ЦАС  = ( ЦОГП  ­­­­-  ЗЗ  -  ЗП  -  ПН )  *  ( ВОРС  -  ВР ) / 100 ,      (1)      

де: Ц_ОГП – оптова ціна 1 т готової продукції, грн.;

            З_З – затрати на заготівлю та зберігання 1 т сільгоспсировини                       (без її вартості), грн.;

            З_П – затрати на переробку 1 т сировини, грн.;

            П_Н – нормативний прибуток переробного підприємства в розрахунку на 1 т готової продукції, грн.;

            В_ОРС – середній вихід основної речовини із сировини, %;

            В_Р – втрати основної речовини в процесі переробки, %.

При оптовій ціні 1 т нерафінованої олії 3850 грн., нормі прибутку переробного підприємства 10% (385 грн./т), сумарних витратах на заготівлю, зберігання і переробку насіння 150 грн./т ціна 1 т олії в сировині становитиме 3315 грн. За умов виходу олії на рівні 42% і втратах її у процесі виробництва1,5% ціна 1 т насіння (за вмістом олії) становитиме 1342,58 грн. Отже, якщо б господарство здавало насіння без урахування вмісту олії, то на кожній тонні воно б втрачало 42,58 грн., оскільки заготівельна ціна становить 1300 грн./т. У випадку ж, коли вихід олії із 1 тонни насіння становить, наприклад, 43%, постачальник втрачає 75,73 грн., а при 44% – 108,88 грн.

  Що стосується розподілу кінцевого результату, то між учасниками інтегрованого формування доцільніше розподіляти не грошову виручку (як це пропонується рядом науковців), а чистий прибуток – за наведеною в дисертації методикою, в основу якої покладено нормативні витрати кожного учасника інтеграції в розрахунку на 1 т сировини. Вона не потребує надто складних розрахунків і є прийнятною, як для окремих агропромислових підприємств, так і їх об’єднань.

Потребують удосконалення і внутрішньогосподарські економічні відносини. Між підрозділами й адміністрацією підприємства дані відносини повинні будуватися за аналогією з відносинами підприємства з державою, а між структурними підрозділами – за аналогією з відносинами між підприємствами. У створенні ефективного внутрішньогосподарського економічного середовища важлива роль належить орендним відносинам. Договори на оренду землі та майна доцільно укладати не з підрозділами господарства, а безпосередньо з кожним їх власником окремо. При цьому важливо забезпечити належний розмір орендної плати, сучасні  рівні якої у більшості випадків є занадто низькими. Як доводить передова практика, оптимальними параметрами орендної плати за землю є 15-30% від розрахункового прибутку орендаря. Основою визначення орендної плати за майно може бути банківський відсоток по депозитних вкладах, який повинен диференціюватись за видами майна та строками його експлуатації.

Вимагає перегляду і застосовувана нині система оплати праці. При визначенні розмірів індивідуальних заробітків працівників перевагу слід надавати безтарифній системі. У цьому плані представляє інтерес висвітлений в роботі досвід ССЗАТ „Добре життя”  Арбузинського району Миколаївської області.

Удосконалення потребують економічні відносини і в обслуговуючих кооперативах. Розподіл доходів між їх членами повинен здійснюватись у відповідності з участю кожного з них в одержанні кінцевого результату.

Для забезпечення ефективного розвитку АПК необхідна відповідним чином розвинена ринкова інфраструктура. Існуюча нині інфраструктура аграрного ринку не забезпечує належного руху продукції від виробника до споживача, що призводить до значних її втрат. Багато її ланок діють роз’єднано, безсистемно та стихійно.

Найбільш досконалою формою організації торгівлі є біржова, яка дозволяє сформувати в регіонах єдиний прозорий ринок. Є своя товарна біржа і на Миколаївщині. Це — Чорноморська товарна біржа АПК. У рейтингу Національної Асоціації бірж України вона вже два роки поспіль займає друге місце по укладанню угод на сільськогосподарську продукцію, продукти її переробки, продовольство та матеріально-технічні ресурси.

Спеціалізовані біржі і оптові ринки повинні функціонувати під контролем сільгосптоваровиробників і держави. Досягненню вигідної для господарств реалізації вирощеної ними продукції сприяє і проведення аукціонів, які найдоцільніше організовувати на кооперативних засадах, як це робиться, наприклад, у кооперативі „Південний союз” Голопристанського району Херсонської області.

Для забезпечення успішної реалізації продукції, яка виробляється в АПК, необхідно покращувати її якість та зовнішнє оформлення, встановлювати на неї більш гнучкі ціни (завдяки зниженню її собівартості), відновлювати колишні ринки збуту тощо. На жаль, конкурентоспроможність вітчизняних товарів носить ціновий характер, а їх собівартість вища, ніж іноземних, зовнішньоекономічні зв’язки є епізодичними. До того ж, в останні роки, відбувається помітне погіршення структури експортної продукції – в бік підвищення частки її сировинної складової. Для покращення структури експорту необхідна докорінна перебудова виробництва. Доцільною є і державна підтримка експорту, шляхом його субсидування та пільгового кредитування.