Розділ 3

У третьому розділі „Складові активізації інвестиційного процесу в текстильній галузі” запропоновано шляхи і методи активізації інвестиційного процесу у текстильній галузі.

Активізація інвестиційного процесу у текстильній промисловості по­винна відбуватися за умов формування відповідної підтримуючої інфра­структури. Без неї інвестиційний процес у окремій галузі, так само як і в промисловості у цілому, неможливий. Інфраструктура підтримки інвестиційної діяльності складається з певних елементів. Особливим її елементом є інвестиційний капітал – товар інвестиційного ринку, ефективний розподіл якого здійснюється за участі в інвестиційному процесі.

Для ефективного розвитку інвестиційного процесу в текстильній промисловості необхідним елементом є наявність низки його суб’єктів та організаційно-економічних механізмів. Сукупність економічних суб’єктів, які шляхом формування певних механізмів здійснюють свою діяльність, утворює інфраструктуру підтримки інвестиційного процесу. Результати проведеного дослідження дозволяють виокремити три її рівні: мікрорівень (рівень підприємства), мезорівень (рівень галузі) і макрорівень (рівень економки в цілому) (див. рис. 1).

Водночас, розглядаючи інфраструктуру, яка забезпечує реалізацію інвестиційного процесу у текстильній галузі та виступає необхідним чинником його активізації, слід визначити, що на інвестиційному ринку повинні бути представлені учасники – суб’єкти, їхні об’єднання, що формують інфраструктуру. Суб’єктами тут виступають держава, фінансово-кредитна система, реальний сектор економіки (текстильна промисловість), підприємства галузі, домогосподарства.

Головним завданням суб’єктів інфраструктури повинно стати формування, управління та підтримка інвестиційної діяльності у текстильній галузі. Так на загальнодержавному рівні повинні формуватись основи сприят­ливого інвестиційного клімату, що включатиме такі напрямки: підвищення стимулюючої ролі податків, формування пільгової системи; захист інтересів як дрібних інвесторів, що створить підґрунтя для активізації процесу залучення коштів домогосподарств на інвестиційні цілі підприємств текстильної галузі, так і стратегічних інвесторів тощо. Реальний сектор економіки та кожне підприємство галузі зокрема мають реалізувати активізацію інвестиційної діяльності в галузі згідно вимог ринку. Роль фінансово-кредитної системи полягатиме в забезпеченні прийнятного інвестування підприємств текстильної галузі, а домашніх господарств – у тому, що на даний час найбільш повно повинен реалізуватись їхній інвестиційний потенціал.

До складових підтримки інвестиційного процесу в галузі слід віднести:

·  нормативно-правову базу (закони, укази Президента, постанови уряду тощо), яка шляхом формування певних норм, регламентує відносини між суб’єктами інвестиційного процесу в галузі;

·  організаційну, елементами якої є різні інститути, які акумулюють і перерозподіляють капітали (комерційні банки, інвестиційні фонди тощо);

·  матеріальну, що передбачає наявність капіталу;

·  інформаційну, як сукупність необхідної інформації щодо функціо­нування інвестиційного ринку та каналів її перерозподілу;

·  кадрову, завданням якої є забезпечення галузі послугами інвестиційних менеджерів належної кваліфікації на усіх рівнях її функціонування.

Вплив вказаних складових на інвестиційний процес у текстильній галузі формує низку механізмів підтримуючої інфраструктури, які слід розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні (див. рис. 1). На зовнішні механізми галузь не може впливати, а навпаки — нижня група механізмів безпосередньо впливає на інвестиційні процеси у ній, сприяючи їхній активізації чи гальмуючи їх. Окрім цього, дана група механізмів здійснює вплив на верхню групу через товарно-конкурентний механізм. Водночас внутрішні механізми впливу на інвестиційну ситуацію у галузі формуються підприємствами, які її утворюють.

Визначальною особливістю кількісної оцінки сприятливості інвести­ційного клімату галузі є визначення ступеня її привабливості.

Оцінюючи інвестиційну привабливість галузі слід насамперед урахувати її життєвий цикл. Щодо текстильної промисловості, то згідно проведеного дослідження вона перебуває на стадії „зрілості”, яка характеризується широким попитом на її товари, удосконаленням якісних характеристик продукції, що випускається. Значний обсяг інвестицій у цьому періоді слід спрямовувати на модернізацію обладнання або на технічне переозброєння галузі.

Саме в оцінці привабливості галузі слід поєднати два діаметрально протилежні підходи, взаємоузгодження яких і визначення (при необхідності) пріоритетного є найбільшою проблемою для осіб, які приймають рішення щодо інвестування. Перший підхід базується на об’єктивних процесах в галузі, оцінює її інвестиційний потенціал, який є якісною характеристикою, що враховує сукупність об’єктивних передумов для інвестицій і залежить як від наявності різних об’єктів інвестування, так і від економічного розвитку галузі.

 

Рис. 1. Інфраструктура підтримки інвестиційного процесу в текстильній галузі

Визначати привабливість текстильної промисловості пропонується на основі використання іншого підходу, який оцінює чинники інвестиційного ризику.

Окрім цього кількісну оцінку інвестиційного ризику текстильної галузі пропонується здійснювати за допомогою коефіцієнта ризику за формулою:

                                                                                                            (1)

де, Б_с — середня оцінка ймовірності настання ризику кожної групи, балів;

Б_max — максимальна бальна оцінка ризиків.

Значення розглянутого коефіцієнта знаходиться в діапазоні від 0 до 1. Згідно проведених експертних оцінок для текстильної галузі Б_с становить 990 балів, а Б_max — 2400 балів. Коефіцієнт ризику складає 0,4. Таке значення даного коефіцієнта вказує на можливість активізації інвестиційних процесів у галузі.

Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без упровадження ефективних інвестиційних проектів. Інвестиції варто надавати тільки під окремі конкретні проекти, конкурентоспроможність яких можна оцінити і прибуток від реалізації яких можна порахувати. Однією з перешкод на шляху отримання кредитів є те, що виробникам важко науково обґрунтовувати свої проекти. Уніфікацією вимог до таких обґрунтувань служить методика складання бізнес-плану інвестиційного проекту

Підхід до формування бізнес-плану з урахуванням інтересів зацікавлених сторін, а саме, інвесторів, власників, робітників і адміністрації підприємства, дозволить підвищити ефективність бізнес-плану як інструменту управління текстильним підприємством, що дозволить активізувати інвестиційний процес у даній галузі.