2. Основні завдання і види групувань

У статистиці групування використовують для вирішення різно-манітних завдань. Серед них найголовніші: вивчення структури та структурних зрушень, виявлення соціально-економічних типів явищ, дослідження взаємозв’язку і залежності між ознаками. В залежності від цих завдань групування поділяють на структурні, типологічні та аналітичні.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Наприклад поділ студентів за успішністю.

Прикладом може бути розподіл спільних підприємств регіону за чисельністю працюючих (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Групування  спільних підприємств за чисельністю працівників

 

 

За даними групування можна робити такі висновки: на кожному другому підприємстві чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік (51,4 %), частка великих за чисельністю підприємств (понад 1000 працівників) становить лише 1,4 %.

За допомогою типологічних групувань виділяють найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні відмінності між ними, а також ознаки, що є спільними для усіх груп. Їх застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при групуванні населення за суспільними групами, розподілі суспільного виробництва за економічним призначенням продукції тощо. Прикладом типологічного групування є розподіл населення України за сферою виробничої діяльності (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Розподіл населення України, зайнятого у народному господарстві, %

 

 

Типологічні групування відрізняються від структурних лише за метою дослідження, за формою вони повністю збігаються (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3

Схема структурного і типологічного групування

 

 

При вивченні взаємозв’язків розглядається щонайменше дві ознаки. Одна з них відображає причину, друга – наслідок. Відповідно до цього розрізняють факторну та результативну ознаки.

Аналітичні групування (таблиця 3.4) проводяться за факторною ознакою, і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки.

Таблиця 3.4

Схема аналітичного групування

 

 

При наявності зв’язку між ознаками середні групові систематично збільшуються (прямий зв’язок), або зменшуються (зворотний) зв’язок. Приклад аналітичного групування наведено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Залежність народжуваності дітей від віку матері

 

 

Аналіз даних таблиці свідчить, що кількість народжених на 1000 жінок найбільша у віці 20–24 роки. Чим старші за віком матері, тим народжуваність дітей менша.

Для того, щоб здійснити вибір групувальних ознак, необхідно врахувати суть і закони розвитку явища, що вивчається. Групування проводиться за атрибутивними або кількісними ознаками. Для атрибутивної ознаки число груп відповідає числу її різновидів. Наприклад розподіл населення за рівнем освіти: з вищою, незакінченою вищою, середньою спеціальною, середньою та неповною середньою. Якщо ознака альтернативна, то можливі лише дві групи, наприклад студенти задоволені чи не задоволені організацією навчального процесу.

Якщо йде мова про групування за кількісними (варіаційними) ознаками, то необхідно визначитися з кількістю груп та величиною інтервалів групування. Інтервали можуть бути рівними або нерівними. Нерівні інтервали застосовують тоді, коли кілкісні зміни розміру ознаки мають неоднакове значення для нижчих і вищих груп. Так, якщо різниця в 2–4 роки для тих, хто одружується в молодому віці (до 30 років), має велике значення, то для людей старшого віку ця різниця буде значно більшою – 10 років і більше.

Якщо значення групувальної ознаки змінюється рівномірно, то виділяють рівні інтервали груп. Їх визначають за формулою:

h= ,

де xmax, xmin – найбільше і найменше значення ознаки;

m – кількість груп.

Наприклад, прибутковість активів комерційних банків варіює у межах від 5 до 45 %. При m = 4 величина інтервала складе

,

тоді межі інтервалів будуть відповідно:

5–15

15–25

25–35

35 і більше.

Оскільки межі інтервалів співпадають, то порядок віднесення до групи граничного значення визначений словами останнього відкритого інтервала “35 і більше”, тобто нижню границю необхідно враховувати в інтервал, а верхню не враховувати. Значення 15 ввійде в 2-й інтервал.

У разі, коли ознака групування визначається лише цілими числами, верхня межа попередньої групи і нижня межа наступної можуть позначатися по-різному.

Величина інтервалу пов’язана з кількістю груп. При визначенні достатньої кількості груп враховують обсяг сукупності, варіацію групувальної ознаки, характер закономірності розподілу. Надто велика кількість груп спричинить розпилення елементів сукупності, подібні елементи попадуть до різних груп. Якщо кількість груп мала, навпаки в одну групу об’єднаються елементи різних типів, що призведе до помилкових висновків.

Орієнтовно число груп можна визначити за формулою:

m = 1 + 3,332lnn,

де n – кількість елементів сукупності.

Групування проводиться за однією або кількома ознаками. Групування за однією ознакою є простим, за кількома – складним. Останнє групування може бути комбінаційним, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві і більше ознак, або багатомірним, якщо воно проводиться за кількома ознаками одночасно. Наприклад групування населення за віком і статтю буде комбінаційним, якщо в кожній віковій групі виділені підгрупи за статтю. А групування сімей за рівнем споживання продовольчих або непродовольчих товарів одночасно буде багатомірним групуванням.