ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення проблеми суперечностей з обліку активів в зарубіжних і українській системах обліку в контексті гармонізації з міжнародними стандартами. На підставі проведеного дисертаційного дослідження теоретичних засад, методичних аспектів даного питання з’ясовано наступне.

1. В дисертації стверджується, що застосування системного підходу до розуміння бухгалтерського обліку дозволяє виявити внутрішній механізм не тільки дії окремих його компонентів, але й їх взаємодію на різних рівнях. Застосування категорії системи до пізнання облікових явищ має виключно важливе теоретичне значення, оскільки дозволяє дослідити внутрішню єдність обліку, органічний взаємозв’язок та гармонічну взаємодію складових частин.

2. На підставі проведеного дослідження визначено, що основне завдання системи обліку щодо активів полягає в ідентифікації кількісної, якісної сторін, вартісної ознаки, контролю матеріальної відповідальності. Структура та інтерпретація активів на кожному підприємстві випливає з мети, стратегії, які ставить перед собою власник, керівник, що в свою чергу визначає завдання обліку. Інформація про активи підприємства в поєднанні з іншою обліковою інформацією формує відповідну інформаційну модель об’єкту спостереження, яка в різних розрізах надається вже кінцевим користувачам залежно від їх запитів та конфіденційності інформації.

3. Особливості формування ринкових відносин України не дозволяють віднести систему бухгалтерського обліку до жодної з відомих моделей – англо-американської чи континентальної. Проблеми сучасного процесу гармонізації практики обліку в цілому та в частині активів, яка діє в різних країнах, обумовлені не стільки відмінностями в техніці обліку, скільки різною нормативно-правовою основою.

Обґрунтуванням попереднього висновку є порівняльний аналіз особливостей обліку активів в різних країнах світу. Єдиних форм бухгалтерської звітності, однакових та обов’язкових для всіх підприємств, не існує навіть в середині окремої країни, а методика розрахунку багатьох статей активів має свої національні особливості. Також не існує єдності щодо використання міжнародних стандартів звітності та європейських директив, зокрема, в частині обліку активів. Звідси випливає необхідність при розробці українських вимог до обліку активів відокремити те коло проблем, які необхідно обов’язково враховувати при використанні міжнародних стандартів, від тих аспектів, які залежать від стану національної економіки: системи державного законодавства, корпоративного права, оподаткування, організаційних форм господарювання тощо.

4. Гармонізація бухгалтерського обліку виступає однією з складових сучасного процесу світової економічної інтеграції, вона не виключає наявності національних систем обліку, а представляє собою шлях досягнення загальної порівнянності фінансової інформації. В результаті систематизації різних точок зору до проблеми гармонізації обліку на міжнародному рівні встановлено, що стандартизація як складова процесу гармонізації на рівні держави є обов’язковим заходом, але таким, що викликає необхідність з’ясування питання глибини та ступеня цієї стандартизації. Стандартизація на міждержавному рівні передбачає взаємозв’язок національних регулюючих актів з бухгалтерського обліку активів та їх відображення у звітності з міжнародними. За наявної світової тенденції до стандартизації бухгалтерського обліку її повне здійснення на практиці неможливе. Альтернативою є процес гармонізації бухгалтерського обліку активів на регіональному рівні.

5. Стандартизація бухгалтерського обліку активів полягає у встановленні і застосуванні єдиних правил з метою узагальнення діяльності в галузі бухгалтерського обліку на користь і за участі всіх зацікавлених сторін і, зокрема, для досягнення порівнянності інформації щодо активів як невід’ємної рушійної сили ринкового процесу. В основу вироблення цих правил необхідно покласти розробку єдиної термінології з метою спрощення взаємовідносин між різними учасниками економічного життя, а також виключення двоїстої інтерпретації або непорозумінь з приводу двох ідентичних явищ. При цьому для уникнення подальших непорозумінь необхідно усунути відмінності понять одного рівня, наприклад, галузі бухгалтерського обліку та податкового законодавства.

6. Вивчення порівняльного аналізу національних систем бухгалтерського обліку в частині обліку активів дозволяє зрозуміти, як вирішуються проблеми бухгалтерського обліку в тих чи інших країнах, чому методи та концепції обліку різних країн відрізняються один від одного, визначити типові моделі розвитку бухгалтерського обліку, що має особливе значення для кращого розуміння можливостей їх змін під впливом факторів зовнішнього середовища, для передбачення проблем, з якими може зіткнутися країна, а також для вибору допустимого рішення на основі досвіду країн з подібними моделями розвитку бухгалтерського обліку.

7. В результаті узагальнення теоретичних та методологічних підходів до обліку активів в практиці вітчизняного та зарубіжного обліку запропоновано внесення змін до існуючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку в частині визначення та визнання активів, удосконалення організаційно-методичних аспектів обліку необоротних активів, зокрема: а) розроблені пропозиції щодо уточнення понятійного апарату національних положень (стандартів) в частині обліку активів, б) запропоновано розширення критеріїв визнання об’єктів активів, в) розроблені рекомендацій щодо внесення змін з обліку окремих об’єктів активів та їх відображення в звітності.

8. Для визнання активів в обліку необхідно використовувати два основних критерія: правові норми відображення, закріплені в законодавстві, і абстрактні норми, які випливають з самої сутності об’єктів майна. Перша характеристика породжує основні відмінності в підходах до визначення та визнання активів в практиці обліку різних країн. Поєднання правових та абстрактних норм дозволяє сформулювати аксіому побудови балансу: баланс повинен містити в повному складі майнові об’єкти, якщо законом не встановлено інше.

9. Удосконалення засобів контролю за збереженням майна підприємства шляхом створення комплексу резервів дозволить створити ефективний механізм контролю за станом різних видів об’єктів активів, здійснювати компенсації можливих втрат вартості матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів тощо з метою створення економічної системи їх ефективного використання та відповідальності, компенсації ризиків в сфері розрахунків тощо.