розв’язання,

найбільш адекватною формою розв’язання яких є шлях домовленостей

та перемовин. Саме тому глобальне суспільство ризику в першу чер-

гу має сприяти вирішенню низки проблем, вкрай важливих для всьо-

го глобального простору. До таких проблем слід віднести: індивідуалі-

зацію, втрату культурної ідентичності, яка призводить до суцільної

американізації основних сфер суспільного розвитку, яка є результа-

том краху національної самосвідомості. Фактично тут доцільно по-

ставити питання про методологію модерніті,  яка використовує су часні методи модернізації державного управління і приводить до

формування нового досвіду життєдіяльності людей в умовах глобалі-

зації. Йдеться передусім про налагодження міжкультурного діалогу

між окремими національними спільнотами, що тим самим має ніве-

лювати  “дискомфорт людських відмінностей”, які так яскраво про-

являються саме в умовах глобалізації. Важливим фактором при цьо-

му є і те, що окремі країни світу у процесах глобалізації займають

більш пріоритетну позицію, інші менш пріоритетну,  одні є більш

відкритими до різних інтеграційних процесів, інші ж зовсім закри-

тими (до прикладу Росія). Фактор відкритості і становить значні ри-

зики для розвитку окремих національних спільнот, адже тут націо-

нальна ідентичність як така абсолютно розмивається і заради того,

аби її зберегти, формується глобальне суспільство ризику.

Важливою проблемою в розвитку глобального суспільства ри-

зику є герменевтика, яка приводить окремі держави до усвідомлення

потреби обговорення загроз та небезпек, з якими стикається суспіль-

ство. Саме шляхом обговорення відповідних загроз та небезпек фор-

мується система відносин між людьми як суб’єктами глобального

суспільства ризику. Лише у стані постійного дискурсу про ймовірні

ризики формується відповідна політична доктрина глобального сус-

пільства ризику. При цьому слід відзначити, що сьогодні все частіше

йдеться не про загрози національного розвитку, а передусім про транс-

національні загрози, які, з одного боку, приводять до включення ок-

ремих держав до глобального суспільства ризику,  а з другого -  до

індивідуалізації такої держави, яка санкціонує  “відмирання відста-

ней” і прийняття рішень в ім’я розвитку цивілізації в цілому, оскіль-

ки має детериторіальний та децентралізований характер. В умовах

глобалізації фактично йдеться про індивідуалізацію форм поведінки

у відповідь на окремі форми викликів цивілізації. І саме з цією ме-

тою формується глобальне суспільство ризику, яке має протистояти

викликам цивілізації, перебуваючи в постійному пошуку альтерна-

тивних шляхів їх подолання.

До важливих викликів сучасної цивілізації слід також віднес-

ти комунікативні технології та штучний інтелект, які здебільшого

приводять до виникнення нових форм маніпуляції суспільної свідо-

мості. Бурхливий розвиток інформаційних технологій створив ши-

рокі можливості для людини в отриманні знань, а завдяки цьому вона

стала більш освіченою та отримала можливість користуватись відпо-

відними інтелектуальними схемами  (замінники людського інтелек-

ту) і розробляти їх. До таких інтелектуальних схем ми відносимо на-

самперед індивідуалізовані розробки, до прикладу “генетичної атом-

ної бомби”, спеціальні штами пташиного грипу, які були виготовлені в окремих лабораторіях окремими людьми, а фактор їх ураження має

глобальний характер. Не слід забувати також про певні комунікативні

акції, які мають місце в сучасному світі і викликають відповідні події,

реакція на які ще глобальніша, ніж події, викликані природними ка-

таклізмами. Реакція на такі комунікативні акції пояснюється реаліза-

цією он-лайнових технологій, відповідно до яких подія, яка стається

в одній частині світу, протягом кількох хвилин, а той і відразу стає

відомою у всьому глобалізованому світі, завдяки цьому людина стає

активним суб’єктом глобального суспільства ризику.

