Актуальність теми дослідження.

Функціонування підприємств України визначається сьогодні становленням ринкового середовища та зміною умов господарювання. Загрозливе поєднання чинників економічного, демографічного, соціального та екологічного характеру зробили Україну чи не найзлиденішою державою. Наповнюваність вітчизняного бюджету фіскальними методами пояснюється недостатністю надходжень від суб’єктів господарювання.

За станом на 1990 рік легка промисловість України складала в загальній структурі її промисловості 12,2 відсотка і давала 25 відсотків надходжень у державний бюджет, а в окремі роки – до 30 відсотків. Багато економічно-розвинених держав невипадково саме через легку промисловість і бавовняну галузь контролюють сукупні потреби людства і грошові потоки планети. Україні, якщо вона прагне вибратися з економічної кризи, теж варто рівнятися саме на досвід таких країн, як Німеччина, Італія, Англія, США, Японія, Туреччина, Корея та ін. Сучасний стан підприємств легкої промисловості такий, що витрати виробництва високі, рентабельність низька (або від’ємна), а тому первинні потреби суспільства не задовольняються, не використовується швидка оберненість коштів. Неефективне реформування бавовняної галузі спричинило збитків швейним підприємствам та підприємствам, які тісно пов’язані міжвиробничими кооперованими зв’язками. Роками бавовняні підприємства Херсонщини Донеччини, Луганщини, Тернопільщини, Буковини, де працювали багатотисячні колективи, постачались бавовняним волокном за світовими цінами, які сьогодні Україна платити неспроможна. Бавовна – стовідсотковий ліквідний товар, попит на який на світовому ринку стабільно високий. Між тим, Україна забула, що саме вона дала приклад усьому світові, як ефективно вирощувати бавовну у північних широтах. Ще до першої світової війни в Причорномор’ї вирощували бавовник і брали врожаї у двічі-тричі вищі, ніж у тогочасній Індії. З цього приводу зовсім незрозумілою є політика держави, яка не виділяє належного місця бавовняній галузі в напрямках стратегічного розвитку господарства України. Формування складових визначення стратегічного місця бавовняної галузі у розвитку вітчизняного господарства визначається вирішенням задач щодо адаптації бавовняних підприємств до ринкових умов.

У зарубіжній та вітчизняній науковій літературі питанням адаптації підприємств до ринкових середовища приділяється значна увага, але це стосується методологічних питань, багато з яких потребують урахування галузевої специфіки. До таких досліджень можна віднести роботи таких авторів як: Коллінз Г., Бекай Д., Клиленд Д., Кінг В., Валуєв С., Волкова В., Градов А., Хруцкій В., Корнєва И., Чумаченко Н., Бутенко А., Онищенко В. Маковеєв П., Бельтюков Є., Некрасова Л. Але методичних розробок, яки б конкретизували ці питання стосовно адаптації саме бавовняних підприємств та визначали завдання, які б допомогли в зазначений термін досягти поставлених цілей, не існує. Тому актуальним напрямком, який потребує наукового обґрунтування є визначення та конкретизація складових стратегічної поведінки бавовняних підприємств щодо їх розвитку.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – розробити організаційно-економічні та методичні підходи до оцінки можливостей адаптації бавовняних підприємств до ринкового середовища і сформувати складові їх стратегічної поведінки. Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

·        проаналізувати фактори макро- та мікросередовища функціонування бавовняних підприємств, що впливають на їх розвиток і можливості до адаптації;

·        визначити галузеві особливості вертикальної інтеграції та обґрунтувати її місце у адаптації бавовняних підприємств до ринкового середовища;

·        розробити методичні підходи та сформувати систему показників, за якими підприємства могли б оцінювати диференціювання продукції, визначати цільові стратегічні ринки, оцінювати свої потенційні можливості у конкурентній боротьбі;

·        науково обґрунтувати напрямки диференціювання продукції з ціллю підвищення її конкурентоспроможності;

·        розробити методичні підходи щодо визначення оптимальної структури витрат виробництва та диференційованого підходу до ціноутворення бавовняної продукції;

·        розробити методичне підґрунтя інформаційного забезпечення стратегічного аналізу бавовняних підприємств для вибору стратегій їх розвитку;

·        підготовити пропозиції щодо створення конкурентного середовища за рахунок малих підприємств в бавовняній галузі.