Теоретичні основи  адаптації  сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища

У першому розділі – “Теоретичні основи  адаптації  сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища” –  розглянуто сутність і теоретичні аспекти процесу адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринкового середовища.

Широкий спектр трактувань процесу адаптації у вітчизняній та зарубіжній науково-економічній літературі доводить, що дана категорія є досить складним і багатогранним соціально-економічним явищем. Суть адаптації полягає в тому, що адаптивним є той стан виробництва, при якому забезпечується рівновага попиту і пропозиції на ринку сільськогосподарської продукції, а виробник має можливість постійно підтримувати економічні показники на бажаному рівні, спираючись на постійний моніторинг внутрішніх і зовнішніх умов господарювання. Недостатня економічна ефективність аграрних підприємств залежить не тільки від макроекономічних умов господарювання, а й від їхніх адаптаційних можливостей в ринковому середовищі.

Адаптаційний процес розглядається як складна категорія, що має подвійну природу: одночасно і як процес, і як результат, що характеризує адаптацію з економічної точки зору. Тому аналіз адаптаційних процесів необхідно здійснювати шляхом одночасного аналізу процесу змін організації й оцінки кінцевого їх результату.

Встановлено, що адаптаційний механізм – це сукупність безперервних процесів, за допомогою яких суб’єкт господарювання успішно пристосовується до змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища роботи для економічного зростання підприємства в ринкових умовах. Враховуючи те, що в процесі адаптації підприємства використовують різноманітні адаптаційні механізми, доцільно розрізняти  два основних їх види:

- пасивні, коли підприємство застосовує систему заходів, що змінює його стратегію, щоб ефективніше діяти в нестабільному середовищі;

- активні, коли підприємство використовує сукупність процесів, які націлені на зміну зовнішнього середовища для того, щоб його діяльність була більш ефективною.

До активних механізмів адаптації пропонуємо відносити: моніторинг ринкової кон’юнктури; створення стабільної зони; активна ринкова позиція; система накопичення ресурсів; застосування новітніх технологій; розподіл ризику; пошук гаранта; самовдосконалення; стратегія виживання, а до пасивних – розвиток тіньового виробництва; бартерні операції; непрофільна діяльність; неплатежі.

Процес адаптації складається з декількох рівнів, що мають чітко виражену ієрархію (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Ієрархічні рівні адаптації сільськогосподарських підприємств

 до ринкового середовища

 

Усі рівні адаптації використовуються з однією метою – досягнути поставлених підприємством цілей господарювання. Чітка ієрархія рівнів адаптації визначає застосування кожного наступного рівня тільки в тому випадку, коли послідовно нижчі рівні не вирішили поставлених завдань процесу адаптації. Суть управління адаптаційними процесами полягає в цілеспрямованих змінах параметрів і структури об’єкта шляхом вибору алгоритму адаптації, який реалізується в розрізі ієрархічних рівнів управління об’єкта, що адаптується.