Така ситуація, яка склалась у сучасному світі,  з нашої точки

зору,  характеризує прихід постглобального модерну, відповідно до

якого кожне суспільство має вчитись жити в нових умовах глобаль-

них викликів, а відповідно до цього і виробляти стратегію розвитку.

В межах глобального суспільства ризику в першу чергу мова має йти

про роль права зважаючи на його національний чи глобальний кон-

текст. Це є принципово важливим з точки зору того, що глобальне

суспільство ризику базується на глобальних об’єднаннях, принципи

створення яких мають перебувати в правовій площині. Більше того, з

цією метою, на думку Б.Гарцона,  “має бути створений єдиний уні-

версальний правовий простір”, який би давав змогу протистояти гло-

бальним ризикам сучасного світу [453, с. 11]. Це має бути зроблено з

однією метою, аби не розмити смислові контексти різних форм ри-

зиків, а тому виробити тотожні форми боротьби з ними. Так, зокре-

ма,  тероризм як глобальне екстремістське явище має переслідува-

тись всіма країнами глобального простору. Для цього має бути підве-

дена відповідна правова основа. Це особливо важливо, оскільки ви-

ходячи із мусульманської ідеології відповідні країни світу виправдо-

вують тероризм як механізм розв’язання проблем суспільного роз-

витку і засіб реалізації національних інтересів. Цьому може протис-

тояти лише суспільство глобального ризику, об’єднавши між собою

окремі країни світу, які будуть протистояти ідеології, яка не вписується

в контексті глобалізаційного розвитку. Такий підхід досить часто може

приводити до зміцнення інтересів між суб’єктам глобального про-

стору, а тим самим забезпечувати динаміку відносин між країнами.

Основною метою функціонування глобального суспільства

ризику є реалізація глобальної безпеки, яка забезпечується шляхом

досягнення демократії та реальної законності. Саме проблема реалі-

зації глобальної безпеки сьогодні спонукає весь світ до об’єднання, в

процесі якого з’явиться можливість урегулювати потенціал глобаль-

них криз. Така можливість,  з нашої точки зору,  передусім надасть

можливість налагодити транснаціональну співпрацю у сфері реалі-

зації глобальної безпеки. Власне глобалізація також виступає однією із умов виникнен-

ня глобального суспільства ризику, оскільки саме ідеологія глобаліз-

му та антиглобалізму приводить до необхідності  “обертати двигун

глобалізації ще швидше”, відшуковуючи при цьому адекватні шляхи

її прийняття або неприйняття. В результаті цього формується мережа

глобальних зв’язків, яка визначає нові принципи глобальної мобіль-

ності суспільного розвитку. Це, у свою чергу, приводить до порушення

принципів суверенітету та власне і до специфіки функціонування

національної держави. Слід відзначити, що будь-які форми  (фінан-

сових,  політичних, військових)  ризиків, які постають перед сучас-

ною державою, приводять до заміни неї на транснаціональну коопе-

рацію, яка більшою мірою відповідає умовам глобалізаційного роз-

витку. Фактично видозміна функцій національної держави в умовах

глобалізації становить один із ризиків її розвитку. За таких обставин,

на думку У.Бека, “в національних інтересах для держави денаціона-

лізуватись та транснаціоналізуватись, тобто відмовитись від части-

ни своєї автономії, аби вирішити в глобалізованому світі свої націо-

нальні проблеми” [22, с. 78]. Саме з метою вирішення таких проблем

формується система відносин між людьми, яка найбільш адекватно

відповідає глобальному суспільству ризику. Водночас У.Бек запере-

чує існування глобальних ризиків як таких, адже  “вони перемішані

до  “невпізнаного”,  “навантажені соціальними, етнічними та націо-

нальними конфліктами” [22, с. 80] і вважає, що єдиною небезпекою в

розвитку людства є ситуація глобальної нерівності, яка сьогодні все

більше посилюється з огляду на відповідні деструктивні процеси.

