1. Суть середніх величин і умови їх наукового застосування

Варіація тієї чи іншої ознаки, притаманної елементам статистичної сукупності, формується під впливом багатьох факторів.

Певна частина цих факторів є визначальною, тобто саме ці фактори формують типовий рівень ознаки. Інша частина факторів – випадкові, нехарактерні для всієї сукупності, але вони теж впливають на рівень ознаки окремих елементів сукупності.

Середня величина в статистиці – це узагальнюючий показник, що характеризує типовий рівень варіюючої ознаки в якісно однорідній сукупності.

При вивченні будь-якої статистичної сукупності центральною проблемою є визначення узагальнюючих характеристик і вивчення з їх допомогою закономірностей розподілу. Саме такою узагальнюючою характеристикою і є середня величина.

Характерними рисами середньої як показника є те, що вона є характеристика типова, узагальнююча і водночас абстрактна (значення середньої може не співпасти з жодним індивідуальним значенням показника).

Не дивлячись на те, що вона абстрактна, середня характеризує рівень ознаки в конкретних умовах місця і часу.

Умовами наукового застосування середніх величин в соціально-економічному аналізі слід вважати такі:

якісно однорідна сукупність;

наявність достатньо  великої чисельності  елементів  сукупності;

поєднання методу середніх з методом групувань, що дозволяє виділити якісно однорідні групи.

Основні напрями використання середніх в соціально-економічному аналізі такі:

1) характеристика  типового рівня масових суспільних явищ;

2) здійснення порівняльного аналізу;

3) вимірювання взаємозв’язків між явищами;

4) вивчення тенденцій розвитку явищ;

5) вибіркове спостереження.