Розділ 3

У третьому розділі „Основні напрями активізації і підвищення ефективності розвитку агропромислової інтеграції та кооперації” розглядаються питання, пов′язані з оптимізацією складу і розмірів інтегрованих  та кооперативних формувань, забезпеченням необхідного для них економічного середовища, удосконаленням економічних відносин, створенням ефективної інфраструктури ринку та покращанням організації реалізації продукції.

В умовах загострення конкуренції на ринку зростає доцільність існування більш великих агропромислових формувань, розміри  сировинних зон яких повинні відповідати потужностям їх переробних заводів. Водночас слід забезпечити завершеність циклу виробництва та реалізації готових продуктів. На Миколаївщині, за прикладом птахофабрики „Снежка” Брянської області, доцільно створити аналогічне формування на базі птахофабрики „Родники”, якій водночас необхідно налагодити відповідну співпрацю не тільки з великими сільськогосподарськими, а й з особистими селянськими та фермерськими господарствами. Перспективним є і використання птахофабриками та м’ясокомбінатами (на основі оренди) не завантажених тваринницьких приміщень сільськогосподарських підприємств, а також їх земельних ділянок – для вирощування кормів.

Засновниками порівняно великих ефективно працюючих агропромформувань могли б стати перелічені в роботі найбільш великі переробні підприємства Миколаївщини (кожне – у своїй сфері). Розвиток інтеграції особливо необхідний у цукрово-буряковому, виноградарсько-виноробному та овоче-плодоконсервному виробництвах. Враховуючи те, що вказані продуктові вертикалі є досить капіталомісткими, забезпечити ефективний їх розвиток здатні, насамперед, фінансово-агропромислові групи (ФАПГ) та холдинги, які мають відповідні фінансові ресурси і відрізняються виробничою диверсифікацією. У складі агропромислових формувань доцільно створювати спеціальні координаційні центри, функції яких висвітлені в роботі.

У розвитку кооперативного руху потрібно орієнтуватись, насамперед, на створення кредитних, збутових, постачальницьких і особливо -  багатопрофільних  обслуговуючих кооперативів. Кредитні спілки доцільно створювати не тільки на обласному та районних рівнях, а й безпосередньо в окремих господарствах (як це робиться в с.Семенівка Арбузинського району Миколаївської області).

Обслуговуюча кооперація, як свідчить практика, відрізняється достатньо високою ефективністю. Зокрема, створення 8-а фермерами Снігурівського району за розробленим нами бізнес-планом обслуговуючого кооперативу по переробці зерна та насіння соняшнику дозволить їм вже в перший рік його функціонування одержати 84379 грн. додаткового прибутку і підвищити на 29,5% рівень рентабельності своєї діяльності (з 25,5% до 55,0%) (табл. 5). Витрати на створення млину та олійні з надлишком окупляться вже в перший рік їх існування. У майбутньому ж, з наданням послуг по переробці сільгоспсировини іншим особам, розміри прибутків і рентабельності фермерських господарств значно зростатимуть.                          

       

                                                     Таблиця 5

Розміри прибутків і рівнів рентабельності фермерських господарств до і після створення переробного кооперативу „Млин” у Снігурівському районі

(станом на плановий рік)

Господарства	Прибуток, грн.			Рівень рентабельності, %
	до створення (2004 р.)	після створення (прогноз)	приріст	до створення (2004 р.)	після створення (прогноз)	приріст
„Водолій”	3577	8417	4840	14,7	25,8	11,1
„Золотий колос”	-3650	1740	5390	-19,1	8,2	27,3
„Миколаївське”	8160	20450	12290	27,6	59,2	31,6
„Фермер”	7910	25760	17850	27,2	82,1	54,9
„Оріон”	8702	19441	10739	33,1	59,7	26,6
„Хлібороб”	10195	20745	10550	39,4	67,1	27,7
„Червона долина”	6443	18273	11830	26,2	67,5	41,3
„Успіх”	11593	22483	10890	40,0	56,9	16,9
По всіх господарствах	52930	137309	84379	25,5	55,0	29,5

 

У сучасних економічних умовах сільгоспвиробники не можуть ефективно функціонувати без фінансової підтримки з боку держави, яка повинна створити їм належне економічне середовище. Однією з найважливіших складових системи державного регулювання розвитку аграрних підприємств є ціноутворення, яке повинне сприяти запобіганню існуючого нині диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Основні напрями вирішення цієї проблеми висвітлені в роботі. В Україні слід створити фонд державної підтримки цін та доходів сільгосптоваровиробників і передбачити відповідні кошти в державному і місцевих бюджетах.

Потребують покращення і кредитні відносини. Передбачена законодавством часткова компенсація банківських відсотків по кредитах є несуттєвою, не завжди надходить до підприємств своєчасно та в повному обсязі. У складі наданих в останні роки кредитів переважають короткострокові, тоді як 64% господарств потребують довгострокових кредитів, 16% – середньострокових. У країні доцільно створити  фонд кредитної підтримки агротоваровиробників.

Ефективне функціонування агропромислових формувань неможливе без відпрацьованого економічного механізму відносин, які можуть здійснюватись за наступними підходами: встановленням обґрунтованих цін на сільськогосподарську продукцію, що постачається на переробку; розподілом кінцевого результату (грошової виручки, прибутку), в основу якого покладаються нормативні витрати учасників інтеграції.

У роботі запропонована методика визначення цін на сільгоспсировину, якість якої вимірюється за вмістом основної речовини (олії – в насінні соняшнику та інших олійних культур, цукру – в коренях буряків).

Заготівельна ціна 1 т такої аграрної сировини (Ц_АС) може бути обчислена за формулою (1):