Таким чином, сьогодні могутність держави, яка визначається рівнем

її вміння протистояти ризикам суспільного розвитку, вимірюється не

її  “конфронтаційним потенціалом, а скоріше кооперативним потен-

ціалом, а отже, і вмінням налагоджувати співробітництво” та пози-

ціонувати свої інтереси різним глобальним утворенням. Таким чи-

ном, глобальне суспільство ризику  “відкриває нову еру транснаціо-

нального та багатостороннього співробітництва” [22, с. 83].

Важливою умовою становлення глобального суспільства ризи-

ку є також сукупність конфліктів між національними та громадськими

спільностями, які набувають найвищої форми активності в умовах

глобалізації. Це свідчить про розгортання тенденцій, які приводять

до становлення та розвитку “кооперативних транснаціональних дер-

жав”, що, у свою чергу, має “сприяти урегулюванню національних та

етнічних суперечностей”, а відповідно до цього формуванню нового

виміру національної самосвідомості. Принципово важливим при цьо-

му є і те, що врегулювання певних суперечностей, які складають ос-

нову вин икненн я глобального суспільства ризику,   потребують спільних історичних орієнтирів, завдяки цьому “уможливиться ство-

рення рамкових умов і координат, для того, аби привести національні

рішення та вимоги суверенітету у відповідність з умовами трансна-

ціональної кооперації” [63, с. 43].

Таким чином, глобальне суспільство ризику характеризується

сукупністю таких форм ризиків, як: фінансові ризики, ризики, вик-

ликані різними кліматичними умовами, бідністю, а також недотриман-

ням прав людини, різні хвороби (СНІД, туберкульоз, онкологія), ризи-

ки військової могутності держав-сусідів, централізована демократія.

Глобальне суспільство ризику сьогодні в першу чергу має ви-

ходити із визнання права людей бути іншими в умовах глобалізації,

яка будь-якою ціною прагне стандартизувати умови, фактори та фор-

ми соціальної організації. Фактично тут мова йде про форми націо-

нальної самовизначеності держав шляхом відкритості до інтересів

та потреб людства, що тим самим дає змогу уникнути різних форм

ризиків, з якими стикається сучасна держава. Фактично сьогодні су-

часний глобалізований світ бореться не лише зі злом, але і з причи-

нами його виникнення, що, у свою чергу, дозволяє розв’язати низку

глобальних проблем, розв’язання яких не під силу державам, які зай-

мають індивідуалізовано-відособлену позицію.

Глобальне суспільство ризику - це суспільство, яке перебуває

у стані безкомпромісності та війни, позбавлене можливості ведення

переговорного процесу з іншими державами і фактично як таке воно

абсолютно не признає слово  “мир”. Дана форма соціальної органі-

зації, яку представляє глобальне суспільство ризику, являє собою та-

кий громадський стан, який вказує на абсолютну незахищеність лю-

дей та небезпеку держав. Тому окремі дії, до яких зачасти вдаються

останні, мають контрпродуктивний характер.

Глобальне суспільство ризику у цьому плані покладає на себе

функції донести до громадян інформацію про ймовірну небезпеку,

яка є неминучою в умовах створення новітніх наукоємних технологій,

які, з одного боку, начебто покликані покращити життя сучасній лю-

дині, а з другого - фактично становлять для неї значні ризики, пов’я-

зані з невизначеністю майбутнього, яка привноситься такими ризи-

ками. В результаті цього у світі щосекундно з’являються нові ризики

для життєдіяльності людини, завдяки такій своїй мобільності та са-

моідентифікованій самоорганізованості вони є непередбачуваними,

а тому неконтрольованими.

Більшість учених, які досліджують сутність та специфіку ви-

никнення глобального суспільства ризику, мають рацію в тому плані,

що вони займають однозначну позицію - новою формою об’єднання

в умовах глобалізації є ризик. Так, глобальне суспільство ризику – це “фактично вибух,  який відбувається в результаті зіткнення з дій-

сністю” і приводить до нівелювання поняття відповідальності та ле-

гітимності, оскільки тут основна перевага надається визнанню існу-

вання загроз, які паралізують функціонування інститутів, на які по-

кладались функції долання таких загроз.

Виходячи із такого розуміння концепції глобального суспіль-

ства ризику доцільно вказати на створення нової картини світової

політики. Остання в першу чергу характеризує тенденцію колектив-

ної боротьби людства із загрозами, з якими воно сьогодні стикається.

Саме з цією метою створюються різні глобальні альянси, основною

метою яких є протистояння загрозам. Це свідчить про те, що гло-

бальне суспільство ризику спрямоване насамперед на багатополярність

світу, а не на однополярність,  оскільки вирішувати самостійно про-

блеми, викликані відповідними загрозами, нікому не вдається. Таким

чином,  до функцій такої форми соціальної організації,  як глобальне

суспільство ризику, доцільно віднести: взаємовплив та взаємодію.

Взаємовплив включає діяльності окремих суб’єктів, яка детер-

мінує діяльність інших у контексті розв’язання спільних проблем.

Взаємодія характеризує спільні дії суб’єктів глобального простору в

боротьбі із суперниками. Тут в першу чергу мова йде про глобальність

загроз, які постають перед людством. Відповідно до цього глобальне

суспільство ризику ставить перед собою одну із цілей -  прийняття

рішень в ім’я цивілізаційного розвитку, які б, у свою чергу, з необ-

хідністю блокували небезпечні наслідки та загрози для сучасного

людства. Внаслідок цього певною мірою відбувається синхронізація

форм та методів діяльності в боротьбі із загрозами, у тому числі полі-

тичними. Адже розв’язання будь-якої з проблем, з якою стикається

людство сьогодні, потребує спільних умов та факторів їх розв’язан-

ня. Так, глобальне суспільство ризику вибудовує нову форму реаль-

ності з новими умовами спільності людей об’єднаних колективною

ідеєю пошуку рішень, які б дали змогу здолати глобальні виклики

сучасного світу. Пошук таких рішень, у свою чергу, вказує на ство-

рення нового модерну державного управління, де кожна з держав в

умовах глобального простору не лише намагається прилаштуватись

до нової політичної ситуації, але й запропонувати свій індивідуалізо-

ваний варіант розвитку, а він може прижитись або і не прижитись у

глобальному суспільстві ризику. Передусім тут доцільно ставити пи-

та н н я про полі тичні ініціативи щодо створен н я нової модел і

суспільства,  побудованого на модернізованій доктрині суспільного

договору не лише між самими громадянами, але й між державами як

суб’єктами творення глобального суспільства ризику. Отже, аби надати інституціонального статусу глобальному сус-

пільству ризику необхідно укріпити політичн у ініціативу його

суб’єктів,  активізувавши їх діяльність таким чином,  аби вона була

спрямована на створення нового транснаціонального проекту гло-

бальної взаємодії з метою розв’язання спільних проблем, виклика-

них ризиками сучасної доби. Передусім йдеться про  “суспільство

активних громадян, яке вже не замкнене кордонами національних

держав, а здійснює свою діяльність як на локальному, так і на транс-

національному рівні, здатне дати відповідь на виклики “другого мо-

дерну”, які обумовлені процесами індивідуалізації та глобалізації,

екологічними кризами” [20].

Таким чином, здійснений нами розгляд окремих аспектів заз-

наченої проблематики доводить, що глобальне суспільство ризику

має  “комунальну форму ідентичності”, оскільки всі борються за те,

аби вижити у небезпечному глобальному світі, і характеризується

новими формами самоорганізації громадян, здатних до осмислення

своєї ролі в нових соціально-політичних умовах,  пов’язаних із су-

цільними ризиками.