4. Статистичний показник

Показник – це узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднується кількісна і якісна визначеність їх. Якісна визначеність зумовлена суттю явища і відображається назвою (врожайність пшениці, продуктивність праці).

Вірогідність статистичної інформації залежить від того, на скільки об’єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну суть явища чи процесу, що вивчається. У вірогідності виділяють два аспекти – адекватність і точність.

Адекватність розглядається як спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень. Точність вимірювання залежить від статистичної структури показника, організації спостереження і обробки даних.

Існує така класифікація видів показників:

1. За способом обчислення:

первинні;

похідні.

2. За ознакою часу:

інтервальні;

моментні.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов’язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються.

Абсолютна величина – числова характеристика рівнів чи обсягів суспільно-економічних явищ. Вона відображає розміри соціально-економічних явищ іменованими числами. (Наприклад видобуток вугілля чи нафти вимірюється тоннами, газу – кубічними метрами, тканин – квадратними метрами тощо.)

В залежності від суті явищ, що вивчаються, та мети дослідження абсолютні величини можуть мати:

натуральні;

умовно-натуральні;

трудові;

вартісні вимірники.

Натуральні вимірники відображають притаманні явищам фізичні властивості (міри, ваги, довжини, часу), іноді використовуються комбіновані одиниці виміру (кіловат-години, вантажообіг).

Умовно-натуральні вимірники використовують тоді, коли виникає потреба звести воєдино декілька різновидів однієї споживної вартості. При цьому вживають спеціальні коефіцієнти сумірництва. Роль еталона для розрахунків і порівнянь найчастіше виконує один різновид.

Перерахунок в умовні одиниці можна зобразити так:

Y = C + KX,

де С – обсяг різновиду, взятого за еталон;

X – кількість елементів сукупності, які відрізняються від еталонних;

К – коефіцієнт перерахунку нееталонних властивостей в еталонні;

Y – обсяг умовних одиниць.

Наприклад, перерахунок натурального палива в умовне здійснюється згідно з калорійним еквівалентом. Еталоном є кам’яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 29.039 кДЖ/кг. Для донецького вугілля калорійний еквівалент становить 0,87–0,90, торфу – 0,37–0,40, газу – 1,2.

Трудові вимірники (людино-час, людино-день) використовують при вимірюванні витрат праці на виробництво продукції або виконання окремих робіт для визначення продуктивності праці, а також трудових ресурсів і раціонального використання їх.

Вартісні вимірники дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища. Їх використовують у разі обчислення таких важливих народногосподарських показників, як товарообіг, прибуток, капіталовкладення тощо.

Розрізняють індивідуальні (заробітна плата одного робітника) і сумарні (фонд зарплати) абсолютні величини.

Відносні величини відображають кількісні співвідношення, що притаманні конкретним суспільним явищам і процесам. Обчислюються вони як співвідношення двох абсолютних чи середніх величин. Показники, що знаходяться в знаменнику, – база порівняння.

Розмаїття співвідношень і пропорцій реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і статистичною природою відносних величин. За своєю суттю і призначенням відносні величини поділяють на такі:

 відносна величина структури (ВВС) – характерезує склад сукупності і обчислюється співвідношенням окремих частин до цілого. Форма відображення – частка чи відсоток. Сума відносних величин структури дорівнює одиниці або 100 %. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають відсотковим пунктом;

 відносна величина координації (ВВК) – обчислюється співвідношенням двох різноіменних частин одного цілого. Відображує притаманні об’єктові співвідношення складових частин і пропорції розвитку;

 відносна величина інтенсивності (ВВІ) – характерезує інтенсивність розвитку того чи іншого явища. Обчислюється як співвідношення двох логічно між собою пов’язаних величин. Її використовують для відображення оцінки інтенсивності розвитку явищ, оцінки виконання плану чи дотримання норм та стандартів;

відносна величина порівняння ВВП – співвідношення двох одноіменних показників, що характеризують різні території чи об’єкти;

 відносна величина динаміки (ВВД) – характеризує інтенсивність розвитку суспільно-економічних явищ в часі:

 

                фактичний рівень звітного (поточного) періоду

ВВД =                                                                                                ;

                     фактичний рівень базисного періоду

відносна величина виконання плану (ВВВП) – характеризує ступінь виконання плану:

 

                           фактичний рівень звітного періоду

 ВВВП =                                                                                                 ;

                         запланований рівень звітного періоду

відносна величина планового завдання (ВВПЗ):

 

                       запланований рівень звітного періоду

 ВВПЗ =                                                                                                 .

                        фактичний рівень базісного періоду 

Між наведеними вище трьома відносними величинами існує такий взаємозв’язок:

ВВД = ВВВП . ВВПЗ

Розглянемо техніку обчислення відносних величин на прикладі.

Задача.

Дані про віковий склад населення регіону, тис. чол., наведенні в таблиці.

 

Обчислити відносні величини, які б характеризували:

динаміку чисельності населення;

його структуру за віком у кожному році і структурні зрушення;

співвідношення працездатного населення з чисельністю допрацездатного і старшого від працездатного віку.

Розв’язування:

1. Відносну величину динаміки обчислюють як відношення рівня показника в поточному році до базового. Так, загальна чисельність населення регіону в 2003 році збільшилась порівняно з 2000 на 30 %:

962 : 740 = 1,3 або 130 %.

За окремими віковими групами відносні величини динаміки наведено в таблиці.

2. Відносна величина структури – це співвідношення частини і цілого, наприклад, частка населення допрацездатного віку в 2000 р. становило 26 % (192,4 : 740 = 0,26), а в 2003 р. – 22 % (211,6 : 962 = 0,22).

Отже частка населення допрацездатного віку зменшилась на 4 пункти. Результати розрахунків за іншими віковими групами наведено в таблиці.

 

 

3. Співвідношення чисельності населення окремих вікових груп називають відносною величиною координації. В 2000 році на 100 чол. працездатного віку припадало 40,9 чол. допрацездатного, в 2003 р. – 36,1, тобто навантаження населення працездатного віку дітьми зменшилось, а пенсіонерами, навпаки, збільшилось з 16,5 до 27,